Рішення № 82041067, 28.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 р. Справа№200/4845/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання протиправною відмову в надані держаної допомоги при народженні дитини та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради про визнання протиправною відмову в надані держаної допомоги при народженні дитини, зобов`язання призначити допомогу при народженні дитини – Ішкової ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми”.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” відмовив у призначенні допомоги при народженні дитині, посилаючись на відсутність у позивача та її дитини довідки тимчасово переміщеної особи. Позивач вказав, що відсутність за місцем фактичного проживання не може позбавляти особу права на отримання допомоги при народженні дитині через впровадження механізму реєстрації внутрішньо переміщених осіб. Вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні допомоги позивачу, порушує право дитини на соціальний захист, тому є протиправним.

Відповідач позов не визнав, 19 квітня 2019 року надав відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. 4 Постанови КМУ від 2 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, п. 2 Постанови від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми». Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 у заяві про призначення допомоги вказала, що зареєстрована у м АДРЕСА_1 , проте згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, позивача знято з реєстраційного обліку у 2015 році. Оскільки, факт реєстрації місця проживання заявниці відсутній, управління соціального захисту не може призначити допомогу при народженні дитини. Вважає, що позовні вимоги суперечать нормам чинного законодавства України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 24 квітня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року відкладено розгляд справи до 27 травня 2019 року.

У судове засідання 27 травня 2019 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином. 24 травня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_1 , виданим 21 грудня 2017 року органом 6311. Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання (дата формування витягу: 18 січня 2018 року) позивача 1 липня 2015 року знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, позивач не має зареєстрованого місця проживання. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 , виданим 2 серпня 2018 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Позивачка 8 листопада 2018 року звернувся до відповідача із заявою, встановленого зразка, про призначення державної допомоги при народженні дитини. Розпорядженням про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини від 2 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомогу у зв`язку із відсутністю реєстрації заявника.

Спірним у даній справі є відмова у призначенні державної допомоги при народженні дитини у зв`язку із відсутністю реєстрації місця проживання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

На підставі статті 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку відсутність місця реєстрації позивача, призводить до порушення інтересів дитини.

Так, відповідач, як на підставу відмови в наданні допомоги, посилається на статтю 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, якою встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Проте суд вважає таку підставу неприйнятною, оскільки положеннями статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, встановлено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації міста проживання не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача і вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення та законності підстав у відмові в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

На підставі зазначеного, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини та зобов`язання призначити та виплатити відповідну допомогу за заявою позивача.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 768,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради в дохід Держаного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження управління соціального захисту населення Лиманської міської ради від 2 січня 2019 року про відмову в наданні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, б. 20-а; код ЄДРПОУ 25953557) призначити та виплатити ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) допомогу при народженні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 8 листопада 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Лиманської міської ради (місцезнаходження: 84401, Донецька область, м. Лиман, вул. Лесі Українки, б. 20-а; код ЄДРПОУ 25953557) на користь Держаного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Дмитрієв В.С.