Ухвала суду № 82044082, 29.05.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

Справа № 500/1197/19

29 травня 2019 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі».

Підставою позову зазначено грубі порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення та недотримання положень Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі» до набрання законної сили рішенням у справі.

Ухвалою суду від 29.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 419 від 02.05.2019 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі», залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено підготовче засідання у справі.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали, які надійшли разом із такою заявою, відповідають вимогам статті 152 КАС України.

З урахуванням наведеного вирішується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.

Відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

На думку заявника, склад, передбачений даною нормою, має місце в спірному випадку.

Практика Верховного Суду вказує на те, що акти органів місцевого самоврядування про встановлення тарифів на перевезення міським транспортом є регуляторними актами. Так, Верховний Суд у постановах від 31.01.2018 у справі № 490/2099/15-а (провадження № К/9901/1428/18), від 08.05.2018 у справі № 405/5819/14-а (2-а/405/345/14) (адміністративне провадження № К/9901/4719/18) дійшов висновку, що оскаржуване рішення про встановлення тарифів на перевезення населення міськими підприємствами-перевізниками, які здійснюють пасажирські перевезення, за своєю правовою природою є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки розрахований на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення міста.

Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, встановлений заклик до компетентних судових органів у разі, якщо виконання адміністративного рішення може завдати значної шкоди приватним особами, на яких воно спрямоване, ужити належні заходи тимчасового характеру.

Незважаючи на звернення до суду за захистом свого права на законно встановлений та обґрунтований тариф і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 (якою визнано протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.10.2018 № 819 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в м. Тернополі» із змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 15.11.2018 № 819 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в м. Тернополі»), заявник, вважає, що його права порушуються.

Очевидна протиправність оскаржуваного рішення, на його думку, проявляється у тому, що фактично встановлено (відновлено) тариф на проїзд у автомобільному транспорті м. Тернополя тотожний встановленому рішенням відповідача від 30.10.2018 зі змінами від 15.11.2018, яке було визнано протиправним та нечинним постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі № 500/2333/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, та полягає у грубому порушенні регуляторного законодавства, а саме:

- усупереч вимог статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» ні проект, ні аналіз регуляторного впливу проекту регуляторного акта не оприлюднювався, що підтверджується відповідними розділами офіційного сайту Тернопільської міської ради «Повідомлення про оприлюднення та проекти регуляторних актів» та «Інформація про публічні заходи з обговорення проектів регуляторних актів»;

- громадські обговорення не проводилися та не могли бути проведені у межах строку, визначеного статтею 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який не може бути меншим, ніж один місяць з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Дія попереднього рішення відповідача про встановлення тарифів від 30.10.2018 (зі змінами від 15.11.2018) припинена згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 500/2333/18 16.04.2019, тому, навіть розпочавши регуляторну процедуру з цієї дати, її неможливо було б завершити до 02.05.2019 (дата прийняття оскаржуваного рішення).

З огляду на це, ОСОБА_1 вказує, що були порушені його права та права інших осіб, такі-як: подати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю. Відповідач не розробляв аналізу регуляторного впливу, про що свідчать інформація з розділу «Повідомлення про оприлюднення та проекти регуляторних актів» на офіційному сайті Тернопільської міської ради та відповідні плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів у 2019 році.

Крім того, зі змісту рішення від 02.05.2019 № 419 вбачається, що Виконавчий комітет Тернопільської міської ради взагалі не слідував вимогам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки посилання на такий Закон відсутнє в оскаржуваному рішенні.

Виконавчий комітет Тернопільської міської ради не усунув порушень, про які зазначено у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019, та знехтував процесом розгляду та прийняття регуляторного акта.

Заявник також зазначив, що від часу ухвалення постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019, а з 02.05.2019 вже в силу рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419, несе постійні надмірні витрати на проїзд (оскільки користується громадським автомобільним транспортом м. Тернополя), а за відсутності механізму повернення сплачених коштів, позбавлений правової визначеності щодо подальшого захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта - рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі» до набрання рішенням у цій справі законної сили є співмірними з предметом позову, яким є визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним.

Також заявник просив розгляд заяви про забезпечення позову призначити у судове засідання.

Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частина друга статті 154 КАС України).

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (частина третя статті 154 КАС України).

Суд, ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову та доданими до неї документами, дійшов висновку, що її розгляд не потребує отримання додаткових пояснень від заявника та додаткових доказів. Крім того, заявник у клопотанні про розгляд заяви про забезпечення позову у судову засіданні в порушення вимог частини першої статті 167 КАС України не зазначає підстав та не вказує, які саме обставини (надання додаткових пояснень, доказів тощо) зумовлюють необхідність проведення судового засідання та що об`єктивно перешкоджає розглянути цю заяву без повідомлення учасників справи.

Отож, у зв`язку з відсутністю необхідності заслухати пояснення заявника та отримати від нього додаткові докази для вирішення питання щодо забезпечення позову, із врахуванням достатності доказів для розгляду заяви про забезпечення позову, вказана заява розглянута судом без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Частиною п`ятою статті 151 КАС України передбачено, що зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Зупинення дії нормативно-правового акта, який оскаржується, можливе лише у разі очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом про його оскарження.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення та вжиття заходів забезпечення позову з огляду на таке.

Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі». Це рішення стосується встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в місті Тернополі такими перевізниками як: КП «Тернопільелектротранс», КП «Міськавтотранс», ПАТ «Тернопільське АТП 16127», ПП «Тернвояж», ТОВ «Менс-Авто», ТОВ «АТК «Еталон», ТОВ «Мега-Сервіс», ТОВ «Назар-Транс», СПД ФО ОСОБА_2 , СПД ФО ОСОБА_3 ,які працюють в звичайному режимі руху та в режимі маршрутного таксі. Рішенням встановлені наступні тарифи:

7,00 грн - за одну поїздку для громадян чи за перевезення багажу (одне місце) при готівковому розрахунку у автобусах, що працюють в звичайному режимі руху, та у автобусах, що працюють в режимі маршрутного таксі;

7,00 грн - за одну поїздку чи за перевезення багажу (одне місце) - при розрахунку безконтактною банківською картою чи пристроєм з технологією NFC у автобусах, що працюють в звичайному режимі руху, та у автобусах, що працюють в режимі маршрутного таксі;

6,00 грн - за одну поїздку для громадян чи за перевезення багажу (одне місце),3,00 грн - за одну поїздку для учнів/студентів чи за перевезення багажу (одне місце) - для власників електронного квитка «Соціальна картка Тернополянина» при розрахунку у автобусах, що працюють в звичайному режимі;

6,00 грн - за одну поїздку чи за перевезення багажу (одне місце) - для власників неперсоніфікованого проїзного квитка тривалого користування «Електронний квиток» при розрахунку у автобусах, що працюють в звичайному режимі руху, та у автобусах, що працюють в режимі маршрутного таксі;

6,00 грн - за одну поїздку чи за перевезення багажу (одне місце) - для власників електронного квитка «Соціальна картка Тернополянина» при розрахунку у автобусах, що працюють в режимі маршрутного таксі.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження щодо встановлення в порядку і в межах, визначених законом, тарифів на транспортні послуги в межах населених пунктів належать до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Прийняття оскаржуваного рішення віднесено до компетенції відповідача.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України від 11.09.2003, № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно зі статтею 1 цього Закону регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Оскаржуване рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради стосується встановлення нових тарифів на послуги з перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Тернополі, тобто передбачає правове регулювання господарських відносин між перевізниками та споживачами послуг з перевезення, застосовуються неодноразово щодо невизначеного кола осіб. За своєю правовою природою таке рішення є регуляторним актом, яким змінені норми права, оскільки воно розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у м. Тернополі.

Верховним Судом, висновки якого щодо застосування норм права підлягають обов`язковому врахуванню судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, сформована стала судова практика, яка вказує на те, що акти органів місцевого самоврядування про встановлення тарифів на перевезення міським транспортом є регуляторними актами. Такі правові висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 490/2099/15-а, від 08.05.2018 у справі № 405/5819/14-а, від 21.10.2018 у справі № 591/1335/15-а, від 20.02.2019 у справі №812/1177/18. При цьому Верховний Суд зауважував, що листи Державної регуляторної служби України з роз`ясненнями про те, що рішення виконавчого комітету про встановлення тарифів на перевезення не є регуляторним актом, мають роз`яснювальний характер і не є нормативно-правовими актами, якими слід керуватися органам місцевого самоврядування при прийнятті відповідних рішень.

Отже, виходячи зі встановленої природи оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі» як регуляторного акта, його прийняттю мала передувати визначена законом процедура.

Дослідивши документи, додані до заяви про забезпечення позову, судом встановлено недодержання процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яка передує прийняттю регуляторного акта, про що свідчать докази щодо відсутності оприлюднення проекту регуляторного акта (проекту рішення «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі»), аналізу регуляторного впливу проекту регуляторного акта на офіційному сайті Тернопільської міської ради у розділах «Повідомлення про оприлюднення та проекти регуляторних актів» та «Інформація про публічні заходи з обговорення проектів регуляторних актів». Також не проводилися громадські обговорення, які й не могли бути проведені у межах строку, визначеного статтею 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (який не може бути меншим, ніж один місяць з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу), так як дія попереднього рішення відповідача про встановлення тарифів від 30.10.2018 (зі змінами від 15.11.2018) припинена згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №500/2333/18 16.04.2019, тому, навіть розпочавши регуляторну процедуру з цієї дати, її неможливо було б завершити до 02.05.2019 (дата прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до частин першої-другої статті 8, частини першої статті Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій. Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних осіб та юридичних осіб, їх об`єднань.

Зі змісту рішення від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі» вбачається, що при його прийняті Виконавчий комітет Тернопільської міської ради керувався статтею 197 Податкового кодексу України, статтею 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» та врахував звернення перевізників і звіт про фактичні результати аудиторської фірми «Тер Аудит» від 14.11.2018. Є очевидним, що відповідач не дотримувався вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки посилання на такий Закон відсутнє в оскаржуваному рішенні.

З огляду на наведе слідує, що за умови не проведення при прийнятті регуляторного акта відповідної процедури, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», наявні підстави для висновку про його очевидну протиправність, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову в силу пункту 2 частини другої статті 150 КАС України.

Також суд, приходячи до такого переконання, враховує, що до заяви про забезпечення позову заявником долучено постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.10.2018 №819 «Про встановлення тарифів на перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом в м. Тернополі», якою позовні вимоги задоволені повністю.

Оскаржуване рішення від 02.05.2019 № 419 стосується аналогічних правовідносин, що й рішення від 30.10.2018 № 819, за виключенням того, що рішенням від 02.05.2019 № 419 встановлено тариф для перевезення пасажирів лише автомобільним транспортом, тоді як рішенням від 30.11.2018 № 819 тарифи встановленні для перевезення пасажирів автомобільним та електричним транспортом. А також відмінним є те, що в оскаржуваному рішенні від 02.05.2019 № 419 відповідач не посилається на положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а лише на відповідні норми Податкового кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про автомобільний транспорт». Апеляційною інстанцією встановлено, крім іншого, невідповідності повідомлення про оприлюднення проекту оскаржуваного регуляторного акта приписам, встановленим Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, всупереч вимогам частини п`ятої статті 9 цього Закону, таке повідомлення не містило змісту проекту оскаржуваного акта та адреси сторінки в мережі інтернет, де було оприлюднено проект акта та його регуляторний вплив. Тобто порушення регуляторного законодавства відповідачем уже допускалися, проте при прийняті нового регуляторного акта проігноровані.

Також обґрунтованими суд вважає доводи заявника щодо спричинення шкоди його правам у вигляді надмірних витрат за проїзд, оскільки він як споживач послуг з перевезення пасажирів з 02.05.2019 оплачує тарифи за перевезення, розмір і складові яких не пройшли необхідних процедур розробки, обговорення, аналізу їх змісту та їх впливу, що передбачені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Така шкода може бути завдана і необмеженому колу громадян, які користуються громадським автомобільним транспортом у м. Тернополі. Сплачені таким чином кошти буде вкрай складно чи й неможливо компенсувати, у разі якщо судом буде в подальшому визнане нечинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 і застосування його буде визнано протиправним.

Заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатні аргументи, які підтверджують, що права, свободи та інтереси як його, так і невизначеного кола громадян, які користуються автомобільним транспортом у м. Тернополі, суттєво порушено, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів цих осіб, зокрема, позивача, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, суд дійшов висновку про вмотивованість заявленого ОСОБА_1 клопотання та наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі» до набрання законної сили рішення у цій адміністративній справі. При цьому, при задоволенні заяви про забезпечення позову та при обранні виду такого забезпечення, суд враховує обраний спосіб судового захисту. Зазначений спосіб забезпечення позову повинен мати належний та дієвий засіб, яким досягається та мета на досягнення якої, такий спосіб був спрямований.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, вказуючи на протиправність рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі». А тому спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення дії вказаного рішення до ухвалення остаточного рішення у справі, на думку суду, є таким, що відповідає, як предмету позовних вимог, так і вимогам статті 150 КАС України.

При цьому суд не висловлює думку щодо законності чи правомірності оскаржуваного рішення в цілому. Зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків для позивача.

Отже, вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданням адміністративного судочинства, яке відповідно до статті 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 243, 248КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління транспорту, комунікацій та зв`язку Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення задовольнити.

Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (вулиця Листопадова, 5, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 04058344)від 02.05.2019 № 419 «Про тарифи на перевезення пасажирів автомобільним транспортом в м. Тернополі» до набрання законної сили рішення у цій адміністративній справі.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Чепенюк О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Чепенюк О.В.