Постанова № 82023320, 23.05.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3075/17

Провадження № 1-кп/309/116/19

У Х В А Л А

23 травня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого-судді: Савицького С.А.

суддів: Лук`янової О.В., Кемінь В.Д.

при секретарі: Данило І.С.

з участю прокурора Машкаринець І.І.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Ільтьо А.М., Мицик О.В., Кустрьо М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хуст матеріали кримінального провадження № 12017070160000559 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджанської Республіки, уродженця с.Сапнакеран Ленкоранського району Азербайджанської Республіки, зареєстрованого в АДРЕСА_1 «а АДРЕСА_2 , мешканця АДРЕСА_3 , раніше судимого, у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених п.п.11.12,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_4 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, п.п.11,12 ч.2 ст.115 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.11.12,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 п.п.11,12 ч.2 ст. 115 КК України

В судовому засіданні по даному кримінальному провадженні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, оскільки такий строк закінчується 23.05.2019 року. Дане клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, ризики, передбачені ст. 177 КПК України не втратили актуальність, обвинувачений може впливати на іншого обвинуваченого у даній справі, а також на потерпілу та свідків, чинити на них тиск, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , створює репутацію обвинуваченому як зухвалої, суспільно-небезпечної особи, схильної до протиправної діяльності.

Крім того, при розгляді клопотань про обрання та продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 було враховано те, що він є громадянином іншої держави, в Україні не має постійного місця проживання, роботи та родинних зв`язків, та з метою уникнення від кримінальної відповідальності може покинути територію України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Мицик О.В. заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку тримання під вартою, заявив клопотання про зміну відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який – домашній арешт, про що подав суду письмове клопотання. В клопотанні посилається на те, що в межах судового розгляду судом завершено дослідження майже всіх письмових доказів, які сторона обвинувачення надала суду. Результати, досліджених доказів в судовому засіданні, свідчать про відсутність всіх вищеперерахованих прокурором ризиків, що існували на час обрання запобіжного заходу. Більше того, на даній стадії судового розгляду є достатньо підстав вважати про необґрунтованість підозри обвинуваченого ОСОБА_1 , яка є необхідною в межах КПК України, для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Крім того, прокурором не наведено обґрунтувань, що інший більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченого.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 було застосовано на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2017 року. В подальшому строки тримання під вартою неодноразово продовжувалися. Так ухвалами Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.08.2017р., 27.10.2017р., та ухвалами Хустського районного суду Закарпатської області 22.12.2017р, 19.02.2018 р., 19.04.2018 р., 18.06.2018 р., 17.08.2018 р., 19.10.2018 р., 14.12.2018 р.,31.01.2019 р. застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 продовжувалося.

Під час судового засідання, що відбулося 12.04.2019 р. суд продовжив термін тримання під вартою до 23.05.2019 р. включно. Станом на даний момент загальний строк тримання під вартою становить практично 23 місяці. Захисник Мицик О.В. в своєму клопотанні також просив врахувати те, що з 22.05.2017 року до фактичного затримання 04.07.2017 року ОСОБА_1 , будучи громадянином Азербайджанської республіки мав всі можливості покинути Україну, з метою переховування від органів досудового розслідування чи уникнення від кримінальної відповідальності. Однак, останній не вчинив вказаних дій та залишався в межах Тячівського району, Закарпатської області.

Про наявність постійного місця проживання свідчить довідка про склад сім`ї, видана виконавчим комітетом Буштинської селищної ради, згідно якої обвинувачений проживає у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_5 .

Враховуючи позицію ЄСПЛ та беручи до уваги, докази встановлені на даній стадії судового розгляду, якими ставиться під сумнів обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, нічим невиправдані перевищення термінів передбачених КПК України тримання під вартою особи, сторона захисту вважає, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - Ільтьо А.М. заперечив проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку тримання під вартою, просив суд обрати відносно обвинуваченого більш м`який запобіжний захід - домашній арешт.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Кустрьо М.М. просив змінити обвинуваченому ОСОБА_1 міру запобіжного захисту на домашній арешт.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисників Мицик О.В. та Ільтьо А.М.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суддя своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У зв`язку з закінченням 23.05.2019 р. ОСОБА_1 строку тримання під вартою, суд зобов`язаний вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, з приводу заявлених клопотань, а також враховуючи наявні обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку про можливість зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні на більш м`який ніж тримання під вартою, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в якому триває судовий розгляд, та беручи до уваги обсяг доказів, встановлених в судовому засіданні щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень передбачених п.п.11.12,13 ч.2 ст.115, ч. 1 ст.263 КК України, а також тривалий розгляд кримінального провадження, яке здійснюється судом тривалий час, а саме з 20 грудня 2017 року і на даний час судове провадження розглядом не закінчене тому, з метою недопущення порушення розумних строків тримання під вартою – як запобіжного заходу до постановлення вироку, суд приходить до висновку про необхідність зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на більш м`який – цілодобовий домашній арешт, який на думку суду буде достатнім для забезпечення виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим на даній стадії судового розгляду.

Змінюючи запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт, суд виходить з того, що розгляд кримінального провадження здійснюється в суді тривалий час, на сьогоднішній день, не допитано жодного свідка обвинувачення по кримінальному провадженні, через їх незабезпечення в судове засідання з боку процесуального керівництва прокуратури Закарпатської області. Крім того, з цієї ж причини суду видається малоймовірним, що на цих свідків обвинувачений може вчиняти тиск.

Також протягом розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не завершено повне дослідження доказів, які обвинувачення вважало необхідним для доведення вини ОСОБА_1 та через їх ненадання процесуальними прокурорами в судове засідання, розгляд кримінального провадження не можливо звершити в межах розумних строків, визначених КПК України.

При вирішенні даних клопотань, суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, який звертає увагу на те, що до винесення вироку обвинувачений може триматися під вартою в розумні строки, і на думку суду обвинувачений ОСОБА_1 О. знаходиться під вартою до ухвалення вироку поза межами розумних строків.

В своїх рішеннях ЄСПЛ підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється абстрактно та наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей, а продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою, але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення іншими підставами, які мають бути чітко визначені і доводи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними і абстрактними» (п.219 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкайло проти України»).

ЄСПЛ постійно зазначає у своїй практиці, що існує презумпція на користь звільнення та другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк і тимчасовим його звільненням під час провадження. Перекладення тягаря доведення конкретних фактів і відповідних підстав для подальшого тримання під вартою не може покладатися на особу, яка перебуває під вартою, оскільки це рівноцінно порушенню принципу статті 5 конвенції положення, яке робить тримання під вартою винятковим відступом від права на свободу і таким, що дозволяється лише у вичерпно перелічених та чітко визначених випадках (п.п.39, 40 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Хайредінов проти України»).

Суд також бере до уваги те, що обвинувачений має постійне місце проживання, має родинні зв`язки, посередньо характеризується за місцем проживання, за весь період досудового розслідування та розгляду справи в суді його поведінка не викликає сумніву у виконанні ним своїх процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні і ризики передбачені ст.177 КПК України, що існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою перестали існувати.

За таких обставин суд вважає за можливе обрати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який буде достатнім для забезпечення розгляду кримінального провадження та виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Керуючись ст. ст. 199, 318, 331, КПК України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури Машкаринець Івана Івановича про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.11.12,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, - відмовити.

Клопотання захисника Мицика Олега Володимировича про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , – задовольнити.

Змінити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.11.12,13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, тобто - до 23 липня 2019 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язок у вигляді заборони залишати своє житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , без дозволу суду.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення та до Тячівського відділу поліції ГУНП України в Закарпатській області для здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Савицький С.А.

судді Лук`янова О.В.

Кемінь В.Д.