Ухвала суду № 82025315, 03.05.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17668/19

Провадження № 2/761/5329/2019

У Х В А Л А

03 травня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко Ірина Олександрівна, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вони не відповідають вимогам ст. 176, 177 ЦПК України.

Відповідно до ст. 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

У відповідності до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору, що підлягає сплаті при зверненні фізичною особою до суду з позовною заявою майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 5 цього ж Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, при зверненні до суду з вимогою про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

Як вбачається зі матеріалів справи предметом позову є не лише вимоги про поновлення на роботі, а й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який не входить до складу заробітної плати, а тому така позовна вимога повинна бути оплачена судовим збором.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то це є спеціальний вид відповідальності роботодавця, спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу, а тому не входить до структури заробітної плати, у розумінні Закону України «Про оплату праці».

Таким чином пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому повинна бути оплачена судовим збором.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладений в Постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Згідно аналізу норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, просить стягнути середній заробіток за весь період вимушеного прогулу по поновлення на роботі, при цьому, не вказує розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також позивач не вказує в позовній заяві повну ціну позову та не надає обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.

У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного вважаю, що вищезазначену позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення вказаного недоліку, а саме: визначити ціну позову, надати суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та сплатити судовий збір в розмірі залежно від суми, що підлягає стягненню, у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір» (на р/р 31217206026011, МФО 899998 , код ЄДРПОУ 37995466, одержувач УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)).

Враховуючи наведене, на підставі ст. 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк п`ять днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків з моменту отримання нею копії ухвали суду.

У випадку не виконання вимог ухвали суду позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя