Рішення № 82029076, 22.05.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/272/14-ц

провадження №2/216/42/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровська область

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Бутенко М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Клименко О.В.,

без участі сторін та без застосування технічного запису,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі-Позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 19 вересня 2003 року між Позивачем та ОСОБА_1 (Відповідач) було укладено кредитний договір №KRH0А000550032, згідно умов якого Відповідач отримав кредитні кошти, у національній валюті, у розмірі 38 880,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення - 18.09.2006 року.

Відповідно до умов укладеного договору Відповідач зобов`язаний щомісяця сплачувати кредит, нараховані відсотки за користування кредитними коштами, а у разі неналежного виконання зобов`язань передбачено нарахування та сплата штрафних санкцій.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, між тими самими сторонами було укладено Договір застави № KRH0А000550032 від 19.09.2003 року. Згідно до умов якого Відповідач передав в заставу автомобіль: ДЕУ, модель: Ланос, рік випуску 2003, тип ТЗ: седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності Відповідачу.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 03.01.2014 року, заборгованість складає 209 582,28 грн., з яких:

заборгованість за кредитом - 27 240,63 грн.; заборгованість по відсоткам - 63 690,94 грн.;

пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань - 118 650,71 грн.

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, вилучити у Відповідача та передати у заклад Банку - предмет застави, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), та звернути стягнення на предмет застави, шляхом продажу вказаного майна, з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом, з іншою особою покупцем, зі знаттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАЇ України, з наданням Відповідачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також стягнути витрати у справі.

Ухвалою суду від 19.12.2017 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду.

26 січня 2018 року до суду надійшла заява від АТ КБ «Приватбанк» про зміну позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви, позивач не змінюючи підстави через які звернувся до суду (неналежне виконання відповідачем умов договору щодо не повернення кредитних коштів та наявність заборгованості) просив залишити без розгляду частину позовних, а саме щодо звернення стягнення на предмет іпотеки – автомобіль та задовольнити вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № KRH0A000550032 від 19.09.2003 року у розмірі 209 582 грн. 28 коп., з яких 27 240, 63 грн. – заборгованості за кредитом, 63 690, 94 грн. – заборгованості по процентам за користування кредитом, 118 650, 71 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором (а.с. 114-115).

Представник позивача ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву та просила у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що згідно умов кредитного договору, строк виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором сплинув 18.09.2006 року. Ще до спливу дії договору, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу та 07.02.2006 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу винесено судовий наказ (справа № 2-н-43/2006 р.). яким стягнено з ОСОБА_1 на користь банку 33 671 грн. 67 коп. заборгованості за кредитним договором. Тому вважала, що строк позовної давності, протягом якого Банк повинен був подати позов до суду сплинув 07.02.2009 року (оскільки банк достроково припинив дію договору, звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу). Банком позов подано 17.01.2014 р., тобто по закінченню строку позовної давності. Також посилалась на невірний розрахунок суми заборгованості, зокрема нарахування пені понад річний строк позовної давності (а.с. 149).

АТ КБ «Приватбанк» подав до суду відповідь на відзив, вказував, що строк позовної давності, може бути змінено за домовленістю сторін та відповідно до п. 6.1 кредитного договору, він діє до його повного виконання сторонами зобов`язання за цим договором. З цих підстав, вважав, що банк не пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами. Також вважав, що не має підстав для застосування строк позовної давності до вимог про стягнення пені, так як порушення зобов`язання з боку ОСОБА_1 триває, відсутня можливість встановити початок перебігу строку позовної давності (а.с. 157-159).

В останнє судове засідання представник позивача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, раніше коли був присутній в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в частині стягнення заборгованості та просив залишити без розгляду вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Надав пояснення, в яких посилався на порушення боржником умов договору, не повернення кредитних коштів та наявність заборгованості та на доводи, що викладені у запереченнях на відзив відповідача, а саме збільшення за домовленістю сторін строку позовної давності – до моменту повного виконання зобов`язання.

Представник відповідача Баришенського ОСОБА_3 – ОСОБА_2 в судове засідання надала заяву в якій просила розглянути справу у їх з відповідачем відсутність, проти позовних вимог заперечувала. Раніше коли була присутня у судовому засіданні підтримала наданий нею відзив на позовну заяву, доповнила також щодо неправомірності підняття банком відсоткової ставки в односторонньому порядку без повідомлення боржника, неправомірного нарахування відсотків поза межами дії договору, тому просила в позові відмовити повністю з посиланням на пропущення строку позовної давності.

Ухвалою суду від 15.03.2019 року позовні вимоги в частині звернення стягнення на автомобіль залишені без розгляду.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 19 вересня 2003 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KRH0A000550032, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти, у національній валюті, у розмірі 38 880 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення - 18 вересня 2006 року, що підтверджується копією укладеного кредитного договору (а.с.11-12).

Відповідно до п.2.2.2., 4.1.,4.2..4.3 договору відповідач зобов`язаний щомісяця сплачувати кредит, нараховані відсотки за користування кредитними коштами, у разі неналежного виконання зобов`язань передбачено нарахування та сплата штрафних санкцій у вигляді пені розміром 0,15 % від суми непогашеної заборгованості по процентах за кожен день прострочення платежу – п. 5.1 договору.

Відповідно до ст.ст. 525-527 ЦК України зобов`язання повинні виконувати належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В порушення зазначених норм закону та умов Кредитного договору, Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив утворення заборгованості за кредитом у розмірі 27 240, 63 грн. та відсотках.

Разом з тим, розмір заборгованості, щодо відсотків та пені, суд вважає, що банком нарахований не у відповідності до вимог закону. Так, банком нараховано 63 690, 94 грн. заборгованості по відсотках. Згідно розрахунку, відсотки нараховувались банком до 21.12.2011 року, їх розмір становить 63 690, 94 грн. (а.с.7-8).

Однак, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, на думку суду, правильним буде нарахування відсотків до 18.09.2006 року.

Крім того, з наданого розрахунку вбачається, що з 26.01.2004 року банком було встановлено 36 %, як ставку прострочену, будь-яких доказів щодо повідомлення відповідача щодо встановлення таких відсотків позивач не надав, що дає підстави вважати неправомірним нарахування заборгованості за таким розміром відсотків.

Відповідно до умов кредитного договору кінцевий строк повернення кредиту визначено 18.09.2006 року.

До настання вказаного строку, позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу та 07.02.2006 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу винесено судовий наказ (справа № 2-н-43/2006 р.), яким стягнено з ОСОБА_1 на користь банку 33 671 грн. 67 коп. заборгованості за кредитним договором (а.с.83).

Таким чином, банк достроково припинив дію договору, звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, у той час як позивачем заявлено вимогу, про стягнення пені понад річний строк.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 3 червня 2015 р. у справі № 6-31цс15).

Заперечення відповідача щодо застосування трирічного строку позовної давності, оскільки він змінений за домовленістю сторін та відповідно до п. 6.1 кредитного договору, він діє до повного виконання сторонами зобов`язання за цим договором, спростовуються висновками ВСУ від 05.04.2017 року № 6-522цс17.

Отже, строк, протягом якого ОСОБА_1 повинен був виконати зобов`язання за договором сплинув 18.09.2006 року. Строк позовної давності, протягом якого Банк повинен був подати позов до суду сплинув 07.02.2009 року, з урахуванням дострокової вимоги банку та звернення до суду із заявою про видачу судового наказу.

Позовна заява подана до Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» 17.01.2014 р. тобто по закінченню строку позовної давності. Про застосування строку позовної давності представником позивача заявлено письмове клопотання. У зв`язку з цим, суд вважає, що у задоволення позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 256-258, 261, 267, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий суддя: М. В. Бутенко