Рішення № 82022623, 21.05.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4247/19

Справа №754/9991/17

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Раєвського П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Сімейна позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором №383/15-10520/02, про надання споживчого кредиту від 22.07.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Кредитна спілка «Сімейна позика» через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором №383/15-10520/02, про надання споживчого кредиту від 22.07.2015 року. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості за Договором в розмірі 4308,01 грн. та відсотки за Договором в розмірі 4051,05 грн., посилаючись на те, що між сторонами укладено кредитний договір, однак, внаслідок невиконання відповідачем вимог кредитного договору виникла зазначена заборгованість.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 15.08.2017 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 23.02.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Сімейна позика», про визнання договору недійсним.

Ухвалою від 21.05.2019 року за заявою представника позивача за первісним позовом, зустрічну позовну заяву в ОСОБА_1 . до Кредитної спілки «Сімейна позика», про визнання договору недійсним залишено без розгляду.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом не з`явився, надавши заяву про уточнення позовних вимог та заяву, відповідно до змісту якої вбачається, що останній просить суд задовольнити уточнені позовні вимоги та розглядати справу у його відсутності.

Від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до суду надійшла заява, відповідно до якої останній уточнені позовні вимоги визнає та просить провести розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.2015 року між Кредитною спілкою «Сімейна позика» та відповідачем було укладено Договір №383/15-10520/02 про надання споживчого кредиту члену кредитної спілки «Сімейна позика».

У відповідності до п.п. 1.1, 2.2 Договору позивач надав відповідачу грошові кошти у кредит в сумі 13000 грн. зі сплатою відсотків по ньому в розмірі 18,06 відсотків річних та 2,63 щомісяця від суми кредиту, строком погашення не пізніше 22.07.2017 року.

Факт видачі кредиту підтверджується видатковим ордером. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання за Договором перед відповідачем.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач не виконала свої зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредиту, у зв`язку з чим у неї наявна заборгованість в розмірі 4308,01 грн. за Договором та в розмірі 4051,05 грн. за відсотками за Договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків. Банком зобов`язання за договором виконались, а саме відповідачу надались кредитні кошти в розмірі 13000 грн. Відповідач порушила умови договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк, суму боргу в повному обсязі не повернула позивачу, хоча вчиняла дії, спрямовані на погашення існуючої заборгованості, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно статей 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідач порушила умови договору та не виконала взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідач порушила вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки представником відповідача подано до суду письмову заяву про визнання позовних вимог і визнання позову не суперечить закону, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ч.4 ст.206 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити рішення у справі та задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за Договором №383/15-10520/02, про надання споживчого кредиту від 22.07.2015 року, в розмірі 8359,06 грн., з яких: 4308,01 грн. - основний борг; 4051,05 грн. - заборгованість по нарахуванню відсотків.

Судом не вирішується питання про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, оскільки позивачем в заяві про уточнення позовних вимог такі вимоги не ставляться та оскільки із змісту вказаної заяви вбачається, що при частковому погашенні відповідачем боргу, сума коштів в розмірі 1762,00 грн. була зарахована позивачем в рахунок сплаченого ним судового збору при подачі позову до суду.

Керуючись ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263, 265, 268, 258, 259, 265, 274, 353, 354 ЦПК України, статтями 11, 207, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610, 626, 629, 1046-1056 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Кредитної спілки «Сімейна позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором №383/15-10520/02, про надання споживчого кредиту від 22.07.2015 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Кредитної спілки «Сімейна позика», заборгованість за Договором №383/15-10520/02, про надання споживчого кредиту від 22.07.2015 року в розмірі 8359,06 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Г. Таран