Рішення № 82037425, 24.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2019 року м. Чернігів справа № 927/732/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Степаненко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» 15323, с. Сядрине, Корюківський район, Чернігівська область, вул. Заводська, 1До Компанії «NF WOOD SPRL» Rue de la Motte, 4671 Saive, Belgiueпро стягнення 1 430,71 Євро

Представники сторін:

від позивача: Воронін І.С. – директор, Дайнеко І.А. – адвокат (ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 055027 від 25.03.2019р.)

від відповідача: Зубрицька І.І. – адвокат (ордер на надання правової допомоги серії ЧН № 071607 від 25.03.2019р.) (в судових засіданнях 25.03.2019р., 23.04.2019р. та 08.05.2019р.)

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 25.03.2019р. по 23.04.2019р., з 23.04.2019р. по 08.05.2019р., з 08.05.2019р. по 23.05.2019р., з 23.05.2019р. по 24.05.2019р. та 24.05.2019р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.05.2019р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

01 жовтня 2018 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» до Компанії «NF WOOD SPRL» про стягнення 1 430,71 Євро заборгованості по оплати товару, поставленого згідно контракту № 11/01-2018 від 11.01.2018р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2018р.

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» про стягнення 1 430,71 Євро залишено без руху;

зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018р., зокрема:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;

призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 25.03.2019р.;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, зміст та порядок подання якого повинні відповідати ст. 165 Господарського процесуального кодексу України;

встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив – протягом десяти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення протягом десяти днів з дня отримання відповіді на відзив, зміст та порядок подання яких повинні відповідати ст. 166, 167 Господарського процесуального кодексу України;

відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язано відповідача не пізніше 25.03.2019р. надати суду легалізований у встановленому порядку документ, що є доказом правосуб`єктності суб`єкта господарювання (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо);

провадження у справі зупинено до 25.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2019р. поновлено провадження у справі.

За інформацією, що надійшла до Господарського суду Чернігівської області від Посольства Королівства Бельгія в Україні (лист від 28.01.2019р. № 17) вказана вище ухвала суду отримана відповідачем 21.12.2018р. (повідомлення про отримання акта від Федеральної державної служби закордонних справ (Україна)) (том 1, а.с. – 110, 203).

Отже, встановлений судом процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву сплинув 09.01.2019р. (з урахуванням правил обчислення процесуальних строків).

У встановлений господарським судом процесуальний строк відповідачем відзив на позовну заяву поданий не був.

22 березня 2019 року до Господарського суду Чернігівської області позивачем подані додаткові пояснення від 25.01.2019р. № 05 до позовної заяви про стягнення заборгованості, в яких останній зазначив, що на виконання взятих на себе зобов`язань, передбачених контрактом № 11/01-2018 від 11.01.2018р., ним була здійснена відповідачеві поставка товару на загальну суму 13 536,50 Євро; поставка товару відбулась на підставі специфікацій-замовлень від 11.01.2018р. №№ 6 – 7, 9 – 10; специфікацій від 11.01.2018р. № 11-2-01/18, від 08.02.2018р. № 08-02/18 та № 08-2-02/18, від 12.02.2018р. № 12-1-02/18 та № 12-2-02/18, від 13.02.2018р. № 13-02/18, від 14.02.2018р. № 14-02/18, від 21.03.2018р. № 21-03/18 та від 05.04.2018р. № 05-04/18; митних декларацій UA102080/2018/110737, UA102080/2018/110858, UA102080/2018/110877, UA102080/2018/110865, UA102080/2018/110880, UA102080/2018/110908, UA102080/2018/110951, UA102080/2018/110953 та UA102080/2018/111120 та CMR A від 14.03.2018р. № 018788, б/н від 21.03.2018р., б/н від 22.03.2018р., б/н від 23.03.2018р., б/н від 26.03.2018р., від 28.03.2018р. № 211883 та № 211853 та від 11.04.2018р. № 0960727; рахунків-фактур від 11.01.2018р. № 11-2-01/18, від 08.02.2018р. № 08-02/18 та № 08-2-02/18, від 12.02.2018р. № 12-1-02/18 та № 12-2-02/18, від 13.02.2018р. № 13-02/18, від 14.02.2018р. № 14-02/18, від 21.03.2018р. № 21-03/18 та від 05.04.2018р. № 05-04/18.

На виконання умов контракту № 11/01-2018 від 11.01.2018р. позивачем вказані вище документи в необхідній кількості були направлені відповідачеві; жодних скарг, рекламацій щодо якості та кількості товару на адресу позивача від відповідача не надходило; про неможливість виконати взяті на себе договірні зобов`язання по оплаті поставленого товару відповідач позивача також не повідомляв.

23 березня 2019 року на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив б/н від 11.01.2019р. на позов, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги вважаються відповідачем необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що на підтвердження факту поставки товару позивачем до позову додані документи, які не підписані з боку відповідача (покупця); крім того, зі змісту позову не зрозумілим є звідки виникла сума заборгованості (відсутній обґрунтований розрахунок).

Також, відповідач зазначає, що позивачем поставлявся інший товар, аніж той, що був замовлений відповідачем: замість граба поставлений дуб; при цьому, поставлений товар був менших розмірів, ніж обумовлено сторонами; для перевезення товару позивачем винаймались автомобілі по завищеній ціні (без узгодження з покупцем); автомобілі, що винаймались, були облаштовані холодильними камерами, і як наслідок – вміщували в себе меншу кількість дров ніж тентова чи з причепом, а, отже, - собівартість поставленого товару була значно збільшена; з даного приводу відповідач звертався до позивача шляхом направлення електронних листів і останній на суму завищення обіцяв зробити знижку при наступних поставках товару.

Одночасно, з відзивом на позовну заяву відповідач подав до Господарського суду Чернігівської області клопотання б/н від 11.01.2019р. про поновлення строку на подання до суду письмового відзиву. В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що ухвала суду від 17.10.2018р. про відкриття провадження у справі була ним отримана 21.12.2018р.; з 23.12.2018р. по 03.01.2019р. у Бельгії були вихідні дні у зв`язку з Різдвяними святами, а тому підприємства і державні установи у зазначений період не працювали. Таким чином, відповідач зазначає, що майже весь процесуальний строк, встановлений для подання ним відзиву на позовну заяву, припав на вихідні дні, коли підприємство не працювало. Крім того, враховуючи те, що компанія здійснює свою діяльність на території Бельгії, потрібен був додатковий час для пошуку адвоката для підготовки документів з подальшим поданням їх до суду.

Також, в судовому засіданні 25.03.2019р. представником відповідача заявлено усне клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.

Оскільки станом на 25.03.2019р. до Господарського суду Чернігівської області відзив на позовну заяву в паперовому вигляді поданий не був, враховуючи ч. 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, відповідне клопотання відповідача в судовому засіданні 25.03.2019р. судом розглянуто не було.

15 квітня 2019 року відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив б/н від 12.04.2019р. на позовну заяву в паперовому вигляді.

У відзиві від 12.04.2019р. відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві від 11.01.2019р.

Одночасно, відповідачем подано клопотання б/н від 12.04.2019р. про продовження строку на подачу відзиву. В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що компанія є іноземним суб`єктом господарювання, розташована на території Бельгії; оскільки розгляд даної справи проводиться на території України, то ведення переговорів з директором компанії здійснюється за допомогою засобів електронного зв`язку шляхом e-mail та месенджера WhatsApp; визначення предмета спору, обговорення правової позиції, обмін документами, їх аналіз та переклад, у т.ч. з нотаріальним посвідченням, потребує значного проміжку часу, а тому подати відзив на позовну заяву у встановлений судом процесуальний строк виявилось неможливим.

В судовому засіданні 23.04.2019р. суд постановив протокольну ухвалу про задоволення вказаного вище клопотання відповідача.

23 квітня 2019 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь б/н від 22.04.2019р. на відзив на позовну заяву, зі змісту якої вбачається, що товариство не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві. Так, позивач, зокрема щодо посилання відповідача на те, що поставка товару не погоджувалась, товар, заборгованість по оплаті якого є предметом даного спору, ним не замовлявся, позивач зазначає, що поставлений товар був прийнятий відповідачем та частково ним оплачений; єдиним зауваженням з боку відповідача було непогодження вартості найманого транспорту та неправильне завантаження товару. Проте, відповідач не відмовився від прийняття товару та не повернув його продавцеві; претензії щодо розміру дров, на думку позивача, є також необґрунтованими, оскільки розмір дров був зазначений в інвойсах, надісланих після завантаження транспорту відповідачеві, після отримання яких з боку останнього жодних претензій заявлено не було.

Щодо вартості найманого транспорту позивач зазначає, що за умовами контракту № 11/01-2018 від 11.01.2018р. поставка товару здійснюється на умовах FCA Україна (Інкотермс-2010), якими передбачено, що поставка вважається виконаною продавцем з моменту передання товару перевізнику, визначеному покупцем, про що складається товаротранспортний документ; за умовами контракту перевізника замовляє покупець та оплачує вартість його послуг, позивач здійснює лише завантаження транспорту, який прибув на склад; з тих же підстав необґрунтованими, на думку товариства, є зауваження відповідача щодо використання транспорту з холодильними камерами.

Отже, позивач вважає, що відповідач не навів жодних належних доказів відсутності порушення ним умов контракту № 11/01-2018 від 11.01.2018р., не надав доказів наявності обставин щодо звільнення його від виконання зобов`язань або обставин, які дають право оплатити товар в меншому розмірі.

03 травня 2019 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подано клопотання б/н від 02.05.2019р. про долучення документів до матеріалів справи. Згідно даного клопотання позивач просить залучити до матеріалів справи докази, на яких ґрунтуються заперечення, викладені у відповіді на відзив – докази надсилання документів, передбачених п. 3.1 контракту № 11/01-2018 від 11.01.2018р. На думку позивача, відповідні докази мають бути подані одночасно з відповіддю на відзив, останнім днем подання якої є 02.05.2019р. (з урахуванням святкових днів), а тому строк подання відповідних доказів не є пропущеним (визначаючи даний строк позивач виходить з того, що відзив на позовну заяву отриманий ним 17.04.2019р., а тому останнім днем для подання відповіді на відзив є 27.04.2019р., а з урахуванням святкових днів – 02.05.2019р.).

07 травня 2019 року відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подані заперечення б/н від 07.05.2019р., зі змісту яких вбачається, що останній підтримує свою позицію щодо заявлених позовних вимог, викладену у відзиві на позовну заяву: відсутність підписаних з боку відповідача (покупця) специфікацій; не подання позивачем документів щодо передачі товару визначеному відповідачем перевізнику, а також доказів надсилання відповідачеві на виконання умов контракту № 11/01-2018 від 11.01.2018р. (п. 3.1, 3.4) митної декларації, інвойсу, специфікації, копії CMR.

08 травня 2019 року відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подані додаткові пояснення б/н від 08.05.2019р. щодо клопотання позивача б/н від 02.05.2019р. про долучення документів до матеріалів справи. В даних поясненнях відповідач зазначає, що відповідне клопотання та додані до нього документи подані позивачем до суду з порушенням процесуальних строків, оскільки як вбачається з роздруківки з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень відзив на позовну отриманий товариство 12.04.2019р., а тому останнім днем подання відповіді на відзив є 22.04.2019р.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач звернувся з відповідним клопотанням вже після початку розгляду справи по суті, що є порушенням положень Господарського процесуального кодексу України.

Щодо безпосередньо доказів, які позивач просить долучити до матеріалів справи, то з їх змісту неможливо встановити, які саме документи надсилались, їх дату та інформацію, яку вони містять, оскільки не видно жодних їх реквізитів; також неможливо встановити чи мають подані документи відношення саме до даної справи та з якої електронної пошти вони надсилались (документи надсилались невстановленою особою – ОСОБА_1 (невідомо яке відношення він має до позивача і чи уповноважений він на відправку відповідних документів в межах контракту, укладеного між сторонами)).

На думку відповідача, відповідні документи викликають сумнів в їх достовірності.

В судовому засіданні 08.05.2019р. суд поставив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання позивача б/н від 02.05.2019р. про долучення документів до матеріалів справи.

22 травня 2019 року до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання б/н від 22.05.2019р. позивача про повторний розгляд клопотання б/н від 02.05.2019р. про долучення документів до матеріалів справи.

В обґрунтування даного клопотання позивач посилається на довідку начальника ПВПЗ № 72 «Укрпошта» в с. Сядрине Корюківського району Чернігівської області, згідно якої відзив на позовну заяву отриманий уповноваженою особою товариства 17.04.2019р., а тому відповідне клопотання подане позивачем в межах процесуального строку.

В судовому засіданні 23.05.2019р. суд постановив протокольну ухвалу про задоволення вказаного вище клопотання позивача від 22.05.2019р.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 30.09.2010р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 048 102 0000 000476.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 – 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

11 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» (Продавець) та Компанією «NF WOOD SPRL» (Покупець) був укладений контракт № 11/01-2018 (надалі – Контракт).

За умовами Контракту (п. 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.5, 2.7, 3.1 – 3.4, 7.2, 8.1, 8.2, 8.4 та 8.5), Продавець продає, а Покупець купує товар згідно зі специфікацією, що є невід`ємною частиною Контракту.

Загальна сума Контракту становить 50 000 Євро (п`ятдесят тисяч євро 00 центів).

Поставка здійснюється на умовах FCA Україна (Інкотермс-2010).

Строк поставки 5 днів з дати здійснення Покупцем повідомлення про готовність прийому товару.

Продавець зобов`язався відправити Покупцю разом з товаром наступні документи: рахунок-фактуру (3 оригінала, 2 копії); накладну (CMR) (3 оригінала, 2 копії).

Якість товару перевіряється при його отриманні. У випадку виявлення прихованих або наявних недоліків, Покупець має право пред`явити рекламацію протягом 5 робочих днів з дати отримання товару.

Оплата за товар, що поставляється за Контрактом, здійснюється по факту загрузки машини, після пред`явлення електронною поштою Продавцем митної декларації.

Всі банківські витрати по переведенню вказаних вище платежів на території Бельгії несе Покупець, а на території України – Продавець. Банківські комісії банків-кореспондентів сплачує Покупець.

Всі платежі по Контракту здійснюються в Євро.

Підставою для кінцевої оплати є копії відвантажувальних документів, пред`явлених Продавцем Покупцеві засобами електронної пошти, а саме: комерційний інвойс, специфікація, копія CMR, копія митної декларації.

До відносин сторін по Контракту в частині, неврегульованій Контрактом, застосовуються положення Венської Конвенції 1980р. «Про міжнародні договори купівлі-продажу товарів».

Всі додатки, зазначені в Контракті, мають розглядатись як його невід`ємні частини.

Контракт вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Контракту.

Контракт складений в двох примірниках російською та англійською мовах, що мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони. У випадку розбіжностей між двома версіями, пріоритет має російська версія Контракту.

Контракт, а також додатки, додаткові угоди до нього, отримані електронною поштою та/або факсимільним зв`язком мають юридичну силу до моменту отримання підписаних оригіналів.

Як вбачається з Контракту, останній підписаний сторонами, що свідчить про набрання ним чинності з 11.01.2018р.

Здійснюючи правову кваліфікацію спірних відносин сторін, які склалися на підставі Контракту, суд виходить з такого:

Ухвалою суду від 17.10.2018р. про відкриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язано відповідача надати суду легалізований у встановленому порядку документ, що є доказом правосуб`єктності суб`єкта господарювання (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Вимога суду відповідачем виконана не була. Разом з тим, під час розгляду справи представником відповідача визнано, що відповідач є суб`єктом господарювання з місцезнаходженням у Бельгії.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже суд доходить до висновку, що ознакою спірних правовідносин є наявність іноземного елементу.

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлений Законом України «Про міжнародне приватне право».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1, 2 ст. 5, ч. 1 ст. 43, ст. 32 та п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право», цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом – визначення застосовуваного права.

Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами.

У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином.

Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець – за договором купівлі-продажу.

Оскільки сторонами в Контракті не здійснено вибору права, яке підлягає застосуванню до відносин, які виникли між ними на підставі Контракту, а також враховуючи, що сторонами в п. 7.1 Контракту встановлено, що всі спори, розбіжності і вимоги, що виникають з Контракту або у зв`язку з ним, підлягають вирішенню в судах за місцем знаходження продавця, а тому з огляду на вищенаведені норми Закону та умови Контракту суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України, і дана справа з огляду на її суб`єктний склад підсудна Господарському суду Чернігівської області.

Крім того, як вже було вказано вище, відповідно до п. 7.2 Контракту до відносин сторін по Контракту в частині, неврегульованій ним, застосовується положення Венської Конвенції 1980р. «Про міжнародні договори купівлі-продажу товарів».

Аналіз змісту та суб`єктного складу Контракту свідчить про те, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами § 1 глави 30 Господарського кодексу України та § 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1, 2, 6 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз Контракту свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов Контракту позивачем поставлено відповідачу товар – дрова паливні колоті береза, вільха, осика, граб, дубові на загальну суму 13 536,60 євро, а саме:

поставка на суму 1 907,54 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А № 0001134 від 14.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110734 від 15.03.2018р., специфікація № 11-01/18 від 11.01.2018р., рахунок-фактура № 11-01/18 від 11.01.2018р.;

поставка на суму 1 975,26 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А № 018788 від 14.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110737 від 15.03.2018р., специфікація № 11-2-01/18 від 11.01.2018р., рахунок-фактура № 11-2-01/18 від 11.01.2018р.;

поставка на суму 1 080,25 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А б/н від 21.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110858 від 22.03.2018р., специфікація № 13-02/18 від 13.02.2018р., рахунок-фактура № 13-02/18 від 13.02.2018р.;

поставка на суму 1 080,25 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А б/н від 23.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110877 від 23.03.2018р., специфікація № 21-03/18 від 21.03.2018р., рахунок-фактура № 21-03/18 від 21.03.2018р.;

поставка на суму 1 218,03 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А б/н від 22.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110865 від 23.03.2018р., специфікація № 08-02/18 від 08.02.2018р., рахунок-фактура № 08-02/18 від 08.02.2018р.;

поставка на суму 1 080,25 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А б/н від 23.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110880 від 23.03.2018р., специфікація № 14-02/18 від 14.02.2018р., рахунок-фактура № 14-02/18 від 14.02.2018р.;

поставка на суму 1 044,02 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А б/н від 26.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110908 від 26.03.2018р., специфікація № 08-2-02/18 від 08.02.2018р., рахунок-фактура № 08-2-02/18 від 08.02.2018р.;

поставка на суму 1 200,28 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А № 211883 від 28.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110951 від 28.03.2018р., специфікація № 12-1-02/18 від 12.02.2018р., рахунок-фактура № 12-1-02/18 від 12.02.2018р.;

поставка на суму 1 200,28 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А № 211853 від 28.03.2018р., митна декларація UA102080/2018/110953 від 28.03.2018р., специфікація № 12-2-02/18 від 12.02.2018р., рахунок-фактура № 12-2-02/18 від 12.02.2018р.;

поставка на суму 1 750,34 євро – міжнародна товарно-транспортна накладна CMR А № 0960727 від 11.04.2018р., митна декларація UA102080/2018/111120 від 12.04.2018р., специфікація № 05-04/18 від 05.04.2018р., рахунок-фактура № 05-04/18 від 05.04.2018р.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як вже зазначалось вище, за умовами Контракту (п. 2.1) поставка здійснюється на умовах FCA Україна (Інкотермс-2010).

Інкотермс – це збірка міжнародних правил по тлумаченню найбільш вживаних термінів в галузі зовнішньої торгівлі. За своєю правовою природою Інкотермс є кодифікацією торгівельних звичаїв, які склалися в процесі укладення зовнішньоекономічних договорів (звичаями ділового обороту).

Згідно з ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Оскільки сторони погодили в Контракті, що основні умови поставки товару визначаються ними відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс), в редакції 2010 року, а тому вони набули обов`язкової сили для сторін.

Згідно із Інкотермс-2010 усі терміни для зручності в користуванні, що визначають умови поставки, поділяються на чотири групи: E, F, C, D.

Умови поставки FCA Інкотермс 2010 – «Free Carrier» («Франко перевізник») визначають обов`язок постачальника передати товар перевізнику, якого найняв покупець, або ж передати товар іншій особі, яку визначив покупець. Передача товару здійснюється в місці, вказаному в договорі поставки. Послуги перевізника оплачує покупець. Зобов`язання постачальника щодо поставки (передачі у власність покупця) товару вважається виконаним з моменту передачі товару перевізнику. Відповідно ризики випадкового пошкодження або знищення товару покладаються на покупця, а якщо пошкодження, втрата, знищення товару відбулося не випадково, відповідальність перед покупцем несе перевізник при наявності його вини.

Таким чином, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції ІНКОТЕРМС-2010 за умовами поставки FCA («Free Carrier»/ «Франко перевізник»), зобов`язання продавця з поставки слід вважати виконаним, коли товар було передано перевізнику.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

З доданих до позовної заяви міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), на підставі яких здійснювались спірні поставки, вбачається, що позивачем виконано зобов`язання щодо поставки товару, про що свідчать штампи перевізників на цих накладних, а саме: ФОП ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), «TRANS-LOGISTIC» LLC, «SIVERTRANS» LTD, ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 та LLC «AVTOPARTNER UKRAINE».

Наявність відносин у відповідача з вказаними перевізниками, зокрема з «SIVERTRANS» LTD підтверджується доданими до відзиву копіями інвойсів – рахунків на оплату послуг з перевезення, які виставлені перевізником відповідачу.

Щодо інших вказаних перевізників, яких за умовами Контракту мав замовляти відповідач як покупець товару, то у відзиві на позов останній зазначив, «що протягом декількох років співпраці між сторонами склалась практика, що доставка дров здійснювалась перевізником, якого замовляв продавець, оскільки сторони завчасно погоджували замовлення і ціни за послуги з перевезення».

Тобто, фактично відповідач не заперечує проти визначення позивачем перевізників товару.

Як вже було вказано вище, товар був поставлений позивачем на підставі 10 міжнародних товарно-транспортних накладних.

У відзиві б/н від 12.04.2019р. на позовну заяву, відповідач зазначає, що товар, поставлений позивачем на підставі митних декларацій UA102080/2018/110858 від 22.03.2018р., UA102080/2018/110877 від 23.03.2018р., UA102080/2018/110865 від 23.03.2018р., UA102080/2018/110880 від 23.03.2018р. та UA102080/2018/110908 від 26.03.2018р., ним взагалі не замовлявся. Крім того, поставлений товар був не того виду, не в тій кількості та розмірах та з завищеними послугами за перевезення (2000 євро за автомобіль замість 1650-1700 євро); також дрова були завантажені у машини, обладнані морозильними камерами, і в меншій кількості по 18 шт. – в 4 машинах і 21 шт. – у 1 машині в той час як раніше дрова завантажувались в кількості 21-24 шт. в машині.

З даного приводу, виходячи з умов Контракту (п. 2.7) відповідач направляв позивачеві електронного листа.

Разом з тим, дана переписка не може бути прийнята судом до уваги, оскільки як вбачається з її змісту і як зазначає у відзиві відповідач, відповідна рекламація (претензія) від імені компанії направлялась позивачеві ОСОБА_6 . Проте, останній не є стороною Контракту; доказів на підтвердження надання повноважень Paul Gulienko від імені юридичної особи вчиняти ті чи інші дії відповідачем подано не було.

Крім того, не погоджуючись з розміром та кількістю товару, а також розміром оплати за перевезення відповідач мав право відмовитись від прийняття поставленого товару та повернути його позивачеві, проте дрова були прийняті відповідачем; доказів, які б свідчили про інше останнім надано не було.

До того ж, відповідач у відзиві виклав заперечення щодо товару, поставленого на підставі митних декларацій UA102080/2018/110858 від 22.03.2018р., UA102080/2018/110877 від 23.03.2018р., UA102080/2018/110865 від 23.03.2018р., UA102080/2018/110880 від 23.03.2018р. та UA102080/2018/110908 від 26.03.2018р.; щодо товару, поставленого на підставі інших п`яти митних декларацій, заперечення з боку відповідача відсутні.

Отже, під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано факт отримання від позивача на підставі Контракту по міжнародним товарно-транспортним накладним (CMR), покладеним в основу позову, товару – дров паливних колотих загальною вартістю 13 536,50 євро.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за Контрактом зобов`язання в частині поставки товару відповідачу.

За приписами ст. 53, 54, 58, 59 Конвенції Організації Об`єднаних Націй від 11.04.1980р. (Венська конвенція) про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, учасниками якої є як Україна, так і Бельгія, покупець зобов`язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Зобов`язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.

Якщо покупець не зобов`язаний сплатити вартість у будь-який інший конкретний строк, він повинен сплатити її, коли продавець згідно з договором та цією Конвенцією передає або сам товар, або товаророзпорядчі документи в розпорядження покупця. Продавець може обумовити передачу товару або документів здійсненням такого платежу.

Покупець зобов`язаний сплатити вартість у день, який встановлено чи може бути визначено згідно з договором та цією Конвенцією, без необхідності якогось запиту або виконання яких-небудь формальностей з боку продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Аналіз змісту Контракту свідчить, що сторонами не узгоджено строк оплати товару в розумінні ст. 251, 252 Цивільного кодексу України.

Термін виконання зобов`язання в частині оплати отриманого товару, що випливає з правовідносин купівлі-продажу встановлений спеціальною нормою права, яка міститься в ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі – продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар, з огляду на приписи ст. 692 Цивільного кодексу України, виникає з моменту його прийняття.

Вищевикладена правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 19.08.2014р. у справі № 3-78гс14 (№ 925/1332/13) та від 30.09.2014р. у справі № 3-121гс14 (№ 927/1232/13).

Крім того, здійснення відповідачем часткової оплати товару свідчить про обізнаність відповідача про відправлення йому, як вантажоодержувачу, вантажу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що в Контракті сторони не узгодили строк оплати товару, суд доходить висновку, що відповідач мав оплатити товар, отриманий по накладним, покладеним в основу позову, в день його прийняття, яким згідно з умовами поставки, визначеними сторонами у договорі, є день передання товару перевізнику, що відповідає даті складання кожної міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), покладеної в основу позову.

За повідомленням позивача відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 12 105,79 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з рахунку позивача.

За твердженням позивача більше коштів в рахунок оплати отриманого товару від відповідача не надходило, внаслідок чого за ним обліковується борг у сумі 1 430,71 євро, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого товару, а також доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 1 430,71 євро, під час розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов`язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови Контракту в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Контрактом зобов`язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі Контракту по міжнародним товарно-транспортним накладним (CMR), покладеним в основу позову, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач до суду не подав, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 430,71 євро є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 1 762,00 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням перекладачів (п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

23 травня 2019 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подана заява б/н від 23.05.2019р. про розподіл судових витрат, зазначивши при цьому, що докази понесених ним судових витрат в сумі 5 927,12 грн. (у т.ч. 2 020,00 грн. – витрати на виготовлення перекладу, 2 145,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу) будуть надані ним до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, враховуючи наведені вище положення Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати із зобов`язанням заявника надати суду докази щодо понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. 173 – 175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 251, 252, 334, 530, 610, 612, 626 – 628, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 73 – 75, 123, 129, 221, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» до Компанії «NF WOOD SPRL» про стягнення 1 430,71 Євро задовольнити повністю.

Стягнути з Компанії «NF WOOD SPRL» (Rue de la Motte, 4671 Saive, Belgiue, VAT Number BE0670858928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» (15323, с. Сядрине, Корюківський район, Чернігівська область, вул. Заводська, 1, код 36584723) 1 430,71 Євро заборгованості та 1 762 грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Призначити судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Переробне підприємство БІОМАС» про розподіл судових витрат на 04 червня 2019 року на 09 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 301.

Зобов`язати позивача протягом 5 (п`яти) днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог надати суду докази щодо понесених ним судових витрат.

Повідомити сторін про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено 29.05.2019р.

Суддя А.С.Сидоренко