Ухвала суду № 82021716, 27.05.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3193/19

2/303/1340/19

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2019 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Курах Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Закарпатської області про зобов`язання винести постанови про закінчення виконавчих проваджень, скасування чинності арештів рухомого та нерухомого майна і стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

До Мукачівського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Закарпатської області про зобов`язання винести постанови про закінчення виконавчих проваджень, скасування чинності арештів рухомого та нерухомого майна і стягнення моральної шкоди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин,крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно ст.12,13 ЦПК і ст.16 ЦК України особа сама визначає спосіб захисту своїх прав, і зокрема особу, до якої позовні вимоги предявляються.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що відповідачем у справі є Мукачівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області. Так, на виконанні в Мукачівському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебуває виконавче провадження ВП № 51541218 з виконання виконавчого листа №303/1615/16-ц від 14.04.2016 року виданого Мукачівським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 52 409,82 гривень заборгованості на користь ПАТ «Комерційний інвестиційний банк».

Однак, як вбачається з позовної заяви, державним виконавцем не винесено постанови про закінчення виконавчого провадження та не знято арешт з майна.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

В порядку цивільного судочинства розглядаються позови про зняття арешту з майна, які можуть бути пред`явлені власником, а також особами, які володіють на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідно до абз. 2 п. 2 ПостановиПленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» відповідачами в таких справах є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Також в порядку цивільного судочинства у відповідності з ст. 447 ЦПК України розглядаються скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, ухвалених у відповідності до цього Кодексу.

Відповідно достатті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно до ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суддею встановлено, що позов поданий не з підстав виникнення спору про право власності на арештоване майно, а майно було арештоване саме як власність позивача ОСОБА_1 та ним оскаржуються дії (бездіяльність) державного виконавця щодо виконання судового рішення, постановленого у відповідності до приписів ЦПК України.

З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що позивач, як сторона виконавчого провадження (боржник), не погоджується з діями відповідача щодо не зняття арешту з майна та не винесенні постанови про закриття виконавчого провадження, однак, звернувся до суду у порядку цивільного судочинства в позовному провадженні. Проте, порядок, підстави та строки оскарження такої постанови встановлені розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, які є спеціальними по відношенню до інших норм процесуального права, а тому такі вимоги підлягають розгляду саме в порядкурозділу VII ЦПК України.

Відповідно до п.1 постанови № 5 від 3 червня 2016 року пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», визначено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, повязані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Пунктом 5 постанови № 5 від 3 червня 2016 року пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», передбачено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У разі предявлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Відповідно до статті 447 ЦПК, право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи. При цьому вони набувають процесуального статусу заявника.

Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 10.11.2018 року) Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Враховуючи, що позивач, як сторона виконавчого провадження, просить суд зобов`язати відповідача винести постанови про закінчення виконавчих проваджень та скасування чинності арештів рухомого та нерухомого майна, а отже вчинити дії в ході виконавчого провадження ВП № 51541218, то даний спір підлягає розгляду шляхом подачі скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця у порядку, встановленому ст.ст. 447 ЦПК України, або в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, спір в частині зобов`язання відповідача винести постанови про закінчення виконавчих проваджень та скасування чинності арештів рухомого та нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст.447-449 ЦПК України позивач має право звернутися із скаргою до суду на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 186, 447-448 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимоги про зобов`язання Мукачівського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Закарпатської області винести постанови про закінчення виконавчих проваджень, скасування чинності арештів рухомого та нерухомого майна.

Розяснити позивачу, що він має право звернутися зі скаргою до суду в порядку передбаченому ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, з урахуванням п.15.5. Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 р.) через Мукачівський міськрайонний суд.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 27.05.2019 року

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду Л.В.Курах