Рішення № 82049702, 27.05.2019, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2231/19

Провадження №2/442/866/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання: Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна бурильна техніка" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

за участю представників

від позивача: ОСОБА_8

від відповідача: не з`явилися

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулась ОСОБА_1 з позовом, у якому просить на підставі ст.ст. 83, 47, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна бурильна техніка" на свою користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку 5 976 грн 66 к.; моральну шкоду в сумі 5 000 грн; витрати по наданню юридичної допомоги; витрати, пов`язані із розглядом даної справи. В обґрунтування позову зазначає, щоу період з 21.03.2017 по 31.12.2018 позивач знаходилась у трудових відносинах з ТОВ „Універсальна бурильна техніка", під час знаходження у яких з боку відповідача була нарахована, але не виплачена заробітна плата за фактично відпрацьований час у грудні 2018 року у розмірі 15 358 грн 30 к., в т. ч. 7 900 грн - заробітна плата, 7 457 грн 96 к. - вихідна допомога. Вказує, що після утримання загальнообов`язкових платежів за грудень 2018 року до виплати їй належали кошти в сумі 12 363 грн 44 к. 31.12.2018 позивача було звільнено в зв`язку зі скороченням штату, згідно наказу № 118 к від 31.12.2018, проте в день її звільнення відповідач не здійснив виплату нарахованих коштів згідно чинного законодавства, лише 24.01.2019 на її картковий рахунок надійшла сума заборгованої заробітної плати за грудень 2018 року у розмірі 12 363 грн 44 к. Наголошує, що оскільки відповідач не провів повний розрахунок при її звільненні, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту виплати заборгованої заробітної плати за листопад, грудень 2018 року пройшло 16 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 976 грн 66 к. (373 грн 54 к. х 16 дн. = 5 976 грн 66 к., де 373 грн 54 к. - середньоденна заробітна плата, 16 дн. - кількість робочих днів за період з 31.12.2018 по 24.01.2019). Також вказує, що таке відношення до неї відповідача спричинило їй моральну шкоду, адже за майже два місяці вона не отримала зароблених грошей, її намагання, щоб було надано хоча б довідку про заборговану заробітну плату відповідачем було також проігноровано, не дивлячись на те, що це є порушення закону. Бачачи таке відношення, позивач змушена була звертатися на урядову лінію, до адвоката, що понесло додаткові нервові переживання та матеріальні затрати, але і тоді відповідач різними шляхами намагається перешкодити у її законному праві на захист. Вказує, що невиплата заборгованої заробітної плати припала ще й на святкові дні: Новий рік, Різдвяні свята, а позивач та її рідні повинні були обмежувати себе у всьому, щоб хоч якось вижити весь цей час без зароблених нею грошей. Наголошує, що почувається беззахисною перед таким свавіллям відповідача, що спричинює тяжкі моральні травми, вона стала нервовою, погано спить, в той час коли відповідач розпоряджався її заробленими грошами на свій розсуд, для свого збагачення, а тому таку моральну шкоду оцінює в розмірі 5 000 гривень.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що обов`язковою умовою настання відповідальності за несвоєчасно проведений розрахунок із звільненим працівником є вина власника або уповноваженого ним органу. Оскільки затримка у проведенні розрахунку із звільненим працівником була обумовлена об`єктивними причинами - простій, то вини власника або уповноваженого ним органу у вказаній затримці не має. Вказує, що позивач взагалі не обґрунтовує, в чому проявилось моральне страждання, які зусилля він здійснив для організації свого життя. Також зазначає, що витрати на сплату юридичної допомоги не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Позивачем 11.05.2019 подано відповідь на відзив відповідача до позовної заяви, у якій позивач наголошує, що оскільки її було звільнено 31.12.2018, а простій було оголошено у січні 2019 року, то він не має до неї жодного відношення, а відсутність замовлень та матеріалів під план січня 2019 року не впливає на виплату розрахункових коштів за грудень 2018 року. Наголошує, що обов`язковою умовою настання відповідальності за несвоєчасно проведений розрахунок із звільненим працівником є вина власника або уповноваженого ним органу, відсутність у нього коштів не є об`єктивною причиною та відповідальність не знімає. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Повноважні представники відповідача в судове засідання не з`явилися та про причин неявки суд не повідомив, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи. За таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною, провівши розгляд справи у його відсутності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.03.2017 по 31.12.2018 працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю „Універсальна бурильна техніка" на посаді економіста І (першої) категоріїі в фінансово-економічній службі в бюро планово-економічному (а.с. 5-7).

Згідно відповіді Головного управління Держпраці у Львівській області від 30.01.2019 № 1076/4/14-04 в ході інспекційного відвідування встановлено, що відповідно до наказу від 21.03.2017 № 28к ОСОБА_1 прийнято в ТОВ „Універсальна бурильна техніка" на посаду економіста 1-ої категорії в фінансово-економічну службу з 21.03.2017. Наказом від 31.12.2018 № 118 к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 31.12.2018 зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці (скорочення штату працівників), п. 1 ст. 40 КЗпП України. Згідно табеля робочого часу 31.12.2018 ОСОБА_1 працювала (останній робочий день). За фактично відпрацьований час (150,2 години) у грудні 2018 року ОСОБА_1 нараховано 15 358 грн 30 к., в т.ч. 7 900 грн 34 к. - заробітна плата, 7 457 грн 96 к. - вихідна допомога. Після утримання загальнообов`язкових платежів за грудень 2018 року виплати ОСОБА_1 належали кошти в сумі 12 363 грн 44 к. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 не проведено виплату всіх сум, що належать ОСОБА_1 від Товариства в день звільнення. Станом на проведення інспекційного відвідування (16.01.2019) ОСОБА_1 не проведено виплату зазначених сум (а.с. 12).

Згідно наказу ТОВ „Універсальна бурильна техніка" від 27.12.2018 № 346/в з 02.01.2019 по 31.01.2019 оголошено частковий простій для працівників ТзОВ „Універсальна бурильна техніка".

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13 судам роз`яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил статті 113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, таке: оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що простій підприємства (установи, організації) не є підставою для невиплати заробітної плати працівнику, якого звільнено з займаної посади до моменту оголошення простою.

Згідно з ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У ст. 2 Закону України „Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата складається з: основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткової заробітної плати - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до абзаців 3, 5, 7 та 8 підпункту 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України констатував, що поняття „заробітна плата" і „оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обовязків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у п. 4 ч. I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону, зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому зазначені виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України „Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядком).

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого не передбачено чинним законодавством (правова позиція Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-2807цс16).

Відповідно до пункту 2 вказаного порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як зазначила у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 працювала на посаді Економіста І категорії у ТОВ „Універсальна бурильна техніка" з п`ятиденним робочим тижнем.

Відповідно до відомостей Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за звітний місяць про сплату страхових внесків ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за листопад у розмірі 7 788 грн, у грудні - 7 900 грн (а.с. 13).

Згідно довідки від 18.04.2019 № БТ000000026 ТОВ „Універсальна бурильна техніка" ОСОБА_4 працювала у ТОВ „Універсальна бурильна техніка" з 21.03.2017 по 30.12.2018 на посаді Економіст І категорії. Дохід з 01.11.2018 по 30.11.2018 склав: сукупний дохід: 7 788 грн; утримання: 1 518 грн 66 к., сума до виплати: 6 269 грн 34 к. Виплата сукупного заробітку за листопад місяць 2018 року здійснена 03.01.2019 в сумі 3 134 грн 67 к.; 21.01.2019 в сумі 3 134 грн 67 к. Всього виплачено 6 269 грн 34 к. (а.с. 44).

Згідно іншої довідки від 18.04.2019 № БТ000000026 ТОВ „Універсальна бурильна техніка" ОСОБА_4 працювала у ТзОВ „Універсальна бурильна техніка" з 21.03.2017 по 30.12.2018 на посаді Економіст І категорії. Дохід з 01.12.2018 по 31.12.2018 склав: сукупний дохід: 15 358 грн 30 к., з них заробітна плата за грудень 2018 - 7 900 грн 74 к., вихідна допомога -7 457 грн 56 к.; утримання: 2 994 грн 86 к., сума до виплати: 12 363 грн 44 к. Виплата сукупного заробітку за грудень місяць 2018 року здійснена 24.01.2019 в сумі 12 363 грн 44 к. (а.с. 45).

Середньоденна заробітна плата за липень - грудень 2018 року у ОСОБА_1 становить: (7 788 + 7 900)/(20 (к-ть роб. днів у грудні) + 22 (к-ть роб. днів у листопаді)) = 373 грн 54 к.

Середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки по день фактичного розрахунку становить: 373 грн 54 к. х 15 робочих днів (31.12.2018 останній робочий день; виплата коштів 24.01.2019, отже, затримка 02, 03, 04, 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 21, 22, 23 січня 2019 року) = 5 603 грн 10 к.

Враховуючи наведене, на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 5 603 грн 10 к.

Згідно ч .1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки з боку відповідача невиплатою заробітної плати позивачу завдана моральна шкода у вигляді фізичних та моральних страждань, так як невиплата заборгованої заробітної плати припала на святкові дні: Новий рік, Різдвяні свята, а позивач та її рідні повинні були обмежувати себе у всьому, враховуючи характер і ступінь завданої моральної шкоди, тривалість страждань та істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, що в свою чергу призвело до додаткових зусиль для організації свого життя, суд дійшов висновку, що позивач не довела завдання їй моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, а моральна шкода з відповідача на користь позивача має бути стягнута у розмірі 750 грн (по 50 грн за кожен день затримки розрахунку) виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 26 від 29.03.2019 адвокатом Сушко О.С. від ОСОБА_1 прийнято 600 грн, підстава: позовна заява.

Відповідно до статті 30 Закону України „Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі „Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі „Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі „East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі „Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Позивачем не надано суду договору між адвокатом та ОСОБА_1 , детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, адже з наданої суду квитанції не вбачається можливим встановити такого. Всупереч ст. 137 ЦПК України позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

А тому відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог на користь позивача сумі 444 грн 74 к.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Універсальна бурильна техніка" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 5 603 (п`ять тисяч шістсот три) гривні 10 копійок, моральну шкоду в розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) гривень та витрати по оплаті судового збору у розмірі 444 (чотириста сорок чотири) гривні 74 копійки.

У іншій частині позову - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальна бурильна техніка" (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Тураша, 20; ідентифікаційний код: 40978147; тел./факс (03244)57009; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Повний текст судового рішення виготовлено 29.05.2019.

Суддя Ю.С. Кучаковський