Рішення № 82037055, 20.05.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/408/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників:

позивача: Булгаков І.Є., довіреність № 4 від 05.03.2019 р.

відповідача: Поліщук О.Л., довіреність № 27 від 18.03.2019 р.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс", м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр передових технологій будівництва та ремонта автомобільних доріг", м. Харків, про стягнення коштів у розмірі 3 689 212,31 грн.

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно

апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/408/19

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Бітекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною завою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Центр передових технологій будівництва та ремонту автомобільних доріг", про стягнення збитків у розмірі 3 689 212,31 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/408/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 14 березня 2019 року, ухвалою суду, прийнято до розгляду відзиву на позовну заяву (вх. № 5529 від 04 березня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи. Протокольними ухвалами суду від 18 березня 2019 року судом встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив до 26 березня 2019 року, відповідачу строк на подання до суду заперечень до 03 квітня 2019 року, на підставі ст.ст. 42, 166, 167, 177, 232 ГПК України. 08 квітня 2019 року, ухвалою суду, залишено клопотання позивача про витребування доказів (вх. № 8197 від 02 квітня 2019 року) без задоволення. Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу заперечень; продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду заперечень до 17 квітня 2019 року. 10 квітня 2019 року, ухвалою суду, виправлено описку, допущену у резолютивній частині ухвали господарського суду Харківської області по справі № 922/408/19 від 09 квітня 2019 року, а саме вказано вірну дату складання повного тексту ухвали - 10 квітня 2019 року. Протокольною ухвалою суду від 17 квітня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 квітня 2019 року, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185, 232 ГПК України. 22 квітня 2019 року по розгляду даної справи судом оголошено перерву до 13 травня 2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України. 13 травня 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву. Ухвалою суду від 13 травня 2019 року, судом визнано поважною причину неподання позивачем пояснень та долучено їх до матеріалів справи. В частині постанови Верховного суду від 10.04.2019 р. у справі № 922/110/19 пояснення товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" (вх. № вх. № 11225 від 08.05.2019 р.) залишено без розгляду. 13 травня 2019 року по розгляду даної справи судом оголошено перерву до 16 травня 2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України. 16 травня 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву. 16 травня 2019 року по розгляду даної справи судом оголошено перерву до 20 травня 2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України. 20 травня 2019 року розгляд справи, відповідно ч. 6 ст. 216 ГПК України, продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву.

В призначене судове засідання 20 травня 2019 року представники сторін з`явилися, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

30 березня 2016 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір № 143/16/Ппу хр 20.16 про надання послуг. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, замовник доручає, а виконавець зобов`язується протягом визначеного в договорі строку отримувати, вивантажувати, зберігати та відвантажувати бітум нафтовий дорожній (надалі товар), який є власністю замовника. Сума договору складається з сум наданих послуг, які указуються в актах виконаних робіт згідно п. 4 цього договору. Виконавець проводить приймання товару по кількості згідно акту приймання – передачі товару, складеному на підставі залізничних накладних при умові відповідності фактичної кількості з кількістю, вказаною в супровідних документах. Замовник приймає товар від виконавця по кількості згідно актів приймання – передачі (повернення) майна згідно п.2.3. цього Договору. Вага товару, вказана в актах, є остаточною і обов`язковою для обох сторін (п.п. 5,1, 5.2, 5.3 договору). У разі невиконання умов цього договору винна сторона відшкодовує збитки іншій стороні, які були причинені неякісним виконанням своїх зобов`язань (п. 6.1 договору). Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до закінчення його дії, цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. Кількість таких подовжень необмежена.

На виконання умов вище вказаного договору, позивачем передано на зберігання відповідачеві в період з квітня 2016 року по квітень 2017 року бітум нафтовий дорожній: БНД 70/100 в загальній кількості 4906,6 т; БНД 60/90 - 1 320,586 т., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі за період: з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року; з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року; з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року; з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року; з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року; з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року; з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року; з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року; з 01 грудня 2016 року по 29 грудня 2016 року; 01 квітня 2017 року по 28 квітня 2017 року. В період з квітня 2016 року по травень 2017 року відповідачем було видано позивачеві бітум нафтовий дорожній: БНД 70/100 в кількості 4 276,44 т.; БНД 60/90 в кількості 983,23 т., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами: № 1 від 29 квітня 2016 року; № 2 від 31 травня 2016 року; № 3 від 30 червня 2016 року; № 4 від 29 липня 2016 року; № 5 від 31 серпня 2016 року; № 6 від 30 вересня 2016 року; № 7 від 31 жовтня 2016 року; № 8 від30 листопада 2016 року; № 9 від 29 грудня 2016 року; № 1 від 31 березня 2017 року; № 2 від 28 квітня 2017 року; № 3 від 31 травня 2017 року.

В період з травня 2015 року по серпень 2016 року відповідачем було придбано у позивача бітум нафтовий дорожній: БНД 70/100 у кількості 622,36 т.; БНД 60/90 у кількості 0,18 т., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору поставки № 19/15 від 09 квітня 2015 року, укладеного між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) та копіями видаткових накладних: № 401 від 13 травня 2016 року; № 655 від 06 червня 2016 року; № 679 від 08 червня 2016 року; № 804 від 14 червня 2016 року; № 835 від 16 червня 2016 року; № 891 від 22 червня 2016 року; № 29 червня 2016 року; від 01 липня 2016 року; № 1198 від 15 липня 2016 року; № 1417 від 04 серпня 2016 року.

26 квітня 2017 року відповідач, на лист позивача, повідомив останнього листом за вих. № 91 від 26 квітня 2017 року про те, що виникли технічні складності по видачі бітуму за договором № 143/16/Пп2 х. 20.16 від 30 березня 2016 року в розмірі 337,176 т. та про те, що видача бітуму планується провести на протязі 2-х місяців. 31 травня 2017 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 354, відповідно до якої позивач зазначив, що залишок бітуму на складі відповідача станом на 31 травня 2017 року складає 344,976 т., та пропонував відповідачеві прийняти не відвантажений на адресу позивача бітум за ціною 7 500,00 грн.

28 вересня 2017 року відповідачем перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 997 500,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 558 від 28 вересня 2017 року з призначенням платежу - "Плата за бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в кількості 133 т згідно претензії № 354 від 31 травня 2017 р. ПДВ 166 250,00 у.ч.". Крім того, листом за вихідним номером № 188 від 28 вересня 2017 року відповідач провив позивача, з огляду на часткову оплату вартості бітуму, документально оформити відпуск зі зберігання оплаченої партії бітума в кількості 133 т.

29 вересня 2017 року, позивач направив відповідачу листа за вих. № 788, відповідно до якого повідомив, що оплату у розмірі 997 500,00 грн., яка була здійснена на підставі платіжного доручення № 0558 від 28 травня 2017 року підприємство зарахувало, як часткову компенсацію завданих позивачу матеріальних збитків від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

09 жовтня 2017 року, відповідачем було направлено на адресу позивача лист за вих. № 193, відповідно до якого відповідач просив документально оформити відпуск зі зберігання оплаченої партії бітума в кількості 133 т.

10 жовтня 2017 року, позивач листом за вих. № 822 повідомив відповідача про те, що позивач не має законних підстав для виконання вашої вимоги з приводу видання сплаченої партії бітума у кількості 133 т. на адресу відповідача. Кріт того, зазначив, що підприємство відповідача лише частково виконало вимоги претензії позивача від 31 травня 2017 року. Зауважив, що відповідач може витати бітум дорожній у кількості 337,176 т на адресу позивача, а всі інші дії, які вимагає здійснити відповідач від позивача повинні бути адресовані лише до Харківської місцевої прокуратури № 3 відповідному слідчому, який уповноважений на розгляді кримінального провадження № 42017221050000049 від 30 травня 2017 року за ч. 3 ст. 191 КК України.

12 жовтня 2017 року відповідачем перераховано на користь позивача 623 160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 640 з призначенням платежу - "Плата за бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в кількості 83,088 т згідно претензії № 354 від 31.05.2017р. ПДВ 103 860,00 у т.ч.".

Як вказує позивач у позовній заяві, станом на 25 квітня 2017 року не відвантаженими залишилися загалом 334,9760 т. бітуму, з них: 337,1760 т - марки 60/90; 7,8000 т. - марки 70/100. Кошти, сплачені відповідачем згідно платіжних доручень: № 558 від 28 вересня 2017 року у розмірі 997 500,00 грн. та № 640 від 12 жовтня 2017 року у розмірі 623 160,00 грн. є нічим іншим, як добровільним задоволенням боржником вимог кредитора з відшкодування збитків, з огляду на не сплату собівартості бітуму в місячний термін з моменту отримання претензії № 354 від 31 травня 2017 року, і відповідно підлягають перерахунку виходячи з ринкових цін на момент здійснення платежу. Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач фактично був позбавлений можливості продати бітум, який повинен був повернутися зі зберігання, та погасити кредитні зобов`язання за кредитним договором № Т 23.08.11 К 292 від 26 липня 2012 року укладеними з АТ "Таскомбанк", з огляду на, що банком було додатково нараховано позивачу відсотки за користування кредитними коштами, які всього склали 456 244,31 грн.

Вказані вище обставини й стали підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 3 689 212,31 грн. збитків.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає в повному обсязі та вказує на наступне. Для повернення бітуму позивачу після зберігання відповідач повинен був розігріти бітум і насосами завантажити в автобітумовози позивача рідкий бітум з температурою близько + 150С. Технологічно процес видачі із зберігання бітуму передбачає приготування рідкого бітуму без введення добавок в котлах 15000л. і включає попередній підігрів бітуму в бітумосховищі, перекачування підігрітого бітуму із бітумосховища в бітумоплавильні котли, розігрів бітуму в бітумоплавильних котлах, перекачування розігрітого бітуму в автобітумовоз, очистку бітумних котлів, очистку приямка бітумосховища. На виконання заявок позивача відповідач, відповідно до умов договору про надання послуг, в період з 30 березня 2016 року по 31 грудня 2016 року прийняв і вивантажив згідно товаросупровідних документів 6054,386 тон бітуму. В цей же час відповідач відповідно до заявок позивача виготовив і завантажив в автобітумовози 4864,290 тон рідкого бітуму з температурою близько + 150С, що не заперечується позивачем та підтверджується відповідними актами. Ще 622,54 тон бітуму нафтового дорожнього позивач продав відповідачу на підставі договору постачання № 19/15 від 09 квітня 2015 року. За даними бухгалтерського обліку станом на 22 грудня 2016 року на забалансовому рахунку відповідача обліковувалося 567,556 тони бітуму позивача, які він не забрав із зберігання. За результатами проведеної інвентарзиції залишок бітуму, станом на 22 грудня 2016 року, фактично був встановлений у кількості 411,025 тон. Кошторисно-нормативною базою для визначення нормативних витрат при приготуванні рідкого бітуму до 01 січня 2017 року є ДСТУ БД 2.2-27:ХХ Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Автомобільні дороги (Збірник 27) (ДБН Д.2.2-99, МОD)", який був прийнятий з наданням чинності з 01 січня 2014 року відповідно із наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 667 від 28 грудня 2012 року. В період з березня 2017 року по травень 2017 року відповідач надав позивачу послуги з приймання та вивантаження 172,8 тон бітуму, а також видав зі зберігання та завантажив у транспорт позивача 395,380 тон бітуму. Розрахунок природних втрат бітуму у кількості 4,456 т. відповідач здійснив за нормами, які визначені ДСТУ БД.2.2-27:2016 Ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи. Автомобільні договори (Збірник 27)", який набрав чинності з 01 січня 2017 року. Грошові кошти, сплачені відповідачем згідно платіжних доручень: № 558 від 28 вересня 2017 року у розмірі 997 500,00 грн. та № 640 від 12 жовтня 2017 року у розмірі 623 160,00 грн., є коштами, сплаченими за вартість саме бітуму, а ніяк не збитками.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам

Частиною 2 ст. 193 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ст. 526 ЦК України). Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною 1 статті 614 встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 вказаної статті). Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно ч. 1 т. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання (ч.1 ст. 937 ЦК України). Частиною 1 статті 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (ч. 1 ст. 951 ЦК України). Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як встановлено судом в період з 01 квітня 2016 року по 28 квітня 2017 року позивачем передано на зберігання відповідачу бітум нафтовий дорожній марки 70/100 у кількості 4906,6 т. та марки 60/90 у кількості 1320,586 т., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі та не заперечувалося сторонами. В період з квітня 2016 року по травень 2017 року відповідачем було відвантажене позивачу бітум нафтовий дорожній марки 70/100 у кількості 4 276,44 т. та марки 60/90 у кількості 983,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами та не заперечувалося сторонами. Відповідно до видаткових накладних позивачем в період з травня 2016 року по серпень 2016 року було продано відповідачу бітум нафтовий дорожній марки 70/100 у кількості 622,36 т. та марки 60/90 у кількості 0,18 т. Згідно платіжних доручень № 558 від 28 вересня 2017 року на суму 997 500,00 грн. та № 640 від 12 жовтня 2017 року на суму 623 160,00 грн., відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти, з призначенням платежу вартість нафтового дорожнього марки 60/90 у загальній кількості 216,088 т., на виконання претензії позивача № 354 від 31 травня 2017 року.

Як вбачається з позовної заяви, до складу понесених позивачем збитків включено вартість невідшкодованого бітуму марки 60/90 (з урахуванням часткового погашення суми збитків станом на 28 вересня 2017 року та станом на 12 жовтня 2017 року, за цінами вартості бітуму на ці дати)), невідшкодовану вартість бітуму марки 70/100, що у сукупному розмірі складає 3 232 968,00 грн. та нараховані позивачу додаткові відсотки за користування кредитними коштами, на підставі кредитного договору № Т 23.08.11 К 292 від 26 липня 2012 року, які позивач поніс внаслідок невиконання відповідачем умов договору № 143/16/Ппу хр 20.16 про надання послуг від 30 березня 2016 року через неповернення бітуму, як наслідок його (бітуму) не продажу та неможливість погасити кредитні зобов`язання у розмірі 456 244,31 грн.

Водночас, як встановлено судом та зазначалося вище в даному рішенні суду, відповідачем було частково сплачено вартість бітуму марки 60/90, а саме 28 вересня 2017 року на суму 997 500,00 грн. та 12 жовтня 2017 року на суму 623 160,00 грн.

Зарахування вказаних коштів позивачем, як добровільне часткове погашення відповідачем збитків, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається з платіжних доручено № 558 від 28 вересня 2017 року та № 640 від 12 жовтня 2017 року, відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у сукупному розмірі 1 620 660,00 грн. з призначенням платежу - плата за бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 в сукупній кількості 216,088 т. (по двох платіжних дорученнях) згідно претензії № 354 від 31 травня 2017 року, якою (претензією) позивач запропонував відповідачеві купити невідвантажений бітум за ціною 7 500,00 грн. за тону. Тобто, відповідачем було сплачено саме вартість бітуму за ціною, визначеною самим позивачем у своїй претензії № 354 від 31 травня 2017 року. З огляду на наведене, перерахування позивачем цих коштів на погашення збитків по цінах вартості бітуму станом на проведення відповідачем оплат є необґрунтованим, так як позивачем у своїй претензії чітко визначено ціну бітуму за якою той пропонував його купити відповідачу, а відповідачем у платіжних дорученнях чітко зазначено призначення платежу, як вартість саме бітуму згідно претензії позивача. Проведення вказаних банківських платежів відображено й самим позивачем в податкових накладних за 28.09.2017 р. та 12.10.2017 р.

Таким чином вбачається, що відповідачем залишилося невідвантажено та несплачено на користь позивача бітум нафтовий дорожній марки 60/90 у кількості 121,088 т., марки 70/100 у кількості 7,8 т.

Включення до складу збитків 456 244,31 грн., нарахованих позивачу як додаткові відсотки за користування кредитними коштами на підставі кредитного договору № Т 23.08.11 К 292 від 26 липня 2012 року, є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.

Як вбачається з умов кредитного договору № Т 23.08.11 К 292 від 26 липня 2012 року, позивачу було відкрито кредитну лінію на поповнення обігових коштів. Жодного посилання на те, що позивачу надано грошові кошти (відкрито кредитну лінію) саме з метою купівлі, за наслідком продажу бітуму, в даному договорі немає, дану кредитну лінію позивачем було відкрито з метою здійснення своєї господарської діяльності. Більш того, позивачем не надано доказів саме нарахування йому додаткових відсотків та оплату їх позивачем. Долучення позивачем до матеріалів справи даного кредитного договору з усіма додатками свідчить лише про те, що у позивача існують кредитні правовідносини з банком, а не про понесення позивачем збитків через неповернення відповідачем позивачу бітуму, крім того, позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими відсотками у вигляді збитків.

Посилання відповідача на те, що 121,088 т. бітуму нафтового дорожнього марки 60/90 є втраченими через природні втрати, що обумовлені видачею позивачу рідкого бітуму за 2016 рік до положення ДСТУ Б Д 2.2-27:201Х Ресурсні елементи кошторисні норми на будівельні роботи та національним стандартам України ДСТУ БД.2.2-27:2016 Ресурсні елементи кошторисні норми на будівельні роботи. Автомобільні договори (Збірник 27), є необґрунтованим та безпідставним, з огляду на наступне.

Положення ДСТУ Б Д 2.2-27:201Х Ресурсні елементи кошторисні норми на будівельні роботи та національні стандарти України ДСТУ Б Д.2.2-27:2016 Ресурсні елементи кошторисні норми на будівельні роботи. Автомобільні договори (Збірник 27) є нормативною базою для визначення нормативних втрат при приготуванні рідкого бітуму для будівництва автомобільних доріг. Сферою застосування вказаних стандартів є визначення складу і потреби в ресурсах під час виконання робіт із нового будівництва та реконструкції автомобільних доріг в той час як предметом договору № 143/16/Ппу хр 20.16 про надання послуг від 30 березня 2016 року є зберігання та відвантажування бітуму нафтового дорожнього. Жодними нормами не передбачено природних втрат бітуму при його зберіганні та відпуску зі зберігання, на даний час не існує жодного нормативно-правового акта, який регулює питання природного убутку нафтопродуктів при прийманні, відпуску і транспортуванні, що підтверджується листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України "Про усунення правової неврегульованості в частині обліку норм природних втрат нафти та нафтопродуктів".

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у сукупному розмірі 1 936 440,00 грн. (121,088 т. неповернутого бітуму марки 60/90 * 15 000,00 грн. (вартість бітуму згідно довідки Хмельницької торгово-промислової палати від 04 лютого 2019 року) + 7,8 т. неповернутого бітуму марки 70/100 * 15 400,00 грн. (вартість бітуму згідно довідки Хмельницької торгово-промислової палати від 04 лютого 2019 року)) є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Решта позовних вимог позивача про стягнення 1 752 772,31 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що довідка Хмельницької торгово-промислової палати від 04 лютого 2019 року не є належним доказом вартості придбаного позивачем бітуму, оскільки його вартість визначена у контракті на поставку нафтопродуктів № Б-06995/2016 від 21 жовтня 2016 року за яким позивачем було придбано бітум, є необґрунтованим та не відповідають приписами ч. 3 ст. 623 ЦК України, якою чітко визначено, що розмір збитків, у разі їх добровільного незадоволення, визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на момент пред`явлення позову.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 29 046,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 130, 194, 195, 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-241Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр передових технологій будівництва та ремонта автомобільних доріг" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 30883206) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" (03062, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 67, код ЄДРПОУ 32380700) збитки у розмірі 1 936 440,00 грн. та 29 046,60 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "29" травня 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко