Рішення № 82041577, 24.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року Справа № 160/2556/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при переведенні з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком з 28.02.2018 року на підставі поданої заяви від 28.02.2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з надбавкою з понаднормовий стаж розрахованою відповідно до положень статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якої за кожний повний рік страхового стажу пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 вказаного закону та з підвищенням пенсії передбаченого ч.1 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Позовна заява мотивована тим, що листом від 08.02.2019 року, за результатами розгляду повторного звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду від 24.01.2019 року, Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив, що з 28.02.2018 року позивача переведено на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, згідно вказаного листа, при обчисленні пенсії: заробіток був визначений, з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014, 2015, 2016 роки (3764,40 грн.) відповідно до п. 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі ч. 3 ст.45 цього ж Закону; доплата за понаднормовий стаж розрахована з прожиткового мінімуму, який встановлено станом на 01.09.2015 року - 1074 грн.; з посиланням на ч. 3 ст.29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не встановлене підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію. З 02.12.2002 р. позивачу була призначена пенсія за вислугою років у відповідності до вимог ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, переведення позивача пенсійним органом на пенсію за віком із застосуванням ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки відповідач повинен був призначити пенсію за віком, при обчисленні якої розрахунок заробітної плати (доходу) має визначатися із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки (5377,90 грн.), оскільки за призначенням пенсії за віком позивач звернулася у 2018 році.

11.04.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що частиною 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 передбачено, що жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія. Таким чином, Позивачу була призначена пенсія по вислузі років, тому право на встановлення підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону №1058 не має.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.11.2002 року перебуває на обліку пенсійного органу та отримувала пенсію по вислузі років призначену відповідно до статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії було обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 01.11.2002, що складав 30 років 3 місяці 27 днів.

Маючи достатній вік, 23.10.2018 року позивач звернулася до Чечелівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки відповідь з пенсійного органу позивач не отримала, 24.01.2019 року позивач повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до органу Пенсійного фонду.

Однак, листом від 08.02.2019 року, за результатами розгляду повторного звернення від 24.01.2019 року, Чечелівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив, що з 28.02.2018 року позивача переведено на пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування означеного листа відповідач зазначив про те, що пп. 27 п. 19 Закону України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» передбачено пенсії, які призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Закону 2148, з 1 жовтня 2017 року перерахувати із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Заробіток для обчислення пенсії визначено з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2014, 2015, 2016 роки, який складає 3490,09 грн. (3764,40 грн.) відповідно до п. 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі ч. 3 ст.45 цього ж Закону; доплата за понаднормовий стаж розрахована з прожиткового мінімуму, який встановлено станом на 01.09.2015 року - 1074 грн. Водночас за даними електронної справи позивач вважається працюючим пенсіонером. Таким чином оскільки пенсія була призначена по вислузі років, підстави на встановлення підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до ст. 27 Закону № 1058, обчисленого відповідно до ст. 27 цього Закону, відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону № 1058 відсутні.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовною заявою за захистом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено наступні види державних пенсій, які призначаються, за цим Законом: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно зі статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно приписів частини 1 та 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як встановлено судом, 24.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Первинно позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівнику освіти, що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. За призначенням пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернулася вперше 20.02.2018 року.

За приписами пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач не призначив їй пенсію за віком, а здійснив переведення на пенсію за віком з 28.02.2018р. із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2014 - 2016 роки).

Аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 21.08.2018р. по справі №497/489/17; постанові Верховного Суду від 18.01.2019 року по справі № 562/557/17.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправності дій відповідача, оскільки останній мав здійснити призначення позивачу пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки, адже, в даному випадку відповідачем фактично призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вперше, а тому при обчисленні розміру пенсії має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2015 - 2017 роки.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1292667886.1 від 12.03.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 242, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при переведенні з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком з 28.02.2018 року на підставі поданої заяви від 28.02.2018 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з надбавкою з понаднормовий стаж розрахованою відповідно до положень статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якої за кожний повний рік страхового стажу пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 вказаного закону та з підвищенням пенсії передбаченого ч.1 статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), сплачені згідно квитанції № 0.0.1292667886.1 від 12.03.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник