Рішення № 82022516, 27.05.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3767/19 Справа №754/17157/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 травня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі: Головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Табачук Д.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Сімейна позика» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором споживчого кредиту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.07.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №441/17-10941/05 та останній було надано кредит в сумі 20 000.00 грн. Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі 49% річних від суми кредиту, вказаної в п.1.1 договору, строком погашення не пізніше 14.07.2019 року.

Факт видачі кредиту підтверджується видатковим касовим ордером. Згідно п. 2.5 Договору відповідач повинна сплачувати кредит та відсотки згідно з графіком платежів рівними частинами в сумі 1651 грн. щомісячно не пізніше 14 числа, починаючи з наступного місяця після надання кредиту до повного погашення боргу згідно з даним договором. Цей місячний платіж складається з частки основного боргу (тіла) та відсотків, що підтверджує деталізований графік планових платежів за Договором.

Згідно п. 2.8, 2.9 Договору, при затримці сплати кредиту і відсотків по ньому, цей договір вважається таким, що має підвищений ступінь ризику, і в цьому випадку, починаючи з наступного дня після 14-го числа процентна ставка є змінюваною, і відсотки за користування кредитом встановлюються в розмірі 0,2685% від суми кредиту, вказаної в п. 1.1 договору за всі дні прострочення, включаючи вихідні (святкові) дні.

Проте, в порушення умов договору відповідач не виконала свої зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредитному договору, тому позивач вимушений звернутися з вимогою про її стягнення до суду.

Станом на 30.11.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16147.63 грн. з яких тіло кредиту 9489.01 грн., відсотки - 6658.62 грн.,які позивач просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання на 27.05.2019 року представник позивача не з`явився, в своїй письмовій заяві просив суд проводити судове засідання без його участі, повністю підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх, проти прийняття судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи.

Поштова кореспонденція, надіслана Відповідачу в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відзив на позовну заяву, в порядку ст. 178 ЦПК України Відповідачем подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідач будучи повідомлена належним чином про день та час судового засідання, тричі поспіль не з`являлася в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності Відповідача.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також з метою дотримання розумних строків її розгляду суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності заперечень проти такого розгляду справи з боку сторін.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі ст. ст. 280 284 ЦПК України, з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що 14.07.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №441/17-10941/05 та останній було надано кредит в сумі 20 000.00 грн. Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі 49% річних від суми кредиту, вказаної в п.1.1 договору, строком погашення не пізніше 14.07.2019 року.

Факт видачі кредиту підтверджується видатковим касовим ордером.

Згідно п. 2.5 Договору відповідач повинна сплачувати кредит та відсотки згідно з графіком платежів рівними частинами в сумі 1651 грн. щомісячно не пізніше 14 числа, починаючи з наступного місяця після надання кредиту до повного погашення боргу згідно з даним договором. Цей місячний платіж складається з частки основного боргу (тіла) та відсотків, що підтверджує деталізований графік планових платежів за Договором.

Згідно п. 2.8, 2.9 Договору, при затримці сплати кредиту і відсотків по ньому, цей договір вважається таким, що має підвищений ступінь ризику, і в цьому випадку, починаючи з наступного дня після 14-го числа процентна ставка є змінюваною, і відсотки за користування кредитом встановлюються в розмірі 0,2685% від суми кредиту, вказаної в п. 1.1 договору за всі дні прострочення, включаючи вихідні (святкові) дні.

Проте, в порушення умов договору відповідач не виконала свої зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості по кредитному договору, тому позивач вимушений звернутися з вимогою про її стягнення до суду.

Станом на 30.11.2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16147.63 грн. з яких тіло кредиту 9489.01 грн., відсотки - 6658.62 грн.,які позивач просив стягнути з відповідача.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, відповідач уклавши Договір з позивачем, отримала кредит, чим взяла на себе грошове зобов`язання, яке належним чином не виконала та прострочила зобов`язання, а тому повинна нести відповідальність, встановлену законом та договором.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Отже, вбачається, що Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушила умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов`язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред`явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.

Таким чином, враховуючи, що на час звернення позивача до суду відповідач не повернула надані йому кошти, а розрахунок заборгованості наданий суду відповідає умовам та правилам надання банківських послуг і нормам ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який являється допустимим доказом у справі, а Відповідач не надала суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростувала подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об`єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, Відповідач не надала, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а її дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов`язань за кредитним договором та повернення кредиту. Судом таких доказів також не здобуто, що вказує на обґрунтованість позову.

Таким чином, позов підставний і підлягає до задоволення.

У зв`язку із задоволенням позову згідно ст.141 ЦПК України з Відповідача також підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст.ст. 1-13, 76-83, 141, 209-211, 247,258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Кредитної спілки «Сімейна позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Кредитної спілки «Сімейна позика» (03150 м. Київ, вул. Ділова, 5 код ЄДРПОУ 26252392) заборгованість у розмірі 16147.63 грн. та судовий збір у розмірі 1 762.00 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя