Ухвала суду № 82037830, 29.05.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 242/1423/19

1-кп/219/690/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді Радченко Л.А.,

суддів Дубовика Р.Є., Погрібної Н.М.,

при секретарі Дубаніної О.В.,

за участю прокурора Рижого О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Ляшенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмут підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному 03.12.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000003022 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Біла Ямпільського району Вінницької області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

02.04.2019р. з Донецького апеляційного суду до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшли матеріали кримінального провадження № 1кп/219/690/2019 (242/1423/19) по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України.

Ухвалою судді від 02.04.2019 р. по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 05.04.2019 р., яке було відкладено до 28.05.2019р.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачає. Також, зазначив, що строк обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, закінчується 03.06.2019 року. Ризики, які були враховані судами при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також при продовженні його строків, не зменшилися, що свідчить про необхідність продовження тримання під вартою останнього. При цьому, підстави для зміни запобіжного заходу та відмови у продовженні підозрюваному ОСОБА_1 строку тримання під вартою на даний час відсутні, оскільки ризики, що обґрунтовували необхідність обрання запобіжного заходу, не зменшилися . ОСОБА_2 у Санкт-Петербурзькому державному університеті здав екзамен і підтвердив володіння російською мовою та знання історії Росії, основ законодавства Російської Федерації, з приводу чого 28.04.2016р. отримав сертифікат про володіння російською мовою, знання історії Росії і основ законодавства Російської Федерації № НОМЕР_1 , а також, має свідоцтво про укладенню шлюбу серії НОМЕР_2 , видане 19.09.2008р. відділом № 1 Люберецького управління ЗАЦС Головного управління ЗАЦС Московської області, між ним та громадянкою Росії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до положень законодавства РФ вказані документи спрощують порядок отримання громадянства РФ або дозволу на проживання на території РФ, у зв`язку з чим ОСОБА_2 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може залишити територію України, має можливість безперешкодно виїхати на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей та переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, ОСОБА_2 ,. перебуваючи на волі, може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які дали показання, що підтверджують злочинну діяльність ОСОБА_1 , з метою схилити їх змінити свої показання, або відмовитись від них у суді. Водночас, у зв`язку з затриманням та розслідуванням злочинів стосовно ОСОБА_1 останньому стали відомі форми і методи роботи правоохоронних органів України, про які він, перебуваючи поза межами варти, може повідомити інших учасників терористичної організації «ДНР». Крім того, ОСОБА_2 не має постійного місця проживання у м. Бахмут та території Донецької області в цілому, а проживає у с. Біла Ямпільського району Вінницької області, у зв`язку з чим, він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, ухилятися від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, перешкоджати проведенню процесуальних дій та судових засідань з його участю та інших учасників кримінального провадження. З урахуванням викладених обставин жоден інший більш м`який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження, в тому числі і визначення розміру застави. Заперечував проти клопотання захисника щодо повернення обвинувального акту прокурору, мотивуючи тим, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, у т.ч. в ньому зазначені час і місце події, а потерпілі у дійсному кримінальному провадженні відсутні. Також, заперечував проти клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на зазначені ним ризики, передбачені ст.177 КПК України, та на те, що нормами КПК України за обвинуваченням за ст.258-3 КПК України не передбачено альтернативних запобіжних заходів окрім тримання під вартою.

Обвинувачений та захисник заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, захисник заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений, про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на невідповідність обвинувального акту вимогам п.п.3,5 ч.2 ст.291 КПК України і, що позбавляє обвинуваченого права на захист.

Також, захисник заявив клопотання , яке підтримав обвинувачений, про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на практику ЄСПЛ та Конвенцію про захист прав людини, мотивуючи відсутністю ризиків, на які посилається прокурор, недоведеністю обвинувачення за ч.1 ст.258-3 КК України та невірною його кваліфікацією , а також, з необхідністю врахування особи обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, а також, по заявленим клопотанням, суд приходить до наступного.

У відповідності до вимог чинного КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 цього Кодексу.

Положеннями ст.291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, навів вичерпний перелік ряду відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту. Зокрема, обвинувальний акт має містити відомості про потерпілих та виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті відсутні відомості про потерпілих, які зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000003022 від 03.12.2018р., при цьому, як зазначив прокурор в судовому засіданні, потерпілих у дійсному кримінальному провадженні не має, а в реєстрі матеріалів досудового розслідування у дійсному кримінальному провадженні зазначені потерпілі по іншому кримінальному провадженні за № 12014060020003030, з якого були виділені матеріали дійсного кримінального провадження.

Відомостей про залучення потерпілих під час досудового розслідування у дійсному кримінальному провадженні стороною захисту не надані.

Також, обвинувальний акт містить викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, у т.ч. щодо місця та часу події, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Питання щодо доведеності винуватості та правильності правової кваліфікаціє під час підготовчого судового засідання не вирішуються.

Враховуючи викладене, клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягає.

Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для його повернення немає.

Кримінальне провадження підсудне Артемівському міськрайонному суду Донецької області.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та закриття кримінального провадження, не встановлено.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Суд звертає увагу на те, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу та продовжують існувати, а саме: ризик переховування від суду та ризик впливу на свідків. Водночас, суд виходить, також, з превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні, в якому пред`явлено обвинувачення в участі у терористичній організації за ч.1 ст.258-3 КК України. Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Ураховуючи викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд зазначає про обґрунтованість клопотання прокурора. Суд вважає, що на даній стадії судового провадження,встановлені судом ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Таким чином, зважаючи на те, що обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 03.06.2019 р., з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає , характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, на даний час судовий розгляд не призначений, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, дані про особу обвинуваченого, а також, враховуючи, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні міри запобіжного заходу обвинуваченому під час досудового розслідування, а саме: можливість переховування від суду, у тому числі виїзд за кордон або на непідконтрольну Україні територію, впливу на свідків, те, що відповідно до ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов,язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні , у т.ч., злочину, передбаченого ст.258-3 КК України, суд прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. При цьому, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання , наявність утриманців та надані стороною захисту характеризуючи матеріали суд не може розцінювати як підставу зміни запобіжного заходу на більш м`який, так як вищезазначені доводи з урахуванням серйозності обвинувачення та обставин скоєння злочину, суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведеності його вини, не свідчать про наявність перешкод або інших стримуючих факторів щодо можливості ухилитися від суду, а тому, клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт не може бути задоволено.

Приймаючи таке рішення, суд також виходив з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Керуючись вимогами ст. 331 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів.

Керуючись ст.ст. 31, 177, 180, 194, 314-317, 331, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 обвинуваченого за ст. 258-3 ч.1 КК України у складі трьох професійних суддів у відкритому судовому засіданні Артемівського міськрайонного суду Донецької області на 04.06.2019 року , о10 годині 30 хвилин.

У задоволенні клопотань захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на цілодобовий домашній арешт та повернення обвинувального акту прокурору- відмовити.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України по 26 липня 2019 року включно.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

головуючий суддя Л.А.Радченко

Судді Р.Є.Дубовик

Н.П.Погрібна