Ухвала суду № 82039954, 17.05.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5346/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі судового засідання Пассер М.І., за участю прокурора Бокшан В.В., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Кучеренко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42019070000000085 – прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області молодшого радника юстиції Бокшан В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, раніше не судимого, працюючого на посаді начальника управління державних гарантій та надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019070000000085 від 03.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що 14.05.2019 року близько 16 години 30 хвилин начальник управління державних гарантій та надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА Микулець В.І., знаходячись в приміщенні свого службового кабінету, що розташоване на другому поверсі адмінбудівлі в м. Ужгород, вул. Тургенєва, 8, вимагав та одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США, що станом на 14.05.2019 згідно курсу Національного банку України складає 10 445, 28 грн., за сприяння з використанням свого службового становища у вирішенні питання щодо переоформлення транспортного засобу марки «Меrcedes-Benz А 160», державний номерний знак НОМЕР_1 , належного відповідно до свідоцтва на право власності особі-інваліду ОСОБА_3 , після чого був викритий працівниками УЗЕ в Закарпатській області ДЗЕ НП України на місці вчинення вказаного кримінального правопорушення..

14.05.2019 року о 19.30 год. ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

15.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, а також те, що завдяки своїм соціальним зв`язкам та зв`язкам серед службових осіб Закарпатської ОДА, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде здійснювати вплив на заявника ОСОБА_2 , який викрив його протиправні дії, буде здійснювати вплив на свідків, які є його підлеглими та колегами по роботі, експертів, на виконанні в яких будуть перебувати судові експертизи призначені у даному кримінальному провадженні, в подальшому може вчиняти корупційні злочини пов`язані із одержанням від громадян неправомірної вигоди, з метою уникнення від кримінальної відповідальності буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, прокурор просить обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід не зможе зпобігти вказаним ризикам .

Слідчий вказує, що висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Зокрема прокурор звернув увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_1 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити, оскільки ризики заявлені прокурором є нічим не доведеними та є припущеннями. Окрім того вказав , що відсутня обгрунтована підозра відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.368 КК України.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи захисника. Окрім того вказав, що у нього на утриманні є пристаріла мати, за якою він здійснює догляд, а відтак він не буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Заслухавши думку прокурор про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника та підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання прокурора мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, перебуваючи на волі ОСОБА_1 , завдяки своїм соціальним зв`язкам та зв`язкам серед службових осіб Закарпатської ОДА, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, буде здійснювати вплив на заявника ОСОБА_2 , який викрив його протиправні дії, а також буде здійснювати вплив на свідків, які є його підлеглими та колегами по роботі, експертів, на виконанні в яких будуть перебувати судові експертизи призначені у даному кримінальному провадженні та є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 і в подальшому може вчиняти корупційні злочини пов`язані із одержанням від громадян неправомірної вигоди.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, слідчий суддя враховує, що обов`язковою умовою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчий суддя враховує, що стороною обвинувачення не доведено, що підозрюваний ОСОБА_1 продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушив умови раніше застосованого до нього запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням чи обмеженням волі, раніше ухилявся від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 9 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 р. виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Відповідно до п. 10 Інформаційного листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК.

Окрім того, слідчим суддею враховано дані про особу ОСОБА_1 : має місце проживання та реєстрації, працює, має на утриманні пристарілу матір, що свідчить про його тісні соціальні звязки, раніше не судимий.

ОСОБА_1 має соціальні звязки, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчим та прокурором не надано доказів, що підозрюваний переховувався від досудового слідства.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За таких обставин прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що відносно ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосуванням засобу електронного контролю.

Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 183, 186, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42019070000000085 – прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області молодшого радника юстиції Бокшан В.В. - відмовити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Буштино, Тячівського району, Закарпатської області, проживаючого в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, вдівця, раніше не судимого, працюючого на посаді начальника управління державних гарантій та надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосуванням засобу електронного контролю, на строк два місяці, а саме до 14.07.2019 року та покласти на нього такі обовязки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатись із місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити прокурору Бокшан В.В.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вищевказаних зобов`язань відносно нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід.

Строк дії ухвали два місяці.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду оголошено 21.05.2019 року о 13 - 20 год..

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца