Ухвала суду № 82042998, 21.05.2019, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3094/13-ц

Провадження № 4-с/524/1/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судових засідань – Коваль Т.М.,

за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області (далі по тексту – державний виконавець) Лукмасло М.М. Уточнивши вимоги скарги (т.1, а.с. 152-165), Мельников ОСОБА_4 . просив суд про наступне:

-визнати неправомірними дії державного виконавця при здійсненні примусового виконання виконавчого листа від 09 грудня 2013 року № 524/3094/13-ц, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука, а саме, порушення ним процедури накладення арешту на майно та порушення процедури звільнення майна з під арешту;

-зобов`язати державного виконавця вжити заходи, направлені на встановлення фактичного місця знаходження автомобіля MAN, 2007 року випуску;

-зобов`язати державного виконавця передати автомобіль власнику ОСОБА_5 .

На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначав, що державним виконавцем арешт на автомобіль був накладений без повідомлення його як власника автомобіля. Автомобіль було незаконно передано на зберігання не йому, а іншій особі, що стало причиною зникнення автомобіля з місця, де він зберігався. Незважаючи на те, що рішенням суду було задоволено позов ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на автомобіль та про виключення його з акту опису та арешту, арешт з автомобіля було знято тільки через кілька місяців. В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав повністю із зазначених підстав.

Представники відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області (далі по тексту – УДВС) аргументи скаржника заперечували. Посилаючись на положення статті 449 ЦПК України, вважали, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження дій державного виконавця. Пропущення строку є підставою для залишення скарги без розгляду. Вважали також, що державним виконавцем не була порушена процедура накладення та зняття арешту з рухомого майна.

Заінтересована особа ОСОБА_5 просила суд слухати справу без її участі. Висловилася на підтримку аргументів скаржника (т.2, а.с. 135).

Представник заінтересованої особи – стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Дельта Банк» - не змогла пояснити суду, де в даний час знаходиться вантажний автомобіль MAN, який було передано на зберігання представнику стягувача.

Скарга була прийнята до провадження ухвалою суду від 2 січня 2018 року (т.1, а.с. 26). За клопотанням представників УДВС та ПАТ «Дельта Банк» вони приймали участь в судовому засіданні в режимі конференцзв`язку (т.1, а.с. 50, т.2, а.с. 167). За клопотанням скаржника (т.1, а.с. 126) суд своєю ухвалою від 20 листопада 2018 року (т.1, а.с. 146) витребував від УДВС матеріали виконавчих проваджень та від Територіального сервісного центру № 5342 інформацію про те, на чиє ім`я зареєстрований вантажний автомобіль марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 .

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані ними докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

Упродовж 2014-2018 років на виконанні у відділі примусового виконання УДВС перебували виконавчі провадження, стягувачем в яких був ПАТ «Дельта Банк», а боржником – Мельников ОСОБА_4 . Виконавче провадження за № у ЄДРВП 43481601 було відкрито за виконавчим написом № 542 від 7 квітня 2014 року, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю. про звернення стягнення на рухоме майно, а саме – транспортний засіб марки MAN модель TGM 18.280, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) WMAN I18 ZZ57 Y193098, колір синій, тип ТЗ вантажний рефрижератор, д.н.з. НОМЕР_1 , в рахунок погашення вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 в розмірі 1 330 513,39 грн.

Саме у цьому виконавчому провадженні автомобіль оголошувався в розшук постановою державного виконавця від 6 червня 2014 року (т.1, а.с. 183), затримувався інспектором ДПС 15 жовтня 2014 року та направлявся на майданчик тимчасового утримання за адресою Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Лагерна, 36. У зазначеному виконавчому провадженні 16 жовтня 2014 року державний виконавець Дрібна Ю.А. доручала ВДВС Переяслав-Хмельницького міськрайонного Управління юстиції провести опис та арешт транспортного засобу і передати його на зберігання представнику стягувача (т.1, а.с. 193).

Оригінал акту опису та арешту автомобіля від ВДВС Переяслав-Хмельницького міськрайонного Управління юстиції не надійшов, тому начальник відділу примусового виконання УДВС у Полтавській області письмово просив повідомити, чи виконане доручення та повторно направити акт опису та арешту автомобіля (т.1, а.с. 207-212).

07 вересня 2018 року до УДВС у Полтавській області надійшла копія акту опису та арешту автомобіля від 31 жовтня 2014 року, де зазначено, що автомобіль прийняв на відповідальне зберігання представник ПАТ «Дельта Банку» Науменко Д.О. (т. 1.а.с. 214-216). Постановою державного виконавця від 17 листопада 2015 року виконавче провадження № 43481601 було закінчено у зв`язку із тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 4 березня 2015 року, яке набрало законної сили 15.06.2015 року, виконавчий напис нотаріуса було визнано таким, що не підлягає виконанню (т.1, а.с. 232). Постановою від 17 листопада 2015 року була припинена також чинність арешту автомобіля і скасований акт його опису та арешту.

Всі ці обставини ОСОБА_1 детально зазначає у скарзі. Однак, ні у первісній скарзі, ні в уточненій він не заявив вимогу про визнання їх неправомірними. Даних про те, що ці дії та рішення державного виконавця були предметом оскарження ОСОБА_1 до відповідного адміністративного суду, суду не надано.

Скаржник просить визнати неправомірними дії державного виконавця у виконавчому провадженні № за ЄДРВП 4279005, яке було відкрито постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Григор`євою Л.М. від 26 березня 2014 року про примусове виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2013 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і поручителя ПП «М.А ОСОБА_6 .» та солідарне стягнення з боржника ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_7 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором № 11182881000 від 19 липня 2007 року в сумі 3 204 914,33 грн. та судових витрат в сумі 1 147,00 грн. Виконавчий лист № 524/3094/13-ц було видано 9 грудня 2013 року Автозаводським районним судом м. Кременчука (т.2, а.с. 12).

У зазначеному виконавчому провадженні арешт на все рухоме та нерухоме майно накладався постановою про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2014 року (т.2, а.с. 23) та постановою головного державного виконавця Дрібної Ю.А. від 7 вересня 2015 року (т.2, а.с. 60). 12 жовтня 2015 року у зв`язку з необхідністю опису та арешту автомобіля MAN у виконавчому провадженні № 42679005 начальник відділу примусового виконання просив стягувача повідомити місце зберігання автомобіля (т.2, а.с. 67). 29 жовтня 2015 року представник ПАТ «Дельта Банк» Острянський А.В. (т.2, а.с. 69) письмово повідомив про те, що автомобіль зберігається за адресою АДРЕСА_1 . Бальзака,16 і просив доручити ВДВС Деснянського РУЮ м. Києва провести опис та арешт автомобіля. Постановою про проведення виконавчих дій від 13 листопада 2015 року (т.1, а.с. 71) головний державний виконавець Дрібна Ю.А. доручила ВДВС Деснянського РУЮ описати та арештувати вантажний автомобіль MAN.

10 листопада 2015 року арешт, накладений на автомобіль постановою від 7 вересня 2015 року, просила зняти ОСОБА_5 , яка не є стороною виконавчого провадження і набула права власності на автомобіль на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 жовтня 2015 року (т. 2, а.с. 88, а.с. 90 – ухвала суду від 23 листопада 2015 року про виправлення описки в рішенні). 7 грудня 2015 року в.о. начальника відділу примусового виконання рішень повідомив ОСОБА_5 про відсутність правових підстав для звільнення з під арешту вантажного автомобіля MAN, оскільки суд питання про зняття арешту та про виключення його з акту опису не вирішував (т.2, а.с. 78).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 7 червня 2017 року було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області та звільнено з під арешту, накладеного постановою від 7 вересня 2015 року у виконавчому провадженні № 42679005, транспортний засіб – вантажний автомобіль MAN. Рішення суду набрало законної сили 22 липня 2017 року (т. 2, а.с. 104-105).

ОСОБА_5 просила звільнити майно з під арешту письмовою заявою, яку відділ примусового виконання отримав 15 вересня 2017 року (т. 2, а.с. 103). Проте? тільки 28 листопада 2017 року старший державний виконавець Лукмасло М.М. припинив чинність арешту, накладеного у виконавчому провадженні № 42679005 постановою від 7 вересня 2015 року.

У матеріалах виконавчого провадження є супровідний лист про направлення сторонам виконавчого провадження копій постанови про зняття арешту з майна, проте доказів отримання її ОСОБА_1 немає. Сам він факт отримання постанови заперечує. В суд з даною скаргою ОСОБА_1 звернувся 29 грудня 2017 року. Зважаючи на зазначені обставини, суд не має підстав вважати пропущеним строк подання скарги на постанову від 28 листопада 2017 року.

19 січня 2018 року постановою старшого державного виконавця Лукмасла М.М. виконавчий лист № 524/3094/13-ц від 9 грудня 2013 року повернуто стягувачу з підстав пункту другого частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження (т. 2, а.с. 133).

Вирішуючи скаргу, суд виходить із того, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Станом на день відкриття виконавчого провадження № 42679005 - 26.03.2014 року, та накладення арешту постановою від 07 вересня 2015 року діяли норми Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі по тексту – Закон № 606-XIV). Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 11 цього Закону державний виконавець мав право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження мав право накласти арешт на майно та кошти боржника (частина 2 статті 25 Закону № № 606-XIV). У заяві про відкриття провадження ПАТ «Дельта Банк» просив накласти арешт на майно боржників (т. 2, а.с. 2.) Отже, у виконавчому провадженні № 42679005 державні виконавці не порушили вимоги закону щодо накладення арешту на майно ОСОБА_1 Опис майна у цьому провадження не проводився, акт про це не складався, автомобіль на зберігання представнику стягувача не передавався.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який діяв на час прийняття державним виконавцем постанови про зняття арешту з майна, постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених ч. 4 статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Старший державний виконавець 15 вересня 2017 року отримав рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07 червня 2017 року про задоволення позову ОСОБА_5 , яким автомобіль звільнявся з–під арешту, накладеного постановою від 07 вересня 2015 року. Арешт ним було скасовано постановою від 28 листопада 2017 року, тобто з порушенням передбаченого законом строку.

Скарга в іншій частині задоволенню не підлягає. Як було зазначено, 19.01.2018 року виконавчий лист повернуто стягувачу з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 353, 450-451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Лукмасла Миколи Миколайовича в частині порушення строку зняття арешту з майна, накладеного постановою державного виконавця від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні № 42679005.

У задоволенні скарги в іншій частині – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Повний текст ухвали буде виготовлено 26.05.2019 року.

Суддя