Рішення № 82042990, 29.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1689/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі також - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.11.2018 № Ф-1755-52 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 28709,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2018 позивач отримав поштою вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 21.11.2018 № Ф-1755-52, згідно якої станом на 21.11.2018 зазначена сума боргу зі сплати єдиного внеску, яка становить 28709,83 грн.

Ця вимога була оскаржена до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 28.01.2019 №4223/6/99-99-11-05-02-25 відмовила у задоволенні скарги. Рішення від 28.01.2019 №4223/6/99-99-11-05-02-25 позивач отримав поштою 07.02.2019.

Позивач вважає вимогу від 21.11.2018 № Ф-1755-52 незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше. На момент винесення спірної вимоги ФОП ОСОБА_1 знаходилась і проводила господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції та була звільнена від сплати єдиного внеску на підставі приписів пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

По-друге. Вимога від 21.11.2018 № Ф-1755-52 є підробленою, оскільки посвідчена підробленою печаткою, яка не містить зображення Державного Герба України, який відповідає опису, встановленому законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

По-третє. В.о. начальника ГУ ДФС в Луганській області Височина О.А. не є чинним начальником ГУ ДФС України у Луганській області або його заступником, а отже не є уповноваженою особою, оскільки станом на день видачі вимоги вона не перебувала на посаді, яка дає право підписувати документи від імені ГУ ДФС України у Луганській області.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив у задоволенні позову відмовити з таких підстав (а.с. 39-40).

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління Головного управління ДФС у Луганській області на загальній системі оподаткування як платник податків за основним місцем обліку. Позивач зареєстрований у податковому органі платником єдиного внеску за категорією «фізичні особи-підприємці, які сплачують єдиний внесок від суми доходу, отриманого від цієї діяльності» з 25.09.2008.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі Закон № 2464) передбачено, що на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч.8 ст.9 Закону №2464). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З огляду на зазначені норми Закону № 2464, ОСОБА_1 . є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відповідно до вимог цього Закону несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 цього Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 2464 органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. Пунктом 6 та п.7 ч. 1 ст. 13 Закону № 2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464 встановлено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

В свою чергу, за змістом статті 9 Закону № 2464 та відповідно до Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція № 449), обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Разом з тим, відповідно п. І розділ VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч. 3 ст.25). Частиною четвертою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 3l.l0.20l8 року за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 28709,83 грн. Недоїмка у сумі 28709,83 грн. складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно Закону № 2464, за II кв. 2014 - 1262,87 грн., III та IV кв. 2014 (по 1267,95 грн. за кожен квартал), І та II 2015 (по 1267,95 грн. за кожен квартал), III кв. 2015 - 1323,47 грн., IV кв. 2015 - 1434,51 грн., І кв. 2016 - 909,48 грн., II кв. 2016 - 941,16 грн., III кв. 2016 - 957,00 грн., IV кв. 2016 - 990,00 грн., І кв. 2017 - 2112 грн. та за три квартали 2017 у сумі 6336 грн., за І, II та III квартали 2018 (по 2457,18 грн. за кожен квартал). За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону №2464 та Інструкції №449 ГУ ДФС у Луганській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) форми «Ф» від 21.11.2018 № 1755-52 на загальну суму 28709,83 грн., яку відповідно, було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків ОСОБА_1 Вимогу про сплату боргу отримано платником єдиного внеску 20.12.2018 року.

Стосовно посилання позивача на те, що згідно з вимогами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-УІ1 він звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною 2 ст.6 Закону № 2464 на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та посилання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція» зазначаємо наступне.

Законом України № 1669 (на який посилається Позивач) у Законі №2464 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3, який після внесених змін Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-УІІІ вважається п. 9-4, такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються».

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VІІІ. Так, законодавцем було внесено зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Крім того, згідно положень статті 10 Закону № 1669 Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Слід зазначити, що ані сертифікат Торгово-промислової палати України, ані заяву про звільнення від сплати єдиного внеску Позивач до податкового органу не надавала. Посилання позивача на висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 у спірних правовідносинах, викладені у зразковому рішенні від 30.03.2018 у справі № 812/292/18 вважаємо необґрунтованими з огляду на те, що у справі № 812/292/18 предметом спору було рішення про застосування штрафних санкцій та пені за порушення норм Закону № 2464, а предметом по справі №360/1689/19 предметом спору є вимога про сплату боргу, що складається із основного зобов`язання, які підлягають обов`язковій сплаті згідно ст.ст.6 та 9 Закону № 2464.

В свою чергу слід зазначити, що розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З огляду на це, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Отже, в період з 01.01.2017 по 31.10.2018 Законом №1669 не скасовувались обов`язки, визначені ч.2 ст. 6 Закону № 2464, внаслідок чого Позивач повинен був сплачувати визначену Законом №2464 суму єдиного внеску.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Права контролюючих органів визначені ст.13 Закону № 2464. Статтею 9 цього Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не знятий з обліку як фізична особа-підприємець. З огляду на це, відповідач, в межах діючого законодавства не має законних підстав та можливостей щодо звільнення позивача від відповідальності за невиконання або неналежне виконання обов`язків по сплаті єдиного внеску.

Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф-1755-52 на загальну суму 28709,83 грн.

Позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено таке (а.с. 51-52).

По-перше, ГУ ДФС у Луганській стверджує, що нібито для звільнення від обов`язків позивач повинен надати заяву, передбачену пунктом 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - ЗУ № 2464), також документ, передбачений ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - ЗУ № 1669) і підтверджують наявність обставин непереборної сили.

На невідповідність таких тверджень приписам ЗУ № 2464 прямо зверталась увага податкових органів в рішенні від 30.03.2018 у зразковій справі №812/292/18, в якому Верховний суд зазначив таке: " Безпідставними є також посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону № 2464- VІ заяви про звільнення від обов`язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває, спірне рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. "

Таким чином, на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, для звільнення від виконання обов`язків, визначених ст. 6 ЗУ №2464, до закінчення антитерористичної операції не передбачено подання ніяких заяв і будь яких документів, в тому числі і передбачених ст.10 ЗУ №1669.

З огляду на це, вищезазначені твердження ГУ ДФС у Луганській є необґрунтованим оскільки суперечить чинному законодавству України і висновкам Верховного Суду щодо застосування норм ЗУ №2464 на території проведення антитерористичної операції.

По-друге, ГУ ДФС у Луганській стверджує, що нібито правомірно видало вимогу від 21.11.2018 № Ф-1755-52, оскільки це нібито його обов`язок, який передбачено ЗУ №2464 та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449.

Натомість Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду визнав незаконним і протиправним навіть саме формування вимог про сплату єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, через те, що на території таких населених пунктів зупинено застосування заходів впливу за порушення Закону № 2464-VI.

Зокрема, у постанові від 24.04.2018р. по справі №805/2856/17-а (адміністративне провадження №К/9901/2263/17, ЄДРСР: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73634687) Верховний Суд дійшов наступних висновків і зазначив таке: « Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-УІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Як правильно установили суди попередніх інстанцій, спірна вимога сформована 11 травня 2017 року відповідно до статті 25 Закону №2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення.

Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VI, якою є спірна вимога.

Місто Покровськ (Красноармійськ), на території якого розташована Красноармійська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, на обліку в якому як платник єдиного внеску знаходиться відокремлений підрозділ Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» - Управління «Донбасводоремонт», входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність (відстрочення в силу закону) у відокремленого підрозділу позивача обов`язку своєчасної сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме станом на 11 травня 2017 року.

Відтак, формування спірної Вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірної вимоги в частині суми недоїмки та погоджується з висновками суду першої інстанції, що у контролюючого органу відсутні правові підстави для формування спірної вимоги станом на 11 травня 2017 року.»

Таким чином, на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, до її закінчення зупинені всі заходи впливу та стягнення, передбачені ст. 25 Закону № 2464-VI, а саме формування вимоги від 21.11.2018 №Ф-1755-52 та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

Враховуючи наведене, твердження ГУ ДФС у Луганській про законність вимоги від 21.11.2018 №Ф-1755-52 також є необґрунтованими оскільки суперечить чинному законодавству України і висновкам Верховного Суду щодо застосування норм ЗУ №2464 на території проведення антитерористичної операції.

Оскільки позивач здійснювала свою діяльність на території м. Сєвєродонецьк та перебувала на обліку в м. Сєвєродонецьку, яке входить до Переліків населених пунктів, на території яких, здійснювалася антитерористична операція, то навіть саме формування вимоги від 21.11.2018 №Ф-1755-52, як і вжиття будь яких інших заходів впливу та стягнення, є незаконним та протиправним оскільки на території м. Сєвєродонецьк зупинені всі заходи впливу та стягнення, передбачені ст. 25 Закону № 2464-VI, що є прямою підставою для її скасування.

Вважає доводи відзиву ГУ ДФС у Луганській області не обґрунтованими та такими, що суперечать правовим позиція Верховного суду і не містять законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (а.с. 28).

Ухвалою від 02.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 29.05.2019 (а.с. 1-2).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована як фізична особа - підприємець з 25.09.2008 (арк. спр. 33).

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДФС у Луганській області на загальній системі оподаткування як платник податків за основним місцем обліку.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене м. Сєвєродонецьк Луганської області. В самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

21.11.2018 ГУ ДФС у Луганській області складена вимога № Ф-1755-52 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування (недоїмки), яка станом на 21.11.2018 складає 28709,83 грн. (а.с. 6).

26.12.2018 позивачем було надіслано на адресу ДФС України скаргу на вказану вимогу (а.с. 8-11).

Згідно рішення ДФС України від 28.01.2019 № 4223/6/99-99-11-05-02-25 за результатами розгляду скарги залишено без змін рішення ГУ ДФС у Луганській області, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 13-14).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України № 2464 (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлений обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Пункт 9-4 Розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» має наступну редакцію.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні «Офіційний вісник Президента України» від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 1. Міста обласного значення:

під номером 13 зазначене м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 105-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Таким чином, з аналізу норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов`язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене м. Сєвєродонецьк Луганської області. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв`язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірного рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених Законів.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, однак не подав відповідну заяву до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску.

Як наслідок , позивач не може бути визнаним суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464, оскільки вказаною нормою Закону прямо передбачено, що заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі, є обов`язковою підставою для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Посилання позивача на відсутність необхідності подання платником єдиного внеску до податкового органу заяви про звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" відповідно до рішення Верховного Суду по зразковій справі № 812/292/18 від 30.03.2018 є незмістовним, оскільки відповідно до вказаного рішення Верховного Суду предметом оскарження було рішення податкового органу, яким застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Однак предметом оскарження по цій адміністративній справі є вимога податкового органу про сплату недоїмки, а не про сплату штрафних санкцій та недоїмки. Таким чином, відсутні підстави по даній адміністративній справі для застосування висновків Верховного Суду по зразковій справі № 812/292/18 від 30.03.2018.

Посилання позивача як на підставу для задоволення заявлених вимог на висновки, викладені у рішенні Верховного Суду по справі № 805/2856/17-а від 24.04.2018 є незмістовним, оскільки відповідно до вказаного рішення Верховного Суду позивачем (Управлінням «Донбасводоремонт» комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу») 1 лютого 2016 року подавалася до Красноармійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області заява щодо звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, у тому числі нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності.

Тобто, по справі № 805/2856/17-а судами першої й апеляційної інстанцій було встановлено, що позивачем була дотримана визначена законом умова подання платником єдиного внеску до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску. В самому ж рішенні Верховного Суду не зазначалися висновки стосовно того, що для звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску відсутня необхідність подання відповідної заяви до податкового органу.

Застосування при даних спірних правовідносинах ст. 10 Закону № 1669 в частині необхідності обов`язкового надання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань відповідно до положень Закону № 2464 є неможливим з наступних підстав.

Дані спірні правовідносини стосуються обов`язку платника єдиного внеску щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та врегульовані нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, які є спеціальними в даному випадку.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 має посилання на Закон № 1669 лише в частині визначення розташування конкретного населеного пункту, який може бути включений у перелік, зазначений у статті 2 Закону № 1669.

Як встановлено в судовому засіданні, м. Сєвєродонецьк Луганської області включене у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до положень Закону № 1669.

Стаття 10 Закону № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов`язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 Закону № 1669 є загальною нормою.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність платника єдиного внеску надання до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 Закону № 1669 можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень п. 1.3. ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 Закону № 1669 при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами Закону № 2464.

Посилання позивача як на підставу для задоволення заявлених вимог на ті обставини, що вимога від 21.11.2018 № Ф-1755-52 є підробленою, оскільки посвідчена підробленою печаткою, яка не містить зображення Державного Герба України, який відповідає опису, встановленому законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, а також на те, що в.о. начальника ГУ ДФС в Луганській області Височина О.А. не є чинним начальником ГУ ДФС України у Луганській області або його заступником, а отже не є уповноваженою особою, оскільки станом на день видачі вимоги вона не перебувала на посаді, яка дає право підписувати документи від імені ГУ ДФС України у Луганській області, є незмістовними з таких підстав.

В матеріалах справи наявні відповідні документи, які свідчать про призначення повноважними посадовими особами конкретних осіб, які підписували оскаржувану вимогу в межах визначених повноважень (а.с.21-24). Крім того, наявність чи відсутність повноважень конкретних посадових осіб не є предметом оскарження по даній адміністративній справі, а позивачем не надано, а судом не виявлено доказів тому, що оскаржувана вимога скріплена підробленою печаткою та підписана неуповноваженою особою.

Оскільки по справі встановлено, що позивачем не дотримана визначена законом умова подання платником єдиного внеску до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, відсутні підстави для задоволення заявлених вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Луганській області від 21.11.2018 № Ф-1755-52 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування ОСОБА_1 , яка станом на 31.10.2018 складає 28709,83 грн.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Луганській області від 21.11.2018 № Ф-1755-52 про сплату заборгованості по єдиному внеску на загальнодержавне соціальне страхування ОСОБА_1 , яка станом на 31.10.2018 складає 28709,83 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот дев`ять гривень 83 коп.) - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця