Рішення № 82036962, 20.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/740/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лисогор А.Б. (на підставі довіреності)

від відповідача: Гордієнко М.В. (на підставі довіреності)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б);

до відповідача: Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19);

про стягнення 15275,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 18.03.2019 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства “НІБУЛОН” вх. ГСОО №757/19 до відповідача - Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Одеська залізниця”, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15275,25 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо доставки вантажу за залізничною накладною №53819587 від 14.01.2019р., в звязку з чим позивачу завдані збитки у розмірі 15275,25 грн. внаслідок нестачі вантажу. На думку позивача, нестача вантажу виникла через технічну несправність вагонів, яка враховуючи той факт, що на станціях відправлення таких пошкоджень не було, виникла під час перевезення вантажу, а відтак відповідальність за виявлену нестачу вантажу повинен нести перевізник, тобто залізниця.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2019 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/740/19 за правилами спрощеного позовного провадження, із призначенням судового засідання.

У судовому засіданні від 24.04.2019 року судом оголошено перерву, в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 10.05.2019 року, оскільки спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні, про що представників сторін повідомлено під розпис.

Окрім того, у судовому засіданні від 24.04.2019 року представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №8250/19 від 24.04.2019р.)., відповідно до якого АТ „Українська залізниця” повідомляє, що завантаження вагону №95385456, в якому встановлено нестачу вантажу, та визначення маси вантажу перед відправленням здійснено відправником самостійно, без участі представника залізниці. Окрім того, відповідач заперечує технічну несправність вагону №95385456, зазначає, що до станції призначення Миколаїв – Вантажний він доставлений у справному стані, на вагоні наявні всі непорушені запірно-пломбувальні пристрої, а відтак позовні вимоги, на думку відповідача безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

03.05.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №8638/19 від 03.05.2019р.), в якому останній не заперечував факт самостійного визначення ним маси вантажу та повідомив, що від відповідача не надходило будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті вантажу до перевезення та укладанні договору перевезення, а також вказав на відсутність доказів, підтверджуючих факт недовантаження вантажу за спірними накладними або невірне зазначення у накладній маси вантажу. Технічна несправність вагону, внаслідок якої, на думку позивача, виникла нестача вантажу, полягає у механічному пошкодженні розвантажувальних люків вагону, наявності поглиблення у розвантажувальному люці вагону, не передбаченої технічною конструкцією вагону, підтверджена під час складання комерційного акту №415207/4 від 19.01.2019р. Також, враховуючи те, що згідно залізничної накладної №53819587 від 14.01.2019р. у вагоні №95385456 залізницею прийнято до перевезення 64 250 кг вантажу, а на станції призначення видано на 3 150 кг вантажу менше, ніж було до перевезення, нестача вантажу виникла під час його перевезення, а відтак відповідальність за нестачу вантажу покладається на залізницю, як перевізника.

У судовому засіданні від 10.05.2019 року судом оголошено перерву, в порядку ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 20.05.2019 року, оскільки спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні, про що представників сторін повідомлено під розпис.

У судовому засіданні від 20.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні від 20.05.2019 року проти задоволення судом позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.05.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повний текст рішення буде складено 27.05.2019 року.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

На підставі залізничної накладної №53819587 від 14.01.2019р. ТОВ СП „НІБУЛОН” (вантажовідправник та вантажоодержувач) відвантажено насипом 64 250 кг вантажу (кукурудза) у вагоні №95385456.

Окрім того, згідно витягу з журналу реєстрації зважування на вагонних вагах вантажів, що поступили та відправляються, наявного в матеріалах справи, за 14.01.2019 щодо зважування завантажуваного вагону №95385456 за накладною №53819587 від 14.01.2019р., вбачається що на станції відправлення було завантажено у зазначений вагон 64 250 кг. вантажу.

Маса переданого до перевезення вантажу визначена на справних вагонних вагах №304, про справність яких свідчать відмітки у технічному паспорті засобу ваговимірювальної техніки, що знаходяться на станції Сватово Донецької залізниці (станції відправлення вантажу за спірною накладною), копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України маса вантажів визначається відправником.

Як встановлено судом, вага вантажу у вказаному вагоні була визначена вантажовідправником самостійно із дотриманням вимог Статуту залізниць України. За відсутністю у матеріалах справи будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті ватажу до перевезення, сумніви щодо невірного визначення маси вантажу у суду відсутні.

У зв`язку з тим, що 16.01.2019р. станцією Миколаїв було складено акт загальної форми №517 вантаж з вагону №95385456 видавався комісійно.

19.01.2019р. під час комісійного зважування вказаного вагону №95385456, складено комерційний акт №415207/4 форми ГУ-22, в якому встановлено що, маса вантажу (нетто) становить 61100 кг, що на 3150 кг менше, ніж визначена в накладній. Окрім того, виявлено механічне ушкодження, а саме: навантаження у вагоні нерівномірне, над 1-м розвантажувальним люком від сходів зі сторони штурвала мається поглибнення довжиною 2500 мм, шириною 1800 мм, глибиною 1000 мм. Зазначено, що вагон прибув технічно справний згідно тех. акту №4 від 19.01.2019р. у комерційному відношенні згідно АЗФ №517 від 16.01.2019р. ст. Тимкова Од.зал.

Вантажоодержувачем – ТОВ СП «НІБУЛОН» здійснено переважування вагону, в результаті якого підтверджено наявність нестачі вантажу у зазначеному вагоні №95385456 у розмірі 3150 кг., про що 19.01.2019р. складено акт переважування.

Також до матеріалів справи відповідачем було залучено складені залізницею акт про технічний стан вагону №4 від 19.01.2019р. та акт загальної форми №517 від 16.01.2019р., в яких зазначено , що вагон №95385456 технічно справний.

В матеріалах справи також наявний лист ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" №50-01-36/1337 від 28.07.2016р. надісланий на запит ТОВ СП "Нібулон", в якому завод-виробник вагонів-зерновозів повідомив, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Згідно п. 2.7 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” вартість вантажу визначається, серед іншого, на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.

Згідно із довідкою від 13.03.2019р. №3897/3-149/27 виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначеної у п.1 залізничної накладної №53819587 від 14.01.2019р.), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95385456 складає 5 400 (у т.ч. ПДВ), без включення провізних платежів.

Відповідно до розрахунку вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, із врахування норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто для кукурудзи 0,5%, становить 2828,75 кг, а її вартість – 15 275, 25 грн. з ПДВ.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до АТ „Українська залізниця”, ТОВ „Нібулон” було наголошено, що відповідачем у порушення зобов`язань, прийнятих на себе за договором перевезення вантажу, не було забезпечено збереження вантажу, у зв`язку з чим, наявні правові підстави для стягнення із відповідача вартості нестачі вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.2 ст.307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

В силу вищевикладених вимог Закону, наявна у матеріалах справи залізнична накладна №53819587 від 14.01.2019р. свідчить про укладення між позивачем (вантажовідправник) і відповідачем (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (ТОВ СП «НІБУЛОН»).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21 листопада 2000 року N 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 11 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 при передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах.

З матеріалів справи вбачається, що вантаж було прийнято АТ „Українська залізниця” до перевезення без будь-яких зауважень, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ч.2 ст.924 Цивільного кодексу Укрїни, ч.1 ст. 127 Статут залізниць України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Зазначені норми передбачають обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за не збереженості вантажу, лежить саме на перевізнику.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Пошкодження вантажу — це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу — доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.

Положеннями п. 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Згідно з положеннями п. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Як встановлено судом, під час комісійного зважування вантажу, у вагоні №95385456 було виявлено нестачу вантажу у кількості 3 150 кг, та виявлені механічні ушкодження, а саме: над 1-м розвантажувальним люком від сходів зі сторони штурвала мається поглибнення довжиною 2500 мм, шириною 1800 мм, глибиною 1000 мм, що відображено у комерційному акті №415207/4 від 19.01.2019р.

При цьому, як зазначалося вище, вказаний акт містить висновок щодо технічної справності вагону.

Згідно з п.3.3 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. №04-5/601, порядок складання комерційних актів передбачено Правилами складання актів. Якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Натомість, суд, дослідивши зазначений комерційний акт, дійшов висновку, що він був складений в порушення вимог п. 9 Правил складання актів, оскільки не містить в собі докладного опису, зокрема, щодо правильного або навпаки здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірному вагоні, а також, зазначений комерційний акт містить в собі відомості тільки в частині наявності у вантажу поглибнення довжиною 2500 мм, шириною 1800 мм, глибиною 1000 мм.

Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж, зокрема, надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо того факту, що на станцію Миколаїв-Вантажний вагон №95385456 прибув 19.01.2019р. у технічно справному стані, та посилання на акт про технічний стан вагону №4 від 19.01.2019р. та акт загальної форми №517 від 16.01.2019р, оскільки встановлені при комісійному зважуванні механічні ушкодження у вигляді поглибнення довжиною 2500 мм, шириною 1800 мм, глибиною 1000 мм. над розвантажувальним люком від сходів зі сторони штурвала не може вважатись технічною справністю вказаного вагону, оскільки таке не відповідає Технічним умовам 24.05.491-81 „Вагон для зерна модель 19-752, про що вказано у листі ПАТ „Крюківський вагонобудівний завод №50-01-36/1337 від 28.07.2016р.

У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (з наступними змінами та доповненнями) вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Перевіривши здійснений ТОВ СП "Нібулон" розрахунок вартості втраченого вантажу, з урахуванням наданої останнім довідки про вартість однієї тонни вантажу, яка складає 5 400 грн., господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення позову шляхом присудження до стягнення із ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" збитків у розмірі 15 275, 25 грн., завданих нестачею вантажу (по вагону №95385456: 64 250 (маса вантажу, переданого до перевезення, нетто)/100% *0,5% = 321,25 (норма природної втрати вантажу); 3 150 (розмір нестачі) – 321,25 = 2 878,75 (розмір нестачі з урахуванням природної втрати); 2 878,75 * 5 400 грн. = 15 275, 25 грн.

Слід зазначити, що АТ „Українська залізниця” не було доведено суду обставин на підтвердження можливої втрати вантажу після його передачі ТОВ „Нібулон”.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлення факту втрати вантажу, враховуючи відсутність доказів на спростування вжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд доходить висновку про недоведеність залізницею обставини відсутності її вини у нестачі вантажу, а доводи про технічну справність вагону №95385456 непідтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, дослідивши обставини спору та встановивши факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця, в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" прийнятих на себе зобов`язань з перевезення вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах доказами, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих нестачею вантажу, у сумі 15 275,25 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 1 921 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (вул. Каботажний спуск, б.1, м. Миколаїв, 54002; код ЄДРПОУ 14291113) 15 275 грн. 25 коп. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, та судові витрати у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 травня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська