Рішення № 82043912, 29.05.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 р. Справа № 480/1423/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області;

- зобов`язати зняти арешт з усього належного позивачу рухомого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, накладений у межах виконавчого провадження №46721273 з примусового виконання вимоги №Ф-1323 У від 03.02.2015, виданої Роменською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області (№ запису про обтяження 15418997 від 08.07.2015) та виконавчого провадження №54257972 з примусового виконання вимоги № Ф-280-23 У від 06.03.2017, виданої ГУ ДФС у Сумській області (№ запису про обтяження 16434003 від 23.08.2017).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 02.03.2015 по 23.09.2015 на виконанні у Роменському МРВ ДВС ГТУЮ у Сумській області перебувало виконавче провадження №46721273 з примусового виконання вимоги №Ф-1323 У від 03.02.2015, виданої Роменською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області про стягнення з позивача на користь Роменської ОДПІ заборгованості у розмірі 5791,33 грн.

В ході проведення виконавчих дій 08.07.2015 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника (дані про арешт усього рухомого майна було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, № запису 15418997 від 08.07.2015).

У період з 07.07.2017 по 28.03.2018 на виконанні у відділ ДВС перебувало виконавче провадження № 54257972 з примусового виконання вимоги № Ф-280-23 У від 06.03.2017, виданої ГУ ДФС у Сумській області про стягнення з позивача на користь Роменської ОДПІ заборгованості у розмірі 2827,00 грн.

В ході проведення виконавчих дій 23.08.2017 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника (дані про арешт усього рухомого майна було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, № запису 16434003 від 23.08.2017).

Дані виконавчі провадження були завершені відповідно до п.2 ст.47 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції закону від 21.04.1990 №606-ХІV) та п.2 ст.37 Закону України „Про виконавче провадження” в чинній редакції, що не давало підстав для зняття арешту з майна.

Крім того, на примусовому виконанні були наступні виконавчі провадження:

- №53322531, №54258484 з примусового виконання вимоги №Ф 280-23У від 12.01.2017 про стягнення на користь Роменської ОДПІ заборгованості в розмірі 1349,26 грн.

- №53595626, №54258543 з примусового виконання вимоги №Ф 280-23У від 07.02.2017 про стягнення на користь Роменської ОДПІ заборгованості в розмірі 1467,40 грн.

- №54258136 з примусового виконання вимоги № Ф 280-23У від 05.08.2016 р. про стягнення на користь Роменської ОДПІ заборгованості в розмірі 1655,50 грн.

- №54258422 з примусового виконання вимоги №Ф 280-23У від 06.12.2016 р. про стягнення на користь Роменської ОДПІ заборгованості в розмірі 1655,50 грн.

- №54258293 з примусового виконання вимоги № Ф 280-23У від 05.10.2016 р. про стягнення на користь Роменської ОДПІ заборгованості в розмірі 1654,74 грн.

- №54258208 з примусового виконання вимоги № Ф 280-23У від 06.09.2016 р. про стягнення на користь Роменської ОДПІ заборгованості в розмірі 1633,49 грн.

- №54897710 з примусового виконання вимоги № Ф 280-23У від 08.08.2017 р. про стягнення на користь ОСОБА_2 ОДПІ заборгованості в розмірі 15255,12 грн.

21.03.2019 позивач сплатив увесь борг за усіма виконавчими документами, що перебували на виконанні у відділі ДВС, проте відповідач не зняв арешту з рухомого майна, оскільки він був накладений за іншими виконавчими документами (вимоги № Ф-1323 У від 03.02.2015 та № Ф-280-23 У від 06.03.2017), які повторно для примусового виконання не направлялись, оскільки періоди заборгованості зі сплати єдиного внеску за цими документами були охоплені іншими вимогами, сформованими відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” і направленими для примусового виконання у встановленому законодавством порядку.

Станом на дату звернення у відповідача немає виконавчих документів, за якими позивач є боржником, проте арешт з усього рухомого майна, накладений державним виконавцем, не знятий, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості розпоряджатися своїм майном і вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав.

Також, 19.04.2019 року позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування доводів клопотання зазначив, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року повернуто позовну заяву заявнику. Після усунення недоліків позовної заяви та повторно звернувся до суду.

Відповідачем надані письмові пояснення щодо позовних вимог, де зазначив, що дійсно на виконанні перебували вищезазначені виконавчі провадження. Відповідно до розділу X п.6 Положення про автоматичну систему виконавчого провадження система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження” .

У зв`язку з тим, що при завершенні вищевказаних виконавчих проваджень були винесені постанови на підставі п.2 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” автоматизована система виконавчих проваджень не виключила відомості відносно ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Таким чином, Роменським міськрайонним відділом державної виконавчої служби вжито всіх, передбачених законодавством заходів, з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих документів.

Враховуючи зазначене, просить дії Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області визнати правомірними, у задоволенні позову в частині протиправної бездіяльності Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області відмовити, що стосується іншої частини позову Роменський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції покладається на розсуд суду (а.с. 28-30).

В судове засідання 29.05.2019 р. сторони не з`явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Позивачем та представником відповідача надані заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 37, 41).

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що в ході проведення виконавчих дій 08.07.2015 державним виконавцем винесена постанова ВП №46721273 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Дані про арешт усього рухомого майна було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, № запису 15418997 від 08.07.2015 (а.с. 38).

Крім цього, в ході проведення виконавчих дій 23.08.2017 державним виконавцем винесена постанова ВП №54257972 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Дані про арешт усього рухомого майна було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, № запису 16434003 від 23.08.2017 (а.с. 39).

Задовольняючи клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Ч.1-2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених норм позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, з матеріалів справ судом встановлено, що позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 09.04.2019 р.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року повернуто позовну заяву заявнику.

17.04.2019 року позивач повторно звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою

Отже, суд приходить висновку, що позивачем доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що позивачем не наведено в адміністративному позові, які безпосередньо його права порушені наведеними діями відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Адміністративний суд захищає громадянина від втручання у його основоположні права.

Разом з тим, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Для того щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, що стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, що з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям “права” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття “охоронюваний законом інтерес” у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям “права” має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Звертаючись з позовною заявою до суду, ОСОБА_1 не вказав яким саме чином оскарження вказаних дій суб`єкта владних повноважень порушують його права, свободи або інтереси.

15.05.2019 року Сумським окружним адміністративним судом прийнято ухвалу про зобов`язання позивача уточнити позовні вимоги щодо майна, на яке накладено арешт та надати відповідні докази, які підтверджують факт накладення такого арешту.

22.05.2019 року позивачем на адресу суд направлено витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 на вимогу суду не надано до суду доказів накладення арешту відповідачем на конкретне майно позивача (транспортні засоби, будинки, квартири, тощо). Надані витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна також не містять в собі конкретного майна зареєстрованого за позивачем.

Також, не було уточнено позовні вимоги щодо майна, на яке відповідачем накладено арешт та з якого безпосередньо просить зняти арешт позивач.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Натомість, ОСОБА_1 не наведено жодних належних і допустимих в розумінні ст. 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, що оскарження наведених дій суб`єкта владних повноважень порушують права позивача, у зв`язку з чим підлягають захисту в порядку адміністративного судочинства шляхом визнання протиправною бездіяльність Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області та зобов`язання зняти арешт з усього належного позивачу рухомого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, накладений у межах виконавчого провадження №46721273 з примусового виконання вимоги №Ф-1323 У від 03.02.2015, виданої Роменською ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області (№ запису про обтяження 15418997 від 08.07.2015) та виконавчого провадження №54257972 з примусового виконання вимоги № Ф-280-23 У від 06.03.2017, виданої ГУ ДФС у Сумській області (№ запису про обтяження 16434003 від 23.08.2017).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом ОСОБА_1 до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук