Рішення № 82037240, 23.05.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/902/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів Київської області до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с. Гришівка Харківської області 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Гришівка Харківської області про стягнення коштів в сумі 3851158,57 грн. за участю представників:

позивача - Бохана С.О., довіреність б/н від 06.09.2018 року;

відповідача-1 - не з`явився;

відповідача-2 - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (надалі - відповідач-1) та Фізичної особи Мельника Олександра Адамовича (надалі - відповідач-2) про солідарне стягнення 2918145,54 грн. основного боргу, пені в сумі 161177,57 грн., штрафу в сумі 583629,11 грн., процентів за користування товарним кредитом в сумі 12438,05 грн., 36% річних в сумі 161177,57 грн. та індексу інфляції в сумі 14590,73 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем-1 грошових зобов`язань за договором поставки №142/17-ЛЗ від 18.10.2017 року. Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.04.2019 року було прийнято справу до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.04.2019 року на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 року клопотання позивача та відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання задоволено, підготовче засідання відкладено на 06.05.2019 року на 11:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.05.2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2019 року на 11:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні 23.05.2019 року позовні вимоги підтримав, крім того, 20.05.2019 року останній подав заяву (вх.№12190), в якій зазначив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем будуть надані суду всі докази, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Представники відповідачів в жодне судове засідання не з`явились, відзиви не надали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/902/19 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

18.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (позивач, постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (відповідач-1, покупець) укладено договір поставки №142/17-ЛЗ (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого, в строки, визначені Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в Додатках до Договору та у видаткових накладних, які є невід`ємною його частиною (п. 1.2. Договору поставки).

На виконання умов Договору поставки, позивачем поставлено відповідачу-1 товар на загальну суму 3597804,26 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № 3002 від 28.03.2018 року на суму 137714,40 грн.;

- № 3004 від 28.03.2018 року на суму 235638,00 грн.;

- № 3010 від 28.03.2018 року на суму 393418,48 грн.;

- № 3014 від 28.03.2018 року на суму 220973,64 грн.;

- № 3015 від 28.03.2018 року на суму 355685,28 грн.;

- № 3251 від 29.03.2018 року на суму 475000,16 грн.;

- № 3252 від 29.03.2018 року на суму 99511,20 грн.;

- № 4054 від 30.03.2018 року на суму 107979,70 грн.;

- № 7531 від 17.04.2018 року на суму 9180,96 грн.;

- № 7533 від 17.04.2018 року на суму 10286,50 грн.;

- № 9826 від 24.04.2018 року на суму 240648,00 грн.;

- № 9827 від 24.04.2018 року на суму 261135,60 грн.;

- № 10007 від 24.04.2018 року на суму 8195,04 грн.;

- № 14901 від 10.05.2018 року на суму 162404,88 грн.;

- № 16377 від 21.05.2018 року на суму 53272,80 грн.;

- № 16378 від 21.05.2018 року на суму 94528,50 грн.;

- № 18160 від 04.06.2018 року на суму 27311,62 грн.;

- № 30287 від 25.06.2018 року на суму 45912,24 грн.;

- № 31151 від 06.07.2018 року на суму 14800,20 грн.;

- № 32987 від 02.08.2018 року на суму 243017,00 грн.;

- № 40046 від 31.10.2018 року на суму 337534,56 грн.;

- № 40049 від 31.10.2018 року на суму 24068,28 грн.;

- № 40050 від 31.10.2018 року на суму 6966,90 грн.;

- № 40052 від 31.10.2018 року на суму 32620,32 грн.

28.09.2018 року відповідачем-1 часткового сплачено борг в сумі 185861,72 грн.

26.12.2018 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору поставки, в якій сторони внесли зміни до п. 2.4. Договору поставки вказавши, що відповідач-1 зобов`язувався здійснити оплату за поставлений товар в сумі 3411942,54 грн. до 31 січня 2019 року.

28.12.2018 року відповідачем-1 часткового сплачено борг в сумі 493797,00 грн., внаслідок чого борг останнього за Договором поставки склав 2918145,54 грн. (3597804,26 грн. - 679658,72 грн.).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки між сторонами укладено договір поруки № П/142/17-ЛЗ від 18.10.2017 року (надалі - Договір поруки), за яким гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) виступив поручителем за виконання всіх грошових зобов`язань за Договором поставки.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником (відповідачем-1) зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель (відповідач-2) та боржник (відповідач-1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя окремо, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 3.3 Договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені). Отже, на поручителя поширюється також обов`язок сплачувати нараховані за Договором поставки відсотки за користування товарним кредитом, пеню, 36 % річних, інфляційні нарахування та штраф.

Пунктом 4.1 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов`язаний у разі порушення боржником обов`язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов`язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк 3-х банківських днів, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора, вказаний в даному Договорі.

25.03.2018 року позивачем на адресу відповідача-2 направлено вимогу про сплату боргу за Договором поруки № 2503/36, в якій позивач вимагав від відповідача-2 сплатити суму боргу за Договором поставки, відповідно до розрахунку, що додавався до вимоги. Вказані обставини підтверджуються описом вкладення до цінного листа від 26.03.2019 року.

Проте відповідачі, станом на час розгляду справи, борг перед позивачем не погасили.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач-1 (покупець), в рамках укладеного між сторонами Договору поставки, отримав від позивача товар на загальну суму 3597804,26 грн.

Проте відповідачем-1 частково оплачено товар на суму 679658,72 грн., внаслідок чого борг останнього за Договором поставки склав 2918145,54 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, особа, яка придбала товар за договором купівлі-продажу, зобов`язана сплатити його вартість продавцеві в момент отримання товару або в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.4. Договору поставки в редакції додаткової угоди від 26.12.2018 року, відповідач-1 зобов`язувався здійснити оплату за поставлений товар в сумі 3411942,54 грн. до 31 січня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк виконання обов`язку зі сплати поставленого товару сплив, сума заборгованості відповідача-1 у розмірі 2918145,54 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростована відповідачами, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача-1 вказаної суми боргу.

Щодо стягнення відсотків за користування товарним кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

А в абзаці другому частини 5 даної статті вказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 2.6. Договору поставки, за користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до Договору. В додатках до договору, в яких передбачена оплата після поставки товару - "відстрочений платіж", вказаний розмір відсотків за користування товарним кредитом -1 % річних.

Пунктом 2.7 Договору поставки передбачено, що строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар. Саме тому позивачем, відповідно до актів нарахування відсотків за користування товарним кредитом були нараховані відсотки за період, починаючи з наступного дня після поставки товару.

Пунктом 2.11 Договору поставки передбачено, що відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6. Договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування.

Пунктом 2.10. Договору поставки передбачено, що у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов`язань по цьому Договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку:

1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 Договору;

2) в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2 (В) Договору;

3) в рахунок сплати пені за кожен день прострочення, передбаченої п. 7.2 (А) Договору;

4) в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2 (Б) Договору;

5) в рахунок оплати вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару;

6) в рахунок оплати різниці ціни Товару, передбаченої п. 2.2.3 Договору.

Всього, за актами нарахування відсотків за користування товарним кредитом позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 32779,33 грн., які відповідачем-1 були частково сплачені, а саме - нижченаведені оплати, згідно п. 2.10 Договору поставки, були зараховані в рахунок оплати відсотків за користування товарним кредитом:

- 28.09.2018 року зараховано суму в розмірі 14138,28 грн.;

- 28.12.2018 року зараховано суму в розмірі 6203,00 грн.

Разом за користування товарним кредитом було сплачено 20341,28 грн.

Отже, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача-1 перед позивачем по відсоткам за користування товарним кредитом складає суму 12438,05 грн.

Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем по відсоткам за користування товарним кредитом в сумі 12438,05 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростована відповідачами, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача-1 вказаної суми боргу.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, 36% річних та індексу інфляції, суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 Договору поставки, у випадках порушення умов даного Договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором. За порушення даних умов Договору покупець:

А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання;

Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання;

В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 7.3. Договору поставки, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов`язанням (сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, штрафу, 36% річних та індексу інфляції, суд зазначає, що розрахунки позивача є вірними, а тому вимоги про стягнення з відповідача-1 пені в сумі 161177,57 грн., штрафу в сумі 583629,11 грн., 36% річних в сумі 161177,57 грн. та індексу інфляції в сумі 14590,73 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідача-2, суд зазначає наступне.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.2. Договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником (відповідачем-1) зобов`язання, забезпеченого порукою, поручитель (відповідач-2) та боржник (відповідач-1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор (позивач) може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя окремо, чи до обох одночасно.

Відповідно до п. 3.3 Договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені). Отже, на поручителя поширюється також обов`язок сплачувати нараховані за Договором поставки відсотки за користування товарним кредитом, пеню, 36 % річних, інфляційні нарахування та штраф.

Таким чином, зважаючи на порушення відповідачем-1 зобов`язань, забезпечених порукою, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 2918145,54 грн. основного боргу, пені в сумі 161177,57 грн., штрафу в сумі 583629,11 грн., процентів за користування товарним кредитом в сумі 12438,05 грн., 36% річних в сумі 161177,57 грн. та індексу інфляції в сумі 14590,73 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 232 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (64522, Харківська обл., Сахновщинський район, село Гришівка, код ЄДРПОУ 30772576) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550) 2918145,54 грн. основного боргу, пеню в сумі 161177,57 грн., штраф в сумі 583629,11 грн., проценти за користування товарним кредитом в сумі 12438,05 грн., 36% річних в сумі 161177,57 грн., індекс інфляції в сумі 14590,73 грн. та 57767,38 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.05.2019 року.

Суддя О.В. Смірнова