Рішення № 82042062, 21.03.2019, Вишгородський районний суд Київської області

21.03.2019 Справа № 363/2060/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Клименко В.В.,

прокурора Дацька О.С.,

представників відповідачів Лахніка А.О., Котової Ю.І., Титикала Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді в загальному провадженні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 Костянтин Анатолійович, Понятова Галина Сергіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів» про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння. Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що прокуратурою Київської області на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та передачі їх у власність громадянам для ведення садівництва. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства товариству з обмеженою відповідальністю «Тетерів» затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ «Тетерів», вилучено із земель Вищедубечанського держлісгоспу 9,9439 га та надано земельну ділянку товариству в оренду на 10 років під розміщення садівницького товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту. На підставі вказаного розпорядження між Вишгородською районної державною адміністрацією та ТОВ «Тетерів» 20.04.2004 року укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

За рахунок відведених у користування земель ТОВ «Тетерів» та суміжної ділянки ПАТ «Іванківський маслозавод» розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» затверджено матеріали технічної документації із землеустрою по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано у власність 144 його членам земельні ділянки загальною площею 16,9521 га для ведення садівництва, у тому числі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_78 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_79 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , Яворському О ОСОБА_80 П., Ягодинському Ю.Б.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 04.04.2006 року №198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» затверджено матеріали технічної документації по складанню держаного акту на право власності на земельну ділянку загального користування. На підставі вказаного розпорядження громадська організація у квітні 2006 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , кадастрові номери НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

В подальшому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_78 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2004 року №6094 відчужили на користь ОСОБА_76 , який об`єднав землі у три земельні ділянки та 03.05.2007 року отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 площею 1,4228 га кадастровий номер НОМЕР_6 , серії НОМЕР_7 площею 2,0178 га кадастровий номер НОМЕР_8 та серії НОМЕР_9 площею 0,72 га кадастровий номер НОМЕР_10 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 31.03.2010 року №425, №436 та №437 ОСОБА_76 відчужив земельні ділянки ОСОБА_2 , який здійснив поділ придбаних земельних ділянок та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії: НОМЕР_11 площею 0,7229 га кадастровий номер НОМЕР_12 , ЯЛ НОМЕР_13 площею 0,0771 га кадастровий номер НОМЕР_14 , ЯЛ НОМЕР_15 площею 0,1773 га кадастровий номер НОМЕР_16 , ЯЛ НОМЕР_17 площею 0,5797 га кадастровий номер НОМЕР_18 , ЯЛ НОМЕР_19 площею 0,2288 га кадастровий номер НОМЕР_20 , ЯЛ НОМЕР_21 площею 0,2303 га кадастровий номер НОМЕР_22 , ЯЛ НОМЕР_23 площею 0,5834 га кадастровий номер НОМЕР_24 , ЯЛ НОМЕР_25 площею 02447 га кадастровий номер НОМЕР_26 , ЯЛ НОМЕР_27 площею 02053 га кадастровий номер НОМЕР_28 , ЯЛ НОМЕР_29 площею 0,5871 га кадастровий номер НОМЕР_30 , ЯЛ НОМЕР_31 площею 0,1838 га кадастровий номер НОМЕР_32 , ЯЛ НОМЕР_33 площею 0,0903 га кадастровий номер НОМЕР_34 .

Згодом ОСОБА_2 частину земельних ділянок відчужив на користь інших осіб. 27.05.2011 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,0903 га з кадастровим номером НОМЕР_34 ОСОБА_1 , у зв`язку з чим на державному акті серії НОМЕР_35 595485 здійснено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 15.09.2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив земельні ділянки площею 0,5871 га з кадастровим номером НОМЕР_30 , площею 0,2053 га з кадастровим номером НОМЕР_28 та площею 0,1838 га з кадастровим номером НОМЕР_32 ОСОБА_3 та ОСОБА_81 Є по Ѕ частині за кожним.

Крім того, інші члени садівницького товариства «Ягода-малина» ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_79 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 належні їм земельні ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2004 року №6095 відчужили на користь ОСОБА_82 , який об`єднав вказані землі у три земельні ділянки та 26.12.2006 року отримав державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_36 площею 0,84 га кадастровий номер НОМЕР_37 , серії НОМЕР_38 площею 1,9152 га кадастровий номер НОМЕР_39 , та серії НОМЕР_40 713000 площею 1,4335 га кадастровий номер НОМЕР_41 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 31.03.2010 року №549, №543 та №546, ОСОБА_82 відчужила вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_1 , який в свою чергу здійснив поділ придбаних земель та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_35 639401 площею 0,0331 га кадастровий номер НОМЕР_42 , НОМЕР_43 площею 0,0479 га кадастровий номер НОМЕР_44 , ЯЛ НОМЕР_45 площею 0,2332 га кадастровий номер НОМЕР_46 , ЯЛ НОМЕР_47 площею 0,5005 га кадастровий номер НОМЕР_48 , ЯЛ НОМЕР_49 площею 0,2309 га кадастровий номер НОМЕР_50 , ЯЛ НОМЕР_51 площею 0,5948 га кадастровий номер НОМЕР_52 , ЯЛ НОМЕР_53 площею 0,2237 га кадастровий номер НОМЕР_54 , Ял №595500 площею 0,2348 га кадастровий номер НОМЕР_55 , ЯЛ НОМЕР_56 площею 0,2205 га кадастровий номер НОМЕР_57 , ЯЛ НОМЕР_58 площею 0,2363 га кадастровий номер НОМЕР_59 , ЯЛ НОМЕР_60 площею 0,5988 га кадастровий номер НОМЕР_61 , ЯЛ НОМЕР_62 площею 0,7275 га кадастровий номер НОМЕР_63 , ЯЛ НОМЕР_64 площею 0,2211 га кадастровий номер НОМЕР_65 , ЯЛ НОМЕР_33 площею 0,0877 га кадастровий номер НОМЕР_66 .

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2010 року №540 ОСОБА_1 придбав у ГО СТ «Ягода-малина» земельну ділянку площею 1,5778 га з кадастровим номером НОМЕР_4 , яку поділив та отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_67 площею 0,2657 га кадастровий номер НОМЕР_68 , ЯЛ НОМЕР_69 площею 0,0737 га кадастровий номер НОМЕР_70 , ЯЛ НОМЕР_71 площею 0,109 га кадастровий номер НОМЕР_72 , ЯЛ НОМЕР_73 площею 0,1068 га кадастровий номер НОМЕР_74 , ЯЛ НОМЕР_75 площею 0,0767 га кадастровий номер НОМЕР_76 , ЯЛ НОМЕР_77 площею 0,0798 га кадастровий номер НОМЕР_78 , ЯЛ НОМЕР_79 площею 0,1044 га кадастровий номер НОМЕР_80 , ЯЛ НОМЕР_81 площею 0,1021 га кадастровий номер НОМЕР_82 , ЯЛ НОМЕР_83 площею 0,0829 га кадастровий номер НОМЕР_84 , ЯЛ НОМЕР_85 площею 0,0861 га кадастровий номер НОМЕР_86 , ЯЛ НОМЕР_87 площею 0,0996 га кадастровий номер НОМЕР_88 , ЯЛ НОМЕР_89 площею 0,0893 га кадастровий номер НОМЕР_90 , ЯЛ НОМЕР_91 площею 0,0972 га кадастровий номер НОМЕР_92 , ЯЛ НОМЕР_93 площею 0,2045 га кадастровий номер НОМЕР_94 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 29.11.2013 року ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_83 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_59 , НОМЕР_57 , НОМЕР_92 , НОМЕР_61 , НОМЕР_55 , НОМЕР_54 , НОМЕР_90 , НОМЕР_52 , НОМЕР_88 та НОМЕР_86 . Крім того, ОСОБА_83 на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 21.01.2014 року змінив цільове призначення земельних ділянок з ведення садівництва на землі для індивідуального дачного будівництва. Придбані ОСОБА_83 земельні ділянки були об`єднані в одну земельну ділянку площею 2,4811 за кадастровий номер НОМЕР_95 . 16.02.2015 року ОСОБА_83 на підставі договору купівлі-продажу відчужив вказану ділянку ОСОБА_84 , яка 01.06.2016 року подарувала земельну ділянку ОСОБА_5

Разом з тим, на підставі договорів купівлі-продажу від 22.04.2011 року ОСОБА_1 відчужив земельні ділянки площею 0,0877 га з кадастровим номером НОМЕР_66 , площею 0,7275 га з кадастровим номером НОМЕР_63 , площею 0,2045 га з кадастровим номером НОМЕР_94 , площею 0,2211 га з кадастровим номером НОМЕР_65 на користь ОСОБА_6 , який на підставі заяви від 17.01.2017 року об`єднав вказані земельні ділянки, в наслідок чого утворилась земельна ділянка площею 1,2408 га з кадастровим номером НОМЕР_96 .

10.03.2017 року ОСОБА_6 здійснив поділ земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_96 , внаслідок чого утворилися наступні ділянки: площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_97 , площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_98 , площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_99 , площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_100 , площею 0,146 кадастровий номер НОМЕР_101 , площею 0,146 га кадастровий номер НОМЕР_102 , площею 0,146 кадастровий номер НОМЕР_103 , площею 0,146 га кадастровий номер НОМЕР_104 .

Крім того, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_28 , НОМЕР_44 , НОМЕР_42 , НОМЕР_80 та НОМЕР_78 , які перебували у власності ОСОБА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 15.09.2016 року набули у спільну часткову власність по Ѕ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Таким чином, погодження вилучення спірної земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні державного підприємства та використовувалась для здійснення статутної діяльності, надано державним підприємством з порушенням вимог законодавства України.

Прокурору стало відомо про порушене право лише у 2016 році, за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Кабінету Міністрів України в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи у його відсутність. Крім того, представник Кабінету Міністрів України на адресу суду направив письмові пояснення, згідно яких, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Вишгородської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Представник відповідача подав через канцелярію суду заперечення проти позову, відповідно до якого, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області заперечує проти позову, вважає його надуманим, безпідставним, таким, що не ґрунтується на нормах законодавства та не підлягає задоволенню з наступних підстав. На час виникнення правовідносин, Вишгородська райдержадміністрація була наділена повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок із державної власності, які перебувають у постійному користуванні. Крім того, відповідно до статті 149 ЗК України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні – ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою – восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 року №302 із землекористування Вищедубечанського ДЛГ вилучена земельна ділянка площею 9,9439 га, тобто площа земельної ділянки є меншою за 10 га, і дозвіл Кабінету Міністрів України на вилучення земельної ділянки такою площею не потрібен. Таким чином, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, діяла в межах своїх повноважень у відповідності до законодавства України. Разом з тим, представник відповідача вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності, який сплинув 14.05.2007 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Духін О.Є. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Крім того, подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Вишгородська районна державна адміністрації при винесенні розпорядження щодо виділення земельної ділянки площею 9,9542 га ТОВ «Тетерів» діяла в межах своїх повноважень. Разом з тим, Кабінет Міністрів України відповідно до наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатись про порушене право з моменту прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження. Таким чином, на час звернення прокурора до суду з даним позовом строк позовної давності сплинув, а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Котова Ю.І. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Крім того, подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вказує, що заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки Вишгородська районна державна адміністрації при винесенні розпорядження щодо виділення земельної ділянки площею 9,9542 га ТОВ «Тетерів» діяла в межах своїх повноважень. Разом з тим, Кабінет Міністрів України відповідно до наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатись про порушене право з моменту прийняття Вишгородською районною державною адміністрацією оспорюваного розпорядження. Таким чином, на час звернення прокурора до суду з даним позовом строк позовної давності сплинув, а тому вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_6 , адвокат Лахнік А.О., в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, а також просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Титикало Р.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Крім того, подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку причини неявки суду невідомі.

Треті особи та їх представники в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку причини неявки суду невідомі.

Прокурор скориставшись своїм правом подав до суду відповідь на відзив поданих адвокатом Докієнком В.М. та ОСОБА_85 А.О. , відповідно до якої доводи представників необґрунтованими та безпідставними, а тому заявлені позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши прокурора, представників відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 року №302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства з обмеженою відповідальність «Тетерів», затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Тетерів», розроблений ТОВ «Земельний кадастр». Вилучено із земель Вище-Дубечанського держлісгоспу земельну ділянку загальною площею 9,9439 га, з них: ліси та лісо вкриті площі – 9,9439 га. Надано земельну ділянку загальною площею 9,9439 га з них: ліси та лісо вкриті площі – 9,9439 га, в оренду терміном на 10 років товариству з обмеженою відповідальністю «Тетерів» під розміщення садівничого товариства на території Хотянівської сільської ради за межами населеного пункту.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок члена садівницького товариства «Ягода-малина», затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» розроблену товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний кадастр». Передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» згідно із списком.

Як вбачається, з додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 01.07.2004 року №409, 144 громадянам, які є членами садівницького товариства «Ягода-малина» передано земельні ділянки в приватну власність для ведення садівництва, у тому числі ОСОБА_7 0,1200 га, ОСОБА_8 0,1200 га, ОСОБА_9 0,1200 га, ОСОБА_10 0,1200, ОСОБА_11 0,1200, ОСОБА_12 0,1200 га, ОСОБА_13 0,1200 га, ОСОБА_14 0,1200 га, ОСОБА_15 0,1200 га, ОСОБА_25 0,1200 га, ОСОБА_17 0,1200 га, ОСОБА_18 01200 га, ОСОБА_19 0,1200 га, ОСОБА_20 0,1200 га, ОСОБА_21 0,1200 га, ОСОБА_22 0,1200 га, ОСОБА_23 0,1197 га, ОСОБА_24 0,1197 га, ОСОБА_25 0,1197 га, ОСОБА_26 0,1197 га, ОСОБА_27 0,1197 га, ОСОБА_28 0,1197 га, ОСОБА_29 0,1197 га, ОСОБА_30 0,1197 га, ОСОБА_31 0,1197 га, ОСОБА_32 0,1197 га, ОСОБА_33 0,1197 га, ОСОБА_34 0,1197 га, ОСОБА_35 0,1197 га, ОСОБА_36 0,1197 га, ОСОБА_37 0,1197 га, ОСОБА_38 0,1140 га, ОСОБА_39 0,1140 га, ОСОБА_40 0,1140 га, ОСОБА_41 0,1197 га, ОСОБА_78 0,1197 га, ОСОБА_43 0,1197 га, ОСОБА_44 0,1197 га, ОСОБА_45 0,1197 га, ОСОБА_46 0,1197 га, ОСОБА_47 0,1197 га, ОСОБА_48 0,1197 га, ОСОБА_49 0,1197 га, ОСОБА_50 0,1197 га, ОСОБА_51 0,1197 га, ОСОБА_52 0,1197 га, ОСОБА_53 0,1197 га, ОСОБА_54 0,1197 га, ОСОБА_55 0,1197, ОСОБА_79 0,1200, ОСОБА_56 0,1188 га, ОСОБА_57 0,1199 га, ОСОБА_58 0,1193 га, ОСОБА_59 0,1187 га, ОСОБА_60 0,1182 га, ОСОБА_61 0,1193 га, ОСОБА_62 0,1195 га, ОСОБА_63 0,1195 га, ОСОБА_64 0,1199 га, ОСОБА_65 0,1188 га, ОСОБА_66 0,1191 га, ОСОБА_67 0,1193, ОСОБА_68 0,1200 га, ОСОБА_69 0,1197 га, ОСОБА_70 0,1114 га, ОСОБА_71 0,1187 га, ОСОБА_72 0,1184 га, ОСОБА_73 0,1200 га, ОСОБА_74 0,1200 га, ОСОБА_75 0,1200 га.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04.04.2006 року №198 «Про скасування розпорядження голови адміністрації від 19.11.2004 року №694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради та «Про передачу у власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради», скасовано розпорядження голови райдержадміністрації від 19.11.2004 року №694 «Про затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право спільної часткової власності на землі загального користування членам садівницького товариства «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради. Затверджено технічну документацію по складанню держаного акту на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина». Передано у власність садівницькому товариству «Ягода-малина» землі загального користування площею 2,8828 га.

Згідно ст.149 ЗК України (у редакції , що діяла на час виникнення правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні , - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів.

Таким чином вказаною нормою ЗК України було передбачено право Кабінету Міністрів України вилучати земельні ділянки площею понад 10 га, розпорядження Вишгородської райдержадміністрації №302 від 14.05.2004 року виділялась ТОВ «Тетерів» земельна ділянка площею меншою 10 га.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1604.2009 року №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Отже, розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 №302, згідно з яким зазначеному підприємству передано в оренду земельну ділянку, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації, яким вирішено питання про передачу в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке розпорядження органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання.

Викладене узгоджується з правовою позицією, що встановлена Верховним Судом України в постанові від 06.07.2016 року у справі №3-514гс16.

Також, твердження позивача про те, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.07.2004 року №409 та від 04.04.2006 року №198 не відповідають вимогам земельного законодавства спростовується наступним.

Судом встановлено, що розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина», затверджено матеріали технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Ягода-малина» та передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 144 членам садівницького товариства «Ягода-малина».

В подальшому, розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 04.04.2006 року №198 затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землі загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» та передано у власність садівницькому товариству «Ягода-малина» землі загального користування площею 2,8828 га.

При розгляді даної справи суд, у відповідності до ст.58 Конституції України, застосовує законодавство, яке існувало на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.116 ЗК України, (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ч.5 ст.149 ЗК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговування жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності , можуть вилучатись для суспільних потреб та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З урахуванням вищевказаних норм законодавства, Вишгородська районна державна адміністрація Київської області була повноважним органом державної влади щодо вилучення спірних земельних ділянок.

Посилання позивача на те, що вилучення спірної земельної ділянки відбулось без згоди Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства спростовується наступним.

Як встановлено судом, на виконання Указу Президента України №171 від 07.12.2004 року «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства» та постанови Кабінету Міністрів України №679 від 26.05.2004 року «Про утворення територіальних органів Державного комітету лісового господарства» наказом Державного комітету лісового господарства України №111 від 17.06.2004 року «Про утворення обласних управлінь лісового господарства України» з 01.01.2005 року утворено Київське обласне управління лісового господарства.

Згодом, постановою Кабінету Міністрів України №678 від 26.04.2007 року «Питання удосконалення управління лісовим та мисливським господарством» та наказу Державного комітету лісового господарства України №157 від 03.05.2007 року «Про ліквідацію обласних управлінь лісового господарства та утворення обласних управлінь лісового та мисливського господарства» Київське обласне управління лісового господарства ліквідовано та з 13.07.2007 року утворено Київське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1364 від 28.12.2011 року «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» Київське обласне управління лісового та мисливського господарства перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, яке здійснює свою діяльність по даний час.

З вищевказаного вбачається, що на момент прийняття оспорюваних розпоряджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, яке перетворене в Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не існувало, оскільки відповідний орган було створено першочергово лише 01.01.2005 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 14.05.2004 року №302, від 01.07.2004 року №409 та від 04.04.2006 року №198 прийняті з дотримання норм законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2013 року зареєстрованого в реєстрі за №1660, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_83 земельну ділянку площею 0,5988 га, кадастровий номер НОМЕР_61 , розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська АДРЕСА_1 , с/т «Ягода-малина».

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2013 року зареєстрованого в реєстрі за №1669, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_83 земельну ділянку площею 0,2348 га, кадастровий номер НОМЕР_55 , розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т «Ягода-малина».

Згідно до копій державних акті на право власності на земельні ділянки серії: НОМЕР_105 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595488 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595457 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595482 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595484 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595483 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595481 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595492 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595493 від 19.04.2011 року, ЯЛ №595489 від 19.04.2011 року, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,0903 га кадастровий номер НОМЕР_34 , площею 0,5797 га кадастровий номер НОМЕР_18 , площею 0,5834 га кадастровий номер НОМЕР_24 , площею 0,2447 га кадастровий номер НОМЕР_26 , площею 0,7229 га кадастровий номер НОМЕР_12 , площею 0,2510 га кадастровий номер НОМЕР_16 , площею 0,2303 га кадастровий номер НОМЕР_22 , площею 0,2288 га кадастровий номер НОМЕР_20 ,площею 0,0771 га кадастровий номер НОМЕР_14 , площею 0,1773 га кадастровий номер НОМЕР_106 , які розташовані Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т «Ягода-малина».

Разом з тим, згідно до копій державних акті на право власності на земельні ділянки серії: НОМЕР_107 від 19.04.2011 року, ЯЛ №639396 від 22.04.2011 року, ЯЛ №639395 від 21.04.2019 року , ЯЛ №639394 від 21.04.2011 року, ЯЛ №595497 від 21.04.2011 року, ЯЛ №639400 від 21.04.2011 року, ЯЛ №639393 від 21.04.2011 року, ЯЛ №639392 від 21.04.2011 року, ЯЛ №639389 від 21.04.2011 року, ЯЛ №639389 від 21.04.2011 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 0,2332 га кадастровий номер НОМЕР_46 , площею 0,2657 кадастровий номер НОМЕР_68 , площею 0,1090 га кадастровий номер НОМЕР_72 , площею 0,0737 га кадастровий номер НОМЕР_70 , площею 0,5005 га кадастровий номер НОМЕР_48 , площею 0,2309 га кадастровий номер НОМЕР_50 , площею 0,0767 га кадастровий номер НОМЕР_76 , площею 0,1068 га кадастровий номер НОМЕР_74 , площею 0,0829 га кадастровий номер НОМЕР_84 , площею 0,1021 га кадастровий номер НОМЕР_82 , які розташовані Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т «Ягода-малина».

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 28.03.2014 року ОСОБА_5 зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 2,4811 га кадастровий номер НОМЕР_95 ; 30.01.02015 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,0829 га кадастровий номер НОМЕР_84 та на земельну ділянку площею 0,1021 га кадастровий номер НОМЕР_82 ; 15.09.2016 року право спільної приватної власності на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0798 га з кадастровими номерами НОМЕР_78 та земельної ділянки площею 0,1044 га кадастровий номер НОМЕР_80 , зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; 04.04.2017 року право власності на земельні ділянки площею 0,146 га кадастровий номер НОМЕР_104 , площею 0,146 га кадастровий номер НОМЕР_103 , площею 0,146 га кадастровий номер НОМЕР_102 , площею 0,146 га кадастровий номер НОМЕР_101 , площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_100 , площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_99 , площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_98 , площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_97 , площею 1,2408 га кадастровий номер НОМЕР_96 , площею 0,0798 га кадастровий номер НОМЕР_78 , зареєстровано за ОСОБА_86 .

Як вбачається, до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 17.01.2017 року №04-36/79, відповідно до наданих кадастрових номерів та розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №302, в управлінні відсутня інформація щодо погодження на вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення з постійного користування ДП «Вищедубечанський лісгосп» та зміни їх цільового призначення. Окрім того, за інформацією постійного лісокористувача ДП «Вищедубечанський лісгосп» запитувані земельні ділянки становили єдиний лісовий масив, який було штучно створено після будівництва захисної гідроспоруди-дамби Київської ГЕС з метою запобігання ерозії ґрунту.

Разом з тим, у вересні 2016 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», з позовною заявою в якій просив визнати недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №303, від 04.04.2006 року №198 та від 01.07.2004 року в частині затвердження технічної документації та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_108 (кадастровий номер НОМЕР_3 площа 0,6805 га), який видано ОСОБА_125 , витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_125 земельну ділянку площею 0,6805 га з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка знаходиться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, визнати недійсними договори іпотеки , укладені між ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» та БІРТАЛІНА КОНСАЛТІГ ЛТД від 12.01.2015 року №№114,118, витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння товариства з обмеженої відповідальністю «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» земельні ділянки загальною площею 5,1629 га, які складаються з чотирьох земельних ділянок, кадастровий номер НОМЕР_109 площа 1,2997 га, кадастровий номер НОМЕР_110 площа 0,4595 га, кадастровий номер НОМЕР_111 площа 3,1827 га, кадастровий номер НОМЕР_112 площа 0,2210 га, які знаходяться в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.06.2017 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 року в частині вирішення вимог прокурора про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 12.01.2015 року між ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» та БІРТІЛІНА КОНСАЛТИНГ ЛТД, та в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ТОВ «ВЕЛИКІ КЛЮЧІ» земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23.02.2017 року в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

Згідно до частин 1, 2, 4 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Статтею 21 Земельного кодексу України визначено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель. Відповідно до статей 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання,надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать ЗК України.

Крім того, відповідно до п.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин повинно визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Згідно зі ст.7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст.8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин , Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Крім того, частинами 1, 2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Прокурор вказує, що підставною для звернення до суду слугувала перевірка додержання вимог земельного законодавства на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, під час якої виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилучені з постійного користування державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам.

Крім того, відповідно до ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідачі по справі у встановленому законом порядку реєстрували право власності на спірні земельні ділянки. Питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться. Тому вимога позивача про витребування земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірних земельних ділянок, не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, у даному випадку, первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із положеннями ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно із частиною другою (далі - Закон № 1906-ІУ). Статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зі змінами, внесеними Протоколом № 11, питання тлумачення й застосування цієї Конвенції та протоколів до неї підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Обов`язковість цієї юрисдикції визнана Україною під час ратифікації Конвенції, що закріплено в «Законі України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Крім того, Законом України від 22 лютого 2000 року №1484-ІП «Про ратифікацію Протоколу №6 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари» було ратифіковано відповідний Протокол №6 до Конвенції, який набрав чинності для України 01 травня 2000 року; Законом України від 09 лютого 2006 року №3435-ІУ «Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» було ратифіковано згадані протоколи. При цьому Протокол №14 змінює контрольну систему Конвенції і вносить до неї відповідні зміни і зазначені протоколи набрали чинності для України 01 липня 2006 року та 01 червня 2010 року відповідно.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди повинні застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Враховуючи, що Україна визнає юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, то застосування судами цієї Конвенції має здійснюватися з обов`язковим урахуванням практики Європейського суду з прав людини не тільки щодо України, а й щодо інших держав.

Таку позицію висловив Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ в постанові пленуму від 19.12.2014 № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя».

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄЄПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовував рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

В матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів – фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу.

Тому, вимога прокурора про витребування на підставі ст.387 - 388 ЦК України на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних осіб-співвідповідачів по справі (із збереженням за ними зареєстрованого у встановленому законом порядку права власності на земельні ділянки) не ґрунтується на вимогах закону, є не обґрунтованим і не підкріплене належними доказами.

Крім того, відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи зі змісту статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, п.5 Перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, на час звернення заступника прокурора Київської області з вказаним позовом до суду строк позовної давності сплив, що фактично не заперечує прокурор ставлячи питання перед судом про поновлення строку з поважних причин.

Тому, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Отже, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контроль за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Вишгородською міською радою оспорюваного рішення.

Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, враховуючи вище викладене судом під час розгляду справи не здобуто доказів, відповідно до положень ст.12 ЦПК України, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 14.05.2004 року №302 «Про передачу в оренду земельної ділянки під розміщення садівницького товариства товариству з обмеженою відповідальністю «Тетерів», розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 01.07.2004 року №409 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Ягода-малина» та розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 04.04.2006 року №198 «Про передачу в приватну власність земель загального користування садівницькому товариству «Ягода-малина» на території Хотянівської сільської ради» є недійсним та винесене з порушенням норм Закону.

Отже, враховуючи приписи змагальності та диспозитивності судового розгляду, вимоги прокурора є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, оскільки позов не доведено суд з цих підстав відмовляє у позові, не застосовуючи як підставу для відмови у позові, як пропуску строку позовної давності.

З урахуванням положення ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтею 256, 257, 261, 267 ЦК України, статтями 13, 19, 20, 21, 125, 149 ЗК України, 4, 12, 13, 56, 57, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області поданого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України – відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Д. Рудюк