Рішення № 82041328, 28.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 р. Справа№200/4246/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О.,

від представників сторін:

від позивача - Шапошник О.В., особисто;

від відповідача - Яковлєва А.С., за довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028)

про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому з врахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить:

- визнати протиправним рішення відповідача про відмову скасувати податковий борг за орендну плату земельної ділянки від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 ;

- скасувати податковий борг у розмірі 63762,23 грн., як безнадійний із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що виник відповідно до поданої у 2014 році податкової декларації з плати за землю, шляхом внесення зміни до інтегрованих карток з орендної плати за землю ФОП ОСОБА_1 шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) на загальну суму 63762,23 грн.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18 квітня 2019 року відкладено підготовче засідання до 14 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року закрито підготовче провадження, а розгляд справи по суті призначений на 28 травня 2019 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 2009 році між позивачем та Донецькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки для експлуатації існуючих будівельних побутових приміщень та складу-ангару. Термін дії вказаного договору до 24 квітня 2014 року. Відповідно до вказаного договору, позивачем 28 січня 2014 року було подано декларацію з плати за землю за 2014 рік № 9002663206 на суму податкових зобов`язань 127526,23 грн. За податковими зобов`язаннями у 2014 році було сплачено 63763,14 грн., на момент подання позовної заяви до суду обліковується податковий борг в сумі 63726,23 грн. 04 березня 2019 року позивачем було отримано рішення Головного управління ДФС України у Донецькій області про відмову скасувати податковий борг у розмірі 63726,23 грн. із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що виник відповідно до поданої у 2014 році податкової декларації з плати за землю. Позивач вважає нарахування податкового боргу за користування земельної ділянки протиправним, оскільки пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у м. Донецьк, розповсюджується на позивача на підставі норм Закону № 1669-VII в період з 14 квітня 2014 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що за даними АІС «Податковий блок», позивачем було подано податкову декларацію по платі за землю з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності від 28 січня 2014 року до ОДПІ Ленінського р-ну м. Донецька за № 9002663206 на суму 127526,23 грн. Станом на 01 квітня 2019 року в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності у сумі 63762,23 грн. Починаючи з 2014 року у позивача виник та рахувався податковий борг з орендної плати юридичних осіб, який утворився внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов`язання відповідно до податкових декларацій з орендної плати. Звіт, згідно якого виникло грошове зобов`язання було подано 28 січня 2014 року, тобто до початку проведення АТО та прийняття вищезазначених приписів Закону. На момент розгляду справи позивач не звертався до податкового органу з відповідною заявою, щодо визнання податкового боргу безнадійним. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що пільга щодо звільнення від сплати орендної плати за користування земельними ділянками, зокрема, у м. Донецьк, розповсюджується на позивача на підставі Закону № 1669-VII в період з 14 квітня 2014 року. Тому нарахування податкового боргу за користування земельними ділянками в цей період є протиправним. Також зазначив, що податкова декларація була подана за 2014 рік на суму 127526,23 грн. та частково сплачена до вступу в дію Закону України № 1669-VII. Внаслідок вказаного, у позивача утворився борг у розмірі 63762,23 грн. В період часу з 14 квітня 2014 року позивач не сплачував податок, так як був від нього звільнений відповідно до вищевказаного Закону. Після запиту до ГУ ДФС України у Донецькій області щодо скасування податкового боргу, отримав відмову скасувати податковий борг у розмірі 63762,23 грн., що виник відповідно до податкової декларації з плати за землю у 2014 році. У вказаній відмові позивачу роз`яснили, щоб він звернувся до суду. Просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Сторони у судовому засіданні надали усні пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заява та у відзиві на позов.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), є платником податків, зокрема, плати за землю, який як платник вказаного податку перебував на обліку в органі доходів і зборів - в ОДПІ Ленінського р-ну м. Донецька. Місцезнаходження вказаного платника податків: м. Київ, вул. Шумського, 1-б, кв. 73.

Податкові зобов`язання з плати за землю у платника податків виникли на земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебувають в користуванні у позивача, зокрема на підставі договору від 03 липня 2019 року про оренду земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,4570 га, для експлуатації будівель побутових приміщень та складу - ангару, яка знаходиться по вулиці АДРЕСА_2 . Цей договір укладений між позивачем як орендарем та Донецькою міською радою як орендодавцем терміном дії до 24 квітня 2014 року.

Позивачем було подано податкову декларацію з плати за землю з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності від 28 січня 2014 року до ОДПІ Ленінського р-ну м. Донецька за № 9002663206 на суму 127526,23 грн. (а.с. 37-40).

Станом на час розгляду даного адміністративного позову, в інтегрованій картці платника податків, за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності у сумі 63762,23 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, ФОП ОСОБА_1 зробив запит до відповідача від 30 січня 2019 року № 16045/10 щодо скасування податкового боргу за оренду земельної ділянки.

Листом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, який наявний в матеріалах справи, позивачу надана відповідь про відмову, яка обґрунтована тим, що згідно з Розпорядженням КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085-р, м. Донець належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Таким чином, суб`єкти господарювання, які мають у власності або користуванні (в тому числі на умовах оренди) земельні ділянки, розташовані в м. Донецьк, можуть застосовувати норми податкового законодавства щодо плати та нарахування за землю з 14 квітня 2014 року. Одночасно, в інтегрованій картці платника податків за ФОП ОСОБА_1 обліковується податковий борг у розмірі 63762,23 грн. із орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який виник відповідно до поданої у 2014 році податкової декларації з плати за землю.

У зв`язку з тим, що позивач, вважаючи, що він є суб`єктом господарювання, який був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період з 14 квітня 2014 року, тому він не сплачував задекларовані податкові зобов`язання за вказаний період, внаслідок чого у нього виник податковий борг в розмірі 63762,23 грн.

Відповідно до інтегрованої картки платника орендної плати з фізичних осіб (код платежу НОМЕР_3 ) за позивачем продовжує рахуватися та й надалі рахується податковий борг в сумі 63762,23 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 15 ПК України на платників податків покладений обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п.п. 286.2 та 286.3 ст. 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, Податковим кодексом України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або подавати таку декларацію щомісячно та обов`язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.

Позивач є суб`єктом господарювання, яким було подано податкову декларацію по платі за землю з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності від 28 січня 2014 року до ОДПІ Ленінського р-ну м. Донецька за № 9002663206 на суму 127526,23 грн.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем до 14 квітня 2014 року були сплачені податкові зобов`язання у розмірі 63763,14 грн.

Станом на час розгляду даного адміністративного позову, в інтегрованій картці платника податків, за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності у сумі 63762,23 грн.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" ( далі - Закон № 1669-VII), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених положень, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

На час вирішення даної справи, Президентом України не прийнято Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, тобто, період проведення АТО триває.

Чинний з 15 квітня 2017 року порядок оподаткування об`єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділ 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1989-УШ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні».

У абзацах першому та другому підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності): за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення.

Відповідно до підпункту 38.1 підпункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу визначено, що: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України; територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Тобто, аналізуючи вищевикладене, сам факт перебування платників орендної плати за земельну ділянку на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Серед цього переліку зазначено зокрема і м. Донецьк (місто розташування земельної ділянки).

Тобто, у період невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, визначеного в переліку про який йдеться в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція.

Таким чином, в силу положень діючого Закону, з 14 квітня 2014 року відповідальність передбачена законодавством за невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, до позивача не застосовуються, що не було враховано відповідачем.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 101.2 ст. 101 ПК України, під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючим органом протягом 1095 днів заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу в сумі 63762,23 грн. не вживалися, доказів зворотного до суду не надано.

Отже, щодо податкового боргу позивача минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України, у зв`язку з чим він набув статусу безнадійного податкового боргу.

Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (пп. 191.1.24 п. 191.1. ст. 191 ПК України).

Списання безнадійного податкового боргу врегульовано ст. 101 Податкового кодексу України, згідно з п. 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з п.п. 101.5 ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.

Згідно з пп. 3 п. 2.1 розд. ІІ вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 розд. ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В порушення наведених вимог законодавства контролюючим органом безнадійний податковий борг списаний не був, що призвело до порушення прав позивача.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи що відповідачем не приймалось будь-яке рішення з приводу відмови позивачу скасувати податковий борг за орендну плату земельної ділянки.

Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2006 року у справі «Волохи проти України» при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Отже, як вбачається з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Водночас, з урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року в справі № 813/4430/16), оскільки право позивача на списання безнадійного податкового боргу підтверджується матеріалами справи, що є безумовною підставою для списання такого боргу, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання відповідача списати безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (код платежу НОМЕР_3 ) в сумі 63762,23, який виник у позивача як платника податків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією № 53 від 18 березня 2019 року.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судовий збір у розмірі 1536,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) щодо несписання безнадійного податкового боргу по орендній платі за землю з фізичних осіб (код платежу 13050500) в сумі 63 762 (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 23 копійки, який виник у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) відповідно до поданої податкової декларації по платі за землю з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності від 28 січня 2014 року.

Зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) списати безнадійний податковий борг по орендній платі за землю з фізичних осіб (код платежу НОМЕР_3 ) в сумі 63 762 (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 23 копійки, який виник у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) відповідно до поданої податкової декларації по платі за землю з орендної плати за земельну ділянку державної і комунальної власності від 28 січня 2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 травня 2019 року. Повний текст судового рішення підписаний 29 травня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.