Рішення № 82041834, 29.05.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1061/19

Провадження № 2/314/635/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в особі судді Беспалько Т.Д. розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №314/1061/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за затримку з розрахунку при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

До Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.05.2013 року він був прийнятий на роботу до ПАТ "Запоріжжяобленерго» Вільнянський район електричних мереж на посаду техніка групи збуту з ОСОБА_2 РЕМ.

07.03.2018 року він був звільнений за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КУпП України.

При звільненні виплати належних йому сум заробітної плати здійснено не було, у зв`язку з чим він звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом про стягнення не виплаченої при звільненні заробітної плати у розмірі 47810,26 грн. та середнього заробітку за затримку з розрахунку у розмірі 19287,76 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.08.2018 року справа №314/2332/18 позовні вимоги було задоволено, стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47810,26 грн. та суму середнього заробітку за затримку з розрахунку у розмірі 19287,76 грн. (сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів).

23.08.2018 року на рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти у загальному розмірі 47432,71 грн. - часткове погашення заборгованості по заробітній платі.

06.03.2019 року на рахунок ОСОБА_1 були зараховані кошти у сумі 377,55 грн.

Таким чином заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 47810,26 грн. в повному обсязі була сплачена 06.03.2019 року.

При цьому період з 30.05.2018 року (після подачі позовної заяви) по 06.03.2019 року (дата фактичного розрахунку), що становить за 196 робочих днів, не був обрахований при визначенні розміру компенсації, просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 71328,32 грн. застосувавши розрахунок середнього заробітку, який було зроблено відповідачем при розгляді справи №314/2332/18, тобто, 363,92 грн.( 363,92 х196).

Сторони належним чином повідомлені про те, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику). Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні із викликом сторін від позивача та відповідача не надходило.

Відповідач 09.04.2019 року подав до суду заяви про продовження строку для надання відзиву і доказів по справі та про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №761/9584/15-ц за подібними правовідносинами. Проте, предмет розгляду справи №761/9584/15-ц, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, полягає у застосуванні принципу співмірності при стягненні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час розрахунку при звільненні, що має наслідком зменшення суми, що стягується на користь працівника.

Позивачем по даній справі заявлені вимоги про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Таким чином, правовідносини по справам не є повністю подібними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що провадження по справі зупиненню не підлягає.

Щодо надання додаткового строку для надання відзиву та доказів по справі, судом надавався достатній час для надання відзиву на позов та доказів по справі, з моменту відкриття, проте до цього часу відповідач так і не скористався наданим йому правом.

Дослідивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що позивач 11.05.2013 року був прийнятий на роботу ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаду техніка групи збуту з ОСОБА_2 РЕМ.

07.03.2018 року позивача було звільнено за власним бажанням у звязку з невиконанням власником законодавства про працю, умов колективного та трудового договору на підставі п.3 ст.38 КЗпП України.

При звільненні виплати належних йому сум заробітної плати здійснено не було, у зв`язку з чим він звернувся до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом про стягнення не виплаченої при звільненні заробітної плати у розмірі 47810,26 грн. та середнього заробітку за затримку з розрахунку у розмірі 19287,76 грн.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.08.2018 року справа №314/2332/18 позовні вимоги було задоволено, стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47810,26 грн. та суму середнього заробітку за затримку з розрахунку у розмірі 19287,76 грн. (сума без відрахування обов`язкових платежів та зборів).

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові № 295/4985/17 від 04 червня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з виплати заробітної плати виплачено відповідачем 06.03.2019 року, що також підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Кількість робочих днів, що припадають на час затримки виплати заробітної плати: травень 2019 (з 30.05.2018 року) 2 робочі дені, червень 2018 - 20 днів, липень 2018 року – 22 дні, серпень 2018 року – 22 дні, вересень 2018 -20 днів, жовтень 2018 - 22 дні, листопад 2018 - 22 дні, грудень 2018 - 20 днів, січень 2019 – 21 день, лютий 2019 –20 днів, березень 2019 (до 6 березня 2019 року) - 4 дні.

Отже, сума стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати становить 363,92 х196 робочий день= 71328,32 грн.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок здійснений правильно, у відповідності до норм чинного законодавства України, та сумніву не викликає.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із ним при звільненні, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 768,40 гривень, сплачений позивачем при зверненні до суду із позовом (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 89, 141, 263-265, 274 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за затримку з розрахунку при звільнені - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 71328,32 грн., відрахувавши податки та інші обов`язкові платежі, а також судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара Дмитрівна Беспалько

29.05.2019