
РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Провадження № 2/510/398/19
Справа № 510/2366/18
22.05.2019 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
при секретарі Міхайліченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про виділ частки в натурі, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про виділ частки в натурі, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19 липня 1988 року № 1733 позивачу належить 1/2 частина житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. А, тамбуру літ. а, а1 прибудова літ. А1, літня кухня літ. Г, сарай літ. Л, Н, гараж літ. М, льох літ. И, огорожа 2,5,8,9,11, спорудження 7, 10.
Співвласником іншій частини вказаного будинку є Ренійська міська рада Одеської області.
Фактично будинок поділений на 2 окремих квартири, в одній з котрих проживає позивач.
Крім того, у домоволодінні є господарськи будівлі та споруди, які також фактично поділені між співвласниками.
Таким чином, співвласники фактично провели поділ спільної часткової власності та встановили порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок.
Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення сповіщалася належним чином, причини неявки суду не відомі, до суду надійшла заява, відповідно до якої вона просить розглядати справу за її відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Представник позивача – адвокат Златі Н.С. у судове засідання з`явилася позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщався належним чином, надав суду заяву, відповідно до якої він просить розглядати справу за його відсутності, позов визнає та проти його задоволення не заперечує.
Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, відповідно до договору купівлі-продажу від 19 липня 1988 року № 1733 позивачу належить 1/2 частина житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який в цілому складається з житлового будинку літ. А, тамбуру літ. а, а1, прибудова літ. А1, літня кухня літ. Г, сарай літ. Л, Н, гараж літ. М, льох літ. И, огорожа 2,5,8,9,11, спорудження 7, 10.
Вказана 1/2 частина будинку разом з іншими спорудами є окремим житловим будинком, має окремий вхід і вихід, крім того, має окреме водозабезпечення, енергозабезпечення, але знаходиться у спільній частковій власності, реально не розділена і не виділена, що перешкоджає вільному здійсненню права власності. Оскільки при розпорядженні власністю необхідно враховувати думку іншого власника.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Це означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Співвласником іншій частини вказаного будинку є Ренійська міська рада Одеської області.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Фактично будинок поділений на 2 окремих квартири, в одній з котрих проживає позивач, а саме квартира АДРЕСА_2 площею АДРЕСА_3 площею 26,10 кв АДРЕСА_4 .
Крім того, у домоволодінні є господарськи будівлі та споруди, які також фактично поділені між співвласниками.
Таким чином, співвласники фактично провели поділ спільної часткової власності та встановили порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Як роз’яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Виходячи з положень ст.ст. 183, 364, 370 ЦК України, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявністю технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватної власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Судом було встановлено, що співвласники фактично провели поділ спільної часткової власності та фактично поділили будинок на дві окремих, ізольовані квартири.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику суду як джерело права.
У свою чергу, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» в контексті вказаної конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зав`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів.
Тому, суд вважає, що є всі законні підстави для задоволення позовних вимог з метою недопущення порушення права власності.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13 81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про виділ частки в натурі, припинення права спільної часткової власності, визнання права власності– задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 в натурі в окремий об`єкт нерухомості, з присвоєнням окремого адресного номеру, у складі частини житлового будинку літ. «А» з прибудовами – тамбуру літ «а1», з приміщеннями позначеними у плані: № 1 – коридор площею 8,3 кв.м, 2 – коридор площею 3,70 кв.м, 3 – житлова кімната площею 8,60 кв.м., 4 – житлова кімната площею 16 кв.м., 5 – житлова кімната площею 8,90 кв.м., 6 – кухня площею 10,4 кв.м., 6 – санітарний вузол (туалет) площею 3,70 кв.м., загальною площею 59,60 кв.м, у тому числі житлової 33,50 кв.м., допоміжною площею 26,10 кв.м., із господарських будівель: сарай літ. «Л», «Н», гараж літ. «М», прибудова літ. «А1», погріб літ. «И».
Припинити між ОСОБА_1 та Ренійською міською радою Одеської області право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно з житлового будинку літ. «А» з прибудовами – тамбуру літ «а1», з приміщеннями позначеними у плані: № 1 – коридор площею 8,3 кв.м, 2 – коридор площею 3,70 кв.м, 3 – житлова кімната площею 8,60 кв.м., 4 – житлова кімната площею 16 кв.м., 5 – житлова кімната площею 8,90 кв.м., 6 – кухня площею 10,4 кв.м., 6 – санітарний вузол (туалет) площею 3,70 кв.м., загальною площею 59,60 кв.м, у тому числі житлової 33,50 кв.м., допоміжною площею 26,10 кв.м., із господарських будівель: сарай літ. «Л», «Н», гараж літ. «М», прибудова літ. «А1», погріб літ. «И».
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяті днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова
Судове рішення № 82018447, Ренійський районний суд Одеської області було прийнято 22.05.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 510/2366/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: