Ухвала суду № 82037343, 29.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

29 травня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/432/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову №05/2-13019-19 від 24.05.2019

за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави

вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011

в особі позивача-1: Кабінету Міністрів України

вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008

позивача-2: Державної служби геології та надр України

вул. А. Цедика, 16, м. Київ, 03057

до відповідача-1: Національної акціонерної компанії «Надра України»

юридична адреса: пр-т. Повітрофлотський, 54, м. Київ, 03151

поштова адреса: вул. Євгенії Мірошниченко, 10, м. Київ, 03057

відповідач-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Мобіл»

Тверський тупик, 5-а, м. Київ, 01042

відповідача-3: Приватного підприємства «Гральні системи України»

проспект Миру, 32, м. Чернігів, 14000

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння

Без виклику та повідомлення сторін

ВСТАНОВИВ:

Заступником Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України подано позов до Національної акціонерної компанії «Надра України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Мобіл», Приватного підприємства «Гральні системи України», в якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі - продажу від 26.11.2007 нерухомого майна, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв. м, укладений між НАК «Надра України» та ТОВ «Мульті-Мобіл».

- витребувати у ПП «Гральні системи України» на користь Кабінету Міністрів України нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., АДРЕСА_1 Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв. м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 26.11.2007 між НАК «Надра України» та ТОВ «Мульті-Мобіл» укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТОВ «Мульті-Мобіл» купило нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв. м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв. м. Згідно з договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.11.2007 ТОВ «Мульті-Мобіл» придбало у НАК «Надра України» спірне майно за ціною 1 561 307, 65 гривень. Прокурор стверджує, що водночас 04.12.2007 зазначене майно було продано ВАТ Банк «Біг Енергія» за 3 800 000 грн, що удвічі більше суми, яку отримала НАК «Надра України». Прокурор наголошує на п. 5.4 статуту НАК «Надра України» у редакції від 27.09.2000, чинній на час утворення Компанії, що майно, що є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління не підлягає відчуженню. Оскільки оскаржуваний договір нерухомого майна суперечать вимогам ст. ст. 8, 9, 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», статуту НАК «Надра України», ст. 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803, ст. ст. 75, 139, 141, 145 ГК України, він згідно зі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України та ст. 207 ГК України повинен бути визнаний судом недійсним.

Також прокурор зазначає, що нерухоме майно, яке протиправно вибуло із власності держави неодноразово відчужувалось на користь приватних суб`єктів господарювання. Так, 04.12.2007 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Мульті-Мобіл» та ВАТ Банк «БІГ Енергія», спірне майно відчужено ВАТ Банк «БІГ Енергія» за 3 800 000 гривень. Надалі ВАТ Банк «БІГ Енергія» 16.12.2010 уклало договір купівлі-продажу з ПП «Гральні системи України», на підставі якого право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ПП «Гральні системи України». За таких обставин, прокурор стверджує, що оскільки спірне нерухоме майно відчужено без волевиявлення власника - держави в особі Кабінету Міністрів України, особою, яка не мала права на його відчуження, право власності у визначеному законом порядку до наступних набувачів не перейшло, а отже воно підлягає витребуванню у державну власність від останнього набувача - ПП «Гральні системи України». В обґрунтування зазначеної вимоги прокурор, зокрема, посилається на ст.387, ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, Заступник Генерального прокурора, посилаючись на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає, що про порушення інтересів держави Кабінету Міністрів України і Держгеонадрам достеменно відомо з жовтня 2018 року, що підтверджується запитами Генеральної прокуратури України до вказаних органів у рамках кримінального провадження, однак до цього часу ними заходів щодо відновлення інтересів держави не вжито. Однак Кабінетом Міністрів України як засновником НАК «Надра України» та власником державного майна, переданого до статутного капіталу Компанії, та Держгеонадрами як органом управління та акціонером Компанії, який здійснює управління корпоративними правами держава, незважаючи на незаконність відчуження майна за заниженою вартістю, до цього часу не вжито заходів щодо його повернення у власність держави. Отже враховуючи нездійснення позивачами тривалий час захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення у суд із відповідним позовом протягом тривалого часу після отримання інформації про порушення інтересів держави, Генеральна прокуратура України вважає, що має право звернутися у суд із даним позовом.

Одночасно із позовною заявою заступником Генерального прокурора подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м АДРЕСА_2 Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв. м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв.м.

- заборони ПП «Гральні системи України» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що підставою для заявлення цього позову стало встановлення Генеральною прокуратурою України під час розслідування кримінального провадження від 17.11.2017 за фактом незаконної приватизації державного майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 233 КК України, порушення при укладенні договорів купівлі-продажу державного майна вимог ст. 326 ЦК України, ст. ст. 75, 139, ч. 3 ст. 145 ГК України, ст. 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803. Прокурор стверджує, що згідно із відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно з 23.12.2010 нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, перебуває у приватній власності ПП «Гральні системи України». Однак зазначене майно неодноразово було предметом купівлі-продажу. Обставини незаконного набуття права власності на спірне майно дають обґрунтовані підстави припускати, що воно може бути протиправно відчужено відповідачем у справі. Зважаючи на викладене, з метою запобігання відчуженню чи обтяженню державного майна іншими зобов`язаннями, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, необхідно відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно та заборонити відповідачу вчиняти з ним будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них.

Розглянувши заяву заступника Генерального прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011).

Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Частиною ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи пов`язаність заходів забезпечення позову з його предметом та факт того, що спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалось, суд приймає як обґрунтовані доводи заявника про те, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на нерухоме майно. Вжиття заходів до забезпечення позову у наведений спосіб забезпечить можливість виконання рішення суду в разі відкриття провадження у справі та задоволення позову. Навпаки, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно може бути відчужено відповідачем на користь третіх осіб або обтяжено додатковими зобов`язаннями.

Водночас, заява заступника Генерального прокурора в частині заборони ПП «Гральні системи України» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно відповідного нерухомого майна задоволенню не підлягає, зважаючи на невизначеність кола «інших осіб», а також враховуючи, що сам по собі факт накладення арешту на спірне майно унеможливлює укладення правочинів, наслідком яких є його відчуження, що, на думку суду, є достатніми заходами для запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду у разі розгляду справи по суті та задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, заява заступника Генерального прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

В статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Суд погоджується з заявником про недоцільність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Заступника Генерального прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову №05/2-13019-19 від 24.05.2019 задовольнити частково.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об`єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15, а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв.м.

3. В частині задоволення заяви щодо заборони ПП «Гральні системи України» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього, відмовити.

4. Дана ухвала має силу виконавчого документу відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 29.05.2019, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.

6. Ухвала може бути пред`явлена до виконання в передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» порядку протягом трьох років.

7. Стягувачем за даною ухвалою є - Генеральна прокуратура України (вулиця Різницька, 13/15, Київ, 01011, ідентифікаційний код 00034051).

8. Боржником за даною ухвалою є – Приватне підприємство «Гральні системи України» (проспект Миру, 32, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 34259037).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://www.court.gov.ua. або в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала підписана 29.05.2019.

Суддя Н.Ю.Книш