Рішення № 8204771, 24.02.2010, Київський районний суд м. Сімферополя

справа №2-3115/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010 року місто Сімферополь

Київський районний суд міста Сімферополя в складі:

головуючого судді Долгополова А.М.

при секретарі Білосорочка О.В., за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до Міністерства Аграрної політики України, Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» про поновлені на роботі

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із вимогами про поновленні його на посаді директора державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод», мотивуючи свої вимоги тим, що 28.03.2005 року між ним та Міністерством було укладено №3894. Відповідно до наказу від 28.12.2009 року №231-п його було звільнено з посади директора державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» 29.12.2009 року.

З 29.12.2009 року він знаходився на стаціонарному лікуванні про що відповідача було повідомлено. Наказом від 30.12.2009 року №232-п дата його звільнення була встановлена датою закінчення його непрацездатності. Своє звільнення вважає незаконним з наступних підстав. Згідно наказу його було звільнено «за невиконання умов контракту» підпункт «в» п. 26 розділу 5) в частині не поконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом по сплаті податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань по виплаті заробітної плати робітникам відповідно до ст. 36 КЗпП України. Звільнення є дисциплінарним стягненням і відповідно до трудового законодавства основною умовою його застосування є провина робітника. Однак п. п. 26 в контракту не передбачає провину як обов’язкову умову для звільнення з даних підстав. Вважає, що дані умови контракту значно погіршують його становище як робітника порівняно з трудовим законодавством. Відповідно до ст.9 КЗпП України умови договору про працю, які погіршують становище робітників порівняно із законодавством України про працю є недійсними. Наявна на підприємстві заборгованість перед бюджетом та Пенсійним фондом , а також заборгованість по заробітній платні обумовлена причинами об’єктивного характеру, пов’язаними із внутрідержавними і мировою кризою, падінням попиту на продукцію підприємства та відмовою банків від кредитування. Подібна ситуація за увесь час його праці виникла у перше. Заборгованість мала місце лише з вересня 2009 року і ним приймаються всі міри для усунення виниклої проблеми на підприємстві. Оскільки провина його в ситуації, що склалася відсутня просив суд поновити його на роботі на посаді директора Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод».

В ході судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, уточнивши позовні вимоги тим, що оскільки в своїй позовній заяві позивач не погоджується і з наказами №231-п та 232-2 і вважає їх також незаконними і вони підлягають скасуванню.

Представник Міністерства Аграрної політики України ОСОБА_3 з позовом не погодилася по мотивах того, що контракт, котрий було укладено із позивачем, є особливою формою трудового договору, обов’язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. На час дії контракту для сторін встановлені права та обов’язки, завдання та функції, а також відповідальність у випадку невиконання умов контракту тощо. Контрактом встановлено, що він припиняється у разі невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов’язань, щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати. Вказаний контракт позивачем підписано і відповідно він з ним погодився. Більш того позивачем не обґрунтовані його ствердження про те, що умовою для застосування звільнення є вина. Також відповідно до чинного законодавства, а саме Постанови КМУ №597 від 02.08.1995 року та Постанови КМУ №203 від 19.03.1993 року контракт може бути розірвано на підставах, встановлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При розірванні контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України, про що робиться запис у трудовій книжці. Підставою для розірвання контракту з позивачем та його звільнення є довідка про наслідки перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно даних вказаних в довідці заборгованість по підприємству станом з 16.12.2009 року по 09.12.2009 року заборгованість по заробітній платі склала 601006 грн.. Однак відповідно до даних, що були надані підприємством листом від 11.12.2009 року №509 заборгованість по заробітній платі складає 198, 8 тисяч грн.(без врахування простроченої заборгованості за жовтень у сумі 321,5 тис. грн. та врахованої заробітної плати за листопад, дані про яку відсутні). Отже, убачається, що позивач намагався приховати реальну заборгованість підприємства. Тому посилання на кризу та інші обставини є безпідставними. Од же підстав для задоволення позивних немає.

Представник Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» ОСОБА_4 погодилась із думкою представника Міністерства і просила в задоволені позовних вимог відмовити.

Вислухавши представник позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що між сторонами складися правовідносини, що витікають із розірвання трудового контракту, які передбачені КЗпП України.

Наказом від 28.02.2005 року №110-к позивач був призначений на посаду директора Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» на підставі контракту. (а.с.4)

Наказом №42-п від 14.02.2006 року було продовжено строк дії контракту строком на чотири роки з 01.03.2006 року до 01.03.2010 року. (а.с.5)

Відповідно до наказу №231-п від 28.12.2009 року було розірвано контракт із позивачем за невиконання умов контракту (підпункт «в» пункту 26 розділу 5) в частині невиконання підприємством зобов’язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, щодо сплаті податків, зборів та обов’язкових платежів, а також невиконання підприємством зобов’язань, щодо виплати заробітної плати працівниками, згідно п. 8 ст. 36 КЗпП. (а.с.12)

Згідно факсограми надісланої на адресу директора ДП «Сімферопольський виноробний завод» ОСОБА_2 йому було запропоновано 30.12.2009 року з’явитися із письмовими поясненнями. (а.с. 13)

Відповідно до довідки КРУ «Клінічна лікарня ім. Семашко» від 29.12.2009 року позивач знаходився з 29.12.2009 року на стаціонарному лікуванні. (а.с.15)

Наказом від 30.12.2009 року №232-п були внесені зміни до наказу від 28.12.2009 року «231-п «Про звільнення ОСОБА_2Б.», визначивши датою його звільнення наступний день після закінчення періоду його тимчасової непрацездатності. (а.с.16)

Як випливає із довідки, складеної по результатах перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» було виявлено ряд порушень і як наслідок запропоновано у зв’язку із низьким рівнем виконавчої дисципліни і допущені недоліки у роботі, що призвели до виникнення заборгованості по заробітній платі, перед бюджетом та Пенсійним фондом, а також невиконані умов контакту, звільнити ОСОБА_2 з посади, розірвавши з ним контракт. (а.с.44-46).

Відповідно до ст.36 п.8 КЗпП підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Статтею 9 КЗпП передбачено, що умови договору про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Постановою Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 (зі змінами, внесеними постановами від 01.04.194 року 34, від 26.10.1995 року №18 від 25.05.1998 року №15) передбачено, що на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору за винятком встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.147 КЗпП підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під котрим розуміється протиправне, винне невиконання або неналежне виконання робітником його трудових обов’язків. Протиправними вважаються дії або бездіяльність, порушуючи вимоги законодавства або підзаконних актів, які встановлюють трудові обов’язки робітника. Обов’язковим елементом складу дисциплінарного проступку є вина робітника в любій її формі (умислу, необережності, необачності).

Статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Стороною відповідача не було надано доказів того, що позивачем були надані письмові пояснення з приводу порушень, котрі явилися підставою для розірвання контракту. Також не було надано доказів, що позивач відмовився від дачі будь яки-пояснень, оскільки як встановлено в ході розгляду справи відповідач один раз звернувся до позивача по місцю його роботи з вимогою надати своїх пояснення з приводу виявлених порушень, однак у цей час позивач знаходився на лікарняному і не міг отримати факсограми відповідача. Більш відповідач пояснень від позивача не вимагав і прийняв рішення про розірвання з ним контракту не встановивши при цьому наявності вини у любому її прояві з боку позивача.

Вказані дії відповідача грубо порушують права позивача, передбачені не тільки трудовим законодавством України, а і Конституцією України, а саме ст. 43 відповідно до котрої головною гарантією від незаконного звільнення є те, що підстави припинення трудових відносин вичерпно перелічені в законодавстві. По перше, підставами для припинення трудових відносин мають бути тільки законними, тобто передбачатися в законодавчих актах. По друге, вони повинні бути пов’язаними зі здібностями чи поведінкою працюючого або викликані виробничою необхідністю підприємств, установ чи служб.

Судом встановлено, що провина позивача в порушеннях виявлених про приведені перевірки встановлена не була, можливості надати свої пояснення з цього приводу відповідачі позивачу не надали, що є порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення. На думку суду пояснення позивача мають важливе значення т.я. з них витікає що провини ОСОБА_2 в тому, що на підприємстві є заборгованість по заробітній платі не має .

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Як випливає з даної норми принципово заборонено погіршувати становище людини у суспільстві шляхом обмеження тих прав і свобод, які вже закріплено у законах України.

Відповідно, оскільки ст.9 КЗпП передбачено, що умови договору про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, од же звільнення повинно відповідати нормам, передбаченим КЗпП України.

Як встановлено судом відповідачами була порушена процедура звільнення позивача в частині того, що він був позбавлений можливості давати свої пояснення з приводу підстав, котрі явилися основою для його звільнення. І саме це суд кладе в основу ухваленого рішення.

Розглядаючи вимоги в частині скасування наказів №231-п та 232-2 суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню, оскільки вказані накази безпосередньо були винесені із порушенням норм діючого законодавства, а саме без пояснень позивача і доказів того, що він відмовляється їх надавати, і відповідно дані накази підлягають скасуванню як незаконні і такі, що порушують права позивача.

Судові витрати (судовий збір-8,5 грн.) підлягає стягненню з відповідачів у частковому порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України: на користь держави.

Оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи покладається на відповідачів у частковому відповідно до із ст.81 ЦПК України в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005р.

На підставі ст. 22, 43 Конституції України, ст.ст.9, 36 п.8, 147,149, КЗпП, Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 (зі змінами, внесеними постановами від 01.04.194 року 34, від 26.10.1995 року №18 від 25.05.1998 року №15), керуючись ст.ст.10,11,60.212,213,214,215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до Міністерства Аграрной Політики України, Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» визнав незаконним и скасував накази №231-п від 28.12.2009р. и №232-п від 30.12.2009р.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі .

Стягнути з Міністерства Аграрной Політики України, Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» в частковому порядку на користь держави судовий збір в сумі 8,5(вісім) грн. по 4,25 грн. з кожного.

Стягнуті з Міністерства Аграрной Політики України, Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу р/р 37319012000604 Управління держказначейства в АРК, МФО 824026, ОКПО 26273942, одержувач Управління ДСА України в АРК. призначення платежу: оплата за інформаційно-технічне забезпечення Київським районнім судом м. Сімферополя в сумі 18,5( вісімнадцять)грн. з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його оголошення.

С у д д я