Постанова № 8203543, 29.01.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-21849/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Бойка С.С.,

при секретарі –Білан В.В.,

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.

представника відповідача - Омельченко О.М., Усенко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Лазірківський елеватор"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень рішень №0000212301/0 від 12.11.2008 року, №0000212301/1 від 22.12.2008 року, №0000252301/1 від 17.12.2008 року, №0000252301/2 від 21.01.2009 року, суд, -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2009 року Закрите акціонерне товариство "Лазірківський елеватор"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень рішень №0000212301/0 від 12.11.08 року, №0000212301/1 від 22.12.08 року в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем 135911 грн. та податкові повідомлення - рішення №0000252301/1 від 17.12.08 року, №0000252301/2 від 21.01.09р. в частині донарахування податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі в сумі 67951 грн. (позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 21.01.10 року).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що йому неправомірно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року в сумі 135911 грн., оскільки при проведенні перевірок податковим органом не були враховані податкові накладні видані контрагентами ЗАТ "Лазіврківський елеватор". Крім того, вказує, що за наслідками неправомірного встановлення податкового зобов'язання за основним платежем контролюючим органом протиправно нараховано позивачу податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67951 грн. Посилаючись на викладені обставини просить суд задовольнити адміністративний позов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідача в засіданні зазначили, що спірні податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку із встановленими порушеннями на підприємстві позивача, а саме неправомірного заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість ЗАТ "Лазірківський елеватор" на 218 279 грн., в тому числі за жовтень 2006 року на 40667 грн., за березень 2007 року на 140635 грн., за квітень 2007 року на 36977 грн. З наведених підстав просив суд відмовити у задоволенні

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Лазірківський елеватор" (далі-відповідач)20.06.2003 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 32413217) Оржицькою районною державною адміністрацією.

Позивач перебуває на податковому обліку у Оржицькому відділенні Лубенської ОДПІ та є платником ПДВ.

Працівниками відповідача в період з 08.07.2008 року по 11.08.2008 року було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ "Лазірківський елеватор" за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2008 року.

За результатами перевірки 18.08.08 року відповідачем складено акт №49/23-03773027, в якому зафіксовано порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 та 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- занижено чисту суму зобов'язань з ПДВ на суму 217719 грн., в т.ч. за жовтень 2006 р. на 11573 грн., за січень 2007 р. на 1660 грн., за березень 2007 року на 204486 грн. та завищено чисту суму зобов'язань з ПДВ на 274410 грн., в т.ч. за листопад 2006 р. на 157588 грн., за січень 2007 p. на 23184 грн., за листопад 2007 р. на 41696 грн., за березень 2008 р. на 51942 грн.

- занижено податкове зобов'язання жовтня 2006 року на 40667 грн. та завищено податкове зобов'язання лютого 2007 року на 40667 грн., завищено податковий кредит квітня 2007 року на 36977 грн. та травня 2007 р. на 31023 грн. та завищено податковий кредит жовтня 2007 р. на 68000 грн.

Крім того, працівниками відповідача в період з 30.10.2008 року по 31.10.2008 року було проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ЗАТ "Лазірківський елеватор" за період з 01.10.2006 р. по 31.03.2008 року.

За результатами перевірки 18.08.08 року відповідачем складено акт №57/23-03773027, в якому зафіксовано порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 та 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме:

- занижено чисту суму зобов'язань з ПДВ на суму 218279 грн., в т.ч. за жовтень 2006 р. на 40667 гри., за березень 2007 року на 140635 грн. (з урахуванням від'ємного значення чистої суми зобов'язання за грудень 2006 року - 123183 грн., за січень 2007 року - 23184 грн., лютий 2007 року - 12998 грн.), за квітень 2007 року на 36977 грн.

- завищено чистку суму зобов'язання з ПДВ на 287737 грн., в т.ч. за травень 2007 року на 28709 грн., за червень 2007 року на 202592 грн., за жовтень 2007 року на 82071 грн., листопад 2007 року на 41697 грн., за лютий 2008 року на 26161 грн., за березень 2008 року на 51942 грн. (з урахуванням позитивного значення за липень 2007 року в сумі 144666 грн., за вересень 2007 року в сумі 769 грн.).

На підставі вищенаведених актів та в порядку апеляційного узгодження відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0000252301/1 від 17.12.08 року, №0000252301/2 від 21.01.09р. якими позивачу нараховано податок на додану вартість за основним платежем в сумі 218279 грн. та податкові повідомлення рішення №0000212301/0 від 12.11.08 року, №0000212301/1 від 22.12.08 року якими позивачу нараховано податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 109139,50 грн. №0000252301/1 від 17.12.08 року, №0000252301/2 від 21.01.09 р.

З вимогою про визнання недійсними вищезазначених повідомлень - рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000212301/0 від 12.11.08 року та №0000212301/1 від 22.12.08 року в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем в сумі 135911 грн., суд зазначає наступне.

Закон України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі Закон 168/97-ВР) є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

          Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

          Абзацом 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (у редакції Закону України від 25.03.2005 року № 2505-ІУ) визначалося, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, дійсно сформував податковий кредит у період у жовтні 2006 р., березні 2007 року та квітні 2007 року на підставі податкових накладних виданих ВАТ "Решетилівський елеватор", ТОВ "Бандурський елеватор", ЗАТ "Приколотнянський олійноекстраційний завод" та ЗАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод "Кернел - Груп".

Згідно із п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону України "Про ПДВ" визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Матеріалами справи підтверджується, що ВАТ "Решетилівський елеватор", ТОВ "Бандурський елеватор", ЗАТ "Приколотнянський олійноекстраційний завод" та ЗАТ "Полтавський олійно-екстракційний завод "Кернел - Груп" зареєстровані як платники ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що з метою реалізації договірних відносин позивача з вищенаведеними контрагентами, останніми надавались послуги (поставлявся товар) ТОВ НВП "Зонд" та відповідно видавались податкові накладні, дані обставини підтверджуються податковими накладними, реєстрами отриманих податкових накладних які досліджені судом та залучені до матеріалів справи.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або виписка податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав цей Закон не передбачає.

Податковими накладними в матеріалах справи підтверджується правомірне формування податкового кредиту ЗАТ "Лазірківський елеватор" в жовтні 2006 р., березні 2007 року та квітні 2007 року в сумі 135911 грн., а тому податкові повідомлення рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000212301/0 від 12.11.08 року, №0000212301/1 від 22.12.08 року в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем 135911 грн. підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку податковим повідомленням - рішенням Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000252301/1 від 17.12.08 року, №0000252301/2 від 21.01.09р. в частині донарахування податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі в сумі 67951 грн., суд приходить до наступних висновків.

          Згідно із пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

          Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

          Відповідно до п.п 6.1.3. п. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України N 110 від 17.03.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за N 268/5459 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

          Аналізуючи положення пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 6.1.3 п. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України N 110 від 17.03.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 за N 268/5459, суд приходить до висновку, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання виходячи із загального розміру податкових зобов'язань за період, що перевіряється, та враховує суми завищених платником податків податкових зобов'язань за вказаний період, а штрафні санкції накладаються на платника податків лише в разі фактичного правомірного визначення самостійно контролюючим органом податкового зобов'язання.

          Оскільки Лубенською ОДПІ правомірно нараховано ЗАТ "Лазірківський елеватор" податкове зобов'язання за основним платежем в сумі 82368 грн. то відповідно повідомлення - рішення №0000252301/1 від 17.12.08 року та №0000252301/2 від 21.01.09р. в частині донарахування податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі в сумі 67951 грн. підлягають скасуванню, як такі що прийняті в зв'язку із донарахуванням податкового зобов'язання контролюючим органом.

Крім того, для повного та об’єктивного розгляду справи, судом призначалась судово-економічна експертиза проведення якої доручалось Товариству обмеженою відповідальністю «Бюро судово - економічної експертизи та аудиту «І.В.А.». Висновок вказаної експертизи №7 від 17.11.2009 року залучений до матеріалів справи. Експертним дослідженням також підтверджено часткову безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу у актах перевірок.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зауважити, що після отримання вищенаведеного експертного висновку сторонами, останні просили суд оголосити перерву з метою досягнення примирення але згоди не досягли.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

          Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000212301/0 від 12.11.08 року, №0000212301/1 від 22.12.08 року в частині донарахування податку на додану вартість за основним платежем 135911 грн. та податкові повідомлення - рішення №0000252301/1 від 17.12.08 року, №0000252301/2 від 21.01.09р. в частині донарахування податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі в сумі 67951 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Лазірківський елеватор"витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Копію постанови направити сторонам.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 03.02.2010 року.

          Суддя                                                                                С.С. Бойко