Рішення № 82040935, 02.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 р. Справа№200/4094/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В.,за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Голуба М.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов`янськ адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2016 року №0010791301, №0010781301, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі також – ГУ ДФС у Донецькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2016 року №0010791301, №0010781301, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на податковому обліку в Слов`янсько-Лиманському управлінні ГУ ДФС у Донецькій області та є платником орендної плати за землю. 17.02.2014 року платником податку помилково сформовано в електронному вигляді однакові декларації з земельного податку (Квитанції №2 від 17.02.2014р., реєстраційні номери:9007204904 та 9007324413), що призвело до задвоєння суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю за одні і ті ж земельні ділянки. З метою усунення помилково нарахованих сум податкового зобов`язання ним 16.03.2015 року було подано уточнюючу декларацію №9081636637, в якій було зменшено податкове зобов`язання за 2014 рік на загальну суму 25098,24 грн. Проте відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення за формою «Ш»: №0010791301 від 09.09.2016 року про застосування штрафу в сумі 637,45 грн. та №0010781301 від 09.09.2016 року про застосування штрафу в сумі 18350,69 грн. без врахування уточнюючої декларації.

Крім того зазначає, що відповідно до приписів Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції чинній до 08.06.2016 року) він в період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою «Ш»: №0010791301 від 09.09.2016 року про застосування штрафу в сумі 637,45 грн.; №0010781301 від 09.09.2016 року про застосування штрафу в сумі 18350,69 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені в сумі 622,46 грн.; зобов`язати Головне управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податку з орендної плати за землю шляхом виключення нарахованої суми пені в розмірі 622,46 грн. з орендної плати за землю.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відкрито провадження у даній справі із визначенням порядку розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, в обґрунтування яких надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву (надійшов 10.04.2019 року), згідно якого ГУ ДФС у Донецькій області вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства, вважає, що позивачем несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, внаслідок чого до позивача були застосовані штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, суд встановив наступне.

31.08.1998 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 2 248 017 0000 000608 як фізична особа-підприємець про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 9).

Відповідно до постанови КМУ від 28.03.2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» Слов`янську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Донецькій області.

З метою реалізації вказаної постанови КМУ, Державною фіскальною службою України прийнято наказ від 10.05.2018 року № 281, Слов`янську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Донецькій області.

17.02.2014 року ФОП ОСОБА_3 С ОСОБА_4 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік на загальну суму 25098,24 грн., про що свідчить квитанція №2, реєстраційний номер документу 9007204904 (а.с. 22-26).

17.02.2014 року ФОП ОСОБА_2 подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік на загальну суму 25098,24 грн., про що свідчить квитанція №2, реєстраційний номер документу 9007328166 (а.с. 86-90).

Вищевказані декларації за своїм змістом є ідентичними, що фактично призвело до збільшення податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2014 рік на суму 25098,24 грн.

16.03.2015 року позивачем, подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з позначкою «уточнююча» за 2014 рік із зазначенням в рядку «нараховано до зменшення податкового зобов`язання по орендній платі за землі державної або комунальної власності на 2014 рік» на загальну суму 25098,24 грн., про що свідчить квитанція №2, реєстраційний номер документу 9081636637 (а.с. 32-36).

09 вересня 2016 року на підставі акту перевірки №4356/05-22-13-01-10/2525209618 від 25 серпня 2016 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «ш»: №0010791301, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 637,45 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900»; № НОМЕР_1 , яким позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 18350,69 грн. за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900».

Як вбачається з витягу з інтегрованої картки платника податків, у зв`язку з порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з земельного податку в автоматичному режимі позивачу нараховано пеню у розмірі 622,46 грн. (а.с. 37-39).

Позивач оскаржує вищевказані рішення та дії відповідача, як такі, що не відповідають діючому законодавству.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктами 285.1, 285.2 статті 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

При цьому відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених ним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Таким чином, для застосування до платника податків відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, необхідна наявність двох фактів: сплата узгодженої суми грошового зобов`язання та відповідна кількість календарних днів затримки такої сплати.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за Формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 ПК України, у податкового органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1статті 126 ПК України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнююча податкова декларація з плати за землю подана позивачем 16.03.2015 року з урахуванням вимог статті 50 ПК України, тому у податкового органу відсутні підстави для застосування до позивача відповідних санкцій.

Крім того суд звертає увагу, що специфіка нарахування штрафної санкції, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, полягає у тому, що вона застосовується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, тоді як при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої податкової декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати суми податкового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №824/95/18-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, позивач зобов`язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов`язання.

Разом з тим, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з приписами тієї ж статті Закону № 1669-VII, у чинній редакції, звільняються суб`єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов`язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII , як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало смт. Райогородок Слов`янського району.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079» смт. Райогородок Слов`янського району, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, вбачається, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій, зважаючи на те, що на позивача як платника земельного податку поширюються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, з огляду на здійснення позивачем, на час виникнення спірних правовідносин господарської діяльності у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція.

Крім того суд звертає увагу, що статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Дійсно сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, що підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у даній справі дані обставини не підлягають підтвердженню таким сертифікатом, в силу вимог статті 6 Закону № 1669-VII та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою зокрема для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі №812/1657/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення форми «ш» від 09 вересня 2016 року №0010791301, №0010781301 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Оскільки судом встановлено протиправність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування пені в сумі 622,46 грн. підлягають задоволенню оскільки є похідними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податку з орендної плати за землю шляхом виключення нарахованої суми пені в розмірі 622,46 грн., суд звертає увагу, що інтегрована картка платника податків є документом, який відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, тому відображення в ній податкової заборгованості по фактично сплаченим сумам порушує права платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку наявний у платника податків матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток його особових рахунків правильно відображали точний облік усіх нарахованих і сплачених сум до бюджету, оскільки невідповідність такого обліку фактичним задекларованим показникам сталась не з вини позивача.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи відсутність рішення відповідача про нарахування пені та наявність в інтегрованій картці платника податків пені, суд дійшов висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки платника податку з орендної плати за землю шляхом виключення нарахованої суми пені в розмірі 622,46 грн.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2016 року №0010791301, №0010781301, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2016 року №0010791301, №0010781301, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов`янської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області за формою «Ш» №0010791301 від 09 червня 2016 року про застосування штрафу в сумі 637,45 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов`янської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області за формою «Ш» №0010781301 від 09 червня 2016 року про застосування штрафу в сумі 18350,69 грн.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Донецькій області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 пені з орендної плати за землю в сумі 622,46 грн.

Зобов`язати Головне управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 шляхом виключення нарахованої суми пені з орендної плати за землю в розмірі 622,46 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. 130 Таганрозької дивізії 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 02 травня 2019 року.

Повне судове рішення складено 13 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.