Рішення № 82049032, 17.05.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №464/4270/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року Галицький районний суд м. Львова

у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Остапчук М.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Рудика В.М.,

представника третьої особи ПрАТ «Київстар» ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Іріда-Оіл», треті особи: Пустомитівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, приватне акціонерне товариство «Київстар», товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард сервіс Груп», про стягнення вартості безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що 14 січня 2013 року між ПП «Іріда-Оіл» та суб`єктом господарської діяльності – ФОП ОСОБА_3 був укладений договір оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, пл. Старий Ринок, 8. 14 січня 2013 року між ТзОВ «Авангард сервіс Груп» та позивачем був укладений договір оренди майна з викупом. На виконання вказаного договору, ОСОБА_3 було передано майно на суму 927 358 грн., про що складено акт передання-приймання від 14 січня 2013 року. Окрім того, ОСОБА_3 та ТзОВ «Авангард сервіс Груп» був складений акт прийому-передачі майна у власність, відповідно до якого позивач набула у власність майно вартістю 165 151 грн. У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 мала заборгованість за орендну плату та комунальних платежів, договір оренди приміщення був розірваний з 18 травня 2013 року. Позивач зазначає, що після розірвання договору належне їй майно, вартістю 165 151 грн., знаходилося у приміщенні ПП «Іріда-Оіл» за адресою: м. Львів, пл. Старий Ринок, 8, однак відповідач обмежував доступ до нього. Державним виконавцем Галицького ВДВС ЛМУЮ та працівниками Галицького ВП ГУНП у Львівській області складено опис та оглянуто майно за адресою: м. Львів, пл. Старий Ринок, 8. Окрім того, вказує, що заборгованість по орендній платі та штрафних санкціях за договором оренди приміщень вона сплатила. Відтак, ПП «Іріда-Оіл» за відсутності договірних зобов`язань зберігає у себе без достатньої правової підстави речі, що їй належать. Просила витребувати у відповідача майно загальною вартістю 165 151 грн.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20 травня 2016 року відмовлено у відкритті провадженні у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області віл 23 серпня 2016 року вищевказану ухвалу суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

19 вересня 2016 року Сихівським районним судом м. Львова відкрито провадження у справі.

17 вересня 2018 року ухвалою Сихівського районного суду м. Львова до участі у справі залучено Пустомитівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, приватне акціонерне товариство «Київстар», товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард сервіс Груп» /т. 3, а.с. 83,84/.

У зв`язку із припиненням повноважень судді Сихівського районного суду м. Львова Теслюка Д.Ю., 18 жовтня 2018 року здійснений повторний автоматичний розподіл справи. Автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю по справі Тімченко О.В.

Ухвалою від 22 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Сихівського районного суду м. Львова Тімченко О.В., розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Сихівського районного суду від 08 листопада 2018 року справу передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою судді Галицького районного суду м. Львова Фролової Л.Д. від 27 грудня 2018 року справу прийнято до провадження.

Ухвалою від 11 березня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач неодноразово змінювала позовні вимоги /т. 1, а.с. 162-165, т. 2, а.с. 179-182/. Востаннє, 18 січня 2019 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з приватного підприємства «Іріда-Оіл`на користь ОСОБА_3 , вартість безпідставно набутого майна, в сумі 2 600 гривень за неповернуті лампи бра (навісні) на один плафон в кількості – 8 шт., в сумі 4 067 гривень за неповернутий монітор системи відеоспостереження (модель SyncMaster E1920) сер. номер НОМЕР_1 в кількості - 1 шт., в сумі 6500 гривень за неповернуту систему підсилення мобільного зв`язку в кількості – 1 комплект, в сумі 16 000 гривень за неповернуті дерев`яні перегородки (1400x2000) в кількості – 5 шт., в сумі 9 323 гривень за неповернутий плазмовий телевізор ( Samsung, 40 дюймів, модель LE40C550J1WXXH, сер. номер Z6XQ3SGZ900338F Versia: НОМЕР_2 ) в кількості -1 шт., в сумі 6 825 гривень за неповернуті лампи бра (декоративні) в кількості – 21 шт., всього 45315,00 грн. /т. 3, а.с. 155-160/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні до викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Зазначив, що ОСОБА_3 набула майно на підставі укладеного 14 січня 2013 року з ТзОВ «Авангард сервіс Груп» договору оренди з викупом, про що свідчить акт прийому-передачі майна у власність. Належність майна позивачу підтверджується актом опису та арешту майна державним виконавцем від 15 травня 2014 року, а також протоколами слідчого огляду місця події від 04 березня 2014 р. та 19 березня 2014 року. Згідно актів прийому-передачі майна, державним виконавцем Пустомитівського відділу ДВС ГТУЮ у Львівський області Партем М.Б. за участі представника ПП «Іріда-Оіл» спірне майно, що знаходилось на зберіганні у відповідача згідно акту опису й арешту майна від 15 травня 2014 р. частково було повернуто ОСОБА_3

Вказав, що ПрАТ «Київстар» орендує іншу частину приміщення, ніж ту, яку орендувала позивач. Крім того, серед переліку телекомунікаційного майна ПрАТ «Київстар» відсутня система підсилення мобільного зв`язку, яка належить саме позивачу. При цьому зазначив, що належність майна позивачу підтверджується актом опису та арешту майна та протоколом огляду місця події від 19 березня 2014 року.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, надав пояснення аналогічні до викладених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю. Пояснив, що між ПП «Іріда-Оіл» та ТзОВ «Авангард сервіс Груп» був укладений договір оренди нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 пл. Старий Ринок, 8. Приміщення за даним договором перебувало в оренді ТзОВ «Авангард сервіс Груп» з 10 лютого 2012 року до 30 вересня 2012 року. ПП «Іріда-Оіл» та TOB «Авангард сервіс груп» добровільно за взаємною згодою припинили дію вищевказаного договору оренди нежитлових приміщень, про що уклали відповідну угоду та акт повернення майна орендодавцеві. Отже враховуючи угоду про припинення вищевказаного договору оренди та акт прийому-передачі об`єкту оренди від 30 вересня 2012 року, за яким орендар повернув нежитлові приміщення орендодавцеві, твердження позивача про наявність майна TOB «Авангард сервіс груп» в приміщеннях орендаря не відповідає матеріалам справи. Також зазначає, що речі, які є предметом позовних вимог (лампи бра, дерев`яні перегородки) є конструктивними елементами нежитлових приміщень цокольного приміщення (в т.ч. елементами оздоблення і декору) за адресою: АДРЕСА_1 Ринок АДРЕСА_2 та невіддільні від таких приміщень. Просив врахувати, що позивач не надає первинних бухгалтерських документів, які підтверджують купівлю-продаж таких речей (в тому числі про сплату коштів TOB «Авангард сервіс груп»). Щодо витребування системи підсилення мобільного зв`язку, звертає увагу суду на те, що відповідно до договору оренди, укладеного між ПП «Іріда-Оіл» та ПрАТ «Київстар» частина нежитлового приміщення використовується орендарем для розміщення базової станції стільникового зв`язку. Тому неможливо однозначно встановити належність такого саме позивачу.

Представник третьої особи ПрАТ «Київстар»просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що на підставі договору оренди з ПП «Іріда-Оіл», на даху та цокольному поверсі приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться обладнання ПрАТ «Київстар». Зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості, які б чітко конкретизували спірний майновий об`єкт – систему підсилення мобільного зв`язку, не підтверджено факт володіння, користування та розпорядження ним. Майно, яке знаходиться в орендованому приміщенні перебуває на балансі та належить на праві власності ПрАТ «Київстар».

Представники третіх осіб Пустомитівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, ТзОВ «Авангард сервіс Груп» у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином. Згідно з ч.11 ст. 128 ЦПК України виклик представника ТзОВ «Авангард сервіс Груп» до суду був здійснений через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м.Львова).

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема. договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Позивач на підтвердження позовних вимог та права власності на майно надала договір оренди №Р-К/13 від 14 січня 2013 року, укладений між Приватним підприємством «Іріда-ОІЛ» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Басюк Галиною Тадеївною (орендар). За умовами договору орендодавець передає орендареві у строкове платне користування на умовах, передбачених цим договором, нежитлові приміщення загальною площею 396,30 м2, розташовані на цокольному та першому поверсі адміністративно-торгового центру, за адресою: м. Львів, пл. Старий Ринок, 8 (п.1.1 договору); термін оренди об`єкту оренди - до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно, визначене умовами договору, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкту оренди від 14 січня 2013 року /т. 1, а.с. 9/.

Позивач стверджує, що на підставі договору оренди майна з викупом, який був укладений 14 січня 2013 року між ТзОВ «Авангард сервіс Груп» та суб`єктом господарської діяльності – ФОП ОСОБА_3 їй було передано у строкове платне користування майно вартістю 927358 грн. з наступним переходом права власності.

Найменування та вартість майна, що було передано в оренду зазначено в акті передання-приймання від 14 січня 2013 року /а.с. 15,16/.

Окрім того, позивач зазначає, що їй у власність передано майно на суму 165 151 грн., про що 14 січня 2013 року ТзОВ «Авангард сервіс Груп» та ФОП ОСОБА_3 . складено акт прийому-передачі майна у власність. При цьому, вартість майна була визначена станом на 16 січня 2013 року, на підставі висновку ТзОВ «Бюро-Львів» /т. 1, а.с. 17,18/.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч зазначеним вимогам законодавства, позивачем не долучено до матеріалів справи належним чином засвідчених письмових доказів, якими вона обґрунтовує свій позов, зокрема договорів та актів. Протягом судового розгляду не були також надані оригінали письмових доказів для належного посвідчення копій судом.

Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, документи надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, а саме: договір оренди №Р-К/13 від 14 січня 2013 року, договір оренди майна з викупом від 14 січня 2013 року, акт прийому-передачі майна у власність, оцінка майна, матеріали виконавчого та кримінального проваджень - є недопустимими доказами у справі та не підтверджують право власності позивача на майно.

Суд звертає увагу, що позивач просить суд стягнути вартість майна, яке вона набула на підставі договору оренди з викупом та акту прийому-передачі майна у власність. Однак, при цьому, крім ксерокопій вищезазначених документів, суду не надано ніяких первинних бухгалтерських та фінансових документів, які підтверджують набуття права власності на рухоме майно. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її реальне здійснення.

Позивач стверджує, що вартість майна переданого згідно акту від 14 січня 2013 року підтверджується висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро-Львів» від 16 січня 2013 року. Однак вказаний висновок був складений вже після фактичної передачі майна ОСОБА_3 , тому суд не приймає до уваги такі доводи позивача.

Окрім того, майно вартість якого просить сягнути позивач не визначено індивідуальними ознаками, які б давали змогу чітко встановити, що вони належать саме позивачу. В матеріалах справи відсутні відомості, які б чітко конкретизували спірні майнові об`єкти.

Покликання позивача на матеріали виконавчого та кримінального проваджень (акт державного виконавця акт від 07 травня 2014 року /т.1, а.с.61/, акт опису та арешту майна від 15 травня 2014 року /т.1, а.с.62, 63/, заява про вчинення кримінального правопорушення, повідомлення про початок досудового розслідування, протоколи огляду місця події від 04 березня 2014 р. та 19 березня 2014 року /т.1, а.с.33-39, 41-45) як підтвердження права власності на рухоме майно, суд вважає безпідставними. Включення майна в процесуальні документи під час здійснення досудового розслідування кримінального або виконавчого провадження не підтверджує права власності позивача на таке, оскільки законодавством визначені підстави та порядок набуття майна у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість позовних вимог про належність позивачу рухомого майна на праві власності та необхідність стягнення вартості безпідставно набутого майна з відповідача, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат, відповідно до ст.141 ЦПК України, судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного підприємства «Іріда-Оіл», треті особи: Пустомитівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, приватне акціонерне товариство «Київстар», товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард сервіс Груп», про стягнення вартості безпідставно набутого майна – відмовити повністю.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 17 травня 2019 року проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст рішення складений 24 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Д. Фролова