Рішення № 82044168, 28.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 р. справа № 520/3631/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та зобов`язати вчинити певні дії щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсійним виплатам на суму 118628,40 грн., що утворилася за період з 01 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року;

- зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (пр. Московський, 193/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) здійснити виплату заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 у сумі 118628,40 грн. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» 26202501694635;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті він був вимушений покинути своє постійне місце проживання. Вважає дії відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в порядку ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив в якому проти задоволення позову заперечував з підстав вказаних в ньому та зазначив, що згідно з постановою КМУ від 25.04.2018 року № 335, виплата сум заборгованості, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ. Таким чином, відповідач діє в межах своєї компетенції згідно з діючим законодавством, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 28.09.2018 року звернувся до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про запит пенсійної справи із Новоайдарського відділу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та про поновлення виплати пенсії (копія заяви додається). При поданні заяви ОСОБА_1 був ознайомлений, що виплати пенсії почнуться після перевірки фактичного місця проживання та надходження інформації з управління праці та соціального захисту населення.

Стосовно нарахування та виплати пенсії позивача, то відповідач у відзиві на позов вказав, що відповідно до наявних документів у пенсійній справі позивача, ОСОБА_1 , Новоайдарським відділом Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не виплачено донарахування пенсії за період з 01.03.2018 по 30.04.2018 на загальну суму 4448,40 згідно протоколу від 24.04.2018.

Відповідно до розпорядження начальника Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11.05.2018 та витягу з протоколу №31 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 17.09.2018, виплату пенсії припинено з 01.05.2018 року до з`ясування місця проживання ОСОБА_1

01.10.2018 року Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова було зроблено запит № 2121/46-02-03 до Новоайдарського відділу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з проханням надіслати електронну та паперову пенсійну справу.

30.10.2018 року Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова повторно було зроблено запит № 2316/46-02-03 до Новоайдарського відділу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з проханням надіслати електронну та паперову пенсійну справу.

27.11.2018 року Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова згідно штампу вхідної кореспонденції було отримано пенсійну справу позивача.

Згідно атестату (процесуальний документ, яким підтверджується дата припинення пенсії) Новоайдарського відділу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу було виплачено пенсію по 31.05.2018 року і особовий рахунок знятий з обліку 31.05.2018 року.

04.12.2018 року управлінням взято на облік пенсійну справу позивача, що підтверджується випискою з підсистеми призначення та виплати пенсії.

Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Адміністрації Індустріального району Харківської міської ради № 95 від 17.10.2018 виплату пенсії відновлено.

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова не припиняло виплату пенсії позивачу, а враховуючи, те що пенсійна справа (паперова) надійшла на адресу управління 27.11.2018 року, управління не мало можливості вчасно нарахувати та виплатити належну суму пенсії.

Листом від 10.01.2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою надати роз`яснення щодо причин та підстав недотримання строків виплати пенсії.

Листом від 23.01.2019 року № 1022/-46-02-03 відповідачем надано відповідь на запит позивача та роз`яснено, що заборгованість з невиплати пенсії за період з 01.03.2018 по 31.05.2018 на момент взяття позивача на облік Індустріальним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова на облік вже існувала, що підтверджується підписом та печаткою в атестаті Новоайдарського відділу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Заборгованість по виплаті пенсії перед позивачем складає з 01.03.2018 по 31.12.2018 року та буде виплачена за приписами Порядку № 365, з урахуванням змін, які внесені Порядком № 335.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати заборгованості по пенсії за період з березня 2018 року по грудень 2018 року, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року за №1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 даної статті передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".

Як встановлено судом заборгованість за період з березня 2018 року по грудень 2018 року не виплачено.

Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 78 КАС України, такі не підлягають доказуванню.

У відзиві на позов пенсійний орган також зазначив, що згідно з постановою КМУ від 25.04.2018 року № 335, виплата сум заборгованості, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.

Однак, суд не може погодитись із бездіяльністю відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до ч.1 ст. 7 даного Закону, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Пунктом 9 ч.1 ст.16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Вирішуючи спір, судом враховуються правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), стосовно того, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

В силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України зазначені висновки мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що довідкою Індустріального ОУПФУ м. Харкова про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії позивача від 19.03.2019 № 3831 року підтверджено, що за період з березня 2018 року по грудень 2018 року пенсія позивачу нараховувалася, але не виплачувалась, а відтак сума заборгованості за вказаний період становить 118628,40 грн., що суперечить вимогам чинного законодавства.

Підсумовуючи вищезазначене, суд критично ставиться до посилань відповідача на положення Постанови КМУ від 25.04.2018 року № 335, відповідно до яких суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплат, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Станом на день винесення рішення такого порядку Кабінетом Міністрів України не визначено та не встановлено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.04.2015 за заявою N 38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39).

Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х) (п. 36).

В рішенні від "Клаус і Юрій Кіладзе проти Грузії" Європейський суд з прав людини зазначив, що "Суд зазначає, що в цій справі саме відсутність прийняття необхідних текстів законів для визначення розміру та порядку виплати компенсацій моральної шкоди перешкоджає ефективному здійсненню права, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1. Таким чином, спірне положення відноситься до першої фразі першого п.а ст . 1 Протоколу № 1, яка, в цілому, визначає принцип поваги права власності (Бронёвскі (Broniowski), вищезгадане рішення, § 136) (п. 71).

За таких обставин, відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку виплати заборгованості за минулий період не може бути підставою для невиплати суми такої заборгованості з соціальних виплат, гарантованих Конституцією та Законами України.

В рішенні "СУК проти України" (Заява № 10972/05) ЄСПЛ зазначив: "що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним... Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань".

Відтак, суд не приймає аргументи відповідача щодо відсутності фінансування, як підстави невиплати пенсії позивачу, існування будь-яких інших підстав, як і правомірність дій, що оскаржуються не доведено відповідачем підчас судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення вимог адміністративного позову.

На підставі пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов`язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3,м. Харків,61082) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та зобов`язати вчинити певні дії щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсійним виплатам на суму 118628,40 грн., що утворилася за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (пр. Московський, 193/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 у сумі 118628 (сто вісімнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 40 коп. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» 26202501694635.

Звернути рішення до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах стягнення суми за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.