Рішення № 82043507, 28.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 р. № 400/1426/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 треті особи:ОСОБА_2 , АДРЕСА_3, Заводський відділ державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул.Робоча, 1, м.Миколаїв, 54029

про:скасування постанови від 07.02.2019 року № 26660641,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач), за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, з вимогами:

- скасувати постанову відповідача від 07.02.2019 року у виконавчому провадженні №26660641 про накладення штрафу на позивача в розмірі 39528,59 грн.;

- скасувати постанову відповідача від 07.02.2019 року у виконавчому провадженні №26660641 про стягнення виконавчого збору з позивача в розмірі 7905,72 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.05.2019р. справу № 400/1426/19 призначено до розгляду на 21.05.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 58 Конституції України та зазначає, що оскільки заборгованість зі сплати аліментів утворилася у період з 2011 року по початок 2019р., а відповідальність у формі штрафу за таку несплату введена лише у 2018 році, а позивач не міг передбачити настання такої відповідальності у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати, вважає безпідставним притягнення її до відповідальності на підставі. Про існування оскаржуваних постанов позивач дізнався лмше 04.04.2019р. Просить задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання 21.05.2019р. сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені телефонограмою, заяв чи клопотань від сторін чи від третіх осіб до суду не надходило.

Позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 07.02.2019 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про накладення штрафу на позивача в розмірі 79057,18грн. в зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якою перевищує суму відповідних платежів за три роки.

Також, 07.02.2019 головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача в розмірі 7905,72 грн.

Станом на час зверненя до суду матеріали виконавчого провадження № 2660641 передано до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Позивач, не погодившись з правомірністю накладення штрафу, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Згідно з частиною першою статті 71 Закону №1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 статтю 71 Закону №1404-VIII доповнено частиною чотирнадцятою такого змісту:

" 14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 набрав чинності 28.08.2018.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач 21.02.2019 був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 33646,26 грн. у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404-VIII в редакції на момент виявлення такого порушення виконавчої службою.

Суд зазначає, що зазначений вид відповідальності у вигляді накладення на боржника штрафу закріплені в Законі України "Про виконавче провадження" лише 28.08.2018, тобто, зазначена норма була відсутня на момент допущення порушення, оскільки зі спірної постанови вбачається, що штраф накладено за несплату аліментів за період з 10.12.2009р. по 21.02.2019р.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

У свою чергу в пункту 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначено, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий закон помякшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння. Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, надає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції Українивизнається і діє в Україні.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Таким чином, враховуючи приписи статті 58 Конституції України та те, що лише з 28.08.2018 стаття 71 Закону №1404-VIII доповнена частиною чотирнадцятою, якою встановлено відповідальність у вигляді накладання штрафу у відповідному розмірі, яка на час вчинення правопорушення не існувала, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вищенаведеної норми права за період з 2011 року по початок 2019р.

Щодо скасування постанови відповідача про стягнення виконавчого збору з позивача, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтями 40, 42 Закону № 1404-VIII передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом № 1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору.

Статтею 27 Закону № 1404-VIII чітко визначено, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Отже, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 р. у справі № 908/2356/16.

Враховуючи викладене вище, за відсутності стягнутих сум за виконавчим провадженням № 26660641, суд приходить до висновку, що постанову про стягнення виконавчого збору від 07.02.2019р. необхідно скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваних постанов відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у звязку з чим спірні постанови підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Судовий збір розподіляється відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) задовольнити.

2. Скасувати постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 34993225) від 07.02.2019 року у виконавчому провадженні №26660641 про накладення штрафу на ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в розмірі 39528,59 грн.

3. Скасувати постанову Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 34993225) від 07.02.2019 року у виконавчому провадженні № 26660641 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в розмірі 7905,72 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1536,80 грн., сплачений квитанцією від 08.05.2019р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов