Рішення № 82037356, 29.05.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Справа № 925/1384/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – Леонічева Д.В. – адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Азот”, м. Черкаси,

до публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго”,

м. Черкаси

про стягнення 13 631 653 грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство “Азот” до публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” про стягнення з відповідача 9 000 000 грн. 00 коп. неповернутої фінансової допомоги, 1 267 600 грн. 72 коп. пені, 2 764 320 грн. 99 коп. інфляційних втрат та 599 731 грн. 87 коп. 3% річних, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 23 серпня 2016 року за №264-304.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 лютого 2019 року справу №925/1384/18 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В., підготовче засідання призначено на 04 березня 2019 року. Розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 березня 2019 року підготовче засідання відкладено на 28 березня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 16 травня 2019 року.

До початку розгляду справи по суті від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач вказав на допущені описки в позові щодо номеру судового рішення на яке посилається.

В судовому засіданні, яке відбулося 16 травня 2019 року судом було оголошено перерву до 29 травня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове зсідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказував, що строк виконання зобов`язання по договору не настав, а також зазначав про безпідставність нарахування позивачем неустойки під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство відповідача.

Водночас, відповідач стверджував, що позивачем не доведено поважності причин пропуску позовної давності для стягнення пені.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 29 травня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1384/18.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач не виконує грошове зобов`язання за укладеним між сторонами договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 23 серпня 2016 року №264-304 щодо повернення в установлений цим договором строк отриманої від позивача фінансової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 23 серпня 2016 року між публічним акціонерним товариством “Азот” (позикодавець) та публічним акціонерним товариством “Черкасиобленерго” (позичальник) було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №264-304.

Згідно п. 1.1 вищевказаного договору позикодавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати позичальнику грошові кошти без нарахування відсотків за їх користування в розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов`язався повернути допомогу у визначений цим договором строк.

Розмір фінансової допомоги становить 9 000 000 грн. 00 коп. (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору позикодавець має передати фінансову допомогу позичальникові протягом 5-ти банківських днів з дати підписання цього договору.

У п. 4.2 договору визначено строк повернення фінансової допомоги до 30 вересня 2016 року.

Згідно з п. 5.1 договору позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві фінансову допомогу до 30 вересня 2016 року або до настання цього строку.

Пунктом 7.1 договору у випадку порушення позичальником строку повернення допомоги, позичальник зобов`язаний оплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період прострочки, від суми неповерненої у встановлений цим договором строк, за кожний день прострочення повернення допомоги.

Відповідно до п. 8.1 та п. 8.2 договору останній набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по цьому договору.

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 9 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень від 25 серпня 2016 року №№14296. 14297.

Водночас відповідач свого зобов`язання за договором щодо повернення позивачу у строк до 30 вересня 2016 року одержаної фінансової допомоги у сумі 9 000 000 грн. 00 коп. не виконав.

11 жовтня 2016 року на підставі заяви від 10 жовтня 2016 року №202-09/65 відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог публічного акціонерного товариства “Азот” до публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” про повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в сумі 9 000 000 грн. 00 коп. і вимог публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до публічного акціонерного товариства “Азот” про оплату боргу за поставлену у лютому 2016 року електричну енергію у сумі 9 000 000 грн. 00 коп. та про припинення зобов`язань між цими особами щодо сплати одна одній вказаних сум коштів.

Відповідач відповідну заяву позивача одержав 11 жовтня 2016 року, проти неї не заперечував і заявлене у ній зарахування зустрічних однорідних вимог у судовому порядку не оскаржував.

Проте, рішенням господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року у справі №925/5/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2017 року і постановою Вищого господарського суду України від 01 листопада 2017 року, за позовом Національного антикорупційного бюро України визнано недійсною угоду у формі заяви публічного акціонерного товариства “Азот” від 10 жовтня 2016 року №202-09/65 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго” після визнання судом недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства “Азот” від 10 жовтня 2016 року №202-09/65 про зарахування зустрічних однорідних вимог одержану за договором №264-304 фінансову допомогу у сумі 9 000 000 грн. 00 коп. позивачу в добровільному порядку не повернуло.

За порушення встановленого п. 4.2 договору №264-304 строку повернення фінансової допомоги позивач на суму неповернутої фінансової допомоги у розмірі 9 000 000 грн. 00 коп. нарахував відповідачу до сплати 1 267 600 грн. 72 коп. пені передбаченої п. 7.1 цього договору за період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року, а також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 2 764 320 грн. 99 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2018 року та 599 731 грн. 87 коп. 3% річних нарахованих за період з 01 жовтня 2016 року по 20 грудня 2018 року.

Неповернення відповідачем у позасудовому порядку позивачу одержаної за договором №264-304 фінансової допомоги у сумі 9 000 000 грн. 00 коп. і несплата нарахованих позивачем за прострочення повернення фінансової допомоги пені, інфляційних втрат і 3% річних спричинило даний спір.

Договір №264-304 в силу ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнавався судом недійсним.

Стаття 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачають можливість припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги і, що таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 – ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З викладених вище обставин справи та норм Цивільного і Господарського кодексів України вбачається, що зарахування між публічним акціонерним товариством “Черкасиобленерго” і публічним акціонерним товариством “Азот” за заявою останнього від 10 жовтня 2016 року №202-09/65 зустрічних однорідних вимог у розмірі 9 000 000 грн. 00 коп. є одностороннім правочином (договором, угодою) в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, для вчинення (укладення) якого (якої) достатньо було вказаної заяви публічного акціонерного товариства “Азот”.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України визнання рішенням господарського суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року у справі №925/5/17 недійсною угоди у формі заяви публічного акціонерного товариства “Азот” від 10 жовтня 2016 року №202-09/65 про зарахування зустрічних однорідних вимог означає, що ця угода з моменту її укладення не створила для публічного акціонерного товариства “Азот” та публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” ніяких юридичних наслідків по відношенню до прав і обов`язків, які виникли у них з договору №264-304.

Визнана судом недійсною угода не припинила зобов`язання публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” за іншим договором - договором №264-304 щодо повернення публічному акціонерному товариству “Азот” 9 000 000 грн. 00 коп. фінансової допомоги і не змінила встановлений п. 4.2 вказаного договору строк виконання цього зобов`язання.

Доводи публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” про припинення його зобов`язання за договором №264-304 через укладення угоди про зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою публічного акціонерного товариства “Азот” від 10 жовтня 2016 року №202-09/65 і відновлення цього зобов`язання після визнання рішенням господарського суду Черкаської області недійсною цієї угоди, але без відновлення встановленого п. 4.2 договором №264-304 строку повернення фінансової допомоги не відповідають вимогам ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, тому відхиляються господарським судом.

Отже, останнім днем встановленого п. 4.2 договором №264-304 строку повернення фінансової допомоги є 29 вересня 2016 року, а 30 вересня 2016 року є першим днем прострочення у її поверненні.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом передбачених договором №264-304 зобов`язань його сторін цей договір є договором позики в розумінні ст. 1046 Цивільного кодексу України, яким встановлена безвідсотковість позики, тобто відсутність у кредитора права на одержання від позичальника процентів як плати за користування позикою, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні нарахування та три відсотки річних не є процентами у розумінні статті 1048 Цивільного кодексу України, оскільки є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування позикою.

У п. 7 ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” наведено вичерпний перелік суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону. Це учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. Із Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” вбачається, що сфера його дії за суб`єктним складом учасників обмежується учасниками ринку з надання фінансових послуг.

Зі змісту пунктів 6, 7 ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст. 1046 Цивільного кодексу України випливає, що така послуга як надання коштів у позику, яка відносяться до фінансових послуг, може надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг, або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але й фізичними особами, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Договір позики є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки Цивільний кодекс України не містить жодного виключення як щодо суб`єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором.

Таким чином, Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб`єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб`єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойку (штраф, пеню) визначає як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частина 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такі способи захисту порушеного права особи як присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд Черкаської області дійшов таких висновків.

Після перерахування позивачем відповідачу на виконання договору №264-304 фінансової допомоги у сумі 9 000 000 грн. 00 коп. у відповідача виникло зобов`язання щодо повернення цієї суми коштів позивачу в установлений п. 4.2 цього договору строк до 30 вересня 2016 року.

Відповідач в порушення договору №264-304 не виконав зобов`язання, строк виконання якого настав, щодо повернення позивачу отриманої ним за цим договором фінансової допомоги у сумі 9 000 000 грн. 00 коп. і тим самим порушив право позивача на своєчасне одержання ним вказаної суми коштів.

Отже позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати примусового виконання відповідачем вказаного зобов`язання шляхом стягнення з нього на свою користь 9 000 000 грн. 00 коп. неповернутої фінансової допомоги та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Заявлені до стягнення суми інфляційних нарахувань в сумі 2 764 320 грн. 99 коп. та 3% річних в сумі 599 731 грн. 87 коп. нараховані позивачем у відповідності з фактичними обставинами невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення позивачу фінансової допомоги, умовами договору №264-304 та вимогами чинного законодавства, тобто нараховані правильно.

Щодо стягнення з відповідача заявленої у позові пені у сумі 1 267 600 грн. 72 коп. господарський суд погоджується з доводами відповідача про незаконність її нарахування позивачем попри наявність факту її встановлення договором №264-304 і факту прострочення повернення відповідачем фінансової допомоги. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство регіонального розвитку паливно-енергетичного комплексу “А/РТЕК” порушено провадження у справі №01/1494 про банкрутство відкритого акціонерного товариства “Черкасиобленерго”, яке в подальшому було перейменоване у публічне акціонерне товариство “Черкасиобленерго”, введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

На даний час провадження у справі №01/1494 про банкрутство публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” у процедурі розпорядження майном боржника і дія мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів тривають за правилами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, чинній до 19 січня 2013 року. Частина 4 ст. 12 цього Закону передбачає, зокрема, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Отже спеціальним законом, яким є Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, встановлена і наразі є чинною заборона протягом дії мораторію на задоволення майнових вимог кредиторів нараховувати неустойки (штраф, пеню) та застосовувати інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань безвідносно до часу їх (зобов`язань) виникнення.

За таких обставин і положень чинного законодавства позивач не має права на нарахування і стягнення з відповідача пені у сумі 1 267 600 грн. 72 коп., тому позов підлягає задоволенню лише у частині стягнення з відповідача на користь позивача 9 000 000 грн. 00 коп. неповернутої фінансової допомоги, 2 764 320 грн. 99 коп. інфляційних втрат та 599 731 грн. 87 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивач не має права на нарахування відповідачу і стягнення з нього заявленої у позові пені, то відсутні підстави для застосування до цієї вимоги встановленої з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовної давності в один рік.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго”, вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства “Азот”, вул. Героїв Холодного Яру, 72, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00203826 – 9 000 000 грн. 00 коп. неповернутої фінансової допомоги, 2 764 320 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 599 731 грн. 87 коп. 3% річних та 185 458 грн. 64 коп. судового збору.

3. В решті вимог – в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29 травня 2019 року.

Суддя А.В.Васянович