Вирок № 82041280, 29.05.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5560/17

Провадження № 1-кп/333/44/19

ВИРОК

Іменем України

29 травня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів

Комунарського районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Холода Р.С.,

суддів Фунжий О.А.,

Кулик В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

прокурора Купенка А.В.,

законних представників потерпілого ОСОБА_19,

ОСОБА_1 .,

захисника обвинуваченої ОСОБА_4 Мельнікова В.Є.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 . Зубкової Л .М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Запоріжжі, українки, громадянки України, має неповну середню освіту, не одруженої, не працевлаштованої, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, і

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у с. Новогупалівка, Вільнянського району, Запорізької області, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, має неповну середню освіту, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Суд визнав доведеним, що обвинувачена ОСОБА_4 вчинила злочин за наступних обставин.

22.07.2017 року, приблизно о 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 , не маючи бажання виховувати, піклуватись та забезпечувати належні соціальні, побутові умови проживання для своєї дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою продати іншим особам за грошову винагороду вказану малолітню дитину, без укладання будь-яких передбачених законодавством України угод та складання документів щодо усиновлення, в магазині «АТБ», розташованого по вул. Космічній у м. Запоріжжі, познайомилась з ОСОБА_6 , якій запропонувала придбати у неї дитину.

В той же день ОСОБА_4 , за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_2 продемонструвала ОСОБА_6 свого малолітнього сина ОСОБА_5 , повідомивши, що згодна передати їй останнього за грошову винагороду в сумі 5 000 доларів США.

В подальшому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи дії ОСОБА_4 як готування до вчинення торгівлі малолітньої дитини, добровільно повідомила про це правоохоронні органи та добровільно надала згоду приймати участь в контролі за вчиненням даного злочину, відповідно до вимог ст.271 КПК України.

Після отримання згоди від ОСОБА_6 щодо отримання малолітньої дитини за вказаних умов, ОСОБА_4 домовилась з останньою про зустріч 31.07.2017 року для здійснення продажу ОСОБА_7 .

31.07.2017 року, приблизно о 13 год. 45 хв., ОСОБА_4 разом зі своїми дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навпроти будинку №8 по вул. Броньовій в м. Запоріжжя сіли до службового поліцейського автомобілю «ЗАЗ Vida» срібного кольору.

У вказаному транспорті ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел, направлений на торгівлю малолітньою дитиною, діючи з корисливих мотивів, умисно, незаконно та протиправно, безповоротно передала ОСОБА_6 малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та свідоцтво про його народження, серії НОМЕР_1 , видане Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 17.11.2016 року, за що отримала від останньої грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що станом на 31.07.2017 року, згідно офіційного курсу Національного Банку України становило суму у розмірі 129 577 гривень 95 копійок, тобто здійснила продаж малолітньої дитини.

У подальшому, отримані гроші ОСОБА_4 сховала в одязі ОСОБА_9 , з яким після вчинення злочину вийшли з вказаного автомобіля та направились до торгового кіоску по вул. Броньовій, 3 у м. Запоріжжя, де о 13 год. 55 хв. 31.07.2017 року остання була затримана працівниками ГУНП в Запорізькій області.

Судова колегія вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_4 як скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, а саме: торгівля людьми, вчинена щодо малолітнього (в редакції Закону України №3316-ІV від 12.01.2006, яка діяла на день вчинення злочину).

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, вона визнає частково, так як вважає свої дії шахрайством відносно грошових коштів ОСОБА_6 . Цивільний позов, поданий законним представником потерпілого, не визнає у повному обсязі.

Суду пояснила, що ОСОБА_10 вона народила у ІНФОРМАЦІЯ_7 у смт. Михайлівка, Запорізької області, батьком останнього є ОСОБА_11 , з яким вона не спілкується. ОСОБА_5 вона народила у м. Вільнянськ, Запорізької області і його батьком є ОСОБА_2 моменту народження ОСОБА_12 вона мешкала з обвинуваченим у ОСОБА_13 , у подальшому вона розлучилася з ОСОБА_2 Потім вона у 2016 році з дітьми 3 місяці мешкала у с. Соколовка, Вільнянського району, Запорізької області із співмешканцем ОСОБА_14 , після чого вона знову переїхала до ОСОБА_2 у м. Вільнянськ. У кінці квітня 2017 році вона переїхала з дітьми у м . Запоріжжя , де проживала у своєї куми, яка орендувала квартиру.

За адресою: АДРЕСА_4 вона разом з дітьми постійно не мешкала. Власник вказаного будинку помер, а з його спадкодавцем - мешканцем м. Харкова , вона домовилася прибрати у будинку, зробити ремонт та у подальшому проживати. Тому, влітку 2017 року вона вдень наводила там порядки, а ОСОБА_2 їй у цьому допомагав, так як з останнім домовилися після ремонту у будинку мешкати разом. На ніч вона з дітьми йшла ночувати до своєї куми, а ОСОБА_2 їхав до себе додому - у с. Новогупалівку. На час її затримання вона не працювала, перебуваючи у декретній відпустці, жила на соціальну допомогу, яку виплачувала держава на утримання малолітнього ОСОБА_12 . До адміністративної відповідальності вона притягувалася одного разу за перебування у наркотичному сп`янінні. Також, у 2016 році за рішенням органу опіки та піклування відібрали у неї дитину - ОСОБА_10 на 3 місця, а потім повернули для виховання.

23.07.2017 року раніше невідома їй жінка, яка представилася ОСОБА_16 (у подальшому виявилося, що це була ОСОБА_6 ) приїхала з якимось чоловіком, який представився як ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 повідомила, що у неї з чоловіком дітей не має, тому бажає допомагати дітям, а приїхала до неї, так як стало відомо, що за вказаної адресою мешкає матір-одиначка з двома малолітніми дітьми. Остання спитала, чи можливо буде приїжджати та допомагати дітям матеріально, на що вона позитивно відповіла і після цього, ОСОБА_6 поїхала.

Увечері того ж дня, ОСОБА_17 разом з ОСОБА_6 знову приїхали до неї на вказану адресу. Остання дала їй 600 грн. як допомогу дітям та попросила у неї номер мобільного телефону для того, щоб дзвонити та підтримувати відносини, який вона продиктувала ОСОБА_6 .

У подальшому, ОСОБА_6 приїжджала до неї практично кожного дня, привозила іграшки дітям та надавала грошові кошти на дітей. Всього ОСОБА_6 за цей період дала не менше 12 - 15 000 грн. ОСОБА_6 приїжджала по різному: то сама, то з ОСОБА_18 . Останній одного разу сам приїхав до неї та привіз у подарунок мобільний телефон, але його старший син десь загубив. Також, двічі ОСОБА_6 разом з нею та дітьми їздила у розважальний центр «Аврора», де сплачувала за усі послуги. Крім того, ОСОБА_6 разом з нею їздили до лікаря-педіатра з метою огляду ОСОБА_12 . Метою цієї поїздки було лише профілактичний огляд дитини, а не огляд для продажу ОСОБА_5.

Приблизно 28 або 29.07.2017 року ОСОБА_6 повідомила їй, що хоче усиновити молодшу її дитину. Вона запитувала, чому остання не усиновить дитину, яка перебуває у дитячому будинку, але ОСОБА_6 повідомила, що хоче саме ОСОБА_5. Остання зазначила, що вирішить усі питання з органом опіки, а вона повинна написати розписку, що не проти такого усиновлення. Також, ОСОБА_6 зазначила, що за це їй сплатить певну компенсацію: за оренду квартири на 3 місяці у розмірі 3 000 грн. та гроші у сумі 2000 грн., щоб зібрати ОСОБА_10 до школи. Але жодного разу з ОСОБА_6 у неї не було розмов про те, що ОСОБА_12 необхідно продати.

Побачивши, що ОСОБА_6 є матеріально забезпеченою людиною, вона зрозуміла, що з останньої можливо буде виманити багато грошей, тому вирішила позитивно відповісти на умови усиновлення ОСОБА_12 , але відразу після передачі дитини, вона хотіла звернутися до поліції із заявою про викрадення ОСОБА_12 , щоб викрити ОСОБА_6 як особу, яка скоїла злочин. Тобто, таким чином, у неї була єдина мета - бажання шахрайським шляхом заволодіти грошима ОСОБА_6 , так як не знала, що остання дії спільно з правоохоронними органами.

При передачі грошей в автомобілі 31.07.2017 року для неї був шок, коли вона побачила, що в автомобілі ОСОБА_6 передала їй долари США, а не гривні.

ОСОБА_2 про її намір виманити у ОСОБА_6 грошові кошти, не знав. Взагалі обвинувачений бачив ОСОБА_6 всього три рази.

Водночас, незважаючи на вказані показання обвинуваченої, на думку колегії суддів, вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, підтверджується такими доказами:

- показаннями законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_19 , яка у судовому засіданні пояснила, що вона працює головним спеціалістом відділу по Комунарському району служби управління у справах дітей Запорізької міської ради. Постановою слідчого вона була залучена як представник малолітнього ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні, так як батьки останнього є обвинуваченими саме у продажу дитини, а інші родичі не виявили бажання бути представником дитини.

31.07.2017 року на телефон начальника служби управління у справах дітей Запорізької міської ради поступив дзвінок, що працівниками поліції зафіксований факт продажу малолітньої дитини. Вона за дорученням начальника служби прибула на місце події, де виявила, що ОСОБА_20 знаходиться в салоні одного з автомобілів. У подальшому, до ОСОБА_12 була викликана «швидка допомога», яка оглянула дитину.

Потім вона направилася за місцем проживання обвинувачених за адресою: АДРЕСА_4, де проводився обшук. Вказане приміщення не було придатне для життя, так як у житлі повсюди був розкиданий мотлох, а саме приміщення відключене від електроенергії. Старша дитина була поряд з батьками. Коли встановили, що дітям ні з ким залишитися, а ОСОБА_4 і ОСОБА_2 . затримують працівники поліції, відносно ОСОБА_9 і ОСОБА_7 були складені акти про залишення дітей без опіки. У подальшому ОСОБА_12 відвезли до дитячої лікарні, а ОСОБА_10 - до притулку. ОСОБА_4 під час її затримання плакала та просила вибачення у старшої дитини. У подальшому ОСОБА_21 був направлений до дитячого будинку « Сонечко », а ОСОБА_23 до інтернату у м. Бердянськ.

ОСОБА_20 під час вказаних подій був голодний та пригнічений, почувався себе покинутим та скованим, не виявляв бажання взагалі спілкуватися з дорослими. Вважає, що ОСОБА_21 на цей час позбавлений можливості разом з батьками пізнавати світ, нормально розвиватися, незважаючи, на усі умови, створені у дитячому закладі «Сонечко». Батьки завдали дитині душевні страждання, які стали наслідком дій, здійснених обвинуваченими, тому цивільний позов необхідно задовольнити у повному обсязі. У дитячому будинку, де на цей час знаходиться ОСОБА_21 буде відкрито рахунок, на який можливо перераховувати грошові кошти, у тому числі, стягнуті за рішенням суду;

- показаннями свідка ОСОБА_6 , відносно якої 25.07.2017 року слідчим СУ ГУНП в Запорізькій області була винесена постанова про застосування заходів безпеки, зміни анкетних даних та залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Остання пояснила суду, що у двадцятих числах липня 2017 року, у неї з чоловіком по імені ОСОБА_17, біля магазину «АТБ», розташованого неподалік від місця мешкання обвинувачених, була зустріч, після якої вони разом направилися до вказаного магазину.

У цей момент до неї підійшла жінка, у подальшому виявилося, що це була ОСОБА_4 , та попрохала грошей. Вона надала обвинуваченій гроші у незначній сумі та при виході з магазину ОСОБА_4 знову підійшла до неї і подякувала про надані гроші. Потім обвинувачена почала розповідати про свій тяжкий матеріальний стан, про погані побутові життєві умови та відсутність грошей для утримання дітей. Також, ОСОБА_4 повідомила, що готова розлучитися з одним із своїх дітей, і за це отримати грошові кошти.

Після цього, вона разом з ОСОБА_18 та обвинуваченою направилися до останньої додому, так як саме ОСОБА_4 це запропонувала. Вдома був ОСОБА_2 і діти, а обвинувачена знову повторила, що може розлучитися з дитиною за грошові кошти у сумі 5000 доларів США і надала їй номер свого мобільного телефону для зв`язку.

Вона була шокована такою пропозицією ОСОБА_4 про вказану розмову з обвинуваченою вона не розповідала. Враховуючи, що ОСОБА_17 відмовився приймати участь у допомозі дітям, вона, декілька днів, подумавши над розмовою з обвинуваченою, вирішила звернутися до поліції, де написала відповідну заяву. Разом із заявою працівникам поліції вона надала аудіозапис розмови з ОСОБА_4 , яку вона записала під час першої зустрічі з обвинуваченою.

Через декілька днів вона зателефонувала ОСОБА_4 і вони домовилися відвести дитину до педіатра. Ініціатива поїхати до лікаря була з її боку, вона сподівалася, що спитавши у обвинуваченої про передачу дитини, остання відмовиться від цього. У лікарні ОСОБА_4 повідомила, що готова розлучитися з дитиною, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_24 буде краще виховуватися у заможній сім`ї, так як батьки не зможуть надати останньому належних умов для виховання. Після цього, вона розрахувалася з лікарем за консультацію та повідомила ОСОБА_4 , що зателефонує їй і вони домовляться про дату та місце передачі дитини і грошей. Саме під час цієї зустрічі і відбулася домовленість про передачу ОСОБА_12 за грошові кошти у сумі 5 000 доларів США. Ініціатором цієї домовленості була обвинувачена. Чи був присутній при цій домовленості ОСОБА_2 , вона не пам`ятає.

Напередодні вказаної зустрічі, зателефонувавши обвинуваченій, остання підтвердила, що договір про передачу дитини в силі, тому наступного ранку вона пішла до поліції, де надала особисті гроші у сумі 5 000 доларів США для виконання умов ОСОБА_4 . Працівники поліції оглянули вказані грошові кошти, її сумку та надали службовий автомобіль з водієм - працівником поліції. У всіх слідчих заходах вона приймала участь добровільно, попередньо надававши згоду, так як розуміла, що ОСОБА_4 може із аналогічною пропозицією про передачу дитини звернутися до іншої людини, яка про це не повідомить правоохоронні органи. В даному випадку вона турбувалася, перш за все, за життя та здоров`я дитини.

Коли вона під`їхала до дому обвинувачених, гроші залишила у автомобілі, а сама направилася до помешкання ОСОБА_4 , де вдягнули ОСОБА_5 та усі разом: обвинувачені, їх діти та вона направилися до службового поліцейського автомобіля, на якому вона приїхала. Коли вони сіли до машини, водій вийшов.

В автомобілі ОСОБА_4 їй передала документи на дитину та розписку, а вона обвинуваченій - грошові кошти у конверті, які ОСОБА_4 у шорти за пояс. Після цього, обвинувачені вийшли з ОСОБА_26 , а вона разом з ОСОБА_27 поїхали з місця злочину. Що відбувалося з обвинуваченими у подальшому, вона не бачила.

Чи надавала ОСОБА_4 вона інші грошові кошти, а також чи дарувала мобільний телефон, не пам`ятає. Де на цей час знаходиться ОСОБА_17 і його номер мобільного телефону, вона не знає. Факти, повідомлені ОСОБА_2 про те, що він виганяв її з дому з ОСОБА_18 у перший день зустрічі, вона не підтверджує;

- показаннями свідка ОСОБА_28 , який пояснив у судовому засіданні, що у липні 2017 року працював оперуповноваженим УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій області. 31.07.2017 року за дорученням слідчого він приймав участь у спеціальному слідчому експерименті в якості водія, на службовому автомобілі срібного кольору на цивільних номерах. Жінку, яка купляла дитину, він повинен був підвезти до вул. Броньовій у м. Запоріжжі та чекати її там.

Приблизно о 13.30 - 14.00 годині вказаного дня, він підвіз зазначену жінку, яка вийшла з автомобіля і пішла у бік вул. Броньовій. Через деякий час, жінка повернулася з обвинуваченим та двома малолітніми дітьми - хлопчиками, одному з них 2-3 роки, а старшому - 7-10 років. Жінка, обвинувачена та діти сіли на заднє сидіння автомобіля, а його попросили вийти із автомобіля, після чого він знаходився на вулиці, приблизно 10-15 хвилин.

У подальшому, з автомобіля вийшли обвинувачені та старша дитина, а жінка та молодша дитина залишилися в автомобілі. Потім вони з жінкою та дитиною поїхали до Комунарського відділення поліції, де жінка повідомила, що передала обвинуваченим 5 000 доларів США та показала розписку від ОСОБА_4 та свідоцтво про народження дитини;

- показаннями свідка ОСОБА_29 , яка суду пояснила, що у липні 2017 року у першій половині дня, коли вона проходила по вул. Гагаріна у м. Запоріжжі, до неї підійшли працівники поліції, як запропонували прийняти участь у проведенні слідчих дій як понятого. Вона погодилася на цю пропозицію, тому разом ще з однією дівчиною приймала участь в огляді жінки та сумки. Остання надала слідчому-жінці свої грошові кошти у сумі 5 000 доларів США, які у подальшому були переписані та з них зробили фотокопію.

Після цього, вона разом з працівниками поліції на службовому автомобілі направилися у Комунарський район м. Запоріжжя. Перебуваючи в автомобілі, який стояв напроти іншого автомобіля, вона бачила як обвинувачені з дітьми сідали у вказаний автомобіль. Водій цього автомобіля, після того як прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вийшов. У подальшому, коли обвинувачені вийшли з машини та направилися до кіоску, їх затримали працівники поліції. Поряд з обвинуваченими знаходився старший син ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який на вимогу працівника поліції з-під футболки вийняв згорток, де знаходилися грошові кошти, що оглядалися при ній у приміщенні поліції. Зазначені гроші слідчий перерахував та звірив номера купюр. На питання чий конверт, ОСОБА_4 зазначила, що її.

У подальшому, вона приймала участь під час обшуку у помешканні обвинувачених. У будинку було відсутнє водо- та енергопостачання. Також, вона приймала участь як понятий під час обшуку ОСОБА_4 при її затриманні;

- показаннями ОСОБА_30 , який пояснив суду, що влітку 2017 року, приблизно у період з 10 до 11 години, біля приміщення ГУНП в Запорізькій області його запросили працівники поліції прийняти участь при проведенні обшуку у якості понятого. На місце, де у подальшому затримали обвинувачених, вони поїхали на двох автомобілях. В одному автомобілі, срібного кольору була жінка, а в іншому - він разом з працівниками поліції. Їх автомобіль стояв навпроти зазначеного автомобіля і він бачив, як спочатку з машини вийшла жінка, а потім остання через деякий час повернулася до автомобіля разом з обвинуваченими та дітьми. Він пам`ятає, що ОСОБА_4 сідала на заднє, а ОСОБА_2 - на переднє сидіння.

Коли обвинувачені вийшли з автомобіля, останні направилися у бік кіоску, який був розташований неподалік, де їх відразу і затримали працівники поліції. При цьому, ОСОБА_4 почала кричати, що у неї вкрали дитину, а ОСОБА_2 повідомив, що він ні в чому не винуватий. На питання слідчого, про грошові кошти, старший син обвинувачених дістав з-під футболки згорток, який слідчий розгорнув і усі учасники побачили, що там знаходяться грошові кошти купюрами по 100 доларів США у сумі 5000 доларів США.

Після складання відповідних документів він разом із слідчим та іншим понятим направилися до помешкання, де жили обвинувачені і там провели обшук. Вказане житло мало антисанітарний стан, замість ліжок були матраци на долівці, на подвір`ї валялися пусті медичні шприці. Під час обшуку нічого не вилучалося. У подальшому малолітню дитину забрала «швидка допомога»;

- показаннями свідка ОСОБА_31 , який у судовому засіданні пояснив, що 31.07.2017 року, приблизно о 10-00 годині він проходив поблизу ГУНП в Запорізькій області, де до нього підійшли працівники поліції та запросили прийняти участь у проведенні обшуку у якості понятого. До місця, де розвернулися події, їхали на трьох автомобілях: він був в машині з ОСОБА_29 , а ще в одному автомобілі - ОСОБА_30 . В якому автомобілі були обвинувачені, він не бачив, а був присутній лише, коли у останніх проводили обшук біля кіоску, розташованому поблизу ринку «Південний» у м. Запоріжжі.

На питання слідчого, ОСОБА_4 повідомила, що у неї вкрали дитину та свідоцтво про народження дитини, а також зазначила, що від жінки отримала грошові кошти у сумі 1000 грн., які сховала у дитини - ОСОБА_32 . Останній з-під футболки дістав пакет, в якому знаходилися 50 купюр номіналом по 100 доларів США. ОСОБА_4 повідомила, що пакет цей її, але що у ньому - вона не знає. У подальшому, слідчий перевірив схожість номерів купюр, вилучених на місці та у якихось документах. Під час обшуку у обвинувачених також знайшли мобільний телефон. Після цього, вони направилися до помешкання обвинувачених, де провели обшук. Умови життя у житлі останніх було жахливе. На усіх документах, які складав слідчий, він розписувався як і інші поняті;

- даними, отриманими під час прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.07.2017 року, згідно яких свідок ОСОБА_6 повідомила, що її знайома на ім`я ОСОБА_33 планує здійснити продаж дитини та умисно створює умови для вчинення злочину (т.2 а.с. 6-7);

- даними заяви свідка ОСОБА_6 від 31.07.2017 року, відповідно до якої вказаний свідок дає згоду на участь у спеціальному слідчому експерименті у якості особи, яка буде купляти малолітню дитину. Також, під час проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії ОСОБА_6 просить використати її грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США (т.2 а.с. 14);

- даними, отриманими під час огляду грошових коштів від 31.07.2017 року у сумі 5000 доларів США, наданими свідком ОСОБА_6 для використання їх у проведенні спеціального слідчого експерименту (т.2 а.с.15);

- даними постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 31.07.2017 року, згідно якого прокурор Купенко А.В. доручає провести контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_4 , організацію проведення якого доручає СУ ГУНП в Запорізькій області, а безпосередню передачу коштів доручає ОСОБА_6 (т.2 а.с. 100-101);

- даними, отриманими з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 01.08.2017 року, відповідно до яких 31.07.2017 року свідок ОСОБА_6 , перебуваючи у службовому автомобілі «ЗАЗ Vida», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням оперуповноваженого УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_50, придбала у ОСОБА_4 дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за 5 000 доларів США, яка їй написала розписку на надала копію свідоцтва про народження вказаної дитини. Зазначені документи були видані слідчому (т.2 а.с. 104-105);

- даними протоколу затримання ОСОБА_4 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.07.2017 року, згідно яких малолітній ОСОБА_8 , який перебував поруч з ОСОБА_4 видав поліетиленовий пакет, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 5 000 доларів США, а саме: 50 купюр номіналом 100 доларів США. Номера вказаних купюр повністю співпали з номерами купюр, зазначеними у протоколі огляду грошових коштів від 31.07.2017 року та які видавалися ОСОБА_6 для купівлі дитини. Також у ОСОБА_4 вилучена жіноча сумка із її змістом (т.2 а.с. 149-154).

- речовими доказами, оглянутими у судовому засіданні, а саме: копією дубліката свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 17.11.2016 року, з якого вбачається що ОСОБА_5 є малолітньою дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до свідоцтва його батьками є ОСОБА_36 та ОСОБА_37 (т.2 а.с. 110);

- розпискою від імені ОСОБА_36 від 31.07.2017 року, згідно змісту якої вона відмовляється від ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с. 108);

- грошовими коштами купюрами по 100 доларів США на суму 5 000 доларів США.

Крім того, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення, а саме:

- акти управління Національної поліції України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину від 31.07.2017 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (т.2 а.с. 111, 112);

- висновок експерта №8-380 від 12.09.2017 року, згідно якого в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження ОСОБА_36 та ОСОБА_2 можуть бути батьками дитини - ОСОБА_5 Ймовірність даної події складає 99,9998% (т.2 а.с. 121-129);

- протокол обшуку від 31.07.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого речі та документи не вилучалися (т.2 а.с. 140-148);

- протокол затримання ОСОБА_2 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.07.2017 року, згідно якого у обвинуваченого вилучалася одежа, а також мобільний телефон «Samsung» в корпусі чорного кольору з сім-картою « МТС » НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_36 (т.2 а.с. 187-191);

- протокол огляду мобільного телефону «Samsung GT-Е2121В» в корпусі чорного кольору з сім-картою «МТС» НОМЕР_4 з фотознімками, під час якого були оглянуті контакти (ім`я та мобільний номер). Також зазначено, що серед списку контактів є контакт абонента «ІНФОРМАЦІЯ_8» з номером мобільного телефону НОМЕР_5 і це мобільний телефон, яким користувалася ОСОБА_6 (т.2 а.с. 223-224);

- витяги з ЄРДР у кримінальному провадженні №12017080000000275 (т.3 а.с. 102-104);

- постанова про залучення ОСОБА_19 як законного представника потерпілого ОСОБА_5 (т.3 а.с. 105-106).

Колегія суддів враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду, вказані вище та досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_36 злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України.

Оцінюючи інші письмові докази, що були надані стороною обвинувачення під час судового розгляду, колегія суддів дійшла до такого.

Судом також досліджувалися:

- клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Гедікова А.В. від 26.07.2017 року про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відеоконтролю осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_36 за місцем їх перебування з метою отримання відомостей, які містяться у розмовах останніх або інших звуках, рухах, діях, пов`язаних з його діяльністю, та з метою фіксування факту скоєння злочину (т.2 а.с. 29-30, 33-34);

- ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 27.07.2017 року про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій із втручанням у приватне спілкування: аудіо-, відеоконтроль осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_36 , строком на 60 днів (т.2 а.с. 31-32, 35-36);

- доручення слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Гедікова А.В. про проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій співробітникам УБЗПТЛ ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.с. 37);

- протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_36 від 11.08.2017 року, а також додані до цих протоколів відеозаписи на носіях інформації: оптичному диску DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №348т від 27.07.2017 року, серійний номер MWD65SB140712403; оптичному диску DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №347т від 27.07.2017 року, серійний номер MWD654SB1407125105; оптичному диску DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №351т від 03.08.2017 року, серійний номер L622671051; оптичному диску DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №352т від 03.08.2017 року, серійний номер L61267110 (т.2 а.с. 38, 39, 52);

- протоколи оглядів від 15.09.2017 року та 16.09.2017 року оптичних дисків: DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №348т від 27.07.2017 року; DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №347т від 27.07.2017 року; DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №352т від 31.07.2017 року; DVD-RW 120 min/4,7 GB «VERBATIM» інв. №351т від 31.07.2017 року (т.2 а.с.53-56, 57-61);

Згідно з ч.12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Відповідно до висновку, викладеному в п.11 постанови Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами в порядку ст. 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року (справа № 751/7557/15-к) висловила позицію про відсутність підстав для відходу від зазначеного висновку Верховного Суду України та вказала, що для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не були відкриті усі матеріали, а саме: ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 27.07.2017 року про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які були правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій. До цього висновку колегія суддів дійшла, враховуючи, що з вказаних ухвал слідчого суді гриф секретності був знятий лише 09.02.2018 року, тобто коли кримінальне провадження вже перебувало на розгляду суду (т.2 а.с. 32,36).

Крім того, відсутні відповідні посилання на вказані ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області і у реєстрі матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с. 9-21).

Положеннями ч.1 ст.86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

На думку колегії суддів, слідчим в даному випадку були порушені вимоги ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів кримінального провадження. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує права обвинувачених на захист, оскільки змушує їх захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування. Тому, відповідно до положень ч.12 ст.290 КПК України дані, що містяться у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_2 і ОСОБА_36 , відеозаписах, доданих до цих протоколів, а також протоколи оглядів оптичних дисків, на яких зберігаються вказані відеозаписи, суд визнає недопустимими доказами.

Не може суд визнати належними та допустимими доказами і дані, що містяться у протоколі огляду від 04.08.2017 року, під час якого слідчий провів огляд оптичного диску «CD-R, 700 MB PRINCO», наданий свідком ОСОБА_6 25.07.2017 року під час свого допиту, а також сам оптичний диск як речовий доказ (т.2 а.с. 11-13).

У розумінні положень ч.2 ст.99 КПК України матеріали звукозапису, наданого свідком ОСОБА_6 , є документом.

Згідно вимог ч.3 ст.99 КПК України сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Частина 4 статті 99 КПК України передбачає, що дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що містяться в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження, а також з показань свідка ОСОБА_6 вона дані, які містяться на вказаному оптичному диску записала на свій мобільний телефон, а вже потім з телефону перенесла аудіозапис на наданий стороною обвинувачення диск.

Таким чином, досліджений диск не є оригіналом запису розмови, суду не надано доказів, що дана копія дійсно була зроблена з мобільного телефону, яким користувалася ОСОБА_6 під час розмови з ОСОБА_36 , та процес копіювання здійснювався із залученням спеціаліста.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зазначений оптичний диск також був отриманий у порушення вимог КПК України.

Допит - це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення певних обставин. Стаття 224 КПК України, яка регламентує проведення допиту, не містить положень, які передбачають можливість вилучити будь-яке майно або документи під час проведення вказаної слідчої дії.

Вилучення майна відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України передбачено в інших випадках: під час огляду, обшуку, затримання особи у порядку ст. 208 КПК України, тимчасового доступу до речей і документів тощо.

Також, суд погоджується із твердженням сторони захисту щодо неможливості визнати допустимими доказами дані, що містяться у протоколі огляду від 19.09.2017 року, відповідно до якого оглядається оптичний диск «DVD-R» з номером GD\ki-п/17/9399, вилучений 19.09.2017 року під час виконання тимчасового доступу до інформації про вхідні та вихідні дзвінки абонента стільникового зв`язку ПрАТ «МТС Україна». Відповідно до даних протоколу номер мобільного телефону НОМЕР_6 належить ОСОБА_36 , а ОСОБА_6 належить номер мобільного телефону НОМЕР_5 (т.2 а.с. 234-248).

Водночас, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо номеру мобільного телефону, яким користувалася ОСОБА_6 під час спілкування з ОСОБА_36 Крім того, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 також не повідомила цих відомостей.

Про номер телефона ОСОБА_6 є інформація лише у протоколі огляду мобільного телефону «Samsung GT-Е2121В» в корпусі чорного кольору з сім-картою «МТС» НОМЕР_4 , так як зазначено, що серед контактів є контакт абонента «ІНФОРМАЦІЯ_8» з номером мобільного телефону НОМЕР_5 і це мобільний телефон, яким користувалася ОСОБА_6 На думку суду, зазначені відомості не є достатніми для того, щоб вважати, що вказаний номер мобільного телефону використовувала ОСОБА_6 .

Крім того, розглянувши доводи та твердження сторони захисту про неприйняття до уваги певних доказів, судова колегія не погоджується з висловленими нею доводами та твердженнями, виходячи з такого.

Посилання захисника Зубкової Л.М. щодо відсутності суб`єктивної сторони у діях обвинувачених, так як у формулюванні обвинувачення ОСОБА_36 і ОСОБА_2 не зазначено про мету - експлуатація людини, суд не приймає до уваги.

Торгівля людиною; здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина; вербування; переміщення; переховування; передача або одержання людини - це форми скоєння злочину, передбаченого ст. 149 КК України (в редакції Закону України №3316-ІV від 12.01.2006, яка діяла на день вчинення злочину).

Дійсно, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони для вербування, переміщення, переховування, передачі або одержання людини є мета - експлуатація людини. Водночас, для торгівлі людиною вказана ознака не є обов`язковою.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства. У зв`язку з тим, що у цьому кримінальному провадженні предметом злочину є малолітня дитина, колегія суддів враховую положення ратифікованого Україною 03.04.2003 року Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який визначає торгівлю дітьми як будь-який акт або угоду, внаслідок яких дитина передається будь-якою особою або будь-якою групою осіб іншій особі або групі осіб за винагороду або інше відшкодування.

Також, судова колегія вважає хибними висновки сторони захисту у даному випадку щодо наявності провокації (підбурювання) з боку свідка ОСОБА_6 та працівників правоохоронних органів.

Провокації (підбурювання) з боку правоохоронних органів мають місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їхніми вказівками впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. Отже, в вирішальним при з`ясуванні питання, чи мала місце провокація (підбурювання), є не наявність особи (осіб), які діяли за вказівками правоохоронних органів, а саме та обставина, яка свідчить, чи був би вчинений злочин без втручання та дій правоохоронних органів.

З показань свідка ОСОБА_6 , які не спростовані у судовому засіданні, випливає, що саме ОСОБА_36 перша звернулася до неї із пропозицією розлучитися з малолітньою дитиною за грошові кошти і саме обвинувачена зазначила певну суму за продаж дитини. У цьому випадку суд виходить з того, що саме ці обставини свідчать, що вчинений злочин міг би бути вчинений без втручання та дій правоохоронних органів.

Той факт, що саме ОСОБА_6 телефонувала обвинуваченій та проявила ініціативу щодо поїздки до лікаря-педіатра, на думку суду, не свідчить про підбурювання та схиляння ОСОБА_36 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України. Крім того, колегія суддів враховує той факт, що ОСОБА_36 у разі відсутності контролю за її діями з боку правоохоронних органів, могла звернутися з аналогічною пропозицією (щодо продажу дитини) до інших осіб, які мають більш низький рівень відповідальності, чим ОСОБА_6 .

Колегія суддів не вбачає порушень з боку правоохоронних органів стосовно того, що затримання ОСОБА_36 відбулося вже після безпосередньої передачі дитини та отримання грошових коштів, а не на етапі готування до вчиненого злочину, так як дії обвинуваченої були під контролем, передбаченим ст. 271 КПК України, і при цьому не було завдано шкоди та інтересам жодній особі.

Судова колегія не погоджується із доводами обвинуваченої, що вона скоїла відносно ОСОБА_6 шахрайські дії. Дійсно, особливістю шахрайства як злочину проти власності є, за загальним правилом, те, що власник (володілець) майна, воля якого сфальсифіковані обманом чи зловживанням довірою, бере безпосередню участь у передачі майна, що мало місце і в цій ситуації - добровільна передача ОСОБА_6 грошових коштів. Водночас, вказаній передачі грошових коштів передувала домовленість між обвинуваченою та ОСОБА_6 про безповоротну передачу малолітньої дитини, що і було реально виконано.

В даному випадку предметом злочину були не грошові кошти, а людина, тому кваліфікація дій ОСОБА_36 , на думку суду, є правильною.

Твердження захисника Зубкової Л.М. щодо суттєвих процесуальних порушень, допущених прокурором під час винесення постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 31.07.2017 року та слідчим під час складання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 01.08.2017 року, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Вказана постанова відповідає вимогам ст. 251 КПК України, у т.ч. обґрунтування прийняття цього процесуального документу, про відсутність якого вказувала захисник. Стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України були відкриті постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 31.07.2017 року, про що свідчать відомості реєстру матеріалів досудового розслідування.

Стосовно того, що у постанові прокурора вказано лише контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а фактично було проведено контроль у формі не тільки спеціального слідчого експерименту, а і у формі імітування обстановки злочину з використанням імітаційних засобів, суд вважає, що це хибний висновок захисника.

Відповідно до п. 1.12.4. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою Наказом Генеральної прокуратури, МВС України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України від 16.11.2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, спеціальний слідчий експеримент полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.

Водночас, відповідно до п.1.12.5 вказаної Інструкції імітування обстановки злочину полягає в діях слідчого, уповноваженої особи, з використанням імітаційних засобів, які створять у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення. Згідно вимогам ч.1 ст.273 КПК України імітаційні - це несправжні засоби.

Враховуючи, що в даному випадку не були використані слідчим імітаційні засоби, тому відсутні усі підстави стверджувати, що крім спеціального слідчого експерименту проводилося ще й імітування обстановки злочину.

Також, суд не приймає до уваги посилання захисника Зубкової Л.М. щодо незаконного, на її думку залучення грошових коштів свідка ОСОБА_6 під час проведення спеціального слідчого експерименту та вилучення цих грошових коштів у ОСОБА_36

Огляд вказаних грошових коштів проведений за участю двох понятих, одна з яких - ОСОБА_29 підтвердила у судовому засіданні обставини цієї слідчої дії. Свідок ОСОБА_6 також у своїх показаннях зазначала про проведення огляду. Аналіз змісту цього протоколу огляду не суперечить вимогам КПК України. Номера купюр, вказані під час огляді були перевірені безпосередньо колегією суддів в ході судового розгляду при дослідженні речових доказів, а саме: 50 купюр номіналом по 100 доларів США.

З приводу зазначення у протоколі затримання ОСОБА_36 у порядку ст.208 КПК України даних, що грошові кошти були вилучені у останньої, а фактично кошти були вилучені у малолітнього ОСОБА_8 , суд враховує, що вказаний факт у розумінні принципів КПК України не є суттєвим, тому що процес вилучення грошових коштів з-під футболки у малолітньої дитини зазначений у протоколі затримання і до того ж про отримання суми у розмірі 5 000 доларів США не заперечує сама обвинувачена.

В ході судового розгляду колегія суддів дослідила документи, що характеризують особистість ОСОБА_36

Відповідно до інформації директора Соколівського навчально-виховного комплексу Вільнянської районної ради Запорізької області, викладеній у поданні на ім`я начальника служби у справах дітей, ОСОБА_36 разом із своїми дітьми - ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на березень 2017 року мешкала у с. Соколівка, Вільнянського району, Запорізької області з співмешканцем ОСОБА_14 і з 01.03.2017 року ОСОБА_8 не ходив до школи. Класний керівник неодноразово телефонувала матері, яка не надала чіткої відповіді, де знаходиться дитина і чому вона не відвідує школу. Під час виходу за місцем проживання, ОСОБА_36 з дітьми була відсутня, а ОСОБА_14 повідомив, що він не знає, де знаходиться остання (т.1 а.с. 198).

За інформацією начальника служби дітей у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації службою було здійснено виїзд за місцем реєстрації ОСОБА_36 , а саме: АДРЕСА_1 , але встановлено, що будинок за вказаною адресою зруйнований та не придатний до житла (т.1 а.с. 199).

Згідно довідки-характеристики, виданої депутатом Михайлівської селищної ради Запорізької області за час проживання на території вказаної селищної ради ОСОБА_36 зарекомендувала себе посередньо. Постійного місця роботи не має, проживає за рахунок тимчасових заробітків, спиртних напоїв не вживає, скарг від сусідів не надходило (т.1 а.с. 200).

Відповідно до довідки-характеристики від 15.07.2017 року, виданої Михайлівською селищною радою Запорізької області ОСОБА_36 зарекомендувала себе посередньо, постійного місця роботи не має, проживає за рахунок тимчасових заробітків, працьовита, має спокійний характер. Зловживає спиртними напоями та підтримує стосунки з людьми, які ведуть аморальний спосіб життя (т.2 а.с. 166).

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 459 від 06.09.2017 року ОСОБА_36 виявляє ознаки психічного розладу у вигляді специфічного розладу особистості емоційно-нестійкого типу, ускладненого психічними й поведінковими розладами, внаслідок сполученого вживання психоактивних речовин (опіоїди, психостимулятори), синдром залежності. У період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, а перебувала у стані наркотичного сп`яніння. Отже, вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час вона також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує лікування з приводу полінаркоманії. За психічним станом протипоказань до лікування не має (т.2 а.с. 186).

Також, суд враховує дані, отримані судово-психіатричним експертом під час дослідження 06.09.2017 року ОСОБА_36 : останнім часом обвинувачена вживає метадон в каплях, який вводить внутрішньом`язово, лікувалася у 2009 році від наркотичної залежності, а з 2015 року поновила вжиття наркотичних засобів. У стані наркотичного сп`яніння стає більш дратівливою, конфліктною. Брехлива, намагається представити себе із кращої сторони (т.2 а.с. 184-185).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Обставин, щоі пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_36 , судом не встановлено.

В обвинувальному акті зазначено, що слідчим виявлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, а саме: вчинення злочину щодо малолітнього та вчинення злочину особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Водночас, відповідно до ч.4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. В даному випадку кваліфікуючою ознакою ч.3 ст.149 КК України є вчинення злочину щодо малолітньої дитини, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для врахування обставини, передбаченої п.6 ч.1 ст.67 КК України, як обтяжуючої покарання ОСОБА_36

Крім того, під час судового розгляду стороною обвинувачення жодним доказом не доведений факт перебування обвинуваченою під час вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_36 колегія суддів виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_36 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченої: раніше не судима, фактично не має постійного місця мешкання, не працює, лише отримуючи соціальну допомогу від держави у зв`язку з народженням дитини, її вік та здоров`я (на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває). Обвинувачена має на утриманні двох неповнолітніх дітей, але відносно ОСОБА_9 тимчасово приймалося рішення щодо відібрання дитини.

Враховуючи особистість ОСОБА_36 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування останньої можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.

На переконання судової колегії суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

З урахуванням відсутності виняткових обставин, суд не вбачає підстав для застосування вимог ч.3 ст.377 КПК України та вважає за необхідне залишити запобіжний захід ОСОБА_36 - тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Також, на думку колегії суддів, обвинуваченій необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_36 , виходячи з приписів ч.5 ст.72 КК України.

Розглянувши питання щодо застосування такого додаткового покарання як конфіскація майна, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_36 вчинила злочин з корисливих мотивів. Водночас, даних, які б вказували на наявність рухомого або нерухового майна, що належить обвинуваченій під час судового розгляду, не виявлено. Крім того, конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю обвинуваченої. В даному випадку безоплатне вилучення будь-якого майна ОСОБА_36 буде суттєво впливати на інтереси двох її малолітніх дітей, тому суд вважає за можливе не застосовувати вказане додаткове покарання.

04.10.2018 року у кримінальному провадженні від ОСОБА_19 надійшов цивільний позов в інтересах ОСОБА_5 до обвинувачених, згідно якого законний представник потерпілого просить суд стягнути з ОСОБА_36 та ОСОБА_2 на користь закладу КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко»», де на теперішній час знаходиться дитина моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. (т.1 а.с. 203-204). У подальшому законним представником потерпілого було надано уточнену позовну заяву, в якій ОСОБА_19 просила суд стягнути моральну шкоду у вказаній сумі, але безпосередньо на користь дитини - ОСОБА_7 (т.3 а.с. 95).

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленим КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п.10 ч.1 ст.56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Вина ОСОБА_36 у скоєнні інкримінованого їй злочину, на думку колегії суддів, повністю доведена. Законні представники потерпілого ОСОБА_19 та ОСОБА_1 обґрунтували спричинену ОСОБА_39 моральну шкоду та вважають, що обвинувачена своїми діями завдала ОСОБА_24 сильні душевні страждання, порушення нормальних життєвих зв`язків, які позначили негативні зміни у житті дитини та викликали у ОСОБА_12 негативні моральні переживання, тимчасову відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, емоційну напругу, почуття образи. Суд вважає, що вказані обставини не викликають сумнівів. Оцінуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з характеру й обсягу страждань, які виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_36 , моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, необхідності перебування у дитячому будинку без батьківського піклування. Виходячи із засад виваженості та справедливості, відповідно до вимог ст.1167 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_19 про стягнення моральної шкоди такими, що повністю підлягають задоволенню, але лише з обвинуваченої ОСОБА_36

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складають 4 461 грн 60 коп. за залучення експертів на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (т.2 а.с. 121).

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що зазначені процесуальні витрати документально підтверджені у матеріалах кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_36 витрат на користь держави у розмірі 4 461 грн 60 коп.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 також пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, за таких обставин.

22.07.2017 приблизно о 19 год. 00 хв. мешканка м. Запоріжжя ОСОБА_36 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , не маючи бажання виховувати, піклуватись та забезпечувати належні соціальні, побутові умови проживання, для спільної малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою продати іншим особам за грошову винагороду, вказану малолітню дитину без укладання будь-яких передбачених законодавством України угод та складання документів щодо усиновлення, познайомились з мешканкою м . Запоріжжя ОСОБА_6 , якій запропонували придбати в них дитину.

В той же день ОСОБА_36 , діючи за попередньою змовою та разом з ОСОБА_2 , який повністю підтримував її наміри, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 продемонстрували ОСОБА_6 свого малолітнього сина ОСОБА_5 , запевнили її про добрий стан його здоров`я та повідомили, що згодні передати їй вказану дитину за грошову винагороду в сумі 5 000 доларів США.

В подальшому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи готування до вчинення торгівлі малолітньої дитини, добровільно повідомила про це правоохоронні органи та добровільно надала згоду на участь в контролі за вчиненням даного злочину, згідно із ст. 271 КПК України.

Після отримання згоди від ОСОБА_6 на умови передачі малолітньої дитини, ОСОБА_36 та ОСОБА_2 домовились про зустріч 31.07.2017 для здійснення незаконної угоди щодо її продажу.

31.07.2017 о 13 год. 45 хв., ОСОБА_36 та ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 навпроти будинку №8 по вул . Броньовій в м. Запоріжжя сіли до службового поліцейського автомобілю ЗАЗ Vida срібного кольору, де діючи за попередньою змовою, узгоджено між собою, для досягнення встановленої мети, реалізуючи умисел на передачу дитини з корисливих мотивів, діючи умисно, незаконно та протиправно, здійснили незаконну угоду, об`єктом якої є людина, а саме: малолітня дитина, тобто, передали ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та свідоцтво про його народження (серія НОМЕР_1 , видане Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 17.11.2016) ОСОБА_6 , за що отримали від останньої грошові кошти в сумі 5000 доларів США, що станом на 31.07.2017 року, згідно офіційного курсу Національного Банку України становило загальну суму 129 577 гривень 95 копійок, які сховали в одязі малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Після вчинення вказаного злочину ОСОБА_36 та ОСОБА_2 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_8 , в одязі якого вони переховували отримані від продажу малолітньої дитини грошові кошти, вийшли з автомобілю та направились до торгового кіоску по вул. Броньовій, 3 у м. Запоріжжя, де о 13 год. 55 хв. 31.07.2017 були затримані працівниками ГУНП в Запорізькій області.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, він не визнає як не визнає і цивільний позов, поданий законним представником потерпілого.

Суду пояснив, що ОСОБА_40 є його сином, після народження він разом з обвинуваченою та двома дітьми мешкали у м. Вільнянську, Запорізької області. У кінці 2016 року вони з ОСОБА_36 посварилися та остання забрала дітей і поїхала у с. Соколовка, Вільнянського району, Запорізької області, де там обвинувачена і мешкала, приблизно 3 місяці. Після цього, ОСОБА_36 переїхала з дітьми до м. Запоріжжя та мешкала у куми. Він проживав у с. Новогупалівці, за місцем своєї реєстрації, а неофіційно працював у м. Запоріжжі.

За адресою: АДРЕСА_4 обвинувачена не жила. Він до ОСОБА_36 не втратив почуття, тому вони вирішили провести за вказаною адресою ремонт, та у подальшому проживати разом з дітьми. У зазначеному помешканні був газ та вода, але було відключено енергопостачання. Він приїжджав після роботи та допомагав наводити порядок.

ОСОБА_6 та ОСОБА_41 він раніше не знав і вперше побачив 21 або 22.07.2017 року, за адресою: АДРЕСА_2 . Останні представилися як подружжя із с. Балабино, Запорізького району. При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_17 повідомили, що вони є заможними людьми, але є одна біда - відсутні діти. На питання про мету візиту, останні відповіли, для того, щоб допомагати дітям.

У подальшому, у розмові ОСОБА_6 та ОСОБА_17 почали пропонувати усиновити їхню дитину, але яку саме, вони не зазначили. Останній повідомив, що це можливо зробити і у дитячому будинку? але там буде це дорого коштувати та необхідно збирати багато документів. Його така пропозиція категорично не цікавила, тому після такої розмови він вигнав з помешкання ОСОБА_6 та ОСОБА_41 , зазначивши, що йому не цікавлять такі теми.

Наступного дня ОСОБА_6 разом із ОСОБА_18 знову приїхали та домовилися зустрітися з ОСОБА_36 Ця зустріч проходила без нього біля кінотеатру «Космос», але він заборонив обвинуваченій йти на зустріч. Не послухавшись його та повернувшись із зустрічі, ОСОБА_36 повідомила, що ОСОБА_6 і ОСОБА_17 пропонують матеріальну допомогу: молодшому придбати іграшки, а старшому - зібратися до школи. Він обвинуваченій повідомив, що не хоче взагалі з ОСОБА_6 та ОСОБА_18 спілкуватися. У подальшому, він знав, що ОСОБА_36 зустрічається з останніми, які давали грошові кошти, але на це він ніяк не реагував.

Вдруге з ОСОБА_6 він зустрівся, коли ОСОБА_12 возили до лікаря, приблизно 25.07.2017 року. ОСОБА_36 збиралася везти дитину для профілактичного огляду, а ОСОБА_6 запропонувала поїхати у приватну клініку, так як у неї там працює знайомий педіатр. З приводу оформлення документів ОСОБА_6 до нього звернулася вперше у лікарні, щоб він підписав відмову від дитини, а вдруге - коли вони усі разом перебували у автомобілі під час передачі грошей, на що він негативно відповів.

В день його затримання ОСОБА_36 запропонувала йому направитися у автомобіль з ОСОБА_6 для того, щоб забрати грошові кошти у розмірі 5 тисяч, але в якій валюті обвинувачена не повідомила. У подальшому, вони з ОСОБА_36 планували поїхати до магазину та придбати речі ОСОБА_42 у школу.

Він не знав, що ОСОБА_36 у перший день зустрічі з ОСОБА_6 взяла грошові кошти, а також взагалі не знав, що необхідно буде передавати дитину з будь-якою метою. Коли він вийшов з автомобіля, то не бачив, що ОСОБА_21 залишився у машині, так як ОСОБА_36 з останнім ще залишалися в автомобілі. Після цього, він відразу був затриманий працівниками поліції.

Жодної домовленості між ним та ОСОБА_36 щодо передачі та інших дій щодо дитини, не було. Пасивно вів себе під час передачі грошей в автомобілі, так як думав, що ОСОБА_6 допомагає дітям і передає іншу суму грошей - для того, щоб зібрати ОСОБА_10 до школи.

Судова колегія вважає недоведеним обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_2 , в зв`язку з чим він підлягає виправданню відповідно до п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України.

Сторона обвинувачення обґрунтовуючи свої висновки з приводу винуватості ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, посилалася на наступні докази:

- показання свідка ОСОБА_6 ,

- показання свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ,

- заяву про вчинене кримінальне правопорушення від 25.07.2017 року;

- заяву свідка ОСОБА_6 від 31.07.2017 року щодо згоди на проведення спеціального слідчого експерименту,

- протокол огляду грошових коштів від 31.07.2017 року у сумі 5000 доларів США, наданими свідком ОСОБА_6 ,

- постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 31.07.2017 року,

- протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 01.08.2017 року,

- протоколи затримання ОСОБА_36 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.07.2017 року,

- акти управління Національної поліції України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину від 31.07.2017 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ,

- висновок експерта №8-380 від 12.09.2017 року,

- протокол обшуку від 31.07.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 ,

- протокол затримання ОСОБА_2 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.07.2017 року,

- протокол огляду мобільного телефону «Samsung GT-Е2121В» в корпусі чорного кольору з сім-картою « МТС » НОМЕР_4 ;

- речовими доказами, оглянутими у судовому засіданні, а саме: копією дубліката свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_5 ,

- розпискою від імені ОСОБА_36 від 31.07.2017 року,

- грошовими коштами купюрами по 100 доларів США на суму 5 000 доларів США.

Аналіз показань свідка ОСОБА_6 свідчить про те, що усі зустрічі, усі домовленості відбувалися безпосередньо з ОСОБА_36 , обвинувачений ОСОБА_2 був лише присутнім та з ним ОСОБА_6 перемовини не вела.

Свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 є учасниками окремих слідчих дій та доказів, викриваючих ОСОБА_2 , також не надали у судовому засіданні.

У заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 25.07.2017 року ОСОБА_6 вказує, що ОСОБА_36 одна готує здійснити продаж малолітньої дитини та умисно створює умови для вчинення злочину, не посилаючись на участь у цьому ОСОБА_2

Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 01.08.2017 року ОСОБА_6 після затримання ОСОБА_36 і ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_37 та ОСОБА_2 вона передала пакет, в який останній поклав конверт з отриманими від неї ( ОСОБА_6 ) грошима у сумі 5000 доларів та передав їх ОСОБА_36 , яка в салоні автомобіля поклала згорток з грошовими коштами за пояс брюк під футболку малолітньому ОСОБА_8

Водночас, у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що в автомобілі гроші вона передала ОСОБА_36 , яка у подальшому кошти поклала ОСОБА_42 у шорти за пояс. Таким чином, враховуючи, принцип безпосередності дослідження показань, колегія суддів вважає за необхідне під час оцінки доказів у даному кримінальному провадженні прийняти до уваги саме показання ОСОБА_6 , отримані під час судового розгляду. Також, у судовому засіданні свідок не зазначила про конкретну роль ОСОБА_2 під час передачі грошових коштів.

В ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 жодних предметів та документів не було виявлено та вилучено. В ході обшуку ОСОБА_2 при його затриманні у порядку ст.208 КПК України були вилучені його одежа та мобільний телефон, який належить ОСОБА_36

Інші, вищевказані докази, надані прокурором, взагалі не стосуються ОСОБА_2 , тому роль останнього як співучасника у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, з них не встановлена.

Крім того, прокурор також посилався на такі докази:

- клопотання слідчого про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відеоконтролю осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_36 ;

- ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 27.07.2017 року про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій із втручанням у приватне спілкування: аудіо-, відеоконтроль осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_36 ,

- доручення слідчого про проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій,

- протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_36 від 11.08.2017 року, а також додані до цих протоколів відеозаписи на носіях інформації - оптичних дисках,

- протоколи оглядів вказаних оптичних дисків.

Вказані доказі колегією суддів були проаналізовані та прийнято рішення про визнання їх недопустимими у зв`язку з порушенням слідчим вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів кримінального провадження.

Дані, що містяться у протоколі огляду оптичного диску «CD-R, 700 MB PRINCO», наданий свідком ОСОБА_6 під час свого допиту та сам диск також судом визнані як недопустимі докази у зв`язку з порушенням процесу вилучення та здійснення копії інформації, що міститься на диску.

Дані, що містяться у протоколі огляду оптичного диску з інформацією про вхідні та вихідні дзвінки абонента стільникового зв`язку ПрАТ «МТС Україна» з номером НОМЕР_6 також суд не прийняв до уваги, враховуючи недоведеність стороною обвинувачення даних, що ОСОБА_6 належить номер мобільного телефону НОМЕР_5 .

Також судова колегія, проаналізував формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_2 дійшла до висновку, що воно не конкретизовано та не підтверджується жодними доказами по кримінальному провадженню.

Так, у обвинуваченні ОСОБА_2 вказано: «…познайомились з ОСОБА_51», «…продемонстрували ОСОБА_6 дитину…», «…запевнили ОСОБА_6 про добрий стан дитини…», «… повідомили, що згодні передати ОСОБА_5 за грошову винагороду в сумі 5 000 доларів США…», «….. ОСОБА_36 та ОСОБА_2 домовились про зустріч 31.07.2017…», «…отримали від останньої грошові кошти в сумі 5000 доларів США…», «….які сховали в одязі малолітньої дитини ОСОБА_9 ….», «…..в одязі якого вони переховували отримані від продажу малолітньої дитини грошові кошти». Вказані вислови узагальнені, зазначені у множині та не відповідають встановленим під час судового розгляду обставинам.

З показань ОСОБА_6 саме ОСОБА_36 познайомилася з нею у магазині «АТБ», остання і показувала дітей і повідомила про можливість передачі ОСОБА_12 під час першої зустрічі. Про зазначення доброго стану дитини, ОСОБА_6 взагалі не пояснили під час її допиту у судовому засіданні. З показань вказаного свідка саме з ОСОБА_36 вона домовлялася про зустріч 31.07.2017 року

Крім того, під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт, що ОСОБА_2 повністю підтримував наміри ОСОБА_36 , направлені на продаж дитини. Остання повністю заперечила участь ОСОБА_2 у здійсненні протиправних дій відносно ОСОБА_5 та вказала, що про її шахрайські наміри відносно майна ОСОБА_6 , обвинувачений не був обізнаний.

Відповідно до вимог ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. У відповідності до ч.4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад злочину, чи винен обвинувачений у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Положенням ч.1 ст.373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно до роз`яснень, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У відповідності з ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Отже, враховуючи наведене в мотивувальній частині вироку, з урахуванням вимог ст. 94 КПК України, тобто оцінивши за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла до висновку, що стороною обвинувачення не доведено вину обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжної В .В. від 03.08.2017 року на грошові кошти у сумі 5 000 доларів США, купюрами по 100 доларів США (всього 50 купюр), які надавалися свідком ОСОБА_6 , та були вилучені під час затримання ОСОБА_36 у порядку ст.208 КПК України, а також мобільний телефон «SAMSUNG» імеі НОМЕР_7 , з сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 , вилучений 31.07.2017 під час затримання та обшуку підозрюваного ОСОБА_2 , накладено арешт (т.2 а.с. 218-219). У подальшому, постановою слідчого вказані грошові кошти були визнані речовими доказами та направлені до Управління ФЗБО ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.с. 220-221). Зазначений мобільний телефон зберігається у камері зберігання речових доказів ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.с. 222).

Також, постановами слідчого були визнані речовими доказами:

- жіночка сумочка з її змістом, вилученні під час затримання ОСОБА_36 у порядку ст. 208 КПК України, яка на цей час зберігається у камері зберігання речових доказів ГУНП в Запорізькій області (т.2 а.с. 229);

- гігієнічні палички (об`єкти досліджень) з букальних клітин ОСОБА_36 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та контролі, які упаковані в конверти та зберігаються у матеріалах даного кримінального провадження (т.2 а.с. 130-138);

- аркуш паперу з зошиту, в клітинку з рукописним надписом виконаним ОСОБА_4 фарбником синього кольору: « Я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 отказуюсь от ОСОБА_47 ІНФОРМАЦІЯ_10. 31.07.2017/подпись/», який зберігається у матеріалах даного кримінального провадження (т.2 а.с. 108-109);

- копія свідоцтва про народження (повторне) серія НОМЕР_1 , видане Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 17.11.2016 на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с. 110). Вилучений у свідка ОСОБА_6 оригінал вказаного свідоцтва знаходиться на відповідальному зберіганні у Запорізькому обласному спеціалізованому будинку дитини «Сонечко» за адресою: м . Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд 6-А (за місцем перебування малолітнього ОСОБА_47 ) (т.2 а.с. 107).

Відповідно до п.п. 4, 6 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому:

- майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ. Враховуючи, що відсутні підстави на направлення або передачі будь-кому обєктів молекулярно-генетичного дослідження, аркушу паперу з рукописним надписом, виконаним ОСОБА_36 та копії свідоцтва про народження (повторне) серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_47 , суд вважає за необхідне вказані предмети залишити у матеріалах кримінального провадження;

- гроші, що одержані фізичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, конфіскується. Водночас, враховуючи, що грошові кошти у сумі 5 000 доларів США належать свідку ОСОБА_6 , яка в даному випадку добровільно надала їх для використання у проведенні певних слідчих дій, колегія суддів, вважає за можливе повернути останній зазначені гроші.

Крім того, аналіз долучених прокурором до кримінального провадження матеріалів свідчить про те, що відсутні будь-які данні, підтверджуючі, що предмети, визнані речовими доказами, а саме: жіночка сумочка з її змістом, мобільний телефон «SAMSUNG» імеі НОМЕР_7 , з сім-картою з абонентським номером НОМЕР_4 , вилучені 31.07.2017 під час затримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_36 безпосередньо стосуються факту скоєння злочину або є предметами, зазначеними у п.1 ч.9 ст.100 КПК України. З урахуванням цього висновку, приймаючи до уваги, що вилучені речі не мають ознак предметів, перелічених у п.9 ст.100 КПК України, судова колегія приймає рішення про повернення їх власникам.

Арешт, накладений на грошові кошті у сумі 5 000 доларів США, згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд скасовує.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 377, 395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_4 визнати винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна обвинуваченої.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_19 про стягнення з ОСОБА_48 моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, в іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави за залучення експертів на проведення судових експертиз суму у розмірі 4 461 (чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн 60 коп.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити запобіжний захід - тримання під вартою.

Зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк її попереднього ув`язнення з 31.07.2017 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_2 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.149 КК України, виправдати у зв`язку з недоведеністю, що вказаний злочин вчинений обвинуваченим.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти в залі судового засідання негайно.

Речові докази:

- вилучені 31.07.2017 року в ході обшуку під час затримання ОСОБА_4 грошові кошти, загальною сумою 5 000 доларів США, купюрами:

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF42079908F F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF42079911F F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF42079907F F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF42079910F F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF42079906F F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF42079909F F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB16792199J B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB20775010J B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB35223256F B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB21304919L B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HL34693560E L12

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HB59864708J B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер FB48202328C B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB68687165D B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB92945491B B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF23272150F F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF32374090A F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB81337566M B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB55106387K B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LL14871038E L12

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB22767939E B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LK49814351A K11

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB18229479W B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB06076876N B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LI01039232 І9 *

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KF 98963343 C F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB 07718846 G B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB 91327021 L B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер FB 33660140 B B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB 72338284 Q B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер DA 05767262A A1

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HL 95784788F L12

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LB 83222868 J B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB48480661D B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HB54344508P B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB92945492B B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB68687184D B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер DB28957328B B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HB26389077M B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KD79608118A D4

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HG09233077A G7

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HC16959123B C3

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KL23266777D L12

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HB11986707H B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HC54274845B C3

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB87620678N B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер LF90777359K F6

- номіналом 100 доларів США, серія та номер KB56518341F B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер КВ 80871285 J B2

- номіналом 100 доларів США, серія та номер HD 23343254 A D4, які зберігаються у Управлінні ФЗБО ГУНП в Запорізькій області - повернути особі, відносно якої були застосовані заходи безпеки та змінені анкетні дані на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- гігієнічні палички (об`єкти досліджень) з букальних клітин ОСОБА_49 , ОСОБА_2 та ОСОБА_47 та контролі, які упаковані в конверти; аркуш паперу з зошиту, в клітинку з рукописним надписом виконаним ОСОБА_49 фарбником синього кольору: « Я ОСОБА_52 ІНФОРМАЦІЯ_9 отказуюсь от ОСОБА_47 ІНФОРМАЦІЯ_10. 31.07.2017/подпись/»; копія свідоцтва про народження (повторне) серія НОМЕР_1 , видане Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 17.11.2016 на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходяться в матеріалах даного кримінального провадження - залишити у кримінальному провадженні;

- оригінал свідоцтва про народження (повторне) серія НОМЕР_1 , видане Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 17.11.2016 на ім`я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 , що знаходиться на відповідальному зберіганні у Запорізькому обласному спеціалізованому будинку дитини «Сонечко» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олімпійська, буд 6-А - залишити за місцем знаходження;

- жіночу сумку з шкірозамінювача, в якій знаходиться: пара шкарпеток чорного кольору; підзарядний пристрій «Самсунг» чорного кольору; губна помада рожевого кольору; зв`язка ключів в кількості 3 штук з магнітним ключем для домофону та двома міні-картками «Еко-маркет»; браслет помаранчевого кольору з трьома бусами з камінцями; чотири товарних чека; аркуш паперу з чорновими записами; сім-карта «Водафон» НОМЕР_17 ; сім-карта « Лайф »; сім-карта «Київстар» НОМЕР_18; блокнот з чорновими записами; дзеркало в пластмасовій оправі червоного кольору; пилка для нігтів жовто-рожевого кольору; пачка вологих серветок «Своя лінія»; три косметичні олівця; туш для вій (2 упаковки); презерватив в упаковці «Hot»; тіні для вік в упаковці коричневого кольору; голка від шприцу з ковпачком; порошок в капсулі бірюзового кольору; порошок в капсулі біло-рожевого кольору; косметичка жіноча чорного кольору; зіп-пакет з обгорткою фіолетового кольору; пара сережок «цвяхи», сірого кольору; одна сережка у формі квадрату, а також мобільний телефон «SAMSUNG» імеі НОМЕР_7 , з сім - картою з абонентським номером НОМЕР_4 , що зберігаються у камері зберігання речових доказів ГУНП в Запорізькій області - повернути обвинуваченій ОСОБА_49

Скасувати арешт на майно, а саме: вказані вище грошові кошти у сумі 5 000 доларів США, купюрами по 100 доларів США, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 03.08.2017 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Головуючий суддя Р.С. Холод

Судді О.А. Фунжий

В.Б. Кулик