Рішення № 82040711, 10.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року Справа № 160/156/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Врони О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, з урахування уточненої позовної заяви від 25.03.2019 року, просить:

- визнати протиправними і незаконними відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах та Рішення № 2 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , прийняте 02.10.2014 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 11 вересня 2013 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 11 вересня 2013 року, а також зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» періоди його роботи з 05.11.1984 року по 26.02.2001 року та використати для розрахунку пенсії на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» архівну довідку № 1124 від 08.08.2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 у справі № 160/156/19 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахування періодів роботи з 05.11.1984 року по 26.02.2001 року до пільгового стажу, проте позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих пільговий характер роботи. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, вини позивача у тому, що первинна документація ВАТ «Металургсервіс» не збережена та не передана до архівної установи, не має. Також, позивач вважає протиправною позицію відповідача про те, що правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються тільки електрозварники ручного зварювання та електрозварники на напівавтоматичному та автоматичному зварюванні під шаром флюсу, оскільки розділом ХХХІІ Списка №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року, передбачена посада електрозварника без зазначення, щодо тільки ручної зварки.

Представником відповідача 10.05.2019 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи та про те, що позивач працював на роботах, передбачених Списками повний робочий день. Також, в трудовій книжці позивача не зазначено, що ОСОБА_1 працював електрозварником саме ручного зварювання, що є обов`язковою умовою для визначення належності професії до Списку №1.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є громадянином України.

У 2013 та 2014 роках позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

10.07.2018 року ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надано лист №22684/09/30 з рішенням №2 від 02.10.2014 року, яким відмовлено у призначенні пенсії.

У рішенні зазначено, що відомості про нарахування заробітної плати працівникам механо-монтажної дільниці за 1984-1985 роки та з червня по вересень 1986 року на зберігання до архіву не надходили. З листопада 1997 року по травень 1998 року по квітень 1999 року та з травня 1999 року по лютий 2001 року суми нарахувань відсутні. В архівних довідках від 08.08.2014 року № 1126- № 1129 за ті періоди, за які проводилось нарахування заробітної плати, вказана кількість відпрацьованих заявником днів та годин, посада зазначена електрозварник. Доплата за шкідливі умови праці у відомостях по нарахуванню заробітної плати не відображена, але заявник отримував в травні-червні та грудні 1991 року, в січні 1992 року та липні 1995 року, в лютому 1997 року доплату за сумісництво. Наданими документами не підтверджено, що в період з 05.11.1984 року по 26.02.2001 року позивач працював саме на умовах Списку №1.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗакону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. № 1788-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_4 від 16.07.1980 року, відомо, що у періоди, не зараховані відповідачем, а саме:

- з 03.01.1983 року по 28.05.1984 року позивач працював електрозварником ручної зварки на комбінаті «Днепрометалургстрой»;

- з 18.06.1984 року по 17.10.1984 року працював електрозварником в трубному цеху;

- з 05.11.1984 року по 26.02.2001 року працював електрозварником постійно зайнятим на ремонті металургійного обладнання у нікопольському спецуправлінні треста «Днепродомнаремонт».

На підтвердження стажу роботи, позивачем було додано архівну довідку ВАТ «Металургсервіс», в яке перейменовано Нікопольське спецуправління тресту «Днепродомнаремонт», від 12.03.2001 року №36, з якої відомо, що позивач з 05.11.1984 року по 01.01.1998 року працював електрозварником ручної зварки та користується правом на пільгове забезпечення.

Відповідно до архівної довідки від 08.08.2014 року №1122 Нікопольське спецуправління тресту «Днепродомнаремонт» зареєстроване як Державне спеціалізоване підприємство «Металургсервіс». Відповідно до наказу фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 31.10.1995 року №12/89-АО Державне спеціалізоване підприємство «Металургсервіс» перетворене у Відкрите акціонерне товариство «Металургсервіс».

З архівної довідки від 08.08.2014 року №1122, також, відомо, що за документами архівного фонду №435 ВАТ «Металургсервіс» позивач:

- 05.11.1984 року прийнятий електрозварником 5 розряду постійно зайнятим ремонтом металургійного обладнання до механо-монтажної діяльниці;

- 1986 року присвоєно 5 розряд електрозварника;

- 1991 року присвоєно 6 розряд електрозварника;

- 26.02.2001 року звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Отже, як встановлено судом, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в даному випадку, є наявність в сукупності таких умов як: наявність професії та виробництва в Списку №1; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць; досягнення особою пенсійного віку; наявність страхового стажу не менше 25 років.

Згідно з статтею 62 Закону України № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд, також, звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного стажу його роботи у періоді з 05.11.1984 року по 26.02.2001 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними записами в трудовій книжці.

Обов`язковою умовою для зарахування періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці до роботи, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту «а» статті 13 Закону України № 1788-XII є наявність атестації робочого місця.

Так, пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р.

Тобто, до набуття чинності Порядком № 383, а саме до 21.08.1992р. були відсутні законодавчі вимоги по проведенню атестації робочих місць.

27.12.1994 року на виконання Порядку №383 було видано наказ №196 «Про затвердження результатів атестації робочих місць працівників управління за умовами праці», а отже спірний період в даній справі, повинен зараховуватися до пільгового стажу.

Щодо твердження відповідача про неможливість зарахування спірного періоду до пільгового стажу через відсутність інформації стосовно посади позивача, а саме не зазначення, що позивач працював на посаді електрозварник ручної зварки, суд зазначає, що розділом ХХХІІ Списка №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим Постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року, передбачена посада електрозварника без зазначення, що тільки ручної зварки.

Отже, відмова у зарахуванні позивачу спірного періоду до пільгового стажу з цієї підстави є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`зання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними поноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки, відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`зання призначити пенсію за віком, та у похідних вимогах про виплату пенсії, проте вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача для призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 352,40 грн.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 2 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , прийняте 02.10.2014 року Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право для призначення пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахування правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 352 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона