Ухвала суду № 82041872, 28.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

28 травня 2019 р. Справа №200/3827/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. К-Каррого-25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо невиплати позивачу суми нарахованої та невиплаченої пенсії, які належали матері ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 06 червня 2016 року;

- зобов`язати Шевченківське об`єднане Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми нарахованої та невиплаченої пенсії, які належали матері ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 06 червня 2016 року.

15 березня 2019 року ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження .

15 квітня 2019 року розгляд справи за позовом судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суд зобов`язав ОСОБА_1 надати суду належним чином оформлену інформацію, а саме: копію свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3; докази письмового звернення до Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про виплату недоотриманої пенсії та копію відповіді відповідача за наслідками розгляду такої заяви. Від Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя витребувана належним чином оформлена інформація щодо суми невиплаченої (недоотриманої) пенсії ОСОБА_2 за період з 01 січня 2015 року по 06 червня 2016 року. Підготовче засідання на 07 травня 2019 року, яке відкладалось на 15 травня 2019 року та 28 травня 2019 року.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд доходить висновку щодо закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 червня 2016 року, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 05 листопада 2018 року Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області померла мати позивача ОСОБА_2 (а.с. 16).

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з сум недоотриманої пенсії в Шевченківському об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя у розмірі 60 266,01 гривень, що належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 січня 2019 року за спадковою справою № 3/2019, зареєстрованої в реєстрі за № 47 (а.с. 38, 50).

Не погодившись із діями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Таким чином, предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування.

Нормами статті 1218 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності-входять до складу спадщини.

Нормами статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

При цьому суд зауважує, що норми статті 46 зазначеного Закону не конкурує зі змістом статей 1218, 1247 ЦК України, оскільки лише підтверджує можливість їх отримання.

При цьому отримання цих коштів повинно відбуватися за вимогами Спадкового права із встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, що можливо тільки в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд зазначає, що майно, яке залишилося після смерті особи, є спадковим майном, а його отримання носить приватно-правовий характер та є першопочатковим у цьому спорі.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки вищезазначений спір має приватно-правовий характер і не належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, суд звертаю увагу позивача, що рішення про закриття провадження у справі не обмежує у реалізації його права в порядку цивільного судочинства.

До подібних висновків дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц. Також, правова позиція суду у даній справі узгоджується із правовою позицією Першого апеляційного адміністративного суду в ухвалі від 9 квітня 2019 року у справі № 200/284/19-а.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно норм частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до положень частини другої зазначеної статті у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Суд роз`яснює особі, яка звернулася з позовною заявою, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 189, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 200/3827/19-а за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса перебування АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Шевченківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. К-Каррого-25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала постановлена в нарадчій кімнаті 28 травня 2019 року, повний текст ухвали складений 28 травня 2019 року.

Суддя Абдукадирова К.Е.