Вирок № 82025026, 27.05.2019, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 449/110/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2019 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Пилип`яка П.В.,

при секретарі Мацайло О.М.,

з участю прокурора Курдини З.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Курілець А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочів, Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140260000343 від 18 жовтня 2018 року, та угоду про визнання винуватості від 23 травня 2019 р. щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з середньо-спецальною освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

18 жовтня 2018 року о 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знайшов та поклав у кишеню власної куртки металевий пристрій, схожий на ручну гранату.

У подальшому ОСОБА_1 кинув у фонтан із дерев`яною скульптурною композицією бобрів на колоді, у парку Національного Відродження (81220, пл. Національного Відродження, м. Бібрка, Перемишлянський район, Львівська обл.) даний металевий пристрій, який здетонував.

Внаслідок подальшого вибуху фонтан отримав значні пошкодження на загальну суму 9 тис. грн.

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 3-3/19 від 14 січня 2019 року встановлено, що вилучені у фонтані залишки металевого пристрою, який здетонував, є ручною уламковою наступальною гранатою "РГД-5" (ручна граната Дегтярьова), тобто вибуховим пристроєм.

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України - носіння вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

Також, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільсьтва, яке супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом (хуліганстві), вчиненого із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для заподіяння тілесних ушкоджень, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Крім того, 18 жовтня 2018 року, під час проведеного огляду квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у кімнаті ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 1 поліетиленовий пакет з дрібно подрібненою речовиною рослинного походження темно-зеленого кольору, схожою на марихуану, 1 обрізану пластмасову пляшку з речовиною зеленого кольору.

Дану речовину ОСОБА_1 , з власних слів, зберігав без мети збуту, для власного споживання.

Речовина виявлена у поліетиленовому пакеті, відповідно до висновку експерта № 3/1186 від 14 листопада 2018 року містить тетрагідроканабінол, тобто є канабісом (марихуаною), маса якого у перерахунку на суху речовину становить 118,74 грам.

У пластмасовій пляшці, відповідно до висновку експерта № 3/1187 від 11 грудня 2018 року виявлено екстракт (настойку) канабісу, масою 0.0916 грам.

Такі дії ОСОБА_1 досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

В ході судового розгляду сторонами кримінального провадження подано угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Перемишлянського відділу Золочівської місцевої прокуратури Львівської області Курдиною З.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 за участі захисника Курільця А.І. від 23.05.2019 р.

Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_1 повністю та беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.294 та ч.1 ст.309 КК України, за обставин, зазначених в обвинувальному акті та пункті 1 Угоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю.

Представник потерпілої строни подав заяву від 20.05.2019 року № 02-13/689, у якій вказує, що шкода завдана Бібрській міській раді обвинуваченим, відшкодована у повному обсязі, претензій до обвинуваченого у потерпілої сторони відсутні, просить розгляд справи проводити без участі потерпілої сторони.

Сторонами узгоджено, що ОСОБА_1 буде призначене покарання: за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців; за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, у виді арешту на строк 2 (два) місяці. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1 погоджується добровільно та у повному обсязі сплатити витрати на проведення експертиз на загальну суму 3 тис. 432 грн.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та з врахуванням вимог кримінального процесуального законодавства, дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, а саме: ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України є тяжкими злочинами; ч. 1 ст. 309 КК України - злочином середньої тяжкості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Представником потерпілого у даному кримінальному провадженні подано заяву від 23.05.2019 року № 02-13/707 про надання письмової згоди на укладення угоди про визнання винуватості прокурора з обвинуваченим ОСОБА_1

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч.ч. 4, 5 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України та розуміють наслідки затвердження такої, що передбачені ст. 473 КПК України. Вид та міра покарання у виді позбавлення волі, передбачена санкціями ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточне покарання, призначене на підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів - 4 років позбавлення волі, обрана з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65-67 КК України. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої ст. 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, обвинуваченому зрозумілі. Після наданих судом роз`яснень обвинувачений не заперечив проти затвердження угоди.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених ч.7 ст. 474 КПК України.

За умовами ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженого сторонами виду і міри покарання.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Судові витрати понесені державою на залучення експерта слід стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 469, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в:

угоду від 23 травня 2019 року у кримінальному провадженні №12018140260000343 про визнання винуватості, укладену між прокурором Перемишлянського відділу Золочівської місцевої прокуратури Львівської області Курдиною З.В і Кінашом І.Є. затвердити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначити покарання у виді арешту на строк 2 (два) місяці.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, призначити ОСОБА_1 , шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

З урахуванням ч.2, 4 ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

З урахуванням ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1.періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та праці;

3.не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на загальну суму 3 тис. 432 грн. за наступними банківськими реквізитами (отримувач-УК Залізничного району м. Львова, ЄДРПОУ-38007594, р/р-31114115013003, МФО-89998 Казначейство України (ЕАП)) за проведення наступних судових експертиз:

1)експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів та

прекурсорів №3/1186 від 14 листопада 2018 року (858 грн.);

2)експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів та

прекурсорів №3/1187 від 11 грудня 2018 року (858 грн.);

3)вибухотехнічної експертизи №3-3/19 від 14 січня 2019 року (1 тис. 716 грн).

Речові докази: залишки корпусу гранати РГД - 5 та підривача УЗРГМ, які поміщені в спецпакет № 2337246 та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області- знищити.

Речові докази: подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, що знаходиться в полімерному пакеті, яка є канабісом масою в перерахунку на висушену речовину 118,74 грам, поміщена в спецпакет № 3099617 та фрагмент полімерної пляшки об`ємом 1.5 л. з нашаруванням екстракту канабісу, маса якого в перерахунку суху речовину становить 0.0916 грам, яка поміщена в спецпакет № 3099645 та передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя П. В. Пилип`як