Рішення № 82041155, 27.05.2019, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1569/16-ц

Провадження № 2/288/55/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 .,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області про визнання заповіту нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог фермерське господарство «Гетьман Самойлович Агро» про визнання права власності на частку житлового будинку та поділ земельної ділянки. ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 , третя особа Ходорківська сільська рада Попільнянського району Житомирської області про визнання заповіту нікчемним. Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 березня 2017 року вказану зустрічну позовну заяву об`єднано в одне провадження з поданим первісним позовом.

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 червня 2018 року позовну заяву в частині заявлених позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_5 залишено без розгляду та ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2018 року, залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог фермерське господарство «Гетьман Самойлович Агро» про визнання права власності на частку житлового будинку та поділ земельної ділянки.

Таким чином, первісні позовні вимоги залишено без розгляду, а в провадженні суду залишилась позовна заява ОСОБА_3 (далі – Позивач) до ОСОБА_4 (далі – Відповідач), третя особа Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області (далі – Третя особа) про визнання заповіту нікчемним /т.1 а.с.95-97/. В даному позові ОСОБА_6 вказує, що 16 грудня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовною заявою про визнання права власності на частку житлового будинку та виділення земельної ділянки в натурі.

Як доказ, в обґрунтування позовної вимоги про визнання права власності на частину спадкового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 надала копію заповіту, складеного її матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також була матір`ю покійного батька Позивача – ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт посвідчений секретарем виконкому Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області Талько І.М. 24 січня 2008 року, зареєстровано в реєстрі за № 2, вказаним заповітом спадкодавець, все своє майно на випадок своєї смерті заповіла своїй дочці – Відповідачу у справі.

На підставі вказаного заповіту Відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину на 5/6 частин спадкового майна, покійному батьку Позивача – видано свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частину спадкового майна, так як він мав право на обов`язкову частку в спадковому майні на час відкриття спадщини.

Оглянувши заповіт, Позивач вважає його нікчемним, оскільки він надрукований за допомогою технічних засобів та підписаний заповідачем, перед підписом заповідачем не зроблено запис про те, що заповіт нею прочитано вголос, таким чином заповідачем не було прочитано текст заповіту, який був складений не нею власноручно, а за допомогою технічних засобів особою, що його посвідчувала, що ставить під сумнів вільне волевиявлення заповідача на розпорядження майном на випадок смерті, а також свідчить про порушення вимог щодо посвідчення заповіту.

З огляду на вищевикладене, Позивач вказує, що заповіт є нікчемним внаслідок не дотримання вимог щодо його посвідчення і так як з приводу цього виник спір, вона звертається до суду з даною вимогою. Внаслідок визнання заповіту нікчемним, свідоцтва про право на спадщину, видані після смерті спадкодавця ОСОБА_8 можуть бути оскаржені та спадкування буде здійснюватись за законом та частки у майні, які успадкував батько Позивача – ОСОБА_8 будуть збільшені.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати нікчемним заповіт складений 24 січня 2008 року ОСОБА_7 , посвідчений секретарем виконкому Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області Талько І.М. 24 січня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2.

Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, 07 квітня 2017 року надала до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 про визнання заповіту нікчемним, в якому зазначила, що оскаржуваний заповіт було складено відповідно до законодавства, жодної норми щодо посвідчення заповіту порушено не було, його складено в письмовій формі, посвідчено посадовою особою, а тому він не є нікчемним. Крім того, батько Позивачки оформив обов`язкову долю у спадковому майні матері, що свідчить про визнання ним заповіту, а Позивачу належать права, які належали її батькові. На момент смерті спадкодавець не мав права на спадкування за законом, відповідно і до спадкоємця таке право не переходить, в той час як свідоцтво про прийняття спадщини не скасоване. /т.1 а.с.102-104/

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, 15 травня 2019 року надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без участі представника селищної ради, згідно вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 10 березня 2011 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після укладення шлюбу змінила прізвище на - ОСОБА_10 . /т.1 а.с.4, 5 /

ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . /а.с.6/ ОСОБА_11 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . /а.с.7/

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 березня 2006 року, спадкоємицею майна ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 є його дружина - ОСОБА_7 . /т.1 а.с.25/

21 березня 2016 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 ідеальних часток майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . /а.с.26, 30/

Відповідно до довідки Ходорківської сільської ради № 512/02-22 від 18 жовтня 2016 року, земельна ділянка площею 0.83 га на якій розташовано житловий будинок, що належав ОСОБА_7 і знаходиться за адресою АДРЕСА_1 не передавалась у приватну власність. /т.1 а.с.8/

Відповідно до довідок Ходорківської сільської ради № 475/02-22, 476/02-22 від 03 жовтня 2016 року, будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , який належить померлій ОСОБА_7 не являється самовільно забудованим, свідоцтво про право власності на нього не видавалось. /т.1 а.с.9, 10/

Як вбачається з довідки Ходорківської сільської ради № 678/02-22 від 11 листопада 2016 року, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м.Фастів Київської області, дійсно до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На момент смерті та протягом шести місяців після смерті за вищевказаною адресою проживали і були зареєстровані: - дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - внук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . /т.1 а.с.11/

У Виписці з погосподарської книги № 25 виконкому Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області за 1991-1995 роки та копії запису по особовому рахунку № 7 зазначено, що членами домогосподарства з особовим рахунком АДРЕСА_2 є: - ОСОБА_11 , голова домогосподарства; - ОСОБА_7 , дружина; - ОСОБА_4 , дочка; - ОСОБА_5 , внук. /т.1 а.с.12-13, 108-109/

Рішенням 35 сесії VІ скликання Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 07 липня 2015 року, вирішено перейменувати АДРЕСА_3 області на АДРЕСА_4 Слобода. /т. АДРЕСА_5 а.с.14/

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_4 комунальним підприємством «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 26 жовтня 2016 року, інвентаризаційна справа № 465 та довідки, виданої Бердичівським МБТІ /№ 1578 від 03 листопада 2016 року, площа: - житлового будинку, позначеного на плані літерою А-1, становить 86.60 кв.м., рік побудови 1977; - веранди, позначеної на плані літерою а-1, становить 16.80 кв.м., рік побудови 1977; - сараю, позначеного на плані літерою 28.50 кв.м., рік побудови 1977, право власності на житловий будинок не зареєстровано, правовстановлюючі документи не оформлено. /т.1 а.с.15-19/

Як вбачається з Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 червня 2016 року, земельна ділянка площею 3.9946 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою Житомирська область Попільнянський район Ходорківська сільська рада, на підставі свідоцтв про право на спадщину від 21 березня 2016 року, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 (розмір частки 5/6) та ОСОБА_8 (розмір частки 1/6). /т.1 а.с.20-22, 27-28, 31-32, 225-226/

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21 березня 2016 року, спадкоємцю ОСОБА_4 , видано свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа № 47. /т.1 а.с.29, 33/

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все її майно де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті – заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зміст статей 1241, 1254, частини другої статті 1307 ЦК України їй роз`яснено, наведені обставини підтверджуються заповітом від 24 січня 2008 року, посвідченим Талько І.М., секретарем виконкому Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області та зареєстрованого в реєстрі за № 2. Заповіт записано секретарем виконкому Ходорківської сільської ради зі слів заповідача ОСОБА_7 , заповіт до підписання прочитано вголос ОСОБА_7 , особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено. /т.1 а.с.34, т.2 а.с.12/

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20 жовтня 2016 року, відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про спадщину на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок. /т.1 а.с.38/

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 15 грудня 2016 року вбачається, що відкрито спадкову вправу після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . /т.1 а.с.50/

На запит суду 06 лютого 2017 року, приватним нотаріусом Києво - Святошинського нотаріального округу надано копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якої вбачається, що спадкоємцями за законом після його смерті є дружина – ОСОБА_6 та дочка – ОСОБА_3 . /т.1 а.с.62-78/

Також, в порядку розгляду справи судом було витребувано Спадкову справу № 627/2005, після смерті ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадщину після його смерті прийняла дружина - ОСОБА_7 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку та право на пайовий фонд. /т.1 а.с.239-249/

З Спадкової справи № 47/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 вбачається, що спадщину після її смерті прийняли її діти, а саме син - ОСОБА_8 прийняв спадщину в порядку спадкування за законом, розмір частки – 1/6 частки; дочка – ОСОБА_4 прийняла спадщину в порядку спадкування за заповітом, розмір частки – 5/6. Свідоцтва про право на спадщину видані на земельні ділянки площею 3.9946 га та 3.9945 га./т.2 а.с.1-51/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним з тих підстав, що порушено вимоги щодо його посвідчення, оскільки заповіт надрукований за допомогою технічних засобів та підписаний заповідачем, перед підписом заповідачем не зроблено запис про те, що заповіт нею прочитано вголос, таким чином заповідачем не було прочитано текст заповіту, який був складений не нею власноручно, а за допомогою технічних засобів особою, що його посвідчувала, що ставить під сумнів вільне волевиявлення заповідача на розпорядження майном на випадок смерті.

Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пункту 13, 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Судам необхідно враховувати, що не допускається визнання дійсним заповіту, який є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення. У цьому разі судам слід застосовувати статтю 1257 ЦК, оскільки норми глави 85 ЦК не передбачають можливості визнання заповіту дійсним.

Вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування визначені Цивільним кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітеті сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 та Порядком посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419, в редакціях, що діяли на час посвідчення заповіту.

Отже, закон пов`язує визначення заповіту як нікчемного з обставинами, що можуть свідчити про складення його особою, яка не мала на це права, або з порушенням форми заповіту та порядку його посвідчення.

Наведені обставини повинні бути доведені особами, які звертаються до суду з позовом про визнання заповіту нікчемним.

Згідно із статями 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчено уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

В частині другій статті 37 Закону України «Про нотаріат» визначено, що в населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії: 1) посвідчують заповіти.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 – 1252 ЦК України (частина третя статті 1247 ЦК України).

За змістом частини другої та третьої статті 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (недійсним в силу закону). За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статтею 203 цього Кодексу.

В пункті 1 частини другої статті 1 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року N 22/5 (далі – Інструкція) визначено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи

виконавчих комітетів окрім дій, передбачених у частині першій цієї

статті, вчиняють також такі нотаріальні дії - посвідчують заповіти.

Згідно пункту 33, 35 Інструкції, посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету. Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені кількох осіб не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Посадова особа виконавчого комітету перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.

Пунктом 6, 8 Порядку посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року N 419 (далі – Порядок) встановлено, що посадові, службові особи встановлюють особу заявника, що звернувся за посвідченням заповіту чи довіреності, та перевіряють його цивільну дієздатність. Встановлення особи заявника здійснюється - за паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичним чи службовим паспортом, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв`язку із втратою паспорта, тимчасовим посвідченням громадянина України, виданим у зв`язку з набуттям громадянства України, посвідченням особи на повернення в Україну.

Тексти заповітів і довіреностей повинні бути написані зрозуміло і чітко; дати в тексті посвідчуваних заповітів і довіреностей щонайменше один раз позначаються словами. ОСОБА_12 заповітах і довіреностях прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, а також місце їх проживання зазначаються повністю.

Згідно пункту 16 Порядку, заповіт складається однією фізичною особою (крім заповіту, що складається подружжям). Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складення, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно. Заповідач може написати заповіт власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. Посадова, службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою технічних засобів. У такому разі заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом.

В пункті 22, 24 Порядку визначено, що посадова, службова особа під час посвідчення заповіту зобов`язана роз`яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов`язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору. Посадова, службова особа під час посвідчення заповіту роз`яснює заповідачу його право: скасувати чи внести зміни до заповіту; заповісти усе своє майно або його частку, в тому числі

предмети домашньої обстановки та вжитку; заповісти вклад, який зберігається у банку (фінансовій установі); заповісти майно одній або кільком особам - як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, юридичним особам, а також державі; позбавити у заповіті права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом; зазначити у разі складення заповіту на користь кількох спадкоємців, в яких частинах кожному з них заповідається майно. Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до Спадкового реєстру в установленому Мін`юстом порядку.

Під час розгляду даної справи встановлено, що заповіт ОСОБА_7 , посвідчений 24 січня 2008 року секретарем виконкому Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області Талько І.М.

Заповіт записаний зі слів заповідача, заповіт до підписання прочитано вголос ОСОБА_7 та підписаний нею власноруч в присутності секретаря виконавчого комітету Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області Талько І.М., яка встановила особу заповідача, перевірила її дієздатність і з`ясувала її дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок її смерті, заповіт зареєстровано в реєстрі за № 2 та в зареєстровано в Спадковому реєстрі 25 лютого 2008 року.

Факт підписання заповіту особисто ОСОБА_7 Позивач не заперечує.

Позивач вказує, що у оспорюваному заповіті, перед підписом, не записано власноручно ОСОБА_7 запис про те, що даний заповіт прочитано нею вголос особисто.

Так, згідно вимог частини другої статті 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. В оспорюваному заповіті, наявний запис «Заповіт до підписання прочитано вголос ОСОБА_7 », отже, зазначені доводи не заслуговують на увагу, оскільки Закон не вимагає здійснення вказаного запису власноручно заповідачем.

Порушення загальних вимог щодо форми заповіту, передбачених Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, яке може розцінюватися як порушення форми заповіту та відсутність реквізитів, що позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо, також судом не встановлено.

Оскаржуваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми, змісту та посвідчення, оскільки заповідач ОСОБА_8 , недієздатною чи обмежено дієздатною визнана не була, тому мала право на складання заповіту; заповіт має письмову форму та посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування; зміст заповіту, текст якого підписаний особисто заповідачем, міститься роз`яснення останньому положень статей 1241, 1254, 1307 Цивільного кодексу України; правочин зареєстровано в Спадковому реєстрі, тому підстави для визнання його нікчемним відсутні.

Доводи представника Позивача про те, що в заповіті не вказано час його складання, не заслуговують на увагу, оскільки «час складення заповіту» не належить до форми та змісту заповіту, а за своєю суттю є реквізитом заповіту. Відсутність у заповіті вказівки на годину та хвилину його складення, не свідчить про його нікчемність.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Наслідком нікчемності заповіту є позбавлення права спадкування за заповітом особи, визначеної розпорядженням заповідача в якості спадкоємця за заповітом, проте обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення його позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень при укладенні ОСОБА_8 заповіту на користь Відповідача, які вказують на нікчемність заповіту, враховуючи що його було складено в 2008 році, в той час, як заповідач померла в 2015 році, що вказує на наявність вільного волевиявлення особи щодо розпорядження належним їй майном, оскільки спірний заповіт був складений у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його нікчемним з підстав, заявлених Позивачем.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що заповіт, вчинений спадкодавцем на користь Відповідача суперечить Цивільному кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства та судом обставин з якими закон пов`язує визнання заповіту нікчемним не встановлено, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»; Законом України «Про місцеве самоврядування»; Законом України «Про нотаріат»; «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України», затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року N 22/5; Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року N 419; статтями 15, 16, 202, 203, 215, 1233, 1234, 1247, 1248, 1251, 1252, 1257 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Попільнянська селищна рада Попільнянського району Житомирської області про визнання заповіту нікчемним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник