Рішення № 82043886, 27.05.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 р. Справа № 480/920/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просила зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Новосуханівської ради Сумського району Сумської області.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Однак, відповідач, після отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, всупереч вказаній нормі, не затвердив проект землеустрою земельної ділянки, посилаючись у листі від 25.02.2019 №Є-2610-1158/21-19 на те, що при розгляді наданого проекту землеустрою було встановлено невідповідність інформації щодо форми власності суміжної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 28.03.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позов (а.с.34-41), в якому, з урахуванням поданих доказів, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, виходячи з того, що під час розгляду проекту землеустрою позивача було встановлено, що план земельної ділянки не відповідає вимогам ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Так, ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що на кадастровому плані земельної ділянки, крім іншого, відображаються: зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності), кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності).

Однак, з наданого кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , що є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства вбачається, що на кадастровому плані зазначено опис меж, в т.ч. від Е до А - земельна ділянка у користуванні ТОВ «Райз Північ». Земельна ділянка, яка знаходиться в межі від Е до ОСОБА_2 , перебуває в державній власності, є сформованою та їй присвоєний кадастровий номер - НОМЕР_2 , про що не було зазначено розробником проекту землеустрою в технічній документації при встановленні меж всупереч ст.34 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Тобто, за межею від Е до А не зазначена ні форма власності межуючої земельної ділянки, ні її кадастровий номер.

Вважає, що з метою забезпечення виконання всіх правил складання землевпорядної документації та додержань вимог земельного законодавства, забезпечення прав всіх суміжних землекористувачів, позивачу належить привести у відповідність до вимог чинного законодавства України проект землеустрою земельної ділянки.

Крім того, у відзиві зазначила, що суд не вправі зобов`язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.

Ухвалою суду від 12.04.2019 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання, яке неодноразово було відкладено, в тому числі за клопотанням позивача, представника відповідача.

В судове засідання, призначене на 27.05.2019 сторони не з`явились, від представників сторін, надішли заяви, в яких просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Враховуючи приписи статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважав можливим судове засідання проводити у відсутності сторін.

Відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Сумський області від 14.12.2018 за №18-9944/16-18-СГ було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Новосуханівської сільської ради Сумського району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.22).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Новосуханівської сільської ради Сумського району Сумської області (а.с.8-14,21-28).

Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було погоджено без зауважень, відповідно до висновку ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07.02.2019 №1750/82-19 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.28).

Позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 14.02.2019 про затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Новосуханівської сільської ради Сумського району Сумської області за межами населених пунктів (а.с.20).

Відповідач листом від 25.02.2019 №Є-2610-1158/21-19 повідомив позивача про те, що при розгляді наданого проекту землеустрою було встановлено невідповідність інформації щодо форми власності суміжної земельної ділянки на планово-картографічних матеріалах, а саме від Е до ОСОБА_4 Також в листі було зазначено про необхідність ОСОБА_1 звернутись до виконавця робіт із землеустрою для доопрацювання проекту землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі – Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, зокрема, частинами 6-7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно з ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 ст. 186-1).

За частиною 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, висновком від 07.02.2019 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 було погоджено у встановленому законом порядку експертом ГУ Держгеокадастру у Харківській області, вказано, що проект відповідає вимогам законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам (а.с.13).

Згідно з положеннями ч.ч.9-10 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз вказаних норм Земельного кодексу України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 (справа №1640/2594/18).

Всупереч вищевказаних положень законодавства, ГУ Держгеокадастру у листі від 25.02.2019 не обґрунтувало яким вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає виготовлений за заявою позивача проект землеустрою. Натомість, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, вказує на невідповідність інформації щодо форми власності суміжної земельної ділянки, а саме від Е до А, на планово-картографічних матеріалах та необхідність звернутись до розробника для доопрацювання проекту (а.с.15).

В той же час, як вже зазначалось вище, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту, на стадії ж затвердження проекту землеустрою у ГУ Держгеокадастру відсутні повноваження щодо повернення проекту для його доопрацювання виконавцем робіт. Більше того, висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.02.2019 №1750/82-19 підтверджено, що вказаний проект землеустрою відповідає законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.28). Відтак, доводи, викладені у листі від 25.02.2019 (а.с.15), є необґрунтованими, та не є тими підставами, які визначені в Земельному кодексі України як підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

У відзиві представник відповідача додатково посилається на невідповідність проекту ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VІ, відповідно до якої на кадастровому плані земельної ділянки відображаються серед іншого, зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності), а саме: в технічній документації розробником проекту землеустрою в технічній документації при встановленні меж за межею від Е до А не було зазначено, в тому числі, її кадастрового номера.

Вказані у відзиві додаткові доводи суд також не приймає до уваги, оскільки вони не були покладені в основу відповіді, викладеної у листі від 25.02.2019, крім того, як вже зазначалось вище висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.02.2019 №1750/82-19 підтверджено, що вказаний проект землеустрою відповідає законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.28), а твердження про відсутність кадастрового номера спростовується копією витягу з технічної документацією, в якій кадастровий номер вказаної суміжної ділянки, що перебуває у користуванні ТОВ «Райз Північ» зазначено НОМЕР_2 (а.с.25).

Будь-яких інших підстав, визначених Земельним кодексом України, для відмови у затвердженні проекту землеустрою представник відповідача суду не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, судом також враховано, що пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521), передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року №600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлюватись розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Позивач, як встановлено судом, звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа.

Відтак, суд визнає відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Сумській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу, яка не відповідає критеріям правомірності визначених у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправною.

Згідно ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі, приймаючи до уваги, що відповідач, за відсутності будь-яких, передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, не вчинив необхідних дій щодо належного розгляду заяви позивача від 14.02.2019 про затвердження проекту землеустрою, та не прийняв належним чином оформленого рішення, чим допустив протиправну бездіяльність, суд вбачає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Новосуханівської сільської ради Сумського району Сумської області, з урахуванням висновків суду.

Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов`язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неналежному розгляді поданої позивачем заяви та неприйнятті жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 є саме зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Новосуханівської сільської ради Сумського району Сумської області, з урахуванням висновків суду.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.03.2019 (справа №1640/2594/18).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 768,40грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанції від 12.03.2019 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, яка полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.02.2019 про затвердження проекту землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Новосуханівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетних асигнувань на корить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.05.2019.

Суддя І.Г. Шевченко