Ухвала суду № 82023186, 25.05.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5724/19 1-кс/335/3696/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А., слідчого Міщенко А.Є., прокурорів Петришина С.С., Ромащенко М.О., захисників Середа А.А., Гулакова А.І., підозрюваного ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області майор поліції Міщенко А.Є.про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ворожба, Сумської області, громадянина України, який проходить військову службу за контрактом у військовій частині А2988 на посаді командира 1 взводу 3 роти 23 окремого мотопіхотного батальйону військової частини А2988, у військовому званні « ОСОБА_2 », який має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019080370000045 від 13 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в з 2016 року ОСОБА_1 проходить службу в Збройних силах України.

З 25 березня 2018 року наказом № 84 командира військової частини А2988, військовослужбовця за контрактом, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини А2988 та призначено на посаду командира 1 взводу 3 роти 23 окремого мотопіхотного батальйону військової частини А2988.

16 грудня 2018 року наказом № 302 Міністра оборони України молодшому лейтенанту Галушка В.В. присвоєно чергове військове звання «лейтенант».

Відповідно до ст. ст. 24, 68 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе. Особи уповноважені на виконання функцій держави у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити заходів на запобігання проявів корупції.

За наведених обставин, ОСОБА_2 ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Згідно ст.ст. 28, 29, 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України; за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців; молодші офіцери за своїм військовим званням є начальником для сержантів, прапорщиків і мічманів однієї з ними військової частини і старшин, солдатів і матросів.

Відповідно п. 1 примітки до ст. 425 КК України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

У відповідності до функціональних обов`язків командира взводу, затверджених командиром військової частини А2988, командир взводу підпорядковується командиру роти і є прямим начальником усього особистого складу взводу.

В період з 30 січня 2018 року до 15 квітня 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу за контрактом на посаді старшого стрілка 1 взводу 3 роти 23 окремого мотопіхотному батальйону військової частини А2988, тобто був підлеглим лейтенанта ОСОБА_1

14 квітня 2019 року, ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 командира взводу пов`язаного з керівництвом особовим складом взводу, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, одержав у стройовій частині військової частини А2988 посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_3 та у подальшому звернувся до його матері – ОСОБА_4 з вимогою надати неправомірну вигоду для нього в розмірі 12 000 гривень за видачу її сину ОСОБА_3 зазначеного посвідчення та додатків до нього.

В травні 2019 року, більш точно час та місце не встановлено, ОСОБА_1 , використовуючи службове становище командира взводу пов`язаного з керівництвом особовим складом взводу, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, повторно висунув вимогу ОСОБА_4 надати неправомірну вигоду для нього в розмірі 5 000 гривень за видачу її сину ОСОБА_3 зазначеного посвідчення та додатків до нього.

При цьому під час спілкування ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_4 , що у разі відмови надати йому неправомірну вигоду, він, використовуючи службове становище командира взводу, не видасть її сину посвідчення учасника бойових дій, додатків до нього, а останній в свою чергу не зможе використовувати пільги надані йому Законом.

Таким чином ОСОБА_1 , використовуючи службове становище командира взводу, умисно створив умови, за яких ОСОБА_4 вимушена була надати йому неправомірну вигоду.

22 травня 2019 року, приблизно о 17 годині, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати умисел направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе, засобами телефонного зв`язку повідомив ОСОБА_4 спосіб передачі неправомірної вигоди для нього, а саме здійснити переказ на банківську карту та через мобільний додаток «Viber» надав ОСОБА_4 номер банківської картки – НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1

23 травня 2019 року близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи в торговому центрі «Аврора» за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 83, здійснила перерахування через термінал ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів у розмірі 5 000 гривень на раніше наданий ОСОБА_1 картковий рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритий на його ім`я, а ОСОБА_1 , будучи службовою особою перебуваючи на території Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», за адресою: АДРЕСА_4 Київ, вул. Госпітальна, 18, усвідомлюючи, що його наділено службовими повноваженнями, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди, одержав таким чином від останнього неправомірну вигоду для себе у сумі 5 000 гривень, за вчинення дій щодо видачі сину ОСОБА_4 – ОСОБА_3 , який є колишнім підлеглим ОСОБА_1 , посвідчення учасника бойових дій та додатків до нього.

23 травня 2019 року о 17 годині 29 хвилин ОСОБА_1 затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

24 травня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 в кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у провадженні доказами:

- заявою про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 13 травня 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вимагає неправомірну вигоду у сумі 12000 гривень;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_4 від 13 травня 2019 року, 23 травня 2019 року, в ході яких підтвердила доводи, викладені в заяві та факт надання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 13 травня 2019 року, 11 травня 2019 року, в ході яких підтвердив доводи, викладені в заяві та факт вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 24.05.2019, в ході якого вона розповіла про порядок видачі та отримання посвідчення учасника бойових дій

- протоколами огляду речей і документів від 13.05.2019, 23.05.2019.

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів – грошових коштів від 10 травня 2019 року;

- протоколом затримання ОСОБА_1 від 23 травня 2019 року;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

У клопотанні слідчого зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 неможливо застосувати жоден із більш м`яких запобіжних заходів.

Так в клопотанні зазначено, що під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв”язку з чим у слідства виникла необхідність у застосуванні до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначені ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, без можливості застосування положень ст.69,75 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, а також, що підозрюваний мешкає за межами Запорізької області, не за місцем реєстрації в разі застосування запобіжного заходу не пов”язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, що повністю підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказане підтверджуються тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем вчинив тяжкий злочин, що дає підстави вважати, що він може при здійснені впливу на свідків вчинити інший умисний тяжкий чи особливо тяжкий злочин як проти життя та здоров`я осіб (свідків та експертів) так і військовий злочин, а саме самовільне залишення місця служби, дезертирство, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин

Також, існує ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказане підтверджується, тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 550 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 056 550 гривень та у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обв`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Під час розгляду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Міщенко А.Є. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно Галушки В. В., захисником підозрюваного – адвокатом Гулаковим А.І. подано скаргу не незаконне затримання, яка мотивована тим, що жодних підстав, передбачених ст.208 КПК України, для затримання ОСОБА_1 у слідчого не було.

Прокурори та слідчий заперечували проти задоволення вказаної скарги, пославшись на її необґрунтованість та недоведеність.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисники підтримали скаргу, на підставах зазначених у ній та просили її задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Так, з матеріалів, наданих слідчому судді вбачається, що підставами для затримання ОСОБА_1 , згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.05.2019 зазначено, що 23.05.2019 року о 17-29 год. В палаті №6 клініки нефрології Національного військово-медичного клінічного центру „ГВКГ” за адресою м. Київ, вул. Госпітальна,18 затримано ОСОБА_1 на підставі: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерілий, або сукупність ознак на тілі, одязі чи місця події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин, тобто у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Слідчим та прокурором під час розгляду скарги підтверджено законність підстав затримання ОСОБА_1 ., про які зазначено у протоколі від 23.05.2019 року.

Частиною 5 ст. 208 КПК України передбачено, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

У протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину зазначено про права та обов`язки особи, яка затримується, про ознайомлення з якими свідчить особистий підпис ОСОБА_1 , зауважень до протоколу затримання він не має.

При цьому, слідчим доведено, що про затримання підозрюваного повідомлено його сестру ОСОБА_6 по телефону, але телефон був вимкнений.

Стороною захисту під час розгляду скарги не надано будь-яких даних щодо звернення до органу досудового розслідування із клопотаннями, заявами або скаргами затриманої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Стороною захисту не надано відповідних доказів, які б свідчили про незаконність затримання підозрюваного.

Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для висновку про невідповідність протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 23.05.2019 нормам КПК України, та слідчий суддя приходить до висновку, що під час затримання підозрюваного ОСОБА_1 слідчим було дотримано вимоги КПК України, та наданими слідчому судді матеріалами підтверджується правомірність підстав для його затримання.

В судовому засіданні слідчий та прокурор, кожний окремо, підтримали клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав зазначених у ньому та просили його задовольнити.

Захисники у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи, що відсутні підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що підозра є необґрунтованою та не підтверджується належними, допустимими доказами.

Крім того, захисники зазначили про те, що слідчим та прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, посилання на які є формальним. Також слідчим та прокурором необґрунтована можливість застосування до підозрюваного інших більш м`яких запобіжних заходів

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував з приводу задоволення клопотання з підстав наведених захисником.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що слідчим СУ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № № 42019080370000045 від 13 травня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов`язок встановити існування наступних складових:

- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;

- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;

- чи не є достатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв`язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що на вказаному етапі досудового розслідування суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Отже на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_1 знак інкримінованого злочину.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 та причетність підозрюваного до вчиненого, свідчать заява про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 від 13 травня 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вимагає неправомірну вигоду у сумі 12000 гривень; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 13 травня 2019 року, 23 травня 2019 року, в ході яких підтвердила доводи, викладені в заяві та факт надання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ; протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 13 травня 2019 року, 11 травня 2019 року, в ході яких підтвердив доводи, викладені в заяві та факт вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 24.05.2019, в ході якого вона розповіла про порядок видачі та отримання посвідчення учасника бойових дій , протокол огляду речей і документів від 13.05.2019, 23.05.2019, протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів – грошових коштів від 10 травня 2019 року; протокол затримання ОСОБА_1 від 23 травня 2019 року; інші матеріали провадження у їх сукупності.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об”єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Враховуючи наведене, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає передчасними доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_1 до вчиненого кримінального правопорушення та вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об”єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідчий суддя прийшов до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особи ОСОБА_1 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до десяти позбавлення волі, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим, без можливості застосування положень ст.69,75 КК України, а також мешкання його за межами Запорізької області, не за місцем реєстрації, відсутність на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей.

Наведені обставини у сукупності дають підстави вважати про існування ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, експертів .

Зазначені ризики є суттєвими, і, як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_1 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов`язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.

У зв`язку із зазначеним, слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік підозрюваного, його стан здоров`я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.

При цьому, слідчий суддя вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить попередження вищезазначених ризиків.

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання, на виконання вимог ст. 194 КПК України, слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, за змістом п.п. «b» та «c» ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов`язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик переховування цієї особи від правосуддя та можливість вчинення іншого кримінальне правопорушення. При цьому, небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують. На даний час ОСОБА_1 є військовослужбовим, тому при здійсненні впливу на свідків може вчинити інший злочин.

Слід зазначити, що в противагу вказаним ризикам сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували зокрема, що підозрюваний не буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чи вчинити інше правопорушення.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , покладених на нього обов`язків, а тому приходить до висновку, про необхідність визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у межах 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 38 420 гривень, оскільки внесення застави, саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та як з урахуванням вказаних обставин.

Враховуючи, що слідчим суддею встановлені підстави для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, зокрема встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому відсутні підстави для звільнення останнього з під варти, разом з цим строк тримання під вартою на 60 днів підозрюваного, слід рахувати з 23.05.2019 року з 17-29 год., тобто з дня фактичного затримання.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката Гулакова А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 на незаконне затримання - залишити без задоволення.

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області Міщенко А.Є.про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 21 липня 2019 року включно, який обчислювати з 23 травня 2019 року 17-29 години.

Встановити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 38420 ( тридцять вісім тисяч чотириста двадцять ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П ОСОБА_7 . сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв”язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 21 липня 2019 року 17-29 години включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя А.В.Воробйов