Рішення № 82045594, 27.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 травня 2019 року № 640/20575/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ДР. МАРКУС-Україна»доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2018 за участі:

представника позивача - Бірюкової О.М.,

представника відповідача - Пінчука Б.В.,

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 травня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 та частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2018 №00011551402 та №00011561402.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 17.08.2018 №564/26-15-14-02-01/31866569, прийняло податкові повідомлення-рішення від 19.09.2018 №00011551402 та №00011561402. Позивачем зазначено, що висновки акта перевірки є необґрунтованими, поверхневими, перевірку проведено без дослідження фактичних обставин та встановлення реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, посилання контролюючого органу на протоколи допитів свідків в кримінальних провадженнях не можуть слугувати доказами нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, вироків відносно контрагентів позивача немає.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 17.08.2018 №564/26-15-14-02-01/31866569 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 19.09.2018 №00011551402 та №00011561402, зазначивши при цьому, що у контрагентів позивача були відсутні об`єктивні можливості виконання робіт у задекларованих обсягах з огляду на наявність у них ознак фіктивних суб`єктів господарювання, а саме: відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання поставок. Також, відповідач зазначав про наявність протоколів допитів свідків, які виступали директорами товариств - контрагентів позивача та зазначили, що не мають ніякого відношення до господарської діяльності товариств.

Під час судового розгляду справи судом для з`ясування всіх фактичних обставин справи за клопотанням відповідача було викликано в якості свідка ОСОБА_1 Разом із тим, забезпечити явку свідка в судове засідання представник відповідача не зміг, як і повідомити суду інформацію щодо його місця реєстрації.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» за червень 2017 року, товариством з обмеженою відповідальністю «БЛІЦ ПРОФІТ» за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень 2016 року, з товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДСОН АЛЬЯНС» за серпень 2017 року, товариством з обмеженою відповідальністю «САЛТОР ЛІМІТЕД» за січень 2017 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення товариством з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна":

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 782 790, 00 грн.; заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 289 191, 00 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 918.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.8, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, на загальну суму 58 451, 00 грн.; заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 339 783, 00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 17.08.2018 №564/26-15-14-02-01/31866569 (далі за текстом - акт перевірки) та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 19.09.2018 №00011551402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 424 729, 00 грн., у тому числі: 339 783, 00 грн. - основний платіж; 84 946, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 19.09.2018 №00011561402, яким позивачеві встановлено завищення від`ємного значення із податку на додану вартість на суму 58 451, 00 грн.;

- від 19.09.2018 №00011531402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 325 259, 00 грн., у тому числі: 289 191, 00 грн. - основний платіж; 36 068, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 19.09.2018 №00011541402, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 782 790, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна", не погоджуючись із податковими повідомленням-рішенням від 19.09.2018 №00011551402, №00011561402, №00011531402, №00011541402 звернулось зі скаргою до Державної фіскальної служби України про скасування винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.11.2018 про результати розгляду скарги, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" частково задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.09.2018 №00011531402 та №00011541402, а податкові повідомлення-рішення від 19.09.2018 №00011551402 та №00011561402 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна", не погоджуючись із податковими повідомленням-рішенням від 19.09.2018 №00011551402 та №00011561402 звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається із акту перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.08.2018 №564/26-15-14-02-01/31866569, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що перевіркою не підтверджено реальності проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, перевіркою встановлено лише документування зазначених операцій та відображення їх у фінансовій звітності без отримання результатів таких операцій в дійсності. Так, контролюючий орган дійшов висновку, що враховуючи по ланцюгу постачання об`єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів (виконаних робіт), відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів можна дійти висновку про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності. Таким чином, на думку контролюючого органу, за сукупністю викладених в акті фактів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" з товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД», товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДСОН АЛЬЯНС», товариством з обмеженою відповідальністю «САЛТОР ЛІМІТЕД» та товариством з обмеженою відповідальністю «БЛІЦ ПРОФІТ».

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженню відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.06.2017 №010617МУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

В подальшому між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ІНВЕСТ ПЛЮС» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 12.07.2017 №120717М, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 01.06.2017 №010617МУ.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженню відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «БЛІЦ ПРОФІТ» (постачальник) було укладено договір поставки від 03.08.2015 №БП030815, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

В подальшому між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «БЛІЦ ПРОФІТ» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОМАРКЕТТРЕЙД» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 30.06.2016 №Е11, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 03.08.2015 №БП030815.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, специфікації, додатку до специфікації, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, виписки по рахункам.

Як свідчать матеріали справи, між товариством з обмеженню відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «САЛТОР ЛІМІТЕД» (постачальник) було укладено договір поставки від 16.01.2017 №160117МУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, додатку до договору, видаткової накладної, товарнно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам.

Судом також встановлено, що між товариством з обмеженню відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДСОН АЛЬЯНС» (постачальник) було укладено договір поставки від 01.08.2017 №010817МУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

В подальшому між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «ВІДСОН АЛЬЯНС» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ЛАВС» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 25.09.2017 №В25091МУ, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 01.08.2017 №010817МУ.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам.

Суд звертає увагу, що на підтвердження подальшої реалізації придбаного у вищезазначених контрагентів товару, позивачем додано до матеріалів справи клопі договорів та накладних на подальшу реалізацію такого товару (том 3 матеріалів справи).

Крім того, необхідно зазначити, що станом на дату укладання всіх вищезазначених договорів між позивачем та його контрагентами, відносини з якими стали предметом позапланової перевірки, останні були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

В свою чергу, контролюючим органом в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, текст якого частково дублює викладені в акті перевірки обставини, вказано, що у контрагентів позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «САММІТ-АГРО-ТРЕЙД», товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІЦ ПРОФІТ», товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДСОН АЛЬЯНС» та товариства з обмеженою відповідальністю «САЛТОР ЛІМІТЕД» відсутні основні засоби та достатня кількість ресурсів, необхідних для виконання робіт. Також, відповідач посилався на низку кримінальних проваджень, в яких наявні протоколи допитів в якості свідків осіб, які були директорами контрагентів позивача.

Разом з тим, вивчивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Суд наголошує, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно тверджень контролюючого органу про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів позивача, необхідно відмітити, що згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 №К/9901/921/18, від 27.02.2018 №К/9901/4256/17, від 06.02.2018 №К/9901/8403/18, від 30.01.2018 №К/9901/5786/18, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Стосовно посилань на протоколи допитів в якості свідків осіб, які виступали директорами товариств-контрагентів позивача, необхідно зазначити, що наявність кримінальної справи щодо контрагентів платника податків, в якій не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 по справі №815/3725/13-а.

Також, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід зазначити, що акт перевірки не містить аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами в розрізі господарських операцій, які і наведені в цьому акті. Відсутні докази, на підтвердження припущень контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, суд зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

В даному випадку контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Також, суд наголошує, що контролюючим органом під час судового розгляду справи не було надано жодних доказів щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" фіскальних інтересів держави чи доказів того, що позивач ухилявся від оподаткування, належної сплати податків, тощо.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд приходить до висновку, що доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Доводи відповідача щодо наявності вироку відносно засновника товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДСОН АЛЬЯНС» не приймаються судом до уваги, оскільки на час розгляду справи в суді у відкритому судовому засіданні представником відповідача не надано суду належним чином засвідчену копію такого вироку, доказів, що обставини, встановлені у кримінальному провадженні мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи. Крім того, із пояснень представника відповідача і змісту акту перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.08.2018 №564/26-15-14-02-01/31866569 вбачається, що ці обставини під час перевірки не досліджувались контролюючим органом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.09.2018 №00011551402 та №00011561402.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДР. МАРКУС-Україна" (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Е, приміщення 321, код ЄДРПОУ 31866569) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 247, 70 грн. (сім тисяч двісті сорок сім гривень сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення виготовлено 28.05.2019