Рішення № 82043645, 29.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6220/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Хлевицькій С.І.

за участю:

представників позивача - Гусєвої О.В. (адвоката, згідно ордеру та витягу з угоди), Кручініна О.М. (керівника ТОВ "ЛІНККОР"),

представника відповідача - Бутрик А.О. (за довіреністю),-

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР" (далі - позивач, ТОВ "ЛІНККОР", товариство) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Одеській області, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0216091210 від 23.10.2018 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на фактичні обставини справи щодо проведення відповідачем камеральної перевірки, за наслідками якої складено акт від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-10/38194207, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та на прийняття відповідачем на підставі цього акту податкового повідомлення-рішення №0216091210 від 23.10.2018 року, яке позивач вважає таким, що прийнято неправомірно, з огляду на наступне.

Нормативно обґрунтовуючи свої доводи приписами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 року за №137/28267, Інструкцією з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді, позивач зазначає, що 11.05.2016 року ТОВ «ЛІНККОР» уклало з ДПІ у м. Южному Головного управління ДФС в Одеській області договір № 060520161 про визнання електронних документів, відповідно п.3 якого договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

У позовній заяві зазначено, що 20.12.2017 року ТОВ «ЛІНККОР» подано до ДФС через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» податкову декларацію з ПДВ листопад 2017 року, однак, 20.12.2017 року о 14:34:11 надійшла квитанція №1, в якій зазначено, що: «Документ доставлено до ДФС. ДОКУМЕНТ НЕ ПРИЙНЯТО. При необхідності виправте документ та відправте його знову» та з виявленими помилками: «Документ не може бути прийнятий - ЄДРПОУ:38194207. Можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів».

26.12.2017 року ТОВ «ЛІНККОР» отримало лист від ГУ ДФС в Одеській області за №13618/10/15-32-08-12 від 19.12.2017 року про компрометацію особистих ключів, та 27.12.2017 року директор ТОВ «ЛІНККОР» Кручінін О.М. з`явився до Головного управління ДФС в Одеській області та надав письмові пояснення щодо відсутності будь-якого порушення зі сторони ТОВ «ЛІНККОР» з предмету компрометації особистих ключів. Як стверджує позивач, представник Головного управління ДФС в Одеській області прийняв пояснення та запевнив у повідомлені про їх розгляд у строки, передбачені діючим законодавством України, однак, відповіді від Головного управління ДФС в Одеській області ТОВ «ЛІНККОР» не отримувало.

Позивач зазначає, що 19 січня 2018 року, керуючись діючим законодавством України, ТОВ «ЛІНККОР» надіслало на адресу Головного управління ДФС в Одеській області лист з приводу надання інформації щодо компрометації особистих ключів ТОВ «ЛІНККОР», однак відповіді на нього товариство не отримало.

Враховуючи таку ситуацію, товариством було прийнято рішення про отримання нових сертифікатів відкритого ключа ЕЦП та укладення нового договору про визнання електронних документів, та 31 січня 2018 року ТОВ «ЛІНККОР» подало заяву про приєднання до Договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №1517002. 02 лютого 2018 року о 09:00 Центральний портал прийому звітності ДФС України направив квитанцію №2 про прийняття документу, а саме, про укладення Договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №1517002 між ДФС України та ТОВ «ЛІНККОР».

Як стверджує позивач, з 02 лютого 2018 року всі податкові накладні, які перелічені в акті перевірки, були зареєстровані в ЄРПН.

Із вищенаведеного, на думку позивача, вбачається, що ТОВ «ЛІНККОР» не могло виконати свій обов`язок зі своєчасної реєстрації податкових накладних, і, відповідно, порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у ТОВ «ЛІНККОР» виникло не з вини останнього.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0216091210 від 23.10.2018 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року судом: прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "ЛІНККОР" та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч.5 ст.262 КАС України; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

21 грудня 2018 року за вх. №40049/18 через канцелярію суду від представника відповідача (у встановлений судом строк) надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами направлення його копії на адресу позивача (т.1 а.с.82-84), в якому, з посиланням на фактичні обставини справи щодо проведення відповідачем камеральної перевірки, за наслідками якої складено акт від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-10/38194207, яким встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, та з посиланням на положення п.п.42-1.10 п.42-1 ст.42, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.76.1 ст.76, п.120-1.1 ст.120, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, зазначається, що твердження позивача про відсутність технічної можливості реєстрації податкових накладних є необґрунтованими, оскільки, технічна та/або методологічна помилка у роботі електронного кабінету, згідно з положеннями п.42-1.10 ст. 42 Податкового кодексу України, повинна бути визнана технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або її існування має бути підтверджено рішенням суду, які на теперішній час відсутні.

Відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЛІНККОР" у повному обсязі.

Оскільки для вирішення даної адміністративної справи існувала необхідність в отриманні додаткових доказів від позивача, та зважаючи на те, що станом на 04.02.2019 року спливав строк для розгляду даної адміністративної справи в порядку ст.262 КАС України, судом вирішено проводити розгляд справи за позовом ТОВ "ЛІНККОР" в порядку загального позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу суду від 29.01.2019 року (т.1 а.с.88-91).

Вказаною ухвалою суду від 29.01.2019 року призначено підготовче засідання на 20.02.2019 року о 15:30 год. та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі необхідності його подання).

Ухвалою суду від 20.02.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, зважаючи на те, що від усіх учасників справи надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, судом відкладено підготовче засідання на 05.03.2019 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 05.03.2019 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/6220/18 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 04.04.2019 року о 14:00 год.

Ухвалою суду від 04.04.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 15.04.2019 року об 11:20 год.

Ухвалою суду від 14.04.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання, зважаючи на неявку представника позивача, судом відкладено підготовче засідання на 25.04.2019 року о 14:00 год.

25 квітня 2019 року за вх. №15291/19 від представника позивача надійшло до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, згідно переліку, наведеного у ньому.

У підготовчому засіданні 25.04.2019 року судом залучено до матеріалів справи докази, які надані з боку представників сторін 04.04.2019 року та 25.04.2019 року (т.1 а.с.138-199).

Ухвалою суду від 25.04.2019 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі №420/6220/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2019 року після закриття підготовчого провадження у даній справі.

У судовому засіданні 25.04.2019 року судом заслухано вступне слово представника позивача та оголошено перерву у розгляді справи до 14.05.2019 року о 16:40 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці 14.05.2019 року, розгляд справи, призначений на 14.05.2019 року, перенесено на 21.05.2019 року о 16:00 год.

У судовому засіданні 21.05.2019 року судом заслухано вступне слово представників сторін, досліджено письмові докази.

Представники позивача у судовому засіданні 21.05.2019 року підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у наданих під час вступного слова поясненнях, та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.2019 року заявлений позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІНККОР" (ідентифікаційний код 38194207) зареєстровано як юридична особа 07.05.2012 року, з 10.05.2012 року взято на податковий облік та з 26.02.2016 року керівником товариства є Кручінін О.М. (т.2 а.с.4-11). Разом з цим, 01.05.2016 року товариство зареєстровано платником податку на додану вартість, про що зазначено в акті перевірки від 17.08.2018 року (т.1 а.с.18).

Судом встановлено, що 11.05.2016 року між органом державної фіскальної служби - Державною податковою інспекцією у м.Южному Головного управління ДФС в Одеській області та платником податків - ТОВ "ЛІНККОР" (ідентифікаційний код 38194207) укладено договір про визнання електронних документів №060520161 (т.1 а.с.77-80), згідно з п.1 розд.1 якого, предметом договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Підпунктом 3.1 пункту 3 розділу 3 цього Договору встановлено, що орган зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку.

Згідно квитанції від 12.05.2016 року №2, вказаний Договір про визнання електронних документів прийнято органом ДФС 12.05.2016 року за реєстраційним номером: 9075073619 (т.2 а.с.13).

Судом вставлено, що ТОВ «ЛІНККОР» 20.12.2017 року надіслало до контролюючого органу в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року, яку доставлено до ДФС України 20.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідною квитанцією №1 (т.1 а.с.69-71). При цьому, у графі «виявлені помилки» в квитанції зазначено, що: «можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів».

Також, судом встановлено, що позивачем на підставі договору про визнання електронних документів №060520161 від 11.05.2016 надіслано до контролюючого органу в електронному вигляді для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні у кількості 11 накладних, а саме:

- податкову накладну №9 від 29.11.2017 року, яку доставлено до центрального рівня ДПС України 15.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН (т.1 а.с.139-141);

- податкову накладну №10 від 22.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 22.12.2017 року та 28.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.56,142-144);

- податкову накладну №5 від 13.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 22.12.2017 року та 25.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.53,145-147);

- податкову накладну №4 від 13.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 21.12.2017 року та 27.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.50, 148-150);

- податкову накладну №1 від 05.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 21.12.2017 року та 26.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.45-46, 151-154);

- податкову накладну №8 від 21.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 22.12.2017 року та 28.12.2017, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.42, 155-157);

- податкову накладну №11 від 22.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 25.12.2017 року та 26.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.39, 158-160);

- податкову накладну №12 від 22.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 25.12.2017 року та 27.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.36, 161-163);

- податкову накладну №9 від 22.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 25.12.2017 року та 26.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.33, 164-166);

- податкову накладну №14 від 19.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 25.12.2017 року та 26.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.30, 167-169);

- податкову накладну №16 від 28.12.2017 року, яку доставлено до ДФС України 28.12.2017 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.27, 170-172).

Таким чином, усі вищевказані податкові накладні, які складені позивачем у листопаді та грудні 2017 року, та які були надіслані позивачем у встановлені строки для їх реєстрації, не були прийняті до реєстрації, що підтверджується відповідними квитанціями до них.

При цьому, в усіх вказаних квитанціях зазначено, що при необхідності платник має виправити документ та відправити його знову. В якості виявлених помилок, у зв`язку із якими податкові накладні не прийняті, в квитанціях зазначено: «Документ не може бути прийнятий - ЄДРПОУ: «38194207». Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів».

В свою чергу, з квитанції від 18.12.2017 року вбачається, що відповідачем 18.12.2017 року прийнято до реєстрації податкову накладну №9 від 29.11.2017 року (т.1 а.с.59-60).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС в Одеській області направлено керівнику ТОВ «ЛІНККОР» лист від 19.12.2017 року №13618/10/15-32-08-02-12 «Про компрометацію особистих ключів» (т.1 а.с.74-76), в якому, зокрема, зазначено, що ТОВ «ЛІНККОР» як платник податків підписав договір №9075073619 від 12.05.2016 року про визнання електронних документів засобами ЕЦП.

З посиланням на приписи Закону України «Про електронно-цифровий підпис», ПК України, у листі зазначається, що у межах покладених на контролюючий орган повноважень та згідно проведеного аналізу АС «Податковий блок» і АС «Єдине вікно подання електронної звітності» ДФС України, встановлено вірогідний факт, що особисті ключі ТОВ «ЛІНККОР», видані АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна», скомпрометовано, у зв`язку із чим, направлено до АЦСК заяву щодо блокування скомпрометованих сертифікатів до прийняття рішення про поновлення або скасування скомпрометованих сертифікатів.

Також, у цьому листі, з посиланням на положення ст.1 Закону України «Про електронно-цифровий підпис», пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, зазначено, що у зв`язку із тим, що виконання ст.7 Закону України «Про електронно-цифровий підпис» про зберігання особистого цифрового ключа в таємниці та виконання п.1.3 розділу 3 «Обов`язки і права сторін» підписаного договору про забезпечення конфіденційності особистих ключів можливо встановити лише особисто, позивачу запропоновано з`явитись особисто до ГУ ДФС в Одеській області у кабінет №121 для надання пояснень з використання та зберігання особистих ключів, які використовуються при подачі електронної звітності до ДФС.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, копію вказаного листа отримано ТОВ «ЛІНККОР» 28.12.2017 року, про що товариство зазначило у своєму листі за №285 від 19.01.2018 року (т.1 а.с.73), наданому у відповідь на лист Головного управління ДФС в Одеській області №13618/10/15-32-08-02-12.

Так, у листі №285 від 19.01.2018 року позивач вимагав від контролюючого органу:

- зазначити дату та час запрошення представника ТОВ «ЛІНККОР» для надання пояснень з причин вірогідних фактів компрометації особистих ключів, а також вказати в запрошені явні чи неявні факти компрометації, для змоги представнику ТОВ «ЛІНККОР» надати обґрунтовані пояснення по суті;

- відізвати у АЦСК заяву щодо блокування скомпрометованих сертифікатів до надання пояснень представником ТОВ «ЛІНККОР» та наявності явної компрометації особистих ключів ТОВ «ЛІНККОР», виданих АЦСК ТОВ «Центр сертифікації ключів «Україна».

Як вказує позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, наприкінці грудня 2018 року директор ТОВ «ЛІНККОР» Кручінін О.М. з`явився до Головного управління ДФС в Одеській області, в кабінет №121, та надав пояснення щодо відсутності будь-якого порушення зі сторони ТОВ «ЛІНККОР» з предмету компрометації особистих ключів. Вказані обставини під час розгляду справи також були підтверджені представником позивача - керівником ТОВ «ЛІНККОР» Кручініним О.М .

Однак, позивач зазначає, що жодних відповідей стосовно компрометації особистих ключів ТОВ «ЛІНККОР», товариство з боку відповідача не отримувало, у зв`язку із чим, з метою відновлення можливості подачі документів (в тому числі, податкових накладних) в електронному вигляді, ТОВ «ЛІНККОР» звернулось до органу ДФС про приєднання до Договору про визнання електронних документів.

Судом встановлено, що 31 січня 2018 року ТОВ "ЛІНККОР" подало до Лиманської об`єднаної ДПІ Головного управління ДФС в Одеській області заяву про приєднання від 31.01.2018 року №2 до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №1517002, в якій зазначається, зокрема, що з моменту направлення цієї заяви автором (ТОВ "ЛІНККОР") та прийняття її контролюючим органом, сторони набувають прав та обов`язків, визначених договором (т.1 а.с.64). Згідно квитанції від 02.02.2018 року №2, вказану заяву про приєднання до Договору про визнання електронних документів прийнято ДФС України 02.02.2018 року (т.1 а.с.63).

З наданої до суду копії договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року №1517002 (т.1 а.с.196-199) судом встановлено, що згідно з пунктом 1 розділу І Договору, його предметом є визнання податкових документів, поданих Автором (ТОВ "ЛІНККОР") у форматі (стандарті), уставленому законодавством порядку, з дотриманням вимог щодо реєстрації електронного цифрового підпису (далі - ЄЦП) відповідальних осіб у порядку,визначеному законодавством, засобами телекомунікаційного зв`язку.

Підпунктом 2 розділу 1 цього Договору встановлено, що цей Договір укладається з урахуванням вимог статей 634,642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання автора до умов цього Договору, фактом згоди якого на приєднання є прийняття контролюючим органом відповідної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, у зв`язку із приєднанням до вказаного договору, 06.02.2018 року надіслано до контролюючого органу в електронному вигляді для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних вищевказані податкові накладні за листопад-грудень 2017 року у кількості 10 податкових накладних (крім податкової накладної від 29.11.2017 року №9), які прийняті органом ДФС та зареєстровані в ЄРПН 06.02.2018 року (т.1 а.с.28-29,31-32,34-35,37-38,40-41,43-44,47-49,51-52,54-55,57-58).

Також, як встановлено судом, з метою виконання покладених на платника податків обов`язків щодо забезпечення реєстрації податкових документів у передбачені чинним законодавством граничні терміни, ТОВ "ЛІНККОР" направлено для реєстрації в ЄРПН:

- податкову накладну №2 від 15.02.2018 року, яку доставлено до ДФС України 15.02.2018 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.25, 173-175);

- податкову накладну №4 від 10.04.2018 року, яку доставлено до ДФС України 11.04.2018 року, але не прийнято, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.21-22, 176-178).

При цьому, у вказаних квитанціях зазначено, що накладні не прийнято та вказано, що при необхідності платник має виправити документ та відправити його знову. В якості виявлених помилок, у зв`язку із якими податкові накладні не прийняті, в квитанціях зазначено: "Документ не може бути прийнято - ЄДРПОУ: « 381942017». Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, податкова накладна №2 від 15.02.2018 року прийнята ДФС та зареєстрована в ЄРПН 13.0.2018 року, а податкова накладна №4 від 10.04.2018 року прийнята ДФС та зареєстрована в ЄРПН 03.05.2018 року, що підтверджується відповідними квитанціями до них (т.1 а.с.23-26).

Таким чином, як вбачається з викладеного, усі вищевказані податкові накладні, складені позивачем у період з 29.11.2017 року по 28.12.2017 року, 15.02.2018 року та 10.04.2018 року, не були прийняті до реєстрації у ті строки, в які позивач їх своєчасно направляв для реєстрації до ЄДРП, що підтверджується відповідними квитанціями до них.

Отже, судом встановлено, що:

- податкова накладна №9 від 29.11.2017 року зареєстрована лише 18.12.2017 року

- податкові накладні, складені у грудні 2017 року зареєстровані лише 06.02.2018 року;

- податкова накладна №2 від 15.02.2018 року зареєстрована 13.03.2018 року;

- податкова накладна №4 від 10.04.2018 року зареєстрована 03.05.2018 року.

Суд зазначає, що згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням ДФС в Одеській області 17.08.2018 року проведена камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "ЛІНККОР", за листопад, грудень 2017 року, лютий, квітень 2018 року, за результатами якої складено акт від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-10/38194207, яким встановлено порушення товариством граничних термінів реєстрації накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, у зв`язку із чим порушено вимоги статті 201 Податкового кодексу України (т.1 а.с.18-20).

У вказаному акті перевірки наведено перелік вищевказаних судом податкових накладних (у кількості 13 накладних), які складені ТОВ "ЛІНККОР":

- у листопаді 2017 року, та реєстрацію якої здійснено 18.12.2017 року;

- у грудні 2017 року, та реєстрацію яких здійснено 06.02.2018 року;

- у лютому 2018 року, та реєстрацію якої здійснено 13.03.2018 року;

- у квітні 2018 року, та реєстрацію якої здійснено 03.05.2018 року.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-10/38194207, Головним управлінням ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018 року №0216091210 (т.1 а.с.16), яким до позивача згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України:

- за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 106909,01 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 10690,91 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 239165,03 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 47833,01 грн.

- за затримку реєстрації податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 127607,84 грн. застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 38282,35 грн.

Загальна сума штрафу за вказаним податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2018 року №0216091210 складає 96806,27 грн. До вказаного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області складено розрахунок штрафних санкцій (т.1 а.с.17).

Не погодившись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням від 23.10.2018 року №0216091210, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Податковим кодексом України, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року №557 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за №959/30827.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень абз.2,5,9 пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Також, вказаним пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, визначається Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

- відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктами 13, 14 зазначеного Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно до п.15 вказаного Порядку у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Таким чином, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

- невідповідність податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

- нечинність електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- відсутність реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- недотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

- наявність помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

- відсутність суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

- відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

- наявність факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

- невідповідність податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

- недотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Отже, визначений пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню чи доповненню на розсуд контролюючого органу.

В свою чергу, суд зазначає, що основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлюються Законом України від 22.05.2003 № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до ст.14 якого електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року №557, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 року за №959/30827 (далі - Порядок №557).

Вказаний наказ набув чинності 15.11.2017 року, та ним, зокрема, установлено, що договори про визнання електронних документів, що на день набрання чинності цим наказом є чинними, продовжують діяти до виникнення підстав, визначених пунктом 14 розділу ІІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого цим наказом.

Пунктом 2 розділу І Порядку №557 визначено, що договір про визнання електронних документів (далі - Договір) - Договір, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу та укладається шляхом приєднання автора до Договору в цілому шляхом надсилання заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів (далі - Заява про приєднання до Договору).

Тобто, договір не є двостороннім, а має форму публічної оферти - договору приєднання, та укладається шляхом приєднання до нього заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів.

В свою чергу, 17.11.2017 року на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України прилюдно повідомлення про те, що у зв`язку із запровадженням з 01.01.2018 інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний кабінет», відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.08.2017 за № 942/30810, можливість подання заяви про приєднання до Договору забезпечуватиметься, починаючи з 01.01.2018 року.

Таким чином, можливість подання заяви про приєднання до Договору виникала лише з 01.01.2018 року.

Додатком 1 до вказаного Порядку затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 3 розділу 6 якого, договір припиняється:

- у разі подання Автором в установленому порядку Заяви про припинення дії Договору;

- наявності однієї з підстав, визначених пунктом 14 розділу ІІІ Порядку. Контролюючий орган повідомляє Автора про припинення дії цього Договору із зазначенням причини у день припинення його дії шляхом направлення повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу Автора.

Згідно п.4 даного розділу, у разі припинення дії цього Договору надісланий Автором електронний документ не приймається.

Отже, чинними нормативно-правовими актами передбачено вичерпний перелік підстав для припинення дії договору про визнання електронних документів. Вказані підстави повинні обґрунтовуватися наявними в матеріалах справи доказами, а не лише припущеннями контролюючого органу.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного суду від 14.08.2018 року по справі №П/811/841/17.

Як вже встановлено судом, наведені в акті перевірки та досліджені судом податкові накладні, які були подані на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді, грудні 2017 року, лютому, квітні 2018 року (у періоди, які вказані судом вище в розрізі кожної окремої податкової накладної), не були прийняті ДФС при їх першому поданні у встановлені законодавством строки, що підтверджується відповідними квитанціями до них, в яких зазначено, що такі накладні не прийнято у зв`язку з виявленими помилками: "Документ не може бути прийнято - ЄДРПОУ: 381942017. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".

В подальшому, усі вказані податкові накладні прийняті та зареєстровані відповідачем, а саме:

- податкова накладна №9 від 29.11.2017 року зареєстрована лише 18.12.2017 року

- податкові накладні, складені у грудні 2017 року зареєстровані лише 06.02.2018 року;

- податкова накладна №2 від 15.02.2018 року зареєстрована 13.03.2018 року;

- податкова накладна №4 від 10.04.2018 року зареєстрована 03.05.2018 року.

В свою чергу, згідно з підпунктом 3.1 пункту 3 розділу 3 договору про визнання електронних документів від 11.05.2016 № 060520161 встановлено, що орган зобов`язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у термін, визначений законодавством для податкових документів в паперовому вигляді, та їх комп`ютерну обробку.

Відповідно до пунктів 1,3 розділу 6 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посиленні сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Згідно з п.4, п.5 розділу 6 Договору, орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення його дії, надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Судом встановлено та не заперечувалось під час розгляду справи представниками позивача, відповідача, що станом на момент подачі податкових накладних №9 від 29.11.2017 року, №10 від 22.12.2017 року, №5 від 13.12.2017 року, №4 від 13.12.2017 року, №1 від 05.12.2017 року, №8 від 21.12.2017 року, №11 від 22.12.2017 року, №12 від 22.12.2017 року, №9 від 22.12.2017 року, №14 від 19.12.2017 року, №16 від 28.12.2017 року, порушення строку реєстрації яких встановлено актом перевірки від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-10/38194207 (які первинно подавались позивачем у грудні 2017 року в межах граничних строків їх подання), договір про визнання електронних документів від 11.05.2016 року № 060520161 не був розірваний сторонами.

В той же час, суд зазначає, що пунктом 3 розділу II договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року № 1517002 (до якого позивач приєднався заявою від 31.01.2018 року №2, яка надіслана до контролюючого органу 02.02.2018 року), встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний забезпечити приймання електронних документів Автора у строки, визначені законодавством на їх обробку.

Відповідно до п.1 розд. V Договору цей договір є укладеним, починаючи з моменту прийняття заяви про приєднання до Договору та дії до моменту припинення його дії.

Згідно з п.3 розділу V Договору, він припиняється у разі:

- подання Автором у вставленому порядку Заяви про припинення дії Договору;

- наявності однієї з підстав, визначених п.14 розділу ІІІ Порядку. Контролюючий орган повідомляє Автора про припинення дії цього договору із зазначенням причин у день припинення його дії шляхом направлення повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу Автора.

Відповідно до п.4 розділу V Договору у разі припинення дії цього Договору надісланий Автором електронний документ не приймається.

Судом встановлено та не заперечується представниками позивача, відповідача, що станом на момент подачі податкових накладних №2 від 15.02.2018 року, №4 від 10.04.2018 року, договір визнання електронних документів від 30.11.2017 року № 1517002 (до якого позивач приєднався заявою від 31.01.2018 року №2, яка надіслана до контролюючого органу 02.02.2018 року), не був розірваний.

Таким чином:

1) відповідно до договору про визнання електронних документів від 11.05.2016 № 060520161 він діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів та орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації;

2) відповідно до договору визнання електронних документів від 30.11.2017 року № 1517002 (до якого позивач приєднався заявою від 31.01.2018 року №2, яка надіслана до контролюючого органу 02.02.2018 року) він припиняється у разі:

- подання Автором в установленому порядку Заяви про припинення дії Договору;

- наявності однієї з підстав, визначених пунктом 14 розділу ІІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 року №557, Контролюючий орган повідомляє Автора про припинення дії цього Договору із зазначенням причин у день припинення його дії шляхом направлення повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу Автора.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовувалось те, що станом на момент подання спірних податкових накладних у період з 15 по 28 грудня 2017 року для їх реєстрації, позивач знаходився за місцем своєї реєстрації.

В свою чергу, протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи, до суду з боку відповідача не надано доказів того, що у період з 15 по 28 грудня 2017 року (під час дії договору про визнання електронних документів від 11.05.2016 року № 060520161) були скасовані сертифікати відкритих ключів ТОВ «ЛІНККОР» та, що орган ДФС розірвав договір в односторонньому порядку.

Водночас, суд зазначає, що згідно п.5 розділу 6 Договору 11.05.2016 року № 060520161, лише у разі припинення його дії, надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Разом з цим, слід зазначити, що відповідно до пункту 14 Порядку № 557 дія Договору та пов`язаних з ним Повідомлень припиняється за ініціативи підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав:

- отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника;

- отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника;

- отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

- наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі;

- наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв`язку зі смертю.

Згідно з п. 15 Порядку № 557 заява про припинення дії Договору про визнання електронних документів (далі - Заява про припинення дії Договору) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку подається до контролюючого органу (визначеного відповідно до пункту 5 цього розділу) безпосередньо підписувачем Заяви про приєднання до Договору (керівником) із пред`явленням документа, що посвідчує особу, або уповноваженим представником. При цьому, договір вважається припиненим у день настання однієї з подій, зазначених у пункті 14 цього розділу (п. 16 Порядку № 557).

Під час розгляду справи судом встановлено, а представниками відповідача не спростовано те, на час подання позивачем податкових накладних №2 від 15.02.2018 року (дата подання 15.02.2018 року) та №4 від 10.04.2018 року (дата подання 11.04.2018 року), не існувало жодної із вище перелічених підстав для припинення договору про визнання електронних документів, визначеної пунктом 14 розділу ІІІ Порядку №557.

В той же час, суд зазначає, що відповідач протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи не надав суду належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для розірвання договору про визнання електронних документів від 11.05.2016 № 060520161 та договору визнання електронних документів від 30.11.2017 року № 1517002 (до якого позивач приєднався заявою від 31.01.2018 року №2, яка надіслана до контролюючого органу 02.02.2018 року).

Отже, підстави, за яких дія вищевказаних договорів про визнання електронних документів могла бути припинена у період подання спірних податкових накладних, - відсутні.

Відповідно до п. 17 Порядку № 557 в день припинення дії Договору контролюючий орган повідомляє автора про припинення дії Договору (із зазначенням причини) шляхом направлення автоматично сформованого повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу, внесену до облікових даних автора, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На повідомлення про припинення дії Договору накладається електронна печатка контролюючого органу, визначеного відповідно до пункту 5 цього розділу.

Доказів повідомлення позивача про припинення дії Договору (із зазначенням причини) відповідач суду також не надав.

В свою чергу, пунктом 49.4 статті 49 ПК України встановлено, що контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

Тобто, у органу ДФС не було передбачених законом підстав для розірвання договорів в односторонньому порядку.

В той же час, щодо складеного відповідачем листа від 19.12.2017 року №13618/10/15-32-08-02 про компрометацію ключів ТОВ «ЛІНККОР», суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.114-1 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України надання послуг електронного цифрового підпису - реєстрація заявників, надання у користування засобів електронного цифрового підпису, надання допомоги при генерації відкритих та особистих ключів, обслуговування сертифікатів ключів (формування, розповсюдження, скасування, зберігання, блокування та відновлення), надання інформації щодо чинних, скасованих і блокованих сертифікатів ключів, надання послуги фіксування часу, консультаційних та інших послуг, визначених Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» компрометація особистого ключа - будь-яка подія та/або дія, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа.

В той же час, у листі відповідача від 19.12.2017 року №13618/10/15-32-08-02 вказано лише про ймовірну компрометацію особистих ключів позивача.

Суд зазначає, що наслідком компрометації особистих ключів у відповідності до положень ст.13 Закону України «Про електронний цифровий підпис» є:

- негайне скасування Акредитованим центром сертифікації ключів сформованого ним посилений сертифікат ключа;

- негайне скасування Центральним засвідчувальним органом негайно посилених сертифікатів ключа центру сертифікації ключів, засвідчувального центру;

- негайне блокування Центральним засвідчувальним органом, засвідчувальниим центром, акредитованим центром сертифікації ключів посиленого сертифікату ключа

При цьому, відповідно до ст.13 Закону України «Про електронний цифровий підпис» скасування і блокування посиленого сертифіката ключа набирає чинності з моменту внесення до реєстру чинних, скасованих і блокованих посилених сертифікатів із зазначенням дати та часу здійснення цієї операції. Центральний засвідчувальний орган, засвідчувальний центр, акредитований центр сертифікації ключів негайно повідомляють про скасування або блокування посиленого сертифіката ключа його власника.

Суд зазначає, що доказів скасування або блокування посилених сертифікатів ключів позивача, з боку відповідача до суду не надано.

В той же час, припущення контролюючого органу щодо можливої компрометації особистих ключів ТОВ «ЛІНККОР», не є законодавчою підставою для не реєстрації податкових накладних, які подані товариством для їх реєстрації в ЄРПН.

Отже, як вбачається з викладеного, з 15 по 28 грудня 2017 року (під час дії договору про визнання електронних документів від 11.05.2016 року № 060520161) та станом на 15.02.2018 року та 11.04.2018 року у контролюючого органу об`єктивно не існувало обставин, які б дозволили розірвати або не виконувати умови договору про визнання електронних документів від 11.05.2016 № 060520161 та договору визнання електронних документів від 30.11.2017 року № 1517002 (до якого позивач приєднався заявою від 31.01.2018 року №2, яка надіслана до контролюючого органу 02.02.2018 року).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту п.12 та п.15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, вбачається, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті та реєстрації податкових накладних як: "Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів".

В свою чергу, з боку відповідача до суду не надано доказів та не зазначено про наявність інших обставин, які б могли слугувати підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, порушення строку реєстрації яких встановлено актом перевірки від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-09/3814207.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене у сукупності, та враховуючи відсутність посилання відповідача на будь-які інші підстави для відмови у реєстрації податкових накладних, останні мали бути зареєстровані контролюючим органом у день їх первинного подання позивачем (в межах встановленого граничного терміну їх подання), оскільки такі не були прийняті податковим органом з незалежних від позивача причин.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного суду від 20.02.2018 року по справі №816/890/17, від 14.08.2018 року №П/811/841/17, від 26.11.2018 року у справі №804/7106/16.

При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках податкового органу щодо порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого до позивача застосовано штраф.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідальність за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної встановлена статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України (в редакції чинної станом на дату виникнення спірних правовідносин) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.

Отже, вищезазначеними нормами Податкового кодексу України та наведеними вище приписами Порядку №1246, зокрема, визначено обов`язок платника в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відповідальність за невиконання таких дій.

Відповідачем в акті перевірки від 17.08.2018 року встановлено порушення позивачем граничного строку подання податкових накладних:

- до 15 календарних днів по трьом податковим накладним: №9 від 29.11.2017 року, №2 від 15.02.2018 року та №4 від 10.04.2018 року;

- від 16 до 30 календарних днів по семи податковим накладним (22 дні затримки);

- від 31 до 60 календарних днів по трьом податковим накладним (37 днів затримки).

В свою чергу, суд зазначає, що з урахуванням дати складання податкових накладних, по яким встановлені порушення в акті перевірки від 17.08.2018 року, а саме:

- податкової накладної №9 від 29.11.2017 року, - граничним строком її реєстрації було 15.12.2017 року;

- податкових накладних №4,№5 від 13.12.2017 року, №1 від 05.12.2017 року, - граничним строком їх реєстрації було 31.12.2017 року;

- податкових накладних №14 від 19.12.2017 року, №8 від 21.12.2017 року, №9-№12 від 22.12.2017 року, №16 від 28.12.2017 року, - граничним строком їх реєстрації було 15.01.2018 року;

- податкової накладної №2 від 15.02.2018 року, - граничним строком її реєстрації було 28.02.2018 року;

- податкової накладної №4 від 10.04.2018 року, - граничним строком її реєстрації було 30.04.2018 року.

Як вже встановлено судом, в межах граничного строку реєстрації податкових накладних позивачем надіслані до ЄРПН вищевказані податкові накладні, що підтверджується відповідними квитанціями до них, а саме:

- податкову накладну №9 від 29.11.2017 року, із граничним строком реєстрації 15.12.2017 року, надіслано вперше 15.12.2017 року;

- податкову накладну №10 від 22.12.2017 року із граничним строком реєстрації 15.01.2018 року, надіслано вперше 22.12.2017 року;

- податкову накладну №5 від 13.12.2017 року із граничним строком реєстрації 31.12.2017 року, надіслано вперше 22.12.2017 року;

- податкову накладну №4 від 13.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 31.12.2017 року, надіслано вперше 21.12.2017 року;

- податкову накладну №1 від 05.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 31.12.2017 року, надіслано вперше 21.12.2017 року;

- податкову накладну №8 від 21.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 15.01.2018 року, надіслано вперше 22.12.2017 року;

- податкову накладну №11 від 22.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 15.01.2018 року, надіслано вперше 25.12.2017 року;

- податкову накладну №12 від 22.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 15.01.2018 року, надіслано вперше 25.12.2017 року;

- податкову накладну №9 від 22.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 15.01.2018 року, надіслано вперше 25.12.2017 року;

- податкову накладну №14 від 19.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 15.01.2018 року, надіслано вперше 25.12.2017 року;

- податкову накладну №16 від 28.12.2017 року, із граничним строком реєстрації 15.01.2018 року, надіслано вперше 28.12.2017 року;

- податкову накладну №2 від 15.02.2018 року, із граничним строком реєстрації 28.02.2018 року, надіслано вперше 15.02.2018 року;

- податкову накладну №4 від 10.04.2018 року, із граничним строком реєстрації 30.04.2018 року, надіслано вперше 11.04.2018 року.

Однак, усі вищевказані податкові накладні не були прийняті до реєстрації в ЄРПН із зазначенням причини (виявлених помилок): "Можливо припинено дію Договору про визнання електронних документів".

Суд зазначає, що належним доказом реєстрації позивачем податкової накладної (наміру її реєстрації), в розумінні частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є квитанція про прийняття або неприйняття такої податкової накладної, або повідомлення про отримання звітності.

Вказані висновки суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.04.2018 року по справі №808/2289/17.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження того, що позивачем здійснювалась реєстрація податкових накладних у межах граничних строків, визначених Податковим кодексом України.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що під час розгляду справи знайшли своє документальне підтвердження доводи позивача про наявність об`єктивних причин, які перешкоджали позивачу здійснити реєстрацію вищевказаних податкових накладних у межах граничних термінів для їх подання, з незалежних від ТОВ "ЛІНККОР" підстав та обставин.

Тобто, як вбачається з викладеного, ТОВ "ЛІНККОР" вчасно та у встановлені законодавством терміни неодноразово намагалось подати до податкового органу та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних усі 13 податкових накладних, по яким актом від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-10/38194207 встановлено порушення термінів їх подання, проте вказані податкові накладні не були прийняті до реєстрації із незалежних від позивача причин, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями щодо неприйняття цих податкових накладних та обставинами, які встановлені судом в частині щодо їх неприйняття контролюючим органом.

При цьому, з урахуванням вищевикладеного, надаючи оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій згідно ст.120-1 Податкового кодексу України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 109.2. статті 109 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних відбулось саме з вини контролюючого органу, а не з вини платника податків - позивача, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Отже, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює відповідно, протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України.

Вказані висновки суду узгоджуються із висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №808/2127/17, від 03.05.2018 року у справі №810/1952/17, від в яких Верховний Суд в частині надання оцінки діям позивача щодо вчинення заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначив, зокрема, що: "…що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних відбулось з вини контролюючого органу, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням…".

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку реєстрації 13 податкових накладних, визначених в акті камеральної перевірки від 17.08.2018 року №25439/15-32-12-10/38194207, а отже податкове повідомлення-рішення від 23.10.2018 року №0216091210, яким до позивача згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України застосований штраф у загальному розмірі 96806,27 грн. є неправомірним та підлягає скасуванню.

При прийнятті рішення суду по суті заявлених позовних вимог судом враховані висновки Верховного суду щодо застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, оскільки:

- відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права;

- відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "ЛІНККОР".

Щодо розподілу судових витрат відповідно до положень ст.139 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1841,00 грн. як за вимогу майнового характеру згідно платіжного доручення №389 від 27.11.2018 року (т.1 а.с.5), який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «ЛІНККОР» судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області на користь позивача судового збору у розмірі 1841,00 грн.

21.05.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 73, 74, 76, 77, 90, 120, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНККОР» (код ЄДРПОУ 38194207, адреса: пр-т. Леніна, 19/3, м.Южне, Одеська область, 65481) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2018 року №0216091210 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.10.2018 року №0216091210.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНККОР» (код ЄДРПОУ 38194207, адреса: пр-т. Леніна, 19/3, м.Южне, Одеська область, 65481) суму судового збору у розмірі 1841,00 грн. (одна тисяча вісімсот сорок одна гривня 00 копійок), сплаченого згідно платіжного доручення №389 від 27.11.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.05.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко

.