Ухвала суду № 82044530, 17.05.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.05.2019 Справа № 554/4216/19

Провадження № 2-а/554/43/2019

У Х В АЛ А

17 травня 2019 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Полтавській області (юридична адреса: м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, 36000, код ЄДРПОУ 40108630), Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області (юридична адреса: м. Полтава, вул. Сковороди, 2-б, 36000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області відносно не складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 ;

- зобов’язати Полтавське відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області скласти належно оформлений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що 13 грудня 2017 року, перебуваючи у якості пасажира в автомобілі ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_2 , на вулиці Р. АДРЕСА_2 в м. Полтави потрапила в дорожньо-транспортну пригоду за участю аавтомобіля ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2

14 грудня 2017 року за вказаним фактом СВ Полтавського ГУНП в Полтавській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170040005491 за попередньою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України.

13 лютого 2018 року слідчим Полтавського ВП ГУНП в Полтавській обалсті прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12017170040005491 від 14 грудня 2017 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Копію зазначеної постанови та матеріалів кримінального провадження направлено начальнику Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Матеріали отримані старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській обалсті Платовим А. О., яким не складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за фактом вчиненням адміністративного правопрушення передбаченого ст. 124 КУпАП у зв’язку з тим, що останній на телефонні дзвінки не відповідав та за місцем проживання був відсутній.

Таким чином, позивач вважає, що протиправна бездіяльність працівників поліції, що полягає у не складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та подальше направлення його до суду для вирішення питання стосовно притягнення останнього до відповідальності, позбавляє позивача можливості стягнути з винуватця ДТП спричинену їй матеріальну та моральну шкоду.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, суд дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання притягнення особи до адміністративної відповідальності і оцінки доказів, на яких ґрунтується відповідне рішення щодо такої відповідальності, вирішуються в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зокрема, ч. 1 ст. 246 КУпАП передбачає, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Крім того, відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 цього Кодексу протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції»).

Частиною 1 статті 257 вищевказаного Кодексу передбачено, що протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема статтею 124 КУпАП.

Вимогами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, повноваження щодо встановлення правильності та обґрунтованості складання протоколу про адміністративне правопорушення та підстави для адміністративної відповідальності винної особи за статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення відповідно до чинного законодавства покладено виключно на суд, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.

Зі змісту розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що провадження в таких справах включає певні стадії, зокрема, складання протоколу про адміністративне правопорушення (глава 19 КУпАП) та власне розгляд справ про адміністративні правопорушення (глава 22 КУпАП).

Таким чином, складання протоколу про адміністративне правопорушення є початковою стадією провадження у справі про адміністративне правопорушення, зокрема відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Крім того, відповідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов`язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов`язковість його приписів для відповідного суб`єкта /суб`єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Згідно пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Крім цього, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, необхідно звернути увагу на той факт, що в адміністративному позові не було конкретизовано та сформульовано в чому саме виразилося порушення передбачених Конституцією та законами України прав, свобод та охоронюваних інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв`язку із не притягненням відповідачами ОСОБА_2 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені позивачем доводи, враховуючи ту обставину, що дії відповідачів ніяким чином не порушують права позивача, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють його права і обов`язки саме у сфері публічно-правових відносин, суд приходить до висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19, п.1 ч. 1 ст. 170, ст. 294, ст. 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А. Г. Савченко