Ухвала суду № 82022877, 27.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 27.05.2019

Справа № 320/2999/19

Провадження № 1-кп/320/749/19

У Х В А Л А

27 травня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора – Щербини О.О.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого Кривенка А.О. – адвоката Медвідь Є.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі обвинувальний акт за кримінальним провадженням №12019080140000853відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 185 КК України, що надійшов до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 16 квітня 2019 року від прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Браташ Я.І., за яким 12.04.2019 до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.06.2019 з одночасним визначеннням запобіжного заходу у вигляді застави, 12.04.2019 до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.06.2019 з одночасним визначеннням запобіжного заходу у вигляді застави, який було внесено ОСОБА_2 , інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, та ухвалою суду від 18 квітня 2019 року призначено підготовче судове засідання,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст.314 КПК України, відсутні, а, отже відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Учасники судового провадження вважають можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні з викликом його учасників.

Прокурор Щербина О.О. заявила клопотання про продовження терміну запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Представник потерпілого клопотання прокурора підтримав.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Медвідь Є.М. проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_2 . вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 залишив на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_1 12 квітня 2019 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.06.2019.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строки запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 спливають, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому враховується тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 , обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до п`яти років, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійких соціальних зв`язків також не має. При цьому суд враховує, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину скоєного під час дії обраного відносно нього 30.01.2019 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 30.03.2019 включно в рамках кримінального провадження №12018080140003987, а тому перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину, за яким він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на більш м`який на теперішній час немає.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинувачених на даний час продовжують існувати, на переконання суду даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочину середньої тяжкості.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду кримінального провадження строком до 60 днів.

Мотивованого клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу не надано.

Крім того, прокурор Щербина О.О. заявила клопотання про об`єднання даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України з кримінальний провадженням відносно ОСОБА_1 ., що вже знаходиться у провадженні суду.

Інші учасники кримінального провадження проти заявленого клопотання не заперечують.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду вже знаходиться об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України( № 320/838/19) відповідно до ст. 334 КПК України їх слід об`єднати в одне провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 331, 314- 316, 371, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України на 06.06.2019 на 13 год.30 хв. в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта,11, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд провести за участю прокурора, потерпілого та обвинувачених.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави в межах 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 9605,00 грн.відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України продовжити до 25 липня 2019 року включно.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 25 липня 2019 року включно.

Кримінальне провадження № 320/2999/19 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України (ЄРДР №12019080140000853) об`єднати з об`єднаним кримінальним провадженням № 320/838/19 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК України(ЄРДР №12019080140000779, № 12018080140003987, №12019080140000426, №12019080330000041, №12019080140000540, №12019080140000850) в одне провадження.

Об`єднаному провадженню присвоїти єдиний номер № 320/838/19.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: