Ухвала суду № 82024294, 24.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10581/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Писанець В.А., при секретарі Ясеновенко К.О., за участю представників особи, яка звернулась зі скаргою - адвокатів Воронова Є.Є., Хіміча Б.С., слідчого Груби А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу директора ТОВ «Фортінбрас» ОСОБА_1 на постанову слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України Груби А.С. від 23 січня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12013110100007660 та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшла вказана скарга, подана в порядку п. 11 ч. 1 ст. 303 КПК України на постанову слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України Груби А.С. від 23 січня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12013110100007660 та зобов`язання вчинити дії, передбачені п. 9-1 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України.

Мотивуючи подану скаргу особа, яка із нею звертається зазначає, що він звернувся до слідчого з клопотанням від 23 січня 2019 року вх. № 316д-2019 про закриття кримінального провадження № 12013110100007660. Проте своєю постановою від 23 січня 2019 року слідчий відмовив у задоволенні вказаного клопотання, про що виніс постанову, яку особа, що подала скаргу вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню внаслідок її незаконності та необґрунтованості з огляду на те, що існує нескасована постанова слідчого від 24 червня 2015 року про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та просить зобов`язати слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України Груби А.С. або іншого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110100007660 вчинити певні дії.

Вислухавши представників особи, яка звернулась зі скаргою, які в судовому засіданні доводи скарги з урахуванням уточнень підтримали та просили задовольнити, а також заслухавши слідчого, який проти її задоволення заперечував, вивчивши скаргу, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкт оскарження будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень та витребуваних матеріалів кримінального провадження до суду, а також не наданням належних та допустимих доказів щодо причин їх ненадання, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги на підставі наявних доказів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Згідно з положеннями п. 11 ч. 1 ст. 303 КПК України, відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, що може бути оскаржена стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням НП України розслідується кримінальне провадження №12013110100007660 від 30 квітня 2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України, щодо можливих неправомірних дій службових осіб ПП «Ерідан» відносно ТОВ «Компанія «Авіста- Інвест», що є власником частини приміщень розміщених в будинку за адресою: м. Київ, вул. Г. Андрющенка, 4-Г , а саме їх відчуження попри наявність заборони та заволодіння грошовими коштами вказаного підприємства в особливо великих розмірах шляхом шахрайства, а також за фактом зловживань своїми повноваженнями нотаріусом, що спричинило тяжкі наслідки.

Вбачається, що постановою старшого прокурора Шевченківського району міста Києва Маценко А.К. від 24 червня 2015 року закрито вказане кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Постанова прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується та наразі не скасована.

23 січня 2019 року до Головного слідчого управління Національної поліції України було подано клопотання директора ТОВ «ФОРТІНБРАС» ОСОБА_1 про закриття вказаного кримінального провадження.

Постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України Груби А.С. від 23 січня 2019 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов`язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини у п. 33 рішення «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 року та у п. 38 рішення у справі «Ankel v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року визначив, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бєлоусов проти України» заява № 4494/07 від 07 листопада 2013 року у п. 55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельніш, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява № 31939/06, п. 55).

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 40 КПК України, передбачено, що слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках передбачених цим кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, прокурора складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови, що передбачає ч. 5 ст. 110 КПК України.

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України, зокрема його ст. 220 КПК України зазначає, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Також Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов`язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27 жовтня 1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.

Відповідно до ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Відтак вказана скарга подана повноважною особою, у визначений законом спосіб, та з дотриманням строків на звернення до слідчого судді з метою оскарження такого рішення.

Зі змісту постанови слідчого вбачається, що ним було відмовлено у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження в зв`язку з тим, що на його переконання клопотання подано особою, процесуальний статус якої у кримінальному провадженні не визначений.

Однак, на підтвердження свого твердження слідчий не навів та не послався, які саме матеріали досудового розслідування дають підстави прийти до такого висновку, які слідчі дії були ним проведені, та у сукупності свідчать про те, що процесуальний статус ТОВ «Фортінбрас» у вказаному кримінальному провадженні не визначений.

Дані викладені в постанові слідчого спростовуються, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 січня 2019 року у справі № 757/52692/18-к, якою зобов`язано старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Хилобокого Д.О. або іншого слідчого, що здійснює досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110100007660 від 30 квітня 2013 року залучити ТОВ «Фортінбрас» в якості потерпілого у кримінальному провадженні №12013110100007660 від 30 квітня 2013 року, та вручити останньому пам`ятку про процесуальні права та обов`язки.

Згідно з положеннями п. 11 ч. 1 ст. 303 КПК України, відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, що може бути оскаржена стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Частиною 1 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (ч. 2 ст. 223 КПК України).

Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Таким чином, процесуальним законом передбачено, що заявником може бути оскаржена відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, тобто у випадку наявності не скасованої постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, встановлення відсутності події кримінального правопорушення; встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення; набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбачені ст. 212 КК України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на її розгляд сторонами кримінального провадження, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного прийшов до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, заявником надано достатньо належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді прийти до висновку, що вимоги скарги базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для скасування постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження від 23 січня 2019 року, адже, остання прийнята з порушенням кримінального процесуального закону, а відтак підлягає скасуванню, а слідчий відповідно зобов`язанню проведення дій, передбачених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у відповідності з положеннями ст. 220 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 3, 24, 40, 110, 220, 303, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України Груби А.С. від 23 січня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання директора ТОВ «Фортінбрас» ОСОБА_1 від 23 січня 2019 року про закриття кримінального провадження № 12013110100007660.

Зобов`язати слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України Груби А.С. або іншого слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110100007660 вчинити дії, передбачені п. 9-1 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України.

Повний текст ухвали буде виготовлений і проголошений о 09 год. 05 хв. 28 травня 2019 року.

Ухвала слідчого судді не може бути оскаржена і набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя В. А. Писанець