Ухвала суду № 82023145, 24.05.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2738/19 1-кс/335/3673/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйов А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А., слідчого Кобець В.К., прокурора Михайлова А.В., захисника Гришина О.М., підозрюваного ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Гружевської Н.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, має середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України ,

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні слідчого відділу Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060000546 від 10.03.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в 10 березня 2019 року, раніше неодноразово судимі за корисливі злочини ОСОБА_1 та невстановлені в ході слідства особи, вступивши між собою в злочинну змову, направлену на таємне викрадення чужого майна, розробили схему викрадення грошей з банкоматів у м. Запоріжжя, розподіливши при цьому свої ролі. Відповідно до розподілу ролей, невстановлена особа відшукала автомобіль марки «BMW», в кузові червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому він та інші співучасники злочинів пересувалися до місця вчинення злочинів та в подальшому зникали з місця злочину. Крім того, невстановлена особа відшукала вибухову речовину та пристрої для їх детонування, які в подальшому використовувались під час вчинення злочину.

Так, 10.03.2019 року приблизно об 05 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , та троє невстановлених осіб, прибули на автомобілі марки «BMW», в кузові червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , до будинку № 143 по проспекту Соборному в м. Запоріжжі, де одна невстановлена особа залишалась в автомобілі, а вище перераховані особи направились до будинку № НОМЕР_2 проспекту Соборному в м. Запоріжжі. В указаному будинку на першому поверсі, в приміщенні для клієнтів банку знаходився банкомат, який належить АТ «Райффайзен Банк Аваль», в якому на той час знаходились грошові кошти в сумі 754 740 гривень. В 05 годині 35 хвилин цього ж дня, ОСОБА_1 та дві невстановлені особи підійшли до вищевказаного приміщення, маючи умисел на умисне пошкодження майна, шляхом вибуху та на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, повторно, невстановлена особа передала ОСОБА_1 вибуховий пристрій та вказала, в якій частині банкомату його встановити. ОСОБА_1 , відповідно діючи до злочинної змови, знаходячись у раніше вказаному приміщенні, встановив вибуховий пристрій. Після цього, невстановлена особа також діючи до злочинної змови приєднав кінці дротів від вибухового пристрою до портативної акумуляторної батареї та привів в дію вибуховий пристрій, внаслідок чого пролунав вибух, який пошкодив банкомат АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 та невстановлених осіб спричинено матеріальну шкоду AT «Райффазен Банк Аваль». правопорушення передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, яке кваліфікується як умисне пошкодження майна, шляхом вибуху

Таким чином ОСОБА_1 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, яке кваліфікується як умисне знищення майна шляхом вибуху.

23 травня 2019 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 194 КК України.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: ОСОБА_1 . обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачено п. п.1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за злочини аналогічного складу, на шлях перевиховання та виправлення не став, та на теперішній час знову вчинив тяжкі злочини за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до десяти років у зв”язку з чим ОСОБА_1 залишаючись на волі, усвідомлюючи те, що буде нести відповідальність у вигляді позбавлення волі, стане переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, на теперішній час не встановлено двох осіб, які разом з ОСОБА_1 скоїли вказані злочини, тому що залишаючись на волі підозрюваний ОСОБА_1 може повідомити обставини кримінального правопорушення, які йому стали відомі своїм спільникам та попередити останніх про заходи щодо їх розшуку та затримання. Таким чином ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, що є ризиком, передбаченим п.4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, що дає підстави вважати на те, що систематичне скоєння корисних кримінальних правопорушень є єдиним його джерелом прибутку, що вказує на те, що ОСОБА_1 залишаючись на волі, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Крім того, про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість та систематичність вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.

Також неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, ОСОБА_3 .В. не має стійких соціальних зв`язків, що заслуговують на довіру, та забезпечать виконання покладених на нього обов`язків, при обранні вказаного запобіжного заходу. Також на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Крім того, неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину та єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов`язків.

Образ життя ОСОБА_1 , а саме систематичне скоєння кримінальних правопорушень у різних районах міста Запоріжжя, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, свідчать про те, що у разі обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України останній порушуватиме його, що не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків.

Вчинення ОСОБА_1 ряду тяжких злочинів загально небезпечним засобом із застосуванням вибухівки на території Шевченківського, Заводського та Вознесенівського районах міста Запоріжжя свідчить про його суспільну небезпечність у зв`язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_1 , досудове слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.

В судовому засіданні захисник проти клопотання слідчого заперечував повністю, вважає пред`явлену підозру необґрунтованою та ризики на які посилається слідчий недоведені. Просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав свого захисника та просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 10.03.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080060000546внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194 КК України.

23.03.2019 року ОСОБА_1 письмово повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 194 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин. Тобто стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємого йому злочину.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. Так, під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування; також залишаючись на волі підозрюваний ОСОБА_1 може повідомити обставини кримінального правопорушення, які йому стали відомі своїм спільникам та попередити останніх про заходи щодо їх розшуку та затримання, продовжити вчиняти кримінальні правопорушенн, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваної, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Вивченням даних про особу підозрюваного, слідчим суддею встановлено, що він має постійне місце проживання та реєстрацію в м. Запоріжжя, раніше судимий, його вік, не одружений, не працює.

Слідчий суддя на виконання вищезазначених вимог закону враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, конкретні обставини вчинення злочину, сам характер скоєного злочину, його соціальний рівень свідомості та ставлення до скоєного, що посилюється корисливим мотивом, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 21 липня 2019 року, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 вчинений без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у зв`язку з чим слід визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов”язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 195, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Гружевської Н.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 21 липня 2019 року включно, який обчислювати з 23 травня 2019 року.

Встановити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 153 680 ( сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: ОСОБА_4 . сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв”язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 21 липня 2019 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя А.В.Воробйов