Рішення № 82042912, 15.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року № 810/4204/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Сердюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №354 о/с від 09.07.2018 про звільнення зі служби кримінальної поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2018 №354 о/с "По особовому складу" за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільненні зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний термін, протягом якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України - ОСОБА_1 ; надати уточнену позовну заяву, з урахуванням вказаних судом зауважень та докази її направлення відповідачу; надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску (у разі оскарження позивачем наказу №1357 від 23.06.2018 та пропуску місячного строку на його оскарження).

18.09.2018 на адресу суду від позивача надійшов супровідний лист з додатками, зокрема, копія паспорта громадянина України - ОСОБА_1 , уточнена позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою.

В уточненій позовні заяві до Головного управління Національної поліції в Київській області позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №1357 від 23.06.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих ГУНП в Київській області" щодо старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №354 о/с від 09.07.2018 "По особовому складу" щодо звільнення зі служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0009259), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського відділу поліції з 12 липня 2018 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 позовну заяву №810/4208/18 передано до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 позовну заяву № 810/4208/18 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного розподілу справ між суддями матеріали справи передано на розгляд судді Щавінському В.Р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його звільнено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 р. №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Цією нормою передбачено таку підставу для звільнення як "у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України". Наказ №354о/с видано на підставі наказу № 1357, п. 3 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності (звільнення зі служби в поліції) за порушення службової дисципліни, ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) в частині дотримання законодавства, а саме: вимог п. 3 ст. 11 розділу ІІ Закону №580-VIII, що полягало у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції, та як наслідок зменшує її.

Водночас позивач вважає, що у відповідача відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про неналежний рівень взаємодії позивача з населенням на засадах партнерства та відсутність довіри з боку населення до поліції, а саме: відсутність звернень, скарг на його дії чи бездіяльність з боку місцевих жителів, зокрема, які б викликали суспільний резонанс.

До того ж позивач зазначив, що під час прийняття оскаржуваного Наказу від 23.06.2018 № 1357 не взято до уваги відсутність у нього дисциплінарних стягнень та його позитивних характеристик.

На думку позивача порушення викладені у висновку службового розслідування та призначене йому дисциплінарне стягнення є не співмірними зі вчиненим ним діянням.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Посилався на те, що службове розслідування проведено у зв`язку з надходженням повідомлення про затримання співробітниками Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області позивача та двох оперуповноважених сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ). Службовим розслідуванням встановлено, що Головним управлінням СБУ у м. Києві та Київській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 368 КК України.

Зазначив, що за результатами проведення службового розслідування встановлено, що позивачем грубо порушено вимоги ст. 7 Дисциплінарного статуту в частині дотримання законодавства, а саме: вимог п. 3 ст. 11 розділу ІІ Закон № 580-VIII, що полягало у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції, та як наслідок зменшує її. Зазначив, що позивач у неробочий час вчинив дії, які Головним управлінням СБУ у м. Києві та Київській області були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 368 КК України. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі оскаржуваних наказів є обґрунтованим та правомірним.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

07.11.2015 наказом ГУ Національної поліції №1 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу до Головного управління Національної поліції у Київській області.

2 травня 2018 р. відповідачем на виконання вимог п. 14 Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 р. № 230 (далі - Інструкція № 230), видано наказ № 911 "Про призначення службового розслідування", яким, зокрема, наказано:

- для проведення службового розслідування створити комісію, головою якої призначити старшого інспектора відділу інспекції з особового складу відповідача старшого лейтенанта поліції Скрипчука В.Ю., члена комісії - начальника сектору кадрового забезпечення Васильківського ВП ГУНП в Київській області майора поліції Голуба В.Б.;

- відсторонити від виконання службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування ОСОБА_1

Підставою для видання названого наказу було те, що 24 квітня 2018 р. до відповідача з Васильківського ВП ГУНП в Київській області надійшла інформація про затримання співробітниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції Носача Б.Ю., оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області старшого сержанта поліції Колеснікова О.О. та позивача за отримання неправомірної винагороди у сумі 20500 грн 00 коп.

1 червня 2018 р. за результатами службового розслідування відповідачем складено висновок службового розслідування за фактом затримання окремих працівників Васильківського ВП ГУНП в Київській області, який затверджено начальником відповідача полковником поліції Ценовим Д.М.

Зокрема, у вказаному висновку зазначено, що 24 квітня 2018 р. до відповідача з Васильківського ВП ГУНП в Київській області надійшла інформація про затримання співробітниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області позивача та 2-х оперуповноважених сектору кримінальної поліції Васильківського ВП ГУНП в Київській області ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .). У ході проведення службового розслідування встановлено, що співробітниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110000000093 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 та ч. 3 ст. 368 КК України. Так, 24 квітня 2018 р. о 20.40 по вул. Вокзальній, 27-29, в смт. Глеваха Васильківського р -ну, Київської обл. за отримання неправомірної винагороди у сумі 20500 грн 00 коп., працівниками Головного управління СБ у м. Києві та Київській області затримано позивача та вище названих оперуповноважених. У подальшому їх затримано у порядку ст. 208 КПК України. У цей же день співробітниками Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області проведено невідкладні обшуки у службовому кабінеті Васильківського ВП ГУНП в Київській області № 32, який був робочим місцем 2-х оперуповноважених ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .) де вилучено два флеш носії та два блокноти з записами.

26 квітня 2018 р. Печерським районним судом м. Києва позивачу та 2-м оперуповноваженим (ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .) обрано запобіжні заходи у вигляді цілодобового тримання під вартою з носінням електронного засобу контролю;

- досудове розслідування триває. Позивач на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від надання будь-яких пояснень;

- інформація щодо затримання позивача знайшла своє підтвердження;

- про закінчення службового розслідування та необхідність звільнення позивача на підставі п. 7 Дисциплінарного статуту (за порушення дисципліни), а саме: вимог п. 3 ст. 11 розділу ІІ Закону № 580-VIII, що виразилося у вчиненні діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її.

23 червня 2018 р. відповідачем видано наказ № 1357, п. 3 якого за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту в частині дотримання законодавства, а саме: вимог п. 3 ст. 11 розділу ІІ № 580-VIII, що виразилось у вчинені діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її, позивача звільнити зі служби в поліції.

З вказаним наказом позивач був ознайомлений 02 липня 2018 року, що підтверджується відміткою на його тексті: "Ознайомлений з наказом. ОСОБА_1 02.07.2018".

9 липня 2018 р. відповідачем видано наказ № 354 о/с, яким відповідно до Закону №580-VIII позивача звільнено зі служби за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77, позивача з 12 липня 2018 р. Підстава: наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 23 червня 2018 р. № 1357.

З цим наказом позивач був ознайомлений 12 липня 2018 р. під підпис, що підтверджується відміткою на його тексті.

Не погоджуючись з прийнятими наказами, позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом № 580-VIII, Дисциплінарним статутом та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України 12 березня 2013 р. № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом № 580-VIII.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1 Закону №580-VIII Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з вимогами ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до вимог ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Вимогами ч.2 ст.19 Закону №580-VIII передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно з вимогами п. 6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як вбачається з ч. 2 ст.77 Закону №580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 3 ст.77 Закону №580-VIII).

Згідно з вимогами п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23 грудня 2015 р. № 901-VIII до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" визначено поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначені Дисциплінарним статутом.

Відповідно до вимог ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Згідно з вимогами ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Як вбачається з ст.2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Вимогами ч.ч. 1-2 ст.5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до вимог ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарного стягнення визначений ст.14 Дисциплінарного статуту, якою встановлено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Згідно з вимогами ч. 15 ст.14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Отже, одним із обов`язків поліцейського є дотримання службової дисципліни, яка полягає, у дотриманні поліцейським норм чинного законодавства, неухильному виконанні вимог Присяги поліцейського, статутів і наказів начальників.

Недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого на поліцейського може бути накладено дисциплінарне стягнення, у тому числі, звільнення зі служби в органах поліції, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Накладення дисциплінарного стягнення на особу здійснюється лише за результатами проведення службового розслідування щодо такої, в рамках якого з`ясовуються всі обставини відповідного дисциплінарного проступку.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, наказом № 1357 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, на підставі якого відповідачем видано №354 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції.

Так, зі змісту наказу №1357 вбачається, що підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції був висновок за результатами проведення службового розслідування.

Згідно з п. 3 резолютивної частини наказу № 1357 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції "за порушення службової дисципліни, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України в частині дотримання законодавства, а саме: вимог пункту 3 статті 11 розділу ІІ Закону України № 580-VIII, що виразилось у вчинені діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції та як наслідок зменшує її".

При перевірці правомірності оскаржуваних наказів, судом враховано таке.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 01 жовтня 2013 року у справі №21-259а13 порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Тобто звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Звільнення за порушення Присяги це крайній захід, при якому необхідно дотримуватись встановленої трудовим законодавством процедури звільнення і таке звільнення повинно бути застосоване в разі використання всіх заходів дисциплінарного впливу до державного службовця, яким вчинено проступок. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

У висновку службового розслідування відповідач зазначає про скоєння позивачем двох протиправних діянь, а саме: підозра у отриманні позивачем неправомірної винагороди та невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Щодо підозри у отриманні позивачем неправомірної винагороди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваних наказів і на час розгляду справи, вироку суду відносно позивача не було.

Таким чином, сама по собі наявність кримінального провадження не може бути підставою для висновків про вчинення кримінального правопорушення та звільнення із служби.

Щодо тверджень відповідача про те, що невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за зверненням ОСОБА_9 викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції, та як наслідок зменшує її, суд зазначає наступне.

На думку суду, суспільний резонанс - це виражена громадська думка, реакція різних верств населення на певну подію в суспільстві, світі.

Судом встановлено, що відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про неналежний рівень взаємодії позивача з населенням на засадах партнерства та відсутність довіри з боку населення до поліції, а саме: відсутність звернень, скарг на його дії чи бездіяльність з боку місцевих жителів, зокрема, які б викликали суспільний резонанс.

Виходячи з вищевикладеного, твердження відповідача про вчинення позивачем діяння, яке викликало суспільний резонанс та негативно впливає на довіру населення до органів і підрозділів поліції, та як наслідок зменшує її є необгрунотованим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що для відновлення прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У даному випадку, цей проміжок часу обчислюється з 12 липня 2018 р. по останній день вимушеного прогулу позивача, а саме: 15 травня 2019 року.

Відповідно до довідки відповідача від 08 січня 2019 р. №12 середньомісячна заробітна плата складала 4602 грн 89 коп., а середньоенна заробітня плата склала 150 грн. 91 коп.

У постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 р. № 21-395а13 зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до вимог п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з п. 6 постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до вимог п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням викладеного, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складав 150 грн 91 коп. (9205,78 грн. (розмір заробітної плати за 2 останні місяці, що передували звільненню)).

Судом встановлено, що у липні 2018 р. (з 13 по 31 липня) було 13 робочих днів, у травні 2019 р. (з 01 по 15 травня) було 10 робочих днів.

Таким чином стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає за 23 робочих днів та 9 повних місяців та складає 44896,94 грн.

Згідно з вимогами ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про:

- присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

- поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо можливості допущення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4602,89 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 1357 від 23.06.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих осіб Головного управління Національної поліції в Київській області", стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.07.2018 року № 354 о/с «По особовому складу» за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) стосовно старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 огли.

4. Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 12 липня 2018 р.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2018 по 15.05.2019 у сумі 47009 (сорок сім тисяч дев`ять) грн. 68 коп.

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

7. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме 4602 (чотири тисячі шістсот дві) грн. 89 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 20 травня 2019 р.