Ухвала суду № 82032384, 27.05.2019, Шевченківський районний суд Харківської області

"27" травня 2019 р.

Україна

Шевченківський районний суд

Харківської області

63601,Харківська область с.м.т.Шевченкове, вул.Центральна, 9-а т.5 -18-66

УХВАЛА

27 травня 2019 року с.м.т.Шевченкове Суддя Шевченківського районного суду Харківської області Тордія Е.Н.

розглянувши заяву позивача публічного акціонерного товариства «ТаскомБанк» про забезпечення позову в цивільній справі №637/548/19 (2/637/172/19) за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ТаскомБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, який діє на підставі довіреності Бутко А.С. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Шевченківскього районного суду Харківської області від 23 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову , шляхом накладення арешту на майоно відповідача , а саме: земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 02752 га за адресою Харківська область Шевченківський район; нежитлова будівля загальною площею 207.1 м2 за адресою АДРЕСА_1 область Шевченківський АДРЕСА_2 с.Новомиколаївка АДРЕСА_3 ; 1/3 квартири загальної площі 64.3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . АДРЕСА_4 та обмежити виїзд відповідача за межі України шляхом тимчасової відмови у видачі парпорту громадянина України для виїзду за кордон , тимчасового затримання або вилучення , якщо такий був виданий раніше.

В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві зазначає ,що відповідачем порушено низку вимог чинного законодавства, яки привели до порушень права позивача та договірні правовідносини. Зокрема, навмисно не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу, процентів за його користування; є недобросовісним боржником, оскільки у будь-який спосіб ухиляється від виконання обов`язків покладених на нього кредитним договором, в тому числі і не відповідає на телефонні дзвінки працівників банку, вимикає мобільні телефони, не реагує у встановлений чинним законодавством та умовами вищезазначеного кредитного договору термін на письмові звернення банку; має намір здійснювати відчуження належного йому майна та з метою уникнення виконання своїх зобов`язань перед позивачем, планує взагалі покинути територію.

На дату звернення позивача (представника позивача) до суду за захистом своїх порушених прав, як і на дату подання цієї заяви відповідачем заборгованість за кредитним договором (R53700524289В) від 12 лютого 2014 року не погашена. Жодних відомостей від нього про наміри або бажання виконати договір або якимись іншим чином залагодити спір також не поступало. Вище наведене, на думку позивача , дає достатні підстави стверджувати про наявність достатніх підстав побоюватись вчинення відповідачем дій, які утруднять або навіть зроблять неможливим виконання судового

рішення в цій справі у випадку задоволення позовних вимог позивача через те, що відповідачем може бути продано майно яке за ним рахується.

З урахуванням того, що в позовній заяві піднімається питання про стягнення заборгованості за кредитним договором вважає за доцільне застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на майно яке належить відповідачу та заборонити виїзд за межі України.

У відповідності до вимог ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В силу положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України судом розглянуто дану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з розясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доказів, наданих позивачем (представником позивача) на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано жодного доказу існування високої ймовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, про що йдеться у його заяві про забезпечення позову.

Разом з тим, будь-яких належних обґрунтувань та доказів тому, що відповідач має намір ухилятись від виконання рішення в разі задоволення позову та вчиняє відповідні дії, позивачем не наведено, а сама по собі наявності спору між сторонами щодо виконання договірних зобовязань не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

За приписами ст.ст.13,81ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як напідставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вищезазначені положення ст. ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні розяснення Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову в даній справі, відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача (представника позивача) Бутко ОСОБА_2 .С. про забезпечення позову в цивільній справі №637/548/19 (2/637/172/19) за позовною заявою публічного акціонерного товариства «ТаскомБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Головуючий суддя