Рішення № 82019213, 22.04.2019, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 509/2468/18

Провадження № 2/503/245/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2019 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

при секретарі Клемпуш Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 . (яка діє відповідно до довіреності №34 від 31.12.2019 року) вказала, що 30.12.2016 року сталась дорожньо-транспортна пригода, зокрема автомобіль, яким керував відповідач ОСОБА_1 , здійснив зіткнення із автомобілем «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 09.03.2017 року винним у зазначеній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Автомобіль «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», відповідно до договору страхування №670525857.16 від 21.05.2016 року, яка виконуючи свої договірні зобов`язання перед Страхувальником, виплатила страхове відшкодування в сумі 82 894,03 грн., що вбачається з платіжного доручення №1367 від 06.02.2017 року.

Цивільно-правова відповідальність відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів була застрахована в ПрАТ СК «ХДІ Страхування», Поліс АІ/9629459, яка, на вимогу ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» здійснила страхове відшкодування у розмірі 46440,00 грн.

Різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, що була понесена позивачем в розмірі 36454,03 грн, а також сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762,00 грн., представник позивача просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Кодимського районного суду Одеської області клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

Про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін відповідача, було повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. У встановлений судом строк, не скориставшись своїми процесуальними правами учасника справи, відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач не подала, у зв`язку з чим згідно ч.5 ст.279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно із ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із п. 8, 9 ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі постанови судді Київського районного суду м.Одеси від 09.03.2017 року (справа №520/379/17) встановлено, що 30.12.2016 року біля 11 год. 47 хв. в м.Одеса по вул.Адміральський проспект, 19 сталась дорожньо-транспортна пригода, зокрема автомобіль «NISSАN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , здійснив зіткнення із автомобілем «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП . Дана постанова суду набрала законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, факт дорожньо-транспортної пригоди, обставини її вчинення а також винуватість відповідача ОСОБА_1 у цій ДТП є доведеними обставинами і доказуванню в цій цивільній справі не підлягають.

Згідно договору страхування №670525857.16 від 21.05.2016 року. автомобіль «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , застрахований в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».

Також встановлено, що ОСОБА_3 звернулася в ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» із заявою про настання дорожньо-транспортної пригоди, що має ознаки страхового випадку за договором страхування.

28.03.2017 року представником ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» було проведено огляд транспортного засобу «Lexus», реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що складено протокол огляду КТС №03-038.

Згідно звіту №03-038 від 31.03.2017 року про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Lexus IS 250», виконаного оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на замовлення ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Lexus IS 250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 95111,89 грн.

Відповідно до страхового акту №148452 від 01.02.2017 року розмір страхового відшкодування становить 82894,03 грн.

06.02.20117 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 82894,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1367 від 06.02.2017 року.

Як встановлено судом, між ПрАТ СК «ХДІ Страхування» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, на підставі якого ПрАТ СК «ХДІ Страхування» здійснило часткову виплату позивачу відшкодування в межах ліміту відповідальності в розмірі 46440,00 грн. страхового відшкодування.

Таким чином, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 щодо несплаченої різниці між страховим відшкодуванням, яке було виплачене ПрАТ СК «ХДІ Страхування» та фактичним розміром шкоди, що була понесена ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», що становить 36454,03 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Відповідно до норм ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними нормами права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування») слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання зобов`язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Зважаючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» регулюються правовідносини між сторонами у даній справі, так як позивач ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», виплативши страхове відшкодування потерпілій ОСОБА_3 за договором страхування, отримало від неї права кредитора до ОСОБА_1 , а тому між сторонами склались правовідносини щодо відшкодування шкоди в порядку суброгації, а не регресу.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 ЦК України та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 цього Закону, настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не надано відзиву на позов.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, та враховуючи, що в досудовому порядку ПрАТ СК «ХДІ Страхувння», в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача, в межах ліміту відповідальності було виплачено 46440,00 грн, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 36454,03 грн., як різниця між виплаченим страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, що була понесена позивачем.

Згідно ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.130,174,213,215,218 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (р/р НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 16285602, МФО 300528) суму відшкодування шкоди, в розмірі 36454 (тридцять шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, на користь ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (р/р НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 16285602, МФО 300528) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Кодимський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Б.С. Сердюк