Постанова № 8203826, 10.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-48476/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Чеснокової А.О.,

при секретарі –Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - Радзівіло Л.В.

представників відповідача - Чалої О.Д, Кустолової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Барвінок"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень., -

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2009 року Акціонерне товариство "Барвінок"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Полтавської області від 26.01.2006 позов задоволено частково. Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.11.2009 постанова господарського суду Полтавської області від 26.01.2006 року та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.04.2006 скасована, а справа направлена на новий розгляд.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 справа прийнята до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що ДПІ у м. Полтаві була проведена комплексна документальна перевірка АТ "Барвінок" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 01.10.2003. За результатами перевірки був складений Акт № 1682/23-1/21191470 від 09.07.2004. На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Полтаві було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001922301/0 від 13.07.2004 по податку на додану вартість в сумі 12149,00 грн., яке як зазначає позивач є необґрунтованим і суперечить чинному законодавству з питань оподаткування. Позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. В зв’язку з процедурою апеляційного оскарження позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення 0001932301/1 від 13.08.2004 та № 0001932301/2 від 07.10.2004.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог, рішення вважають законним та обґрунтованим.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ДПІ у м. Полтаві була проведена комплексна документальна перевірка АТ "Барвінок" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2001 по 01.10.2003. За результатами перевірки був складений Акт № 1682/23-1/21191470 від 09.07.2004.

В ході перевірки встановлені порушення АТ "Барвінок" пп.7.2.3, 7.2.4, 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення податкового кредиту за перевіряємий період на суму 92130,00грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, виданими контрагентами позивача, установчі документи яких та свідоцтва платників ПДВ визнано недійсними в судовому порядку, що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування за лютий 2002 року на 4000,00грн., за березень 2002 року на 8149,00 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, ДПІ ум. Полтаві прийняте податкове повідомлення-рішення № №0001932301/0 від 13.07.2004, яким на підставі п.п. "б" п.п..4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та відповідно до п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 12149,00 грн., у тому числі за лютий 2002 року на 4000,00 грн. та за березень 2002 року на 8149,00 грн., а також застосовано штрафні санкції в розмірі 6074,50 грн.

За результатами розгляду скарг позивача, поданих в межах процедури адміністративного узгодження до ДПІ у м. Полтаві, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, вказаними органами податкове повідомлення-рішення №0001932301/0 від 13.07.2004 залишено без змін, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001932301/1 від 13.08.2004, №0001932301/2 від 07.10.2004 про завищення АТ "Барвінок" суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 12149,00 грн. та застосування 6074,50 грн. штрафної санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у лютому 2002 року та березні 2002 року включив до податкового кредиту ПДВ суму 12149,00 грн. на підставі податкових накладних, одержаних від наступних контрагентів: ПП «Даглас Ком», м. Київ – 4000 грн. Сума включена на підставі податкової накладної № 640 від 27.12.2001; ПП «Інтерлінк Р.А.», - 3437,36 грн. Сума включена на підставі податкових накладних № 91 від 25.03.2002, № 92 від 26.03.2002, № 94 від 27.03.2002, № 96 від 28.03.2002, № 97 від 29.03.2002; ПП «УкрАзовДон», м. Донецьк - 4711,10 грн. Сума включена на підставі податкових накладних № 11 від 25.02.2002, № 12 від 26.02.2002, № 15 від 27.02.2002, № 18 від 28.02.2002, № 17 від 28.02.2002.

Розрахунки з вищевказаними контрагентами позивачем проведено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, про що складено акти про залік взаємних однорідних вимог від 14.01.2002, від 07.06.2002, від 28.02.2002р.

Рішенням Ленінського району м. Донецька від 22.06.2002 встановлено, що ПП «УкрАзовДон» зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними установчі документи приватного підприємства «УкрАзовДон», м.Донецьк, з моменту реєстрації, а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №0864374 з моменту видачі. Актом ДПІ у Ленінському району м. Донецька від 25.09.2003 №456 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 17.08.2001.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2003 встановлено, що ПП "Даглас-Ком", м. Київ зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними статут приватного підприємства "Даглас-Ком", м. Київ та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №37020198. Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.12.2003 № 329/19-4013-1 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 05.11.2001.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 по справі №2-3552/2003 встановлено, що приватне підприємство "Інтерлінк Р.А.", м. Київ, зареєстровано з порушенням діючого законодавства на підставну особу, на підставі чого визнано недійсними з моменту державної реєстрації статут Приватного підприємства "Інтерлінк Р.А.", м. Київ, свідоцтво платника податку на додану вартість №36055811. Актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08.07.2003 № 366 анульовано свідоцтво про реєстрацію вказаного підприємства як платника податку на додану вартість з 14.12.2001 року.

Як зазначає відповідач, позивачем порушено пп.7.2.3, 7.2.4 та 7.2.5 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме: податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, у відповідності з цією вимогою закону позивачем отримані податкові накладні в момент одночасно з отриманням товару, один примірник яких знаходиться у позивача. Податкові накладні були отримані позивачем від підприємств, які були зареєстровані у якості платників ПДВ у встановленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ, копії яких були надані позивачу та були пред’явлені під час перевірки. Крім того, факт реєстрації цих підприємств підтверджує і відповідач в акті перевірки зазначаючи, що їх реєстрацію у якості платників ПДВ було відмінено внаслідок скасування державної реєстрації підприємств. Однак, як було встановлено в судовому засіданні, скасування відбулось вже після проведення операцій.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з подальшими змінами та доповненнями в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Посилання відповідача на те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання в судовому порядку недійсними установчих документів контрагентів позивача, які видали податкові накладні, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Даний факт не заперечувався і відповідачем в судовому засіданні. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцями, ані за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Як було встановлено в судовому засіданні, про порушення контрагентів позивач дізнався тільки під час планової перевірки у 2004 році від ДПІ у м. Полтаві.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

З огляду на наведені законодавчі приписи несплата ПДВ продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги АТ "Барвінок" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Барвінок" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві № 0001932301/0 від 13 липня 2004 року, № 0001932301/1 від 13 серпня 2004 року №0001932301/2 від 07 жовтня 2004року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Барвінок" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2010 року.

          Суддя                                                                                А.О. Чеснокова