Постанова № 8203159, 19.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47805/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Єресько Л.О.,

при секретарі –Кузьменко М.В.,

за участю:

представників позивача - Шевченко І.І., Німець Г.В., Масько С.І.,

представників відповідача - Омельченко І.О., Булах О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгової фірми "Укрфармсервіс"до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма "Укрфармсервіс"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкових повідомлень-рішень № 0000152301/0 від 31.03.2009 року, № 0000152301/1 від 16.06.2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 514 311 грн., в тому числі за основним платежем - 342 874 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 171 437 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0000152301/2 від 02.09.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 512 946 грн., в тому числі за основним платежем - 341 964 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 982 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року справу об'єднано в одне провадження із справою № 2а-47913/09/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфармсервіс" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152301/3 від 11.11.2009 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновку в актах перевірок № 761/23/30879797 від 19.03.2009 року та № 2322/23/30879797 від 07.08.2009 року про те, що позивачем порушено пп. 7.6.1., 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з включенням до складу валових витрат сплачених відсотків за користування кредитними коштами для придбання векселів. Зазначав, що пунктом 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено правила визначення витрат/доходу по операціях з цінними паперами та їх податковий облік, натомість абз. 4 пп. 7.6.1. ст. 7 Закону встановлено, що усі інші витрати та доходи платника податків, крім виплат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах. Вказував, що проценти, сплачені позивачем АБ «Полтава-Банк» згідно кредитного договору від 16.02.2005 року № 2074, не відносяться до витрат, пов'язаних з придбанням цінних паперів, тому порядок віднесення їх суми до валових витрат на загальних умовах регулюється пп. 5.5.1. п. 5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено право платника податку включити до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, депозитами), якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Вказував, що придбання векселів як товару за кредитні кошти було здійснено в межах господарської діяльності позивача, з метою отримання доходу, а неотримання прибутку не може свідчити про відсутність господарської діяльності, тому проценти за користування кредитом були правомірно віднесені позивачем до валових витрат.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилалися на те, що перевіркою було встановлено, що позивачем використано кредитні кошти в сумі 5838 985,31 грн., отримані згідно кредитного договору від 16.02.2005 року № 2074 з АБ «Полтава-Банк», на придбання векселів у ТОВ «Медфармсервіс», а саме, 6 векселів, емітованих ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95», на суму 3000000 грн., та 16 векселів, емітованих ТД «Лубнифарм – Київ», на суму 2838985 грн. За користування кредитними коштами позивачем сплачено відсотки в сумі 1376650 грн., які віднесено до валових витрат відповідних звітних періодів (рядок 04.13 Декларації з податку на прибуток), чим порушено пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки витрати на сплату відсотків за користування кредитними коштами належать до витрат, пов'язаних з придбанням векселів, тому підлягали оподаткуванню у спеціальному порядку, встановленому ст. 7 Закону, натомість позивачем віднесено до валових витрат у загальному порядку, крім того, облік операцій з векселями відповідно до П(с)БО 12 «Фінансові інвестиції» не вівся. Таким чином, перевіркою встановлено заниження позивачем податку на прибуток в сумі 341964 грн., у зв'язку з чим застосовано штрафні санкції в сумі 170982 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у термін з 30.01.2009 року по 12.03.2009 року державними податковими ревізорами - інспекторами Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Зінченко Ю.А., Приходько О.М., Сацькою Л.В., Павлюк Ю.І., Яциною С.А., Булах О.О., проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю торгової фірми "Укрфармсервіс" (код ЄДРПОУ 30879797) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року.

Перевірку здійснено на підставі наказу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 28.01.2009 року № 39 «Про організацію та проведення перевірок», направлення № 40 від 29.01.2009 року, наказу № 68 від 25.02.2009 року про продовження терміну проведення планової виїзної перевірки, направлення № 83 від 25.02.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.03.2009 року № 761/23/30879797, в якому відображено порушення позивачем пп. 7.6.1., 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року в сумі 342 874 грн. 00 коп., у тому числі за період з 01.07.2006 року по 31.12.2006 року в сумі 121090 грн., за 1 квартал 2007 року – 31737 грн., 9 місяців 2007 року – 95221 грн., за 2007 рік – 126944 грн., 1 квартал 2008 року – 31647 грн., півріччя 2008 року – 63 122 грн., 9 місяців 2008 року – 94840 грн.

За висновками акту перевірки порушення пп. 7.6.1., 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виникло у зв'язку із віднесенням позивачем до складу валових витрат сплачених відсотків в сумі 1371497 грн. за користування кредитними коштами на придбання векселів згідно договору купівлі-продажу векселів № К4/01 від 13.06.2006 року, укладеного з ТОВ «Медфармсервіс», а саме, 6 векселів, емітованих ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95», на суму 3000000 грн., та 13 векселів, емітованих ТД «Лубнифарм – Київ», на суму 2838985 грн., що було відображено у рядку 04.13 Декларації з податку на прибуток. Разом з тим, облік витрат на сплату відсотків за користування кредитними коштами повинен був вестися згідно п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від'ємний фінансовий результат у зв'язку з придбанням векселів підлягав перенесенню на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами майбутніх звітних періодів, та відображенню у додатку К3 до декларацій з податку на прибуток відповідних звітних періодів. Таким чином, перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 1371497 грн. та заниження у зв'язку з цим податку на прибуток на суму 342874 грн.

На підставі акту перевірки Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 31.03.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 514 311 грн., в тому числі за основним платежем - 342 874 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 171 437 грн.

Рішенням Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.06.2009 року № 3683/10/25-018 про результати розгляду первинної скарги позивача податкове повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 31.03.2009 року залишено без змін, а скаргу –без задоволення.

Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято і направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000152301/1 від 16.06.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі, встановленому податковим повідомленням – рішенням від 31.03.2009 року.

Державна податкова адміністрація у Полтавській області за результатами розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення № 0000152301/1 від 16.06.2009 року, в ході якого проведено позапланову виїзну перевірку, за наслідками якої складено акт від 07.08.2009 року № 2322/23/30879797, винесла рішення від 17.08.2009 року № 1890/10/25-017, яким скасувала податкові повідомлення-рішення Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000152301/0 від 31.03.2009 року та № 0000152301/1 від 16.06.2009 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1365 грн., в тому числі 910 грн. основного платежу та 455 грн. застосованої штрафної санкції, в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

У зв'язку з цим Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0000152301/2 від 02.09.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 512 946 грн., в тому числі за основним платежем - 341 964 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 982 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 28.10.2009 року № 11061/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 31.03.2009 року, № 0000152301/1 від 16.06.2009 року (з урахуванням рішення ДПА у Полтавській області), № 0000152301/2 від 02.09.2009 року залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

При цьому у рішенні від 28.10.2009 року № 11061/6/25-0115 Державною податковою адміністрацією України звернуто увагу на порушення позивачем п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат відсотків за користування кредитними коштами, використаними не в межах господарської діяльності (купівля векселів за номінальною вартістю та подальший їх продаж за номінальною вартістю).

Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято і направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000152301/3 від 11.11.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі, встановленому податковим повідомленням –рішенням № 0000152301/2 від 02.09.2009 року.

Позивач не згоден із податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за результатами перевірки, а також за наслідками розгляду його скарг в адміністративному порядку, у зв'язку з чим звернувся до суду про їх скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0000152301/0 від 31.03.2009 року, № 0000152301/1 від 16.06.2009 року, № 0000152301/2 від 02.09.2009 року, № 0000152301/3 від 11.11.2009 року, суд виходить з наступного.

Об'єктом оподаткування згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Особливості оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами визначені п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7 Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Укрфармсервіс» (ідентифікаційний код 30879797) зареєстроване як юридична особа 14.06.2000 року, що підтверджується довідкою АБ № 271578 з ЄДРПОУ від 16.06.2009 року, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 149757, перебуває на обліку як платник податків у Лубенській об'єднаній державній податковій інспекції, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 231 від 07.07.2000 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю торгова фірма «Укрфармсервіс» має ліцензію на оптову торгівлю лікарськими засобами серії АВ № 341140, видану 23.05.2007 року Державною службою лікарських засобів і виробів медичного призначення на термін з 04.04.2007 року по 04.04.2012 року.

16.02.2005 року позивачем (Позичальник) було укладено з Полтавським акціонерним банком «Полтава-банк» кредитний договір № 2074, пунктом 1.1. якого було передбачено, що Банк надає в користування Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) «кредитної лінії» для виконання Позичальником заходів по оплаті за медикаменти, поповненню обігових коштів в сумі 1200000 грн. За користування кредитом Позичальник з моменту отримання до повного погашення кредиту сплачує Банку проценти в розмірі 20 % (п. 1.2. договору).

09.06.2006 року сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою п. 1.1. договору було викладено наступній редакції: Банк надає в користування Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної (револьверної) «кредитної лінії» для виконання Позичальником заходів по оплаті за медикаменти, поповненню обігових коштів, придбанню цінних паперів, погашенню кредиторської заборгованості, придбанню основних засобів в сумі 11 470000 грн.

13.06.2006 року позивачем (Покупець) було укладено з ТОВ «Медфармсервіс» (Продавець), від імені та за рахунок якого діє Акціонерний банк «Полтава-банк» (ліцензія ДКЦПФР України серії АБ № 113366 від 20.10.2004 року на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів), договір купівлі-продажу векселів № К 4/01, згідно з яким Продавець передає 6 простих векселів, емітованих ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека-95» загальною номінальною вартістю 3000000 грн. у власність Покупцеві, облікова вартість, яку Покупець сплачує Продавцю, складає 3000000 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 13.06.2006 року ТОВ «Медфармсервіс» було передано позивачу прості векселі № 80351641321979, № 80351641321981, № 80351641321982, № 80351641321983, № 80351641321985, № 80351641321986, номінальною і договірною вартістю 500000 грн. кожний, дата складання яких - 09.06.2006 року, дата платежу – за пред'явленням (загальна номінальна і договірна вартість 3000000 грн.).

16.06.2006 року позивачем (Покупець) було укладено з ТОВ «Медфармсервіс» (Продавець), від імені та за рахунок якого діє Акціонерний банк «Полтава-банк» (ліцензія ДКЦПФР України серії АБ № 113366 від 20.10.2004 року на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів), договір купівлі-продажу векселів № К 5/01, згідно з яким Продавець передає 16 простих векселів, емітованих ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» загальною номінальною вартістю 2838 985 грн. 31 коп. у власність Покупцеві, облікова вартість, яку Покупець сплачує Продавцю, складає 2838 985 грн. 31 коп.

Відповідно до акту прийому-передачі векселів від 16.06.2006 року ТОВ «Медфармсервіс» було передано позивачу прості векселі № 3225621319 номінальною і договірною вартістю 138985,31 грн., № 3225621320, № 3225621321, № 3225621322, № 3225621323, № 3225621324, № 3225621325 номінальною і договірною вартістю 300000 грн. кожний, № 3225621330, № 3225621331, № 3225621332, № 3225621333, № 3225621334, № 3225621335, № 3225621336, № 3225621342, № 3225621341 номінальною і договірною вартістю 100000 грн. кожний (загальна номінальна і договірна вартість 2838 985 грн. 31 коп. Дата платежу векселів - за пред'явленням, а векселів № 3225621330, № 3225621331, № 3225621332, № 3225621333, № 3225621334, № 3225621335, № 3225621336, № 3225621342, № 3225621341 - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2007 року.

Як встановлено перевіркою та не заперечується сторонами, на оплату придбаних векселів позивачем перераховано ТОВ «Медфармсервіс» кредитні кошти в сумі 5838985,31 грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки, проведеної в ході розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією у Полтавській області, та оформленою актом від 07.08.2009 року № 2322/23/30879797, уточнено дані акту перевірки акт від 19.03.2009 року № 761/23/30879797 та встановлено, що за період з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року позивачем за користування кредитними коштами у зв'язку з придбанням векселів сплачено відсотки в сумі 1376650 грн., в тому числі:

за придбання векселів ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95» відсотки становлять 234100 грн., які позивачем віднесені до складу «інших витрат» (рядок 04.13. Декларації з податку на прибуток за 2006 рік);

за придбання векселів ТД «Лубнифарм - Київ» відсотки становлять 1142550 грн. (3 квартал 2006 року – 126950 грн., 4 квартал 2006 року – 126950 грн., 1 квартал 2007 року – 126950 грн., 2 квартал 2007 року - 126950 грн., 3 квартал 2007 року - 126950 грн., 4 квартал 2007 року - 126950 грн., 1 квартал 2008 року - 126950 грн., 2 квартал 2008 року - 126950 грн., 3 квартал 2008 року - 126950 грн.), які позивачем віднесені до складу «інших витрат» (рядок 04.13. Декларації з податку на прибуток).

Із наявних у справі декларацій позивача з податку на прибуток за 3 квартал 2006 року, 2006 рік, І квартал 2007 року, півріччя 2007 року, 3 квартали 2007 року, 2007 рік, І квартал 2008 року, півріччя 2008 року, 3 квартали 2008 року, вбачається, що позивачем не заповнювався рядок 01.4. «прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами», додаток К3 до рядка 01.4. «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами» згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання" не подавався. Таким чином, окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в порушення пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не вівся.

При цьому відсотки за користування кредитними коштами у зв'язку з придбанням векселів включалися позивачем до складу валових витрат у загальному порядку (рядок 04.13. Декларації з податку на прибуток «інші витрати»).

Виходячи із змісту терміну «витрати на придбання цінних паперів», визначеного у пп. 7.6.3. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як компенсація їх вартості, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем банку відсотки за користування кредитними коштами у зв'язку з придбанням векселів не належать до витрат на придбання цінних паперів, оскільки договорами купівлі-продажу векселів № К 4/01 від 13.06.2006 року та № К 5/01 від 16.06.2006 року була передбачена вартість векселів, сплативши яку, позивач поніс відповідні витрати, натомість нарахування і сплата відсотків за користування кредитними коштами стосувалися відносин позивача і АБ «Полтава-банк» по виконанню кредитного договору від 16.02.2005 року.

Із пп. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7 Закону вбачається, що витрати позивача на сплату відсотків за кредитним договором підлягали врахуванню у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Тому висновок перевірки про необхідність ведення обліку витрат на сплату відсотків за користування кредитними коштами згідно п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є помилковим.

Разом з тим, суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, платник податку набуває право включити до складу валових витрат суми сплачених процентів за кредитним договором, якщо такі виплати пов'язані із веденням ним господарської діяльності.

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року № 3480-IV визначено вексель як цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів» від 05.04.2001 року № 2374-III видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як встановлено судом із пояснень представника позивача, ТОВ торговою фірмою «Укрфармсервіс» було придбано у ТОВ «Медфармсервіс» прості векселі, емітовані ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95» та ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ», як товар, тобто будь-які зобов'язання за поставлені товари (роботи, послуги) з емітентами векселів у позивача були відсутні. Із Реєстру суб'єктів господарювання, з якими ТОВ ТФ «Укрфармсервіс» перебував у господарських відносинах протягом перевіряємого періоду (додаток № 10 до довідки про загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання, складеної за результатами перевірки) вбачається, що позивач дійсно не мав господарських відносин з емітентами векселів ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95» та ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ». Крім того, із пояснень представника позивача встановлено, що будь-яка заборгованість ТОВ «Медфармсервіс» перед позивачем, на погашення якої могли б передаватися векселі, також була відсутня. Таким чином, наявність господарської необхідності у придбанні векселів у ТОВ «Медфармсервіс», при цьому з використанням кредитних коштів, позивачем не доведено.

Також суд бере до уваги те, що придбані векселі в подальшому не використовувалися позивачем у розрахунках за товари (роботи, послуги), не виставлялися на продаж через професійних учасників ринку цінних паперів.

Натомість судом встановлено, що згідно актів приймання-передачі погашених векселів від 11.10.2006 року, 06.12.2006 року, 12.12.2006 року, 20.12.2006 року, 28.12.2006 року, 29.12.2006 року ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95» викупила у позивача шість векселів № 80351641321979, № 80351641321981, № 80351641321982, № 80351641321983, № 80351641321985, № 80351641321986, за загальною номінальною вартістю 3000000 грн.

В акті перевірки зафіксовано та не заперечується сторонами, що 3 векселі № 3225621030, № 3225621031, № 3225621032 були оплачені ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» також по номінальній вартості (300000 грн.)

Що стосується 13 векселів, емітованих ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ», то представником позивача не надано обґрунтованих пояснень щодо їх подальшого використання у господарській діяльності, ані векселі, ані акти приймання-передачі погашених векселів на вимогу суду не надані.

При цьому, суд враховує також те, що залежно від форми отримуваного доходу векселі можуть бути дисконтні (дохід отримується у вигляді дисконту, тобто різниці між номінальною вартістю векселя і ціною його придбання, такі векселі купуються за ціною, нижча ніж номінал) та процентні (передбачають застереження про нарахування процентів на номінальну суму векселя у розмірі, обумовленому сторонами вексельної угоди).

Із наданих позивачем договорів купівлі-продажу векселів № К 4/01 від 13.06.2006 року та № К 5/01 від 16.06.2006 року, вбачається, що придбання векселів здійснювалося за номінальною вартістю, при цьому умови про нарахування процентів на номінальну вартість векселів були відсутні. Таким чином, можливість отримання доходу у зв'язку із здійсненням операцій з векселями позивачем не доведено.

Отже, з огляду на те, що господарські відносини у позивача з емітентами векселів ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95» і ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» були відсутні, придбані векселі в подальшому не використовувалися позивачем у розрахунках за товари (роботи, послуги), не виставлялися на продаж, натомість погашення 6 простих векселів ТОВ «Фармацевтична фірма Аптека – 95» та 3 векселів ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» здійснено по номінальній вартості, а використання у господарській діяльності 13 простих векселів ТОВ «Торговий Дім Лубнифарм-Київ» позивачем взагалі не пояснено, можливість отримання доходу за умовами видачі векселів позивачем не доведено, суд приходить до висновку, що придбання позивачем вказаних векселів не охоплювалося поняттям господарська діяльність, визначеним п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язковими ознаками якої є спрямованість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, регулярність, постійність та суттєвість організації такої діяльності.

За таких обставин, сплата позивачем відсотків АБ «Полтава-банк» в сумі 1376650 грн. за користування кредитними коштами у зв'язку з придбанням простих векселів не була пов'язана із здійсненням його господарської діяльності, тому їх сума, виходячи із положень пп. 5.1.1. п. 5, пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягала включенню до валових витрат відповідних звітних періодів.

Враховуючи наведене, Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією правомірно встановлено заниження та донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 341 964 грн. (25 % від суми 1376650 грн.).

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі – Закон № 2181) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, податкові повідомлення-рішення № 0000152301/2 від 02.09.2009 року, № 0000152301/3 від 11.11.2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 512 946 грн., в тому числі за основним платежем - 341 964 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 982 грн. винесено Лубенською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням усіх обставин, встановлених перевіркою

Що стосується податкових повідомлень-рішень № 0000152301/0 від 31.03.2009 року, № 0000152301/1 від 16.06.2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 514 311 грн., в тому числі за основним платежем - 342 874 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 171 437 грн., суд виходить з наступного.

Згідно п. б пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення № 0000152301/0 від 31.03.2009 року, № 0000152301/1 від 16.06.2009 року були скасовані в ході їх адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 17.08.2009 року № 1890/10/25-017, а саме, в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1365 грн., в тому числі 910 грн. основного платежу та 455 грн. застосованої штрафної санкції, суд приходить до висновку, що вони є відкликаними в силу пп. б пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", і не можуть бути предметом судового розгляду.

Отже, позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись пп. 1.32. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.5.1. п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР , пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III, статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю торгової фірми "Укрфармсервіс" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

          Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2010 року.

          Суддя                                                                                Л.О. Єресько