Рішення № 82041275, 28.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 р. Справа№200/4251/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмового провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного військового комісаріату (надалі - відповідач, обласний комісаріат), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, відповідно до тексту якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо не підготовки висновку стосовно документів та заяви ОСОБА_1 та не передачі документів та заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України.

- зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Також позивач просить встановити судовий контроль за виконанням вказаного рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан (далі ДРА). З 25 червня 2013 року йому встановлено інвалідність ІІІ групи в наслідок отримання травми при виконанні обов`язків військової служби у період перебування в країні, де велись бойові дії.

Позивач звернувся до обласного комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте 25 лютого 2019 року відповідачем прийнято рішення № 11/182, у якому не постановлено висновок щодо документів ОСОБА_1 та такі не передані на розгляд до Міністерства оборони України. Відповідач вважає, що позивач не надав повний пакет документів, а саме первинну довідку МСЕК.

Позивач зазначає, що така позиція обласного комісаріату суперечить ч.6 ст.163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.13 Положення «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.

Звертає увагу, що вказаним Порядком не передбачено обов`язку позивача подавати документи вказані обласним комісаріатом, зокрема саме первинної довідки МСЕК.

Посилається на чинну практику Верховного Суду в аналогічних справах.

Просить суд відновити його порушені права у зазначений ним у позові спосіб.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору надала до суду відзив на позовну заяву від 10 квітня 2019 року №542, за змістом якого зазначає наступне.

Позивач обґрунтовуючи позов, по-перше, посилався на норми законодавства, що були введені в дію після встановлення йому ІІІ групи інвалідності та виникнення спірних правовідносин, тобто нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після 01.01.2014 та Порядком №975, що не можуть бути поширені та застосовані до позивача.

По-друге, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності саме в 2013 році, тому при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги, слід керуватись законодавством чинним на момент встановлення інвалідності. Законодавство розмежовує поняття первинного встановлення інвалідності та встановлення вищої групи інвалідності під час повторного огляду. Якщо в першому випадку виникає право на виплату одноразової грошової допомоги, то в другому випадку виникає право на доплату до одноразової грошової допомоги.

По-третє, позивач був звільнений з лав Збройних Сил в 1985 році, а ІІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2013 році, тобто в рази більше ніж через 3 місяці після звільнення з такої служби, а тому право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача - відсутнє.

Посилається на необхідність врахування висновку Верховного Суду, висловленого у справі № 750/5074/17.

Враховуючи все викладене, Міністерство оборони України просило у задоволенні позову відмовити повністю.

Обласний комісаріат відзиву на позовну заяву до суду не надав.

24 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 про залучення його у якості представника ОСОБА_1

03 травня 2019 року представником позивача надано клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи, у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання.

Відповідач та третя особа до судового засідання, призначеного на 28 травня 2019 року, не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, щодо причин неявки пояснень суду не надали.

Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено судом у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено наступні фактичні обставини у справі.

ОСОБА_1 є громадянином України, згідно паспорту серія ВВ НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно посвідчення серія НОМЕР_3 , дата видачі 16.11.1999, ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій. (а.с. 11)

Відповідно посвідчення серія НОМЕР_4 , дата видачі 09.08.2017 ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, інвалідів війни. (а.с. 10)

В матеріалах справи наявні довідки до акту МСЕК серії 10 ААВ № 495307 від 08.07.2013, МСЕК 10 ААВ № 519956 від 16.07.2015 та МСЕК серія АВ № 0719355 від 08.08.2017 причиною інвалідності є поранення (контузія) та захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 12, 13, 14)

Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 22.04.2013 № 665/ж, складений Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_1 свідчить про те, що наявні на його тілі рубці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду та могли бути завдані у зазначений ним строк, тобто 1985 році. (а.с. 16)

Згідно з витягу з Протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 26.04.2013 № 1071 встановлено, що поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 , ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. ( а.с. 15)

Маріупольським об`єднаним міським військовим комісаріатом видано ОСОБА_1 довідку від 09.07.2013 № 387 про те, що він дійсно приймав участь у бойових діях в ДРА у період з 21.06.1983 по 09.08.1985. (а.с. 17)

20 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до обласного комісаріату із заявою та додатками до неї про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.4, ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», про що свідчить фіскальний чек, опис вкладення поштового відправлення та накладна поштового відправлення № 8751400918117. Вказана заява з додатками отримана відповідачем 21.02.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 8754800379125. (а.с. 18)

25 лютого 2019 року обласним комісаріатом надано відповідь № 11/182, якою ОСОБА_1 повідомлено, про розгляд його заяви від 20.02.2019, однак у зв`язку із неповним комплектом документів зробити висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги не є можливим. Зазначено про відсутність первинної довідки до акта огляду МСЕК. Звернуто увагу, що усі необхідні документи повинні бути належним чином завірені та надані у 2-ох примірниках через Маріупольський об`єднаний міський військовий комісаріат, або безпосередньо на адресу обласного комісаріату.

Перелічені докази дослідженні судом згідно вимог КАС України.

Правова позиція суду обґрунтована наступним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон 2011-ХІІ), у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975). До прийняття цієї постанови діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - Порядок №499).

При визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ч. 9 ст. 16-3) делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Пунктом 1 Порядку № 975 визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пункт 2 Порядку №975 передбачає: допомога, що не призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

В п. 3 Порядку № 975 зазначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як вже зазначалось судом вище, позивачу ІІІ групу інвалідності первинно встановлено 08 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 245 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст. 356 КАС України зазначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17 зазначені важливі висновки для вирішення даної категорії справ. Так, судова палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок: «Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.

При цьому, на думку судової палати, така позиція не суперечить іншим правовим позиціям Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) у випадку, коли інвалідність встановлена військовослужбовцю, який проходив військову службу у добровільному порядку (за контрактом), після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби, та наявності у таких військовослужбовців права на отримання одноразової грошової допомоги.

Міністерство оборони України у своєму відзиві вказувало на необхідність застосування висновків Верховного Суду, висловлених у справі № 750/5074/17 у даній справі.

У вказаній постанові Верховного Суду серед іншого зазначено наступне: «Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

За змістом витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 25 протоколу), остання дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту у запасі ОСОБА_4 (Полтавський ОВК ), якого 05.05.1985 звільнено з строкової військової служби та 20.02.2017 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (довідка МСЕК серії АВ № 0563314 від 03.03.2017), оскільки інвалідність ОСОБА_4 встановлено понад 3- місячний строк після звільнення зі служби.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 , Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 , і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 ; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (20.02.2017).

Питання про призначення йому одноразової грошової допомоги розглядалось відповідно до підпункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, оскільки він проходив строкову військову службу: «військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві...»

Аналогічна норма міститься і в пункті 6 частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»: «встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві... »

Позивач був звільнений з військової служби в 05.05.1985 року (про що зазначено в наданому військовому квитку військовослужбовця строкової служби), а інвалідність встановлена у 2017 році, тобто через 32 роки після звільнення.

Для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону №2011-XII, слід розуміти види військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього ж Закону існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Як підтверджується матеріалами справи позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил позивач з червня 1983 року по травень 1985 року. Позивач брав участь у бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 20.06.1983 по 29.11.1985, тобто під час проходження строкової служби.

В контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.

У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає».

На необхідність застосування вказаного правового висновку звертає увагу Міністерство оборони України у поданому відзиві.

Позивач у позовній заяві вказав: « ОСОБА_1 перебував у статусі військовослужбовця строкової служби та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан у період з 21.06.1983 по 09.08.1985, де отримав поранення, контузію…»

Разом із тим, суд вважає, що обставини даної справи є відмінними від викладених вище.

Так в рамках справи № 200/4251/19-а предметом спору є бездіяльність не Міністерства оборони України щодо призначенні і виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби; та зобов`язання таку призначити, а бездіяльність обласного комісаріату щодо не підготовки висновку та не передачі відповідних документів на розгляд Міністерству оборони України.

При цьому суд не вирішує питання наявності у позивача права на отримання відповідної грошової допомоги, оскільки це, по-перше, не є предметом спору, а, по-друге, відповідач у даній справі, висновку з цього приводу не приймав.

В свою чергу, відповідно вимог ч. 1-2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, судом має бути надана оцінка правомірності дій обласного комісаріату щодо неможливості складення висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із відсутністю первинної довідки до акта огляду МСЕК та неналежним чином завірених документів.

Обставини даної справи свідчать, що із відповідною заявою до обласного комісаріату позивач звернувся 20.02.2019, що не є спірним у даній справі та сторонами визнається.

Обласний комісаріат надав позивачу відповідь 25.02.2019, де посилався на Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. (далі Порядок № 975)

Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Підставою ненадання висновку щодо призначення виплати відповідачем визначено пункт 11 Порядку № 975.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 12 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з п. 13 Порядку №975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Висновки суду.

Позивач вважає, що у нього наявне право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно п.4 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, порядок на який посилається - Порядок № 975.

В свою чергу відповідач у своїй відповіді на заяву позивача теж посилався на Порядок №975.

Суд звертає увагу, що перелічені відповідачем підстави, які не дали змогу йому підготувати висновок у Порядку № 975 - відсутні.

Вказаний порядок не зобов`язує заявника надати саме первинну довідку до акта огляду МСЕК, рівно як і нотаріального посвідчення документів, та надання таких у двох примірниках.

Більше того з аналізу викладених норм слідує, що порядок призначення та виплати допомоги полягає у наступному: особи, які мають право на одноразову грошову допомогу звертаються з документами до відповідного територіального комісаріату; обласний комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, та надсилається за належністю до Міністерства оборони України для їх розгляду; розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату допомоги особі, яка звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Тобто, прийняттю Міністерством оборони України рішення про виплату або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги передує процедура, передбачена Порядком №975, відповідно до якого розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги лише після надходження висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ними обов`язків військової служби.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 листопада 2018 року у справі № 760/11172/17, від 05 листопада у справі № 760/11962/17, від 12 лютого 2019 року справа №826/2342/18.

Суд зазначає, що за приписами Порядку №975 саме до дискреційних повноважень Міністерства оборони України віднесена можливість прийняти рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Водночас, відповідач не наділений повноваженнями на самостійне визначення наявності або відсутності у осіб права на призначення чи відмову в отриманні одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, або залишення їх заяв без реалізації.

Суд звертає увагу, що з відзиву третьої особи слідує, що застосовним в даному випадку є Порядок № 499.

Проте, не розгляд по суті заяви ОСОБА_1 не обґрунтований відповідачем посиланням на вказаний порядок.

Відповідач сам посилається на п. 11 Порядку № 975.

Відповідно до пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

В даному випадку суд вважає, що використовуване суб`єктом владних повноважень законодавство, супроводжувалось порушенням його відповідних положень та не відповідало принципу «належного урядування».

Таким чином, суд констатує порушення обласним комісаріатом законодавства, яким обґрунтована позиція відповідача, викладена у відповіді на заяву позивача від 25.02.2019.

Щодо способу захисту порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

В контексті даної справи обласний комісаріат вчинив дії по розгляду заяви ОСОБА_1 та повідомив його про неможливість оформлення висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із неповним комплектом документів, що вказано у листі-відповіді від 25 лютого 2019 року № 11/182.

Відповідно вищевикладених висновків суду такі дії відповідача є протиправними.

А тому суд вважає, що правомірним буде задовольнити позов шляхом визнання дій обласного комісаріату щодо розгляду заяви ОСОБА_1 протиправними та зобов`язання розглянути заяву позивача та подати відповідний висновок із заявою та документами до Міністерства оборони України, в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень у місячний термін подати звіт про виконання судового рішення.

Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на відсутність аргументів позивача про необхідність вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання постанови суду.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Донецького обласного військового комісаріату (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 67, ЄДРПОУ 08301764), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Донецького обласного військового комісаріату щодо залишення без реалізації заяви ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 протиправними.

Зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат розглянути заяву ОСОБА_1 та подати відповідний висновок із заявою та документами до Міністерства оборони України, в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 28 травня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.

Суддя Буряк І. В.